Лежайськ

Лежайськ; Leżajsk
	Герб
	Вежа на площі РинокВежа на площі Ринок
	Основні дані
	50°16′ пн. ш. 22°26′ сх. д. / 50.267° пн. ш. 22.433° сх. д.
Країна	Польща
Регіон	Підкарпатське воєводство
Засновано	імовірно орієнтовно ХII
Перша згадка	1346
Магдебурзьке право	1397
Площа	20,58 км²
Населення	14512 (2011)
· густота	689 (2008) осіб/км²
Висота НРМ	178 м
Міста-побратими	Чортків, Новояворівськ
Телефонний код	(48) 17
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	RLE
GeoNames	766332, 7532578
OSM	↑449368 ·R (Лежайський повіт)
SIMC	0974400
Поштові індекси	37-300
	Міська влада
Вебсайт	lezajsk.um.gov.pl
	Мапа
	Лежайськ у Вікісховищі

Лежа́йськ (Лєжайск, пол. Leżajsk) — місто в Південно-Східній Польщі, у долині річки Сян. Адміністративний центр Лежайського повіту Підкарпатського воєводства.

Історія

Вперше "Ланжайсько" згадане у 1354 році, як існуючий населений пункт, що свідчить про його давньоруське походження. В цьому році, після завоювання Русі, краківський король Казимир ІІІ передав містечко Івану Пакославу. Давньоруське городище Лежайська оточене іншими пригородами цього ж часу - Гедлярова, Сарина, Тарновця, Руди.^[3]

Спочатку поселення було королівщиною.
Спочатку поселення було королівщиною.
1397 року король Ягайло надав права міста.
1424 року місто стало центром Лежайського староства
В 1498, 1500, 1509, 1519, 1524 роках зазнавало татарських нападів, руйнації
1534 року староство викупила королева Бона Сфорца
1 квітня 1937 р. межі міста розширено за рахунок села Ґіллерсгоф, вилученого із ґміни Ґєдлярова Ланцутського повіту^[4].

Українці в Лежайську

Народний дім

У 1905 році в Лежайську було засноване українське товариство "Просвіта". Для потреб товариства незаможній швець Комарницький подарував свою власну ділянку у центрі міста, на якій у 1913 році постав грандіозний Народний дім, збудований за проектом відомого архітектора Лева Шелевича. Народний дім освятили 16 листопада 1913 року.

З нагоди цих урочистостей львівська українська газета «Руслан» в кінці листопада 1913 року писала: «У неділю 16 листопада Лежайськ відзначав своє велике національне свято – посвячення Народного Дому. Прибуло багато гостей з Ланцюта, Ряшева, Бжеська, Розвадова, Рудника і, навіть, з Острова. Приїхало також кільканадцять членів львівського товариства «Сокола ІІІ» в одностроях і з прапором. Було також 50 місцевих членів «Сокола» з сусіднього Дубна.^[5]

У Народному домі до 1939 році був найбільший актовий зал Лежайська, тому його часто орендували для своїх заходів євреї та поляки.

В Народному Домі від початку його ужитку і до липня 1944 року діяли: читальня і філія «Просвіти», бібліотека для дітей та дорослих, кооператив «Самопоміч» з двома крамницями, осередок «Рідної школи», товариство «Сільський господар», спортивне товариство «Луг», аматорський театр, церковний та просвітянський (чоловічий, жіночий і мішаний) хор, дитячий садок, музичні та танцювальні колективи, ресторан.

У серпні 1939 року польська влада розпустила читальню і філію «Просвіти», а Народний Дім було закрито, на його дверях почеплено пломби. Під час німецької окупації діяльність читальні і філії «Просвіти» заборонили. Німецькі окупанти дозволили лише діяльність «Освітнього товариства».^[5]

У 1939 році в місті проживало 6100 мешканців, з них 400 українців, 3850 поляків і 1850 євреїв^[6]. Місто входило до Ланьцутського повіту Львівського воєводства.

1945 року відповідно до «Угоди про взаємний обмін населенням у прикордонних районах» більшість українського населення Лежайська була виселена в СРСР. Українці були переселені в населені пункти Станіславської області — вивезено 223 особи (69 сімей)^[7].

Греко-католицька церква

Сучасна будівля греко-католицької церкви Успіння Богородиці в Лежайську збудована в 1831 році на місці давніших церков, була парафіяльною церквою Каньчузького деканату Перемишльської єпархії і мала 507 парафіян у місті. До парафії належали також села Старе Місто, Прихоєць, Седлянка, Лукова, Віравиці, Єльна, Янда, Руда, Ґідлярева, Гутисько, Козярня і місто Соколів; парафія налічувала 1558 парафіян^[8]. З 1842 р. у складі парафії перераховуються також села Сажина і Береза, з 1848 р. — Требось.

Після Першої світової війни церква стала осідком Лежайського деканату Перемишльської єпархії. У 1937 р. в місті налічувалося 584 греко-католики, у парафії — 1858 парафіян^[9]. Після виселення українців і заборони греко-католицької церкви використовується римо-католиками і є костелом Ісуса Милосердного для дітей та молоді.

Пам'ятки

Монастирський комплекс у Лежайську

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1]^[10]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	6946	1371	4940	635
Жінки	7566	1255	4717	1594
Разом	14512	2626	9657	2229

Відомі люди

Hародилися

польський поет Тадеуш Голлендер.
Йосип Кишакевич — український композитор і хоровий диригент, священик УГКЦ.

Почесні громадяни Лежайська

Теофіль Лєнкавскі — ректор духовної семінарії РКЦ в Перемишлі