Протей (супутник)
| Протей | |
|---|---|
.jpg) Протей, другий за величиною супутник Нептуна | |
| Дані про відкриття | |
| Дата відкриття | 16 червня 1989 |
| Відкривач(і) | КА «Вояджер-2» Стівен Сіннот |
| Планета | Нептун |
| Номер | VIII |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 117 647 ± 1 км |
| Перицентр | 117,584 ± 10 км |
| Апоцентр | 117,709 ± 10 км |
| Орбітальний період | 1,12231477 ± 0,00000002 діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0,00053 ± 0,00009 |
| Нахил орбіти | 0,524° до екватора Нептуна° до площини екватора планети |
| Фізичні характеристики | |
| Видима зоряна величина | 19.7 |
| Діаметр | 436 × 416 × 402 км |
| Маса | 4,4× 1019 кг |
| Густина | 1,3 г/см³ |
| Прискорення вільного падіння | 0,07 м/с² |
| Друга космічна швидкість | 0,17 км/с |
| Нахил осі обертання | відсутній° |
| Альбедо | 0,096 |
| Температура поверхні | 51 К |
| Інші позначення | |
| Нептун VIII, 1989 N1 | |
 Протей у Вікісховищі | |
Проте́й (англ. Proteus, грец. Πρωτεύς), також відомий як Нептун VIII, є другим за величиною супутником Нептуна, його найбільшим внутрішнім супутником[1]. Він названий на честь Протея — морського бога з грецької міфології, що змінює форму[2]. Протей обертається навколо Нептуна майже по екваторіальній орбіті на відстані близько 4,75 екваторіальних радіусів планети.
Незважаючи на те, що його діаметр більший 400 км, Протей має неправильну форму з декількома злегка увігнутими гранями рельєфу, висотою 20 км. Його поверхня темна, нейтральна за кольором та покрита великою кількістю кратерів. Найбільший кратер має діаметр понад 200 км.
Протей, ймовірно, сформувався не одночасно з Нептуном; він, можливо, утворився пізніше з уламків тіла, зруйнованого при захоплені Нептуном супутника Тритона.
Протей був відкритий на знімках, що були отримані з космічного апарата «Вояджер-2» під час прольоту Нептуна 1989 року[3]. Супутнику було присвоєно тимчасове позначення S/1989 N 1.
- ↑ Stooke P. J. The surfaces of Larissa and Proteus // Earth, Moon, and Planets — Springer Science+Business Media, 1994. — Vol. 65, Iss. 1. — P. 31–54. — ISSN 0167-9295; 1573-0794 — doi:10.1007/BF00572198
- ↑ Marsden, Brian G. (16 вересня 1991). Satellites of Saturn and Neptune. IAU Circular. 5347. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 24 жовтня 2011.
- ↑ Green, Daniel W. E. (7 липня 1989). 1989 N 1. IAU Circular. 4806. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2011.
- Neptune's Moons by NASA's Solar System Exploration
- Neptune Moons
- Gazetteer of Planetary Nomenclature—Neptune (USGS)
- Simulation showing the position of Neptune's Moon
| Відкриття |  | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Дослідження |
| ||||||
| Характеристики | |||||||
| Супутники Нептуна | |||||||
| Троянці Нептуна | 2001 QR322 · Отрера · 2005 TN53 · 2005 TO74 · 2006 RJ103 · 2007 RW10 · 2010 TS191 · 2010 TT191 · 2011 SO277 · 2011 WG157 · 2013 KY18 | ||||||
| Інше | |||||||
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | Fandom (англ.) |
| Нормативний контроль |