Джино Россетті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 23:32, 13 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Джино Россетті
Джино Россетті
Джино Россетті
Особисті дані
Народження 7 листопада 1904(1904-11-07)
  Ла-Спеція, Італія
Смерть 16 травня 1992(1992-05-16) (87 років)
  Ла-Спеція, Італія
Поховання Turin Park Cemeteryd
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1922-1923 Італія «Спеція»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1921–1926 Італія «Спеція» 103 (35)
1926–1933 Італія «Торіно» 212 (134)
1933–1937 Італія «Наполі» 120 (27)
1937–1938 Італія «Торіно» 7 (1)
1938–1939 Італія «Спеція» 26 (9)
1939–1941 Італія «Мачерата» 10 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1927–1929 Італія Італія 13 (9)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1938–1939 Італія «Спеція»
1939–1941 Італія «Мачерата»
1942–1943 Італія «Тернана»
1945–1946 Італія «Ківассо»
1948–1949 Італія «Казале»
1951–1952 Італія «Казале»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Джино Россетті (італ. Gino Rossetti, нар. 7 листопада 1904, Ла-Спеція — пом. 16 травня 1992, Ла-Спеція) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за «Торіно» та «Наполі», а також національну збірну Італії. Россетті є рекордсменом за кількістю голів в одному чемпіонаті Італії — 36 м'ячів.

Був відомий як Россетті ІІ, оскільки мав старшого брата Джузеппе, що також був відомим футболістом.

Клубна кар'єра

Народився 7 листопада 1904 року в місті Ла-Спеція. Його ім'я повинно було бути Джино Розетті (італ. Gino Rosetti), але через помилку реєстратора муніципалітету Спеції, який неправильно записав прізвище, він став Россетті[1]. Вихованець футбольної школи клубу «Спеція». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1921 року в основній команді того ж клубу, в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 103 матчах чемпіонату.

Його гру помітили керівники «Торіно», але «Спеція» відмовила у продажу гравця. Тоді Россетті став погрожувати, що поїде в Чилі, до свого брата Джузеппе Росетті●, який грав у цій країні за «Коло-Коло»[2], і буде виступати в чемпіонаті Чилі. Керівники «Спеції» повірили словами Джино, і Россетті став футболістом «Торіно».

У туринській команді Россетті став одним з лідерів клубу, утворивши знамениту трійцю нападу, названу «Чудове тріо» (італ. Il trio delle meraviglie)[2], складену з нього самого, Адольфо Балонч'єрі та Хуліо Лібонатті. З «Торіно» Россетті виграв у 1927 році чемпіонат Італії[3]. А в наступному сезоні Джино забив 23 голи, ставши одним з найкращих бомбардирів першості, чим допоміг своїй команді вдруге поспіль стати найсильнішою в Італії. У сезоні 1928/29 «Торіно» посів друге місце, пропустивши вперед «Болонью», але сам Россетті був кращим гравцем чемпіонату, забивши рекордні 36 м'ячів в 27-ми іграх. Це був рекорд кількості голів в одному сезоні вищого дивізіону Італії[4], якій зміг повторити аргентинець Гонсало Ігуаїн лише через понад 85 років у сезоні 2015/16[5][6]. Загалом же Россетті виступав за «Торіно» до 1933 року, забивши за клуб 136 голів у 219 матчах в усіх змаганнях.

У 1933 році Россетті перейшов в «Наполі», але колишньої результативністю не відзначався, забиваючи менше 10 голів за сезон. Частково і через це 1937 року футболіст повернувся в «Торіно», але у сезоні 1937/38 зіграв лише 7 матчів у Серії А.

В сезоні 1938/39 виступав за «Спецію» у Серії В, де був капітаном і граючим тренером, після чого завершив ігрову кар'єру, хоча в майбутньому ще зіграв кілька ігор за нижчолігову «Мачерату», яку тренував у майбутньому.

Виступи за збірну

27 січня 1927 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії у матчі із Швейцарією. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 3 роки, провів у формі головної команди країни 13 матчів, забивши 9 голів.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1928 року в Амстердамі, на якому команда здобула бронзові нагороди, а також став чемпіоном і найкращим бомбардиром (разом з партнером по команді Хуліо Лібонатті) чемпіонату Центральної Європи в 1930 році.

Кар'єра тренера

Після одного сезону зі «Спецією», Россетті два роки тренував «Мачерату», яку за підсумками першого сезону вивів з Серії С до Серії В, але в другому втримати її там не зумів.

В подальшому очолював клуб «Тернана» (в той час команда мала назву Polisportiva Fascista Mario Umberto Borzacchini), з яким під час сезону 1942/43 рік вийшов у плей-оф за право виходу в Серію В, але там поступився на користь «Варезе» і «Салернітани».

Після війни, під час сезону 1945/46 тренував «Ківассо», після чого протягом двох непослідовних сезонів (1948/49 і 1951/52) працював з клубом «Казале», також у Серії С.

Помер 16 травня 1992 року на 88-му році життя.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Усього
Турнір Ігор Голів Турнір Ігор Голів Турнір Ігор Голів Ігор Голів
1921–22 ITA 1861–46 «Спеція» ПД 20 5 - - - - - - 20 5
1922–23 ПД 26 6 - - - - - - 26 6
1923–24 ПД 21 2 - - - - - - 21 2
1924–25 ПД 22 7 - - - - - - 22 7
1925–26 СД (ІІ) 14 15 - - - - - - 14 15
1926–27 ITA 1861–46 «Торіно» ДН 26 19 КІ 2 6 - - - 28 25
1927–28 ДН 33 23 - - - - - - 33 23
1928–29 ДН 30 36 - - - - - - 30 36
1929–30 A 33 17 - - - - - - 33 17
1930–31 A 29 7 - - - - - - 29 7
1931–32 A 30 17 - - - - - - 30 17
1932–33 A 31 15 - - - - - - 31 15
1933–34 ITA 1861–46 «Наполі» A 33 7 - - - - - - 33 7
1934–35 A 29 5 - - - КЦЄ 3 0
1935–36 A 28 9 КІ 2 2 - - -
1936–37 A 30 6 КІ 3 0 - - -
Усього за «Наполі» 120 27 5 2 3 0 128 29
1937–38 ITA 1861–46 «Торіно» A 7 1 КІ 2 3 - - - 9 4
Усього за «Торіно» 219 135 4 9 223 144
1938–39 ITA 1861–46 «Спеція» B (ІІ) 26 9 КІ 1+ ? - - -
Усього за «Спецію» 129 44 1+ ? 130+ 44+
1939–40 ITA 1861–46 «Мачерата» C (ІІІ) 8 2 КІ 2+ ? - - -
1940–41 B (ІІ) 2 0 КІ 0 0 - - -
Усього за «Мачерату» 10 2 2+ ?
Усього за кар'єру 478 208 12+ 11+ 3 0 493+ 219+

Статистика виступів за збірну

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
30/01/1927 Женева Швейцарія Швейцарія 1 – 5 Італія Італія товариський матч 1
20/02/1927 Мілан Італія Італія 2 – 2 Чехословаччина Чехословаччина товариський матч -
24/04/1927 Коломб Франція Франція 3 – 3 Італія Італія товариський матч -
25/03/1928 Рим Італія Італія 4 – 3 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи 1927—1930 1
15/04/1928 Порту Португалія Португалія 4 – 1 Італія Італія товариський матч -
22/04/1928 Хіхон Іспанія Іспанія 1 – 1 Італія Італія товариський матч -
29/05/1928 Амстердам Франція Франція 3 – 4 Італія Італія ОІ 1928 1
01/06/1928 Амстердам Іспанія Іспанія 1 – 1 д.ч. Італія Італія ОІ 1928 -
14/10/1928 Цюрих Швейцарія Швейцарія 2 – 3 Італія Італія Кубок Центральної Європи 1927—1930 2
11/11/1928 Рим Італія Італія 2 – 2 Австрія Австрія товариський матч -
03/03/1929 Болонья Італія Італія 4 – 2 Чехословаччина Чехословаччина Кубок Центральної Європи 1927—1930 3
07/04/1929 Відень Австрія Австрія 3 – 0 Італія Італія Кубок Центральної Європи 1927—1930 -
28/04/1929 Турин Італія Італія 1 – 2 Німеччина Німеччина товариський матч 1
Усього Матчів 13 Голів (34 місце) 9

Статистика виступів у кубку Мітропи

№ Розіграш Стадія Дата та місце
проведення 		Команда 1 Рахунок Команда 2 Голи
1 1934 1/8 17.06.1934, Відень Австрія Адміра (Відень) 0:0 Італія Наполі
2 1934 1/8 24.06.1934, Неаполь Італія Наполі 2:2 Австрія Адміра (Відень)
3 1934 1/8
перегр. 		1.07.1934, Цюрих Австрія Адміра (Відень) 5:0 Італія Наполі
Всього у кубку Мітропи 3 0

Титули і досягнення

Як гравця

«Торіно»: 1926–27[7], 1927–28
Італія: 1927–30

Особисті

Примітки

  1. ↑ Carratelli та p.52
  2. ↑ а б Chiesa та p.382
  3. ↑ Статистика на сайті RSSSF.com (англ.)
  4. ↑ http://gazzettaworld.gazzetta.it/features/serie-a-torino-rossetti/[недоступне посилання з липня 2019]
  5. ↑ Higuain: 'I am so happy!'. Football Italia. 14 травня 2016. Процитовано 14 травня 2016.
  6. ↑ Chris Davie (14 травня 2016). Higuain makes Serie A history by breaking 66-year-old goalscoring record. goal.com. Процитовано 14 травня 2016.
  7. ↑ згідно рішення федерації «Торіно» було позбавлене титулу через махінації з результатом матчу
  8. ↑ Разом з Хуліо Лібонатті.

Джерела

  • Mimmo Carratelli, La grande Storia del Napoli, Gianni Marchesini Editore, ISBN 978-88-88225-19-7.
  • Carlo Fontanelli e Galante-Andreoni, Le Aquile volano in … B, GEO EDIZIONI, 2006.
  • Gianni Brera. Storia critica del calcio italiano. Milano, Baldini & Castoldi, 1998.
  • Carlo F. Chiesa, Il secolo azzurro, Minerva edizioni, ISBN 978-88-7381-310-1.
  • Armadori Giorgio; Armadori Christian (2001). Tra storia e leggenda, almanacco illustrato della Ternana dalle origini al 2000. Ternana Calcio. ISBN 88-434-0859-3

Посилання

В Комбі • В Де Пра • В Дегані • З Белліні • З Калігаріс • З Гаспері • З П'єтробоні • З Розетта • П Балонч'єрі • П Бернардіні • П Ферраріс • П Дженовезі • П Янні • П Пітто • П Ріволта • П Россетті • Н Банкеро • Н Левратто • Н Маньйоцці • Н Пасторе • Н Ск'явіо • Н Вів'яно • Тренер: Аугусто Рангоне
Італія
Найкращі бомбардири італійської Серії А
1924: Шенфельд  | 1925: Маньйоцці  | 1926: Хірзер  | 1927: Повольний  | 1928: Лібонатті  | 1929: Россетті  | 1930: Меацца  | 1931: Волк  | 1932: Петроне / Ск'явіо  | 1933: Борель  | 1934: Борель  | 1935: Гвайта  | 1936: Меацца  | 1937: Піола  | 1938: Меацца  | 1939: Боффі / Пурічеллі  | 1940: Боффі  | 1941: Пурічеллі  | 1942: Боффі  | 1943: Піола  | 1947: В. Маццола  | 1948: Боніперті  | 1949: Ньєрш  | 1950: Нордаль  | 1951: Нордаль  | 1952: Гансен  | 1953: Нордаль  | 1954: Нордаль  | 1955: Нордаль  | 1956: Півателлі  | 1957: Да Коста  | 1958: Чарлз  | 1959: Анджелілло  | 1960: Сіворі  | 1961: Брігенті  | 1962: Алтафіні / Мілані  | 1963: Манфредіні / Нільсен  | 1964: Нільсен  | 1965: А. Маццола / Орландо  | 1966: Вінісіо  | 1967: Ріва  | 1968: Праті  | 1969: Ріва  | 1970: Ріва  | 1971: Бонінсенья  | 1972: Бонінсенья  | 1973: Пулічі / Рівера / Савольді  | 1974: Кіналья  | 1975: Пулічі  | 1976: Пулічі  | 1977: Граціані  | 1978: Россі  | 1979: Джордано  | 1980: Беттега  | 1981: Пруццо  | 1982: Пруццо  | 1983: Платіні  | 1984: Платіні  | 1985: Платіні  | 1986: Пруццо  | 1987: Вірдіс  | 1988: Марадона  | 1989: Серена  | 1990: Ван Бастен  | 1991: Віаллі  | 1992: Ван Бастен  | 1993: Сіньйорі  | 1994: Сіньйорі  | 1995: Батістута  | 1996: Протті / Сіньйорі  | 1997: Індзагі  | 1998: Біргофф  | 1999: Аморозо  | 2000: Шевченко  | 2001: Креспо  | 2002: Трезеге / Гюбнер  | 2003: В'єрі  | 2004: Шевченко  | 2005: Лукареллі  | 2006: Тоні  | 2007: Тотті  | 2008: Дель П'єро  | 2009: Ібрагімович  | 2010: Ді Натале  | 2011: Ді Натале  | 2012: Ібрагімович  | 2013: Кавані  | 2014: Іммобіле  | 2015: Тоні / Ікарді  | 2016: Ігуаїн  | 2017: Джеко  | 2018: Іммобіле / Ікарді  | 2019: Квальярелла  | 2020: Іммобіле  | 2021: Роналду  | 2022: Іммобіле  | 2023: Осімген  | 2024: Мартінес
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джино_Россетті&oldid=34610187