Галакторея
Галакторея | |
---|---|
Спеціальність | акушерство |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | GB23.4 |
МКХ-10 | N64.3, O92.6 |
DiseasesDB | 6314 |
MeSH | D005687 |
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (квітень 2020) |
Галакторе́я (лат. galactorrhoea, від грец. γάλα — «молоко» + ῥοία — «теча») — спонтанне виділення молока з молочних залоз не пов'язане з пологами чи годуванням немовлят(и), або лактація, що продовжується після завершення годування грудьми більше року. Також галакторею вважають симптоматичною гіперпролактинемією. Галакторея може бути єдиним проявом захворювання, або ж може поєднуватись з іншими проявами.
Галакторея зустрічається у 5–32 % жінок. Причиною такого розкиду відсотків є різне визначеннях галактореї[1]. Зустрічається у чоловіків, підлітків та новонароджених обох статей[2].
Етіологія
Фізіологічне утворення молока в молочних залозах називається лактацією. Молоко утворюється в залозистих тканинах молочної залози і регулюється гормонами:
- Пролактин
- Тироксин (гормон щитоподібної залози)
- Соматотропін (гормон росту)
- Кортизол (гормон наднирників)
- Інсулін (гормон підшлункової залози)
- Естрогени яєчників
- нейромедіатор Допамін
Причини які викликають галакторею:
- Пухлини:[3]
- доброякісні (пролактинома) та злоякісні пухлини гіпофіза, які стимулюють процес надмірного синтезу та виділення гормону пролактин — найчастіша причина даного захворювання[4]
- Гормональні зміни та захворювання:
- гіпотиреоз[5] — підвищення рівня тироліберина, який може як стимулювати синтез пролактина, так і пригнічувати секрецію дофаміна — що викликає гіперпролактинемію.
- неонатальне молоко («молоко відьми»)
- поведінкові фактори (стрес, травма, надактивне «сексульне життя») які викликають зміну гормонального стану організму загалом
- Травматичні ушкодження:
- гіпофіза, гіпоталамуса
- надмірна фізична стимуляція грудей (дуже часті: пальпація, стимуляція; тісний або сильно стискаючий одяг)
- ушкодження молочних залоз (травма, опік)
- Медикаменти:
- антагоніст H2-рецепторів циметидину другого покоління «Тагамет»(Tagamet)
- рисперидон («Risperdal») є найвідомішим антипсихотиком (атиповий нейролептик), який викликає гіперпролактинемію, блокуючи дофамінові рецептори, відповідальні за контроль вивільнення пролактину.
- є повідомлення про випадки які свідчать, що інгібітори протонної помпи, викликають галакторею
- інгібітори синтезу дофаміну: метилдопа (methyldopa («Aldomet»)), леводопа, карбідова, бенсеразід
- опіоїди(опіати); (морфін, героїн, кокаїн)
- антагоністи дофамінових рецепторів: фенотіазіни, бутирофенони, Галоперидол (антипсихотичний нейролептик)
- трициклічні антидепресанти, інгібітори моноамінооксидази (МАО): Амітриптилін, кломіпрамін, доксепін, іміпрамін, моклобемід
- інгібітори зворотного захоплення серотоніну
- протиблювотні засоби[6]: метоклопрамід, домперидон; Хлорпромазин («Аміназин»)
- антагоністи кальцію: Верапаміл
- синтетичні естрогени: гормональні контрацептиви
- ліки та їжа у яких наявна локриця(солодка)[7] у відповідних кількостях
- Захворювання:
- ниркова недостатність, зменшує нирковий кліренс пролактину[8]
- печінкова недостатність
- синдром полікістозних яєчників проявляється у 17 % жінок галактореєю[9]
- захворювання гіпоталамуса
- мастопатія
- спадкова аномалія допамінових рецепторів
Класифікація
За кількістю втягнутих у процес органів:
- Однобічна
- Двобічна
За інтенсивністю виділення:
- I — виділення капель молока чи молозива, при натисканні на ділянку ареоли
- II — виділення струменів молока чи молозива, при натисканні на ділянку ареоли
- III — самовільне виділення молока чи молозива (постійно)
Діагностика
- загальний аналіз крові та сечі;
- біохімічне дослідження крові: рівень холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїнів, глюкози, печінкові проби;
- визначення вмісту пролактину в крові з дотриманням правил;
- виявлення молекулярної гетерогенності пролактину — за показаннями;
- визначення в крові вільного тироксину, ТТГ. Решта гормони щитоподібної залози визначають при наявності показань;
- вимір базальної температури протягом 2-3 міс;
- визначення ЛГ, ФСГ, естрадіолу (5-7-й день МЦ), прогестерону (5-7-й і 20-23-й день МЦ), загального тестостерону, ДЕАС, 17-оксипрогестерона, кортизолу, С-пептиду;
- УЗД органів малого таза;
- УЗД щитоподібної залози, надниркових залоз — за показаннями;
- гінекологічне обстеження (для жінок);
- КТ і МРТ турецького сідла;
- нейроофтальмологічні дослідження: визначення полів і гостроти зору, офтальмоскопія, дослідження очного дна — за показаннями;
- обстеження легень, печінки, шлунково-кишкового тракту, нирок для виключення вторинної гіперпролактинемії — за показаннями;
- каріотипування та визначення статевого хроматину — за показаннями.
Лікування
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Якщо необхідно, зменшують кількість пролактину:
- похідні алкалоїдів маткових ріжків:
- Бромокриптин (Bromocriptine, Парлодел) (короткотривалої дії)
- Каберголін (Cabergoline, «Достинекс»(Dostinex)б Агалатес, Берголак) (надтривалої дії)
- синтетичні:
- Хінаголід (Quinagolide, Норпролак) (довготривалої дії)
Курс та дози підбираються індивідуально, однак достовірно відмічено чим довший період лікування (3-6 місяців…) тим чіткіший клінічний ефект. Необхідно щомісяця контролювати рівень пролактину. Через рік лікування повторити обстеження МРТ.
Також необхідно лікувати основне захворювання, яке призвело до такого стану.
Див. також
Примітки
- ↑ Sakiyama, R.; Quan, M. (1983). Galactorrhea and hyperprolactinemia. Obstetrical & Gynecological Survey. 38 (12): 689—700. doi:10.1097/00006254-198312000-00001. PMID 6361641.
- ↑ Rohn, R. D. (1984). Galactorrhea in the adolescent. Journal of Adolescent Health. 5 (1): 37—49. doi:10.1016/s0197-0070(84)80244-2. PMID 6420385.
- ↑ Whitman-Elia, G. F.; Windham, N. Q. (2000). «Galactorrhea may be clue to serious problems. Patients deserve a thorough workup». Postgraduate Medicine. 107 (7): 165—168, 171. doi:10.3810/pgm.2000.06.1129. PMID 10887453.
- ↑ Leung A. K. C., Pacaud D. Diagnosis and management of galactorrhea (англ.) // American Family Physician. — 2004-08-01. — Vol. 70, no. 3. — P. 543—550. — ISSN 0002-838X.
- ↑ Передерій В. Г., Ткач С. М. Основи внутрішньої медицини. Том 1/ Підручник для ВМНЗ ІІІ-IV р.а.- Вінниця, 2009.- 640 с. ISBN 978-966-382-211-2 (C.499, 536)
- ↑ Нековаль І. В. Н47 Фармакологія: підручник / І. В. Нековаль, Т. В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», 2011.— 520 с.Електронне джерело ISBN 978-617-505-147-4 (C.326)
- ↑ Karimi, H; Nourizad, S; Momeni, M; Rahbar, H; Momeni, M; Farhadi, K (2013). «Burns, hypertrophic scar and galactorrhea». Journal of Injury & Violence Research. 5 (2): 117–9. doi:10.5249/jivr.v5i2.314. PMC 3683415. PMID 23456048
- ↑ Verhelst J., Abs R. Hyperprolactinemia: pathophysiology and management (англ.) // Treatments in Endocrinology. — 2003-01-01. — Vol. 2, no. 1. — P. 23-32. — ISSN 1175-6349.
- ↑ Hyperprolactinemia: Etiology, Diagnosis, and Management. Medscape.com. Процитовано 9 липня 2015.
Джерела
- СИНДРОМ ГІПЕРПРОЛАКТИНЕМІЇ. ПРИСТУПЮК О. М./лекція для лікарів, 2012
- (рос.)СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К ДИАГНОСТИКЕ И ЛЕЧЕНИЮ ГИПЕРПРОЛАКТИНЕМИИ. Т. Ф. ТАТАРЧУК, С. В. ГУНЬКОВ, О. А. ЕФИМЕНКО/ КЛИНИЧЕСКАЯ ЛЕКЦИЯ, 2012
- Melmed S., Casanueva F.F., Ho man A.R. et al. Diagnosis and treatment of hyperprolactinemia: an endocrine society clinical practice guideline. J Clin Endocrinol Metab 2011 Feb; 96 (2): 273-88. doi 10.1210/jc.2010-1692