Олешичі
| Олешичі Oleszyce | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 50°10′ пн. ш. 23°01′ сх. д. / 50.167° пн. ш. 23.017° сх. д. | ||||
| Країна |
 Польща | |||
| Регіон | Підкарпатське воєводство | |||
| Столиця для | Q9271572? (колишній муніципалітет) | |||
| Площа | 5,08 км² | |||
| Населення | ▼ 2 951 (01.01.2020) | |||
| · густота | 609 (2008[1]) осіб/км² | |||
| Телефонний код | (48) 16 | |||
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | |||
| Номери автомобілів | RLU | |||
| GeoNames | 763260 | |||
| OSM | ↑1746431 ·R (Гміна Олешичі) | |||
| SIMC | 0972507 | |||
| Поштові індекси | 37-630 | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | oleszyce.pl | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Олешичі у Вікісховищі | ||||
Оле́шичі (Олшич[2], пол. Oleszyce) — місто в південно-східній Польщі. Належить до Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Адміністративний центр місько-сільської гміни Олешичі.
Місто близько 1576 року заклав руський воєвода Єронім Сенявський, який також видав для нього привілей (дата невідома).
За Австрії та міжвоєнної Польщі Олешичі мали статус окремої адміністративної одиниці Любачівського повіту — ґміни.[3]
У 1939 році в Олешичах проживало 3 500 мешканців (760 українців, 920 поляків, 1 700 євреїв і 20 німців та інших національностей).[4]
У середині вересня 1939 року німці окупували територію ґміни, однак вже 26 вересня 1939 року мусили відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу, 27 вересня територія зайнята 2-им кавалерійським корпусом РСЧА.[5] У червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німецькими військами. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією.
У жовтні 1944 року західні райони Львівської області віддані Польщі. Корінне українське населення внаслідок виселення українців у 1945 році в СРСР та депортації у 1947 році в рамках операції «Вісла»[6] вивезене зі своєї історичної батьківщини. Жителі Олешич в рядах ОУН і УПА чинили опір етноциду.
- Церква святого Онуфрія змурована 1809 року, була парафіяльною церквою Любачівського деканату Перемишльської єпархії.[7]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[8][9]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 1580 | 327 | 1112 | 141 |
| Жінки | 1572 | 305 | 967 | 300 |
| Разом | 3152 | 632 | 2079 | 441 |
- Народилися
- Вінцентій Горецький (1845—1926) — львівський архітектор.
- Козій Григорій Васильович — ґрунтознавець, доктор біологічних наук, заслужений діяч науки УРСР.
- Йосиф Черлюнчакевич (1829—1911) — греко-католицький священик, доктор богослов'я, професор Львівського та Ягеллонського університетів.
- Пержило Володимир Миколайович (1938—2018) — український співак, композитор, диригент, етнограф, фольклорист.
- Померли
- Ельжбета Гелена Сенявська — дідичка.[10]
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ Ілюстрований журнал для дітвори «Малі друзі» Ч.6 1942 р. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020. Процитовано 24 січня 2021.
- ↑ Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Любачівського повіту в львівській провінції на ґміни (сільські муніципалітети). — Dz. U. z 1934 r. Nr 68, poz. 596, § 1, 1)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 46.
- ↑ Бешанов В. Червоний Бліцкриг
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Любачів
- ↑ Cerkiew w Oleszycach [Архівовано 6 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Andrzej K. Link-Lenczowski, Bożena Popiołek Sieniawska Elżbieta Helena z Lubomirskich (1669—1729) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — t. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 90-96. (пол.)
- Oleszyce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 477. (пол.) — S. 477.
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
