Високе (Чортківський район)
| село Високе | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Монастириська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060310050012641 |
| Облікова картка | Високе |
| Основні дані | |
| Засноване | 1785 |
| Населення | 1 286 |
| Територія | 6.320 км² |
| Густота населення | 203.48 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48312 |
| Телефонний код | +380 3555 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°8′34″ пн. ш. 25°0′38″ сх. д. / 49.14278° пн. ш. 25.01056° сх. д. |
| Водойми | Золота Липа |
| Відстань до районного центру |
15 км |
| Найближча залізнична станція | Галич |
| Відстань до залізничної станції |
26 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48312, Тернопільська обл., Монастиристириський р-н., с. Високе |
| Карта | |
  Високе | |
 Високе | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Висо́ке — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, на сході району.
До 1965 року називалося Товстобаби.
До 2020 адміністративний центр сільради. Населення — 1314 осіб (2003).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади [1]
Назва
Про це написано в книзі «Євшан Зілля», там автор розповідає. «Ще за Данила Галицького на лісовім Опіллю було село Кальники. Коли ж на нашу землю напали татари, то хлопців і жонатих забрали до війська для оборони Бучача. У селі осталися жінки та діти. Дійшла вістка, що наближається орда татарська. Несподівано один загін ординців вдерся до села. І всі жінки кинулися, як львиці, на ворога. Не на життя, а на смерть, билися з клятими ординцями. Хто що схопив, брали для самооборони. Хто вила, хто косу, хто дручка ґудзуватого. Стягували гаками татарів з коней, били безпощадно. Розгромили татар дощенту. А один ординець, поранений злегка дручком, вдав мертвого, вичекав вечора і заховався на дереві. Вночі жінки зібралися на майдані на раду і вирішили втекти з худобою до лісу, бо татари прийдуть скоро з помстою злющою. Кожна жінка вдяглася, взяла, що могла з одежі на себе, та ще в кишені – добра всякого. І з мішками ринули вони до лісу, як грубі товстуни. Татарин з дерева пас їх очима. Доплентався він на третій день до орди. Доповів про рукопашну битву з товстими бабами. Лякав усіх, щоб більше у те село не забігали. – Хай милує вас великий Аллах, бо ті товстобаби страшні й нескоренні. Сам чортяка роги зломить, а тим товстобабам ради не дасть. Довго під час нападів татари із страхом обминали село Кальники і прозвали його «злі Товстобаби». Набігали в цей край ще не одні ворожі полчища, обережно обминали село. І приказка осталася: «Вважай, бо будеш битий, як татари в Товстобабах».
Історія
Перша писемна згадка — 1435 року[2].
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 5 ланів (близько 125 га) оброблюваної землі[3].
До 1939 діяли читальня «Просвіти» (від 1925), гурток «Рідної школи», товариство «Сільський господар», споживча кооператива.
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[4].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1400 осіб, з яких 635 чоловіків та 765 жінок[5].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1284 особи[6].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,77 % |
| російська | 0,16 % |
Економіка
У селі працюють відділення зв'язку, 3 магазини.
Пам'ятки
Є церква Василія Великого (1925; дерев'яна), капличка (1999; мурована). 2012 року закінчилось будування нової церкви.
У селі споруджено пам'ятник (1968) і насипано братську могилу полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям, є символічна могила УСС (1991). 2015 — споруджено пам'ятник Тараса Шевченка
Освіта
Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний заклад.
Культура
У селі працюють Будинок культури, бібліотека, музеї історії села та краєзнавчий.
Охорона здоров'я
У селі діє амбулаторія загальної практики - сімейної медицини, яке має поліклінічне відділення[8].
Також працює аптека.
Фотографії
-
Дерев’яна церква святого Василія Великого -
Дзвіниця церкви святого Василія Великого -
Пам’ятник воїнам, які загинули в роки Другої світової війни
Примітки
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.3, № 25
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Висоцька амбулаторія загальної практики - сімейної медицини // misto.ua
Література
- Дудас М., Лашта-Уніят Г. Високе // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 262. — ISBN 966-528-197-6.
- Toustobaby 1.) wś, pow. podhajecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 438. (пол.) — S. 438.
- Книга «Євшан-зілля. Легенди та перекази поділля» / Упоряд. П. Медведик