Перейти до вмісту

Таласа (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Таласа
Таласа (1989 N5) на фото Вояджера-2 за 23 серпня 1989 року
Дані про відкриття
Дата відкриттявересень 1989 року
Відкривач(і)Річард Терріл,
Voyager Imaging Team
ПланетаНептун
НомерНептун IV
Орбітальні характеристики
Велика піввісь50 074,44 км
Орбітальний період0,31148444±0.00000006 діб
Ексцентриситет орбіти0,00176±0.00054
Нахил орбіти0,21 ± 0.02°° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина23,32
Діаметр108 × 100 × 52 км
Середній радіус40,7±2.8 км
Густина1.23±0.43 г/см³
Альбедо0,091
Температура поверхні~51 (середня оцінка) К
Інші позначення
1989 N5
Таласа у Вікісховищі

Таласа[1] (англ. Thalassa, дав.-гр. Θάλασσα) — внутрішній супутник планети Нептун. Названа на честь богині моря з грецької міфології. Також позначається як Нептун IV[2].

Історія відкриття

[ред. | ред. код]

Таласа була відкрита Річардом Террілом у вересні 1989 року за допомогою фото, зроблених апаратом «Вояджер-2». Про відкриття було оголошено 29 вересня 1989 року, також було повідомлено про 25 зображень, отриманих протягом 11 днів, таким чином, відкриття відбулося незадовго до 18 вересня. Супутник отримав тимчасове позначення S/1989 N 5. Власна назва була надана 16 вересня 1991 року.

Характеристики

[ред. | ред. код]
Таласа на орбіті Нептуна. Комп'ютерна модель у програмі Celestia.

Таласа має неправильну (несферичну) форму. Жодних слідів геологічної активності не виявлено. Ймовірно, Таласа, як й інші супутники на орбітах нижче Тритона, сформувалася з уламків раніше існуючих супутників Нептуна, що зруйнувалися у результаті зіткнень, викликаних збуреннями від Тритона після його захоплення Нептуном на початкову орбіту з високим ексцентриситетом[3]. Форма Таласи нехарактерно дископодібна. Таласа обертається нижче синхронної навколонептунової орбіти, внаслідок чого орбіта цього супутника поступово знижується через вплив припливних сил. З часом вона може бути поглинена Нептуном або зруйнуватися через припливне розтягування й утворити кільце при досягненні межі Роша. У разі утворення кільця воно відносно швидко може захопити орбіту Деспіни.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Астрономічний енциклопедичний словник, ст. 458
  2. ↑ Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 19 серпня 2006. Процитовано 7 серпня 2006.
  3. ↑ D. Banfield and N. Murray (1992). A dynamical history of the inner neptunian satellites. Icarus. 99: 390. doi:10.1016/0019-1035(92)90155-Z. Архів оригіналу за 10 січня 2016. Процитовано 23 вересня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Таласа_(супутник)&oldid=43161396