Порохник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Порохник
Pruchnik

Герб Прапор
Герб Прапор
Будівля колишньої церкви
Будівля колишньої церкви
Розташування міста Порохник
Основні дані
49°54′ пн. ш. 22°30′ сх. д. / 49.900° пн. ш. 22.500° сх. д. / 49.900; 22.500Координати: 49°54′ пн. ш. 22°30′ сх. д. / 49.900° пн. ш. 22.500° сх. д. / 49.900; 22.500
Країна Польща Польща
Регіон Підкарпатське воєводство
Магдебурзьке право 1436
Населення 3675 (2011)[1]
· густота 188,7 осіб/км²
Міста-побратими Барби
Телефонний код (48) 16
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів RJA
GeoNames 761255
Поштові індекси 37-560
Міська влада
Веб-сторінка pruchnik.com.pl
Мапа


CMNS: Порохник на Вікісховищі

Порохник (Прухник; пол. Pruchnik) — місто в південно-східній Польщі. Належить до Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Адміністративний центр однойменної гміни. Поділяється на два солтиства — Порохник Горішній і Порохник Долішній.

Історія[ред. | ред. код]

Коло 1370 року Порохник отримав міські права. У XVII ст. місто налічувало коло 60 мешканців і кілька ремісничих цехів. Перша згадка про місцеву церкву — 8 квітня 1611 р., з 1692 р. після переходу в унію увійшла до Перемиської єпархії. В 1785 р. греко-католики становили 50 % від загального числа 8 572 мешканців міста. В умовах економічного занепаду й активної полонізації за 100 років число греко-католиків знизилось до 188, а відсоток — до 20 % у 1888 р. Нову муровану церкву Успення Пресвятої Богородиці споруджено в 1870 р. До парафії Порохник належало також 8 сіл і 3 дочірні церкви. Церква була деканальною Перемишльської єпархії, в 1936 р. налічувала 151 парафіянина в містечку та 1 491 — у парафії. Після депортації українців з міста[2] церква перебудована на Будинок культури.

Населення[ред. | ред. код]

До Другої світової війни поряд знаходились два населені пункти, які називались Порохник: містечко (Порохник Місто) і село (Порохник Село). В 1939 році в містечку проживало 1 630 мешканців, з них 160 українців-грекокатоликів, 630 поляків і 840 євреїв, а в селі — 2 560 мешканців, з них 130 українців-грекокатоликів, 2 310 поляків, 30 польських колоністів міжвоєнного періоду і 90 євреїв[3]

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (105 осіб — 31 родина)[4]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[5].

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 1821 429 1230 162
Жінки 1854 380 1093 381
Разом 3675 809 2323 543

Примітки[ред. | ред. код]


Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]