Протей (супутник)
Дані про відкриття | |
---|---|
Дата відкриття | 16 червня 1989 |
Відкривач(і) | КА «Вояджер-2», С.Сіннотт |
Планета | Нептун |
Номер | VIII |
Орбітальні характеристики | |
Велика піввісь | 117 647 ± 1 км |
Перицентр | 117,584 ± 10 км |
Апоцентр | 117,709 ± 10 км |
Орбітальний період | 1,12231477 ± 0,00000002 діб |
Ексцентриситет орбіти | 0,00053 ± 0,00009 |
Нахил орбіти | 0,524° до екватора Нептуна° до площини екватора планети |
Фізичні характеристики | |
Видима зоряна величина | {{{видима зоряна величина}}} |
Діаметр | 436 × 416 × 402 км |
Маса | 4,4× 1019 кг |
Густина | 1,3 г/см³ |
Прискорення вільного падіння | 0,07 м/с² |
Друга космічна швидкість | 0,17 км/с |
Нахил осі обертання | відсутній° |
Альбедо | 0,096 |
Температура поверхні | 51 К |
Атмосфера | |
Інші позначення | |
Нептун VIII | |
|
Проте́й (від грец. Πρωτεύς), також відомий як Нептун VIII, є другим за величиною супутником Нептуна, його найбільшим внутрішнім супутником[1]. Він названий на честь Протея — морського бога з грецької міфології, що змінює форму[2]. Протей обертається навколо Нептуна майже по екваторіальній орбіті на відстані близько 4,75 екваторіальних радіусів планети.
Незважаючи на те, що його діаметр більший 400 км, Протей має неправильну форму з декількома злегка увігнутими гранями рельєфу, висотою 20 км. Його поверхня темна, нейтральна за кольором та покрита великою кількістю кратерів. Найбільший кратер має діаметр понад 200 км.
Протей, ймовірно, сформувався не одночасно з Нептуном; він, можливо, утворився пізніше з уламків тіла, зруйнованого при захоплені Нептуном супутника Тритона.
Відкриття
Протей був відкритий на знімках, що були отримані з космічного апарата «Вояджер-2» під час прольоту Нептуна 1989 року[3]. Супутнику було присвоєно тимчасове позначення S/1989 N 1.
Примітки
- ↑ DOI: 10.1007/BF00572198
Нема шаблону {{Cite doi/10.1007/BF00572198}}.заповнити вручну - ↑ Marsden, Brian G. (16 вересня 1991). Satellites of Saturn and Neptune. IAU Circular. 5347. Процитовано 24 жовтня 2011.
- ↑ Green, Daniel W. E. (7 липня 1989). 1989 N 1. IAU Circular. 4806. Процитовано 24 жовтня 2011.
|