Франческо Тотті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Франческо Тотті
0681 totti (14717979198) (cropped).jpg
Особові дані
Народження 27 вересня 1976(1976-09-27) (41 рік)
  Рим, Італія
Зріст 181 см
Вага 82 кг
Прізвисько Імператор Риму (італ. Imperatore
di Roma
)
Громадянство Італія Італія
Позиція атакувальний півзахисник,
нападник
Юнацькі клуби
1983—1984
1984—1986
1986—1989
1989—1992
Італія «Фортітуда Лутідор»
Італія «Сміт Трастевере»
Італія «Лодіджані»
Італія «Рома»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1992—2017 Італія «Рома» 619 (250)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1991—1992
1993—1995
1995—1997
1997
1998—2006
Італія Італія (U-15/U-16)
Італія Італія (U-18)
Італія Італія (U-19)
Італія Італія (U-23)
Італія Італія
19 (5)
14 (7)
8 (4)
4 (2)
58 (9)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Франческо Тотті (італ. Francesco Totti; нар. 27 вересня 1976, Рим, Італія) — італійський футболіст, атакувальний півзахисник або нападник[1]. Колишній капітан італійської «Роми»[2], кольори якої захищав протягом усієї кар'єри, з 1992 по 2017 рік. Чемпіон світу 2006 року і віце-чемпіон Європи 2000 року в складі національної збірної Італії, також грав на чемпіонаті світу 2002 і чемпіонаті Європи 2004 року. У складі молодіжної збірної Італії став чемпіоном Європи 1996 року. Тривалий час був рекордсменом клубу за кількістю проведених матчів у національній збірній. Входить до тридцятки гравців за кількістю матчів[3] і посів друге місце за кількістю голів у Серії А[4]. Посідає перше місце за кількістю м'ячів у серії А, забитих за один клуб[5]. Єдиний гравець Серії А, який забивав у 23 сезонах поспіль[6]. Один з найкращих гравців в історії «Роми». Знаходиться на першому місці за загальною та єврокубковою кількістю матчів і голів за «Рому». Найкращий бомбардир римського дербі, а також гравець, який у його рамках провів найбільшу кількість матчів.

Входить до списку ФІФА 100, складеного Пеле в березні 2004 року. Посол ЮНІСЕФ. Має власну статую в музеї мадам Тюссо[7].

Життєпис[ред. | ред. код]

Франческо Тотті народився 27 вересня 1976 року в районі Аппіон Латино, в клініці Фабіа Матер[8], в околицях Порта Метронія. Батько — Лоренцо, працівник банку «Медеокредіто»; мати — Фьорелло, домогосподарка[8][9]. Його батьки, заручившись у 12 років, одружилися в 21 рік[10]. Окрім Франческо, у сім'ї Тотті був і другий син — Рікардо. Розпочав гратись із м'ячем у віці 9 місяців, декілька разів він навіть спав з м'ячем[11].

Тотті в сезоні 1988/89 років у складі «Лодіджані»

Одного разу на пляжі Торваянака батько 4-річного Франческо попросив місцевих хлопців, щоб вони зіграли з його сином, однак отримав відмову через вік Тотті, якому футбол зі старшими хлопцями міг нашкодити. Однак батько наполягав, і Франческо увійшов у гру, де швидко забив 2 м'ячі[8]. Незабаром він став постійно грати в футбол на пляжі, виступаючи краще за дорослих чоловіків[8]. Разом з ним грав Стефано Кайра, гравець клубу «Фортітудо», який умовив маму Тотті, щоб син відвідував заняття команди[8]. Одночасно з цим Ческо займався й іншим видом спорту, плаванням, тренуючись у клубі «Лаціо Нуото»[12].

З 1983 року Тотті розпочав тренуватися в клубі «Фортітудо» під керівництвом тренера Армандо Трілли[8]. Цю команду Ческо вибрав завдяки тому, що «Фортітудо» розташовувалася в районі, де проживала сім'я Тотті[13]. Рік по тому він разом з Рікардо й мамою прийшов на перегляд до клубу «Сміт Трастевере». Спортивний директор «Трастевере» Сантіно Фортіно прийняв рішення взяти в команду Рікардо, але, щоб не засмучувати його маму, також прийняв у клуб і Франческо, який був на 2 роки молодший ніж інші гравці: «Він був справді зовсім маленьким, худеньким, переляканим і боязким, з опущеною головою». На першому ж тренуванні Ческо відзначився голом, прийнявши м'яч грудьми і, не опускаючи на газон, відправив його в сітку. Незабаром Тотті став одним з основних гравців «Сміт Трастевере». У цій же команді в молодого футболіста з'явилися «дивацтва», зокрема, на відміну від інших гравців, він завжди залишався на своїй позиції на полі. В один із днів «Трастевере» грав з клубом «Рома», тренери якого сказали, що не дивлячись на талант, Тотті більше не підросте[14].

У ті ж роки Франческо зустрівся з Іваном Павлом II:

« Коли я був ще школярем, ми ходили на зустріч з Папою. І, коли зустріч вже закінчилася, Папа раптом підійшов саме до мене, поклав долоню мені на лоб і поцілував. Це був знак долі! Я до сих пір пам'ятаю, що в той момент відчув, як мені передалася його величезна енергія. За це я йому завжди буду безмежно вдячний[15]. »

У 1986 році Тотті перейшов у клуб «Лодіджані», куди він потрапив завдяки протекції Фортіно, який навіть не взяв грошей за трансфер[14]. У «Лодіджані» Ческо тренувався під керівництвом тренерів Фернандо Маестроп'єтро й Емідіо Нерона. У них Тотті грав в атаці клубу, вже показуючи високий рівень гри[8]. У 1989 році настав «момент істини» і час зробити наступний крок. «Мілан» запропонував Франческо 100 млн лір[8], а «Лодіджані» мало домовленість з «Лаціо», однак хлопчик і його сім'я — «романісті» в декількох поколіннях пручалися й відмовили «россонері» та «б'янкочелесті», Ческо перейшов у «Рому».

З 13 років Тотті почав виступати за «Рому». У 1993 році під керівництвом тренера Лучано Спінозі він виграв своє перше «скудетто», перемігши в чемпіонаті Італії свого віку, а наступного року виграв Кубок Італії. У 1992 році головний тренер «Роми» Вуядин Бошков запросив Тотті тренуватися з основним складом команди. Цим Ческо зобов'язаний захиснику римлян, Синиші Михайловичу, який попросив Бошкова взяти молодого футболіста в основний склад[16]. У віці 16-ти років, 28 березня 1993 року, Тотті дебютував у Серії А, вийшовши за декілька хвилин до завершення гостьового матчу з клубом «Брешія», який завершився перемогою римлян з рахунком 2:0. У цій грі Михайлович знову допоміг Тотті, попросивши Бошкова випустити його на поле[16].

« Я був упевнений, що на заміну випустять Муцці, але після того, як Вуядин сказав, щоб я готувався вийти на поле, моє серце забилося від радості! Ви навіть не уявляєте, який це був зворушливий для мене момент![9] »

Через багато років Тотті пообіцяв брати участь у прощальному матчі Синиши Михайловича, однак обіцянки не дотримався[16].

Одночасно з футбольною кар'єрою Тотті старанно вчився. Він закінчив школу із золотою медаллю, але потім закинув освіту, цілком присвятивши себе футболу[17].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

16 грудня 1993 року Тотті вперше вийшов у стартовому складі «Роми» в матчі Кубка Італії з «Сампдорією»; та гра завершилася на користь «Роми». Після перемоги «Сампдорії» в матчі-відповіді було призначено додатковий час, а потім серія пенальті, у якій «Рома» програла[18]. Наступного разу Тотті вийшов на поле 27 лютого 1994 року, знову в матчі з «Сампдорією», цього разу в чемпіонаті країни; у цій грі «джалороссі» зазнали поразки з рахунком 0:1[19]. Усього в сезоні Тотті вийшов на поле 8 разів, багато в чому завдяки Карло Маццоне, який поступово вводив молодого футболіста до складу команди. Маццоне, який став для гравця другим батьком[20], захищав його від критики преси[21][22], а також дав Франческо «мішок загальнолюдських і футбольних порад»[20].

21 серпня 1994 року Тотті забив свій перший гол за «Рому», вразивши ворота «Валенсії» в товариській грі[23]. 4 вересня 1994 року Франческо забив свій перший м'яч у Серії А, вразивши ворота «Фоджі» і тим самим приніс своїй команді нічию[24][25]: «Я навіть не побачив гол на телебаченні. Пам'ятаю, що дуже втомився, був голодний, тому замість перегляду репортажу про наш матч пішов з братом купити морозива»[9]. У тому сезоні, незважаючи на конкуренцію з боку Абеля Бальбо та Даніеля Фонсеки, Тотті вийшов на поле 21 раз і забив 4 м'ячі, випередивши за цим показником партнерів по команді, Роберто Муцці і Марко Бранку.

Я сподіваюся залишитися тут назавжди. Я граю в «Ромі», моїй команді, живу в моєму місті. У мене є все те, чого я міг би бажати.

Я хочу бути романістом протягом всього свого життя[20].

Франческо Тотті

У 1996 році в «Рому» прийшов новий головний тренер — Карлос Б'янкі, й для Тотті наступив важкий період: він мало виходив на поле і був близький до переходу в «Сампдорію»[26] або «Аякс», який міг його обміняти на Ярі Літманена[27]. Незважаючи на брак ігрового часу, Тотті зрідка демонстрував хороший рівень гри. Так, 15 жовтня він забив м'яч і асистував партнерові в поєдинку з «Міланом», у якому «джалороссі» вперше за 11 років виграли в «россонері», обігравши їх з рахунком 3:0[28]. Після завершення турніру в Римі взимку 1997 року, у якому «Рома» грала проти «Боруссії» (Менхенгладбах) і «Аякса», у матчі з яким, 9 лютого, Тотті забив 2 м'ячі[27], Б'янкі змінив своє бажання продати Франческо[29]. І футболіст залишився в команді. 24 березня 1997 року Тотті був видалений з поля в матчі з «Болоньєю», отримавши 2 жовті картки за 4 хвилини[30].

1997/98[ред. | ред. код]

Картина на стіні будинку з нагоди завоювання «Ромою» скудетто

Сезон 1997/98 років розпочався для Тотті вдало: 11 листопада 1997 року забив два м'ячі у ворота «Барі» й за свої дії отримав найвищу оцінку серед усіх гравців 8-го туру чемпіонату Італії[31]. Але, незважаючи на гарний початок, значну частину сезону Тотті пропустив через травму. Після того, як Ческо вилікувався, він вийшов на поле і забив м'яч, який приніс його клубу перемогу над «Фіорентіною» з рахунком 4:1[32]. 30 березня 1998 року Тотті приніс своєму клубу нічию з «Пармою», забивши м'яч і зробивши гольову передачу[33]. 28 квітня Франческо забив 2 м'ячі у ворота «Удінезе», але вони не врятували його клуб від поразки з рахунком 2:4[34]. 18 травня Тотті забив переможний м'яч у ворота «Сампдорії»; після цієї гри головний тренер «Сампи» Вуядин Бошков був звільнений[35]. Усього в Серії А 1997/98 Франческо забив 13 м'ячів, зайнявши 12-те місце за цим показником[36]. Після завершення сезону Франческо отримав титул найкращого футболіста Італії за версією газети Guerin Sportivo.

1998/99[ред. | ред. код]

Наступного сезону в клуб був призначений новий тренер, Зденек Земан, який змінив схему гри на 4-3-3. Незважаючи на серйозну конкуренцію в атаці «Роми», тільки Тотті мав постійне місце в стартовому складі команди[37]. У першому ж турі чемпіонату Франческо забив гол, принісши своїй команді перемогу в матчі з «Салернітаною»[38]. 19 жовтня Тотті забив переможний м'яч на 90-й хвилині зустрічі у ворота «Фіорентини», яка займала напередодні матчу перше місце в Серії А[39]. 31 жовтня Алдаїр віддав Тотті пов'язку капітана команди, а 3 дні по тому Ческо зробив перший у сезоні дубль, двічі забивши у ворота «Удінезе»[40]. 1 грудня Тотті забив м'яч, який приніс його клубу нічию з принциповим суперником — «Лаціо» (3:3)[41]. Десять днів по тому Франческо знову врятував клуб від поразки, забивши на 90-й хвилині у ворота «Цюриха» в 1/8 Кубка УЄФА[42]. У середині сезону в Тотті трапився спад — він демонстрував невисокий рівень гри і декілька місяців не забивав[43]. Лише до початку весни Франческо знову набрав хорошу форму[44]: з його гольового пасу був забитий м'яч, який приніс перемогу «Ромі» над «Міланом»[45]. 11 квітня Франческо відзначився святкуванням голу в матчі з «Лаціо», коли, забивши м'яч на 90-й хвилині, він зірвав футболку і показав напис на майці, одягнену поверх клубної: Vi ho purgato ancora («Я знову змусив вас страждати»)[46][47]. За підсумками сезону Тотті отримав приз найкращому молодому гравцеві в Італії[48]. Клуб зайняв у чемпіонаті 5-те місце.

1999/00[ред. | ред. код]

Влітку, після поразки в Кубку Італії від «Аталанти», Земан був звільнений, а «Рому» очолив Фабіо Капелло. Сезон 1999/00 років Тотті розпочав голом з пенальті у ворота «П'яченци»; цей м'яч став першим серед всіх матчів нового чемпіонату Італії[49]. А в третьому турі Франческо зробив 3 гольові передачі, які принесли його клубу перемогу над «Венецією»[50]. У п'ятому турі, у грі з «Фіорентиною», Тотті знову став головним героєм зустрічі: він взяв участь у всіх трьох голах своєї команди, а потім був видалений після бійки з Йоргом Гайнріхом[51]. 17 січня Тотті забив два голи у ворота «Лечче», причому перший з них став одним з найшвидших у першості — Франческо забив його на першій хвилині зустрічі[52]. 24 січня Тотті в черговий раз забив м'яч і зробив гольову передачу, завдяки чому його клуб переміг «Пьяченцу» з рахунком 2:1[53]. Усього за чемпіонат Франческо забив 7 м'ячів і зробив 4 гольові передачі[54]; клуб зайняв у чемпіонаті 6-те місце. За підсумками сезону Тотті був визнаний найкращим футболістом країни.

2000/01[ред. | ред. код]

Напередодні початку сезону 2000/01 років «Рома» придбала у «Фіорентини» Габріеля Батістуту, який разом з Марко Дельвеккіо й Тотті склав трикутник атаки римлян. Франческо забив у сезоні декілька важливих м'ячів: зокрема, зробив «дубль» на «Сан-Сіро» в матчі з «Міланом». У тому сезоні «Рома», перемігши «Парму» в останньому турі з рахунком 3:1 (перший м'яч забив Тотті), завоювала скудетто. На честь перемоги Франческо витатуював на правому плечі гладіатора[55]. 19 серпня 2001 року Тотті виграв Суперкубок Італії: «Рома» обіграла «Фіорентину» з рахунком 3:0, а третій гол забив Франческо[56]. Всього за сезон футболіст забив 16 м'ячів у 35 проведених матчах. Пізніше Ческо назвав цей сезон найкращим у своїй кар'єрі, сказавши, що «збулася його мрія»[57].

У середині того ж сезону Ческо продовжив контракт з клубом на 4 роки, ставши одним з найвисокооплачуваніших футболістів світу[58].

За підсумками року Ческо був визнаний найкращим італійським футболістом у чемпіонаті[59], а також був одним з головних претендентів на «Золотий м'яч», але зайняв в опитуванні лише 5 місце, поступившись переможцю, Майклу Оуену, 119 балів[60]. В опитуванні на найкращого гравця світу за версією ФІФА Ческо зайняв 10-те місце[61].

Тотті у 2002 році

2001/02[ред. | ред. код]

Старт наступного сезону вийшов для Ческо зім'ятим: у нього розпочалися болі в спині, і він був змушений пропустити декілька ігор[62][63][64]. 1 вересня Франческо забив свій перший м'яч у сезоні, реалізувавши пенальті в грі проти мадридського «Реала» в Лізі чемпіонів[65]. 23 вересня Тотті забив свій перший м'яч у чемпіонаті, вразивши ворота «Фіорентини»[66]. У жовтні Франческо ще двічі отримував травми[67].

Після 7-го туру Тотті, який був переведений головним тренером команди, Фабіо Капелло, на позицію форварда, сказав, що йому більше подобається грати «під нападниками». Капелло різко відповів, щоб футболіст не ліз у його справи. Незважаючи на ці слова, у наступній грі «Роми» (з «Лечче») Капелло поставив Тотті на позицію атакуючого півзахисника. У цьому матчі Ческо забив 2 м'ячі й потрапив у поперечину[68]. 16 грудня Тотті забив єдиний гол у грі з «Міланом», знову граючи на позиції форварда; ця поразка стала першою для «россонері» при новому головному тренерові команди, Карло Анчелотті[69].

У тому ж сезоні Тотті був учасником бійки під час матчу Ліги чемпіонів з турецьким «Галатасараєм»[70], за що отримав дискваліфікацію на два матчі[71]. Всього в сезоні Тотті зіграв 36 матчів і забив 12 м'ячів. «Рома» зайняла друге місце в чемпіонаті, лише на очко відставши від чемпіона — «Ювентуса».

2002/03[ред. | ред. код]

У серпні 2002 року Тотті отримав серйозну травму коліна, через яку вибув з ладу на півтора місяці і пропустив початок сезону[72]. Лише 20 вересня він знову з'явився на полі, вийшовши на заміну в грі з «Болоньєю»[73]. 24 вересня забив перший м'яч у сезоні, вразивши ворота «Модени» з пенальті. Після цієї гри у Тотті трапився конфлікт з Фабіо Капелло; він був пов'язаний з поганим мікрокліматом у команді, через що клуб невдало стартував у Серії А[74][75].

1 жовтня Тотті зробив свій перший хет-трик у Серії А, тричі забивши у ворота «Брешії»[76]. У наступній грі він зробив дубль, двічі вразивши ворота «Удінезе»[77]. Але через декілька днів після гри футболіст знову отримав травму[78][79]. 30 жовтня Тотті знову вийшов на поле, у гостьовому матчі Ліги чемпіонів з мадридським «Реалом», де забив єдиний гол у матчі, принісши перемогу своїй команді; цей виграш став першим для італійських клубів на «Сантьяго Бернабеу» з 1967 року[80]. Після цього Ческо забивав ще в двох матчах поспіль[81][82], але потім знову травмувався і певний час не виступав[83]. 1 грудня Тотті отримав червону картку в грі з «Ювентусом» за розмови з арбітром[84]. Незабаром Франческо в черговий раз за сезон отримав травму[85].

3 лютого 2003 року Тотті, штатний пенальтист «Роми», вперше за довгий час не реалізував пенальті[86]. 26 лютого забив два голи у ворота «Валенсії» і зробив гольовий пас, таким чином розпочавши розгром іспанського клубу — 3:0; після матчу вболівальники іспанського клубу нагородили Ческо оплесками[87]. 11 березня в грі з лондонським «Арсеналом» Тотті вдарив по обличчю гравця суперника Мартіна Кіоуна, за що був видалений з поля[88]. У квітні Ческо забив свій 14-й м'яч у Серії А, встановивши особистий рекорд за кількістю м'ячів, забитих ним у чемпіонаті[89].

За підсумками сезону «Рома» зайняла 8-ме місце в чемпіонаті і вийшла у фінал Кубка Італії, але там програла «Мілану» із загальним рахунком 3:6 (всі голи у «Роми» забив Тотті)[90]. Франческо провів на полі 35 матчів, у яких забив 20 м'ячів. Після закінчення сезону визнаний найкращим гравцем в Італії за обома версіями.

2003/04[ред. | ред. код]

Початок сезону 2003/04 років знову вийшов для Тотті невдалим — як і рік тому він отримав травму[91]. Але вже в другому турі футболіст вийшов на поле і забив, двічі вразивши ворота «Брешії»[92]. 25 грудня Тотті зробив другий дубль у сезоні, забивши «Емполі» і принісши перемогу своїй команді з рахунком 2:0[93]. За підсумками першого кола Серії А Ческо забив 11 м'ячів, зайнявши другу позицію в списку найкращих бомбардирів[94]. Взимку розпочалися розмови про перехід Франческо в лондонський «Челсі», проте сам футболіст сказав, що нічого не знає про можливий трансфер[95].

23 січня Тотті зробив третій дубль у сезоні, вразивши ворота «Сампдорії»[96]. У березні на дербі «Роми» з «Лаціо» сталася бійка; представники найактивніших уболівальників «джалороссі» насамперед підійшли до Ческо й попросили його відвести гравців клубу з поля, що він і зробив, сказавши: «Якщо ми будемо грати, нас розірвуть на частини»[97]. 6 травня Тотті зробив четвертий дубль у сезоні, як і в першому колі двічі засмутивши воротаря «Емполі»[98]. Всього він забив у чемпіонаті 20 м'ячів, встановивши особисте досягнення.

Разом з «Ромою» Франческо вдруге виграв срібні медалі національного чемпіонату, а потім був визнаний Guerin Sportivo найкращим гравцем першості. У тому ж сезоні розпочалися переговори про можливу покупку «Роми» російськими бізнесменами; на це Тотті відреагував так: «Не знаю, які плани і можливості нашого президента Франко Сенсі. У будь-якому випадку для мене головне, щоб „Рома“ залишалася тим грандом, яким є сьогодні. Якщо в цьому можуть допомогти ті ж самі росіяни, про яких зараз стільки говорять, Бог їм на допомогу. Аби вони лише розмовляли італійською й не шкодували на клуб грошей»[99].

2004/05[ред. | ред. код]

Влітку 2004 року проходили переговори Тотті й мадридського «Реала» щодо переходу Франческо в стан королівського клубу[100]. Сам гравець не був проти виїхати до Іспанії, якщо «Рома» не зможе постати в сезоні клубом, який готовий боротися за «скудетто»[101].

На початку сезону «Рома» потрапила в неприємну ситуацію: у матчі Ліги чемпіонів з київським «Динамо» вболівальники римської команди закидали поле і арбітра зустрічі, Андерса Фріска, дрібними предметами; за це «Ромі» було зараховано технічну поразку 0:3[102]. Після матчу Тотті звинуватив арбітра зустрічі в упередженості до гравців «джалороссі»[103]. 27 вересня Франческо забив перший м'яч у сезоні, вразивши ворота «Болоньї»; у тій же грі він свідомо наступив на гравця суперника, який упав, за що отримав жовту картку[104]. 3 жовтня Тотті забив свій 100-й м'яч у Серії А, вразивши ворота «Інтера» ударом зі штрафного[105]. У листопаді 2004 року Ческо черговий раз зіграв грубо, стрибнувши обома ногами на Карстена Рамелова, який лежав на полі[106]. 2 грудня Тотті забив 2 м'ячі у ворота «Сієни»[107], а 19 грудня забив свої 107 і 108 м'ячі за «Рому», які зробили його найкращим бомбардиром в історії римського клубу: він випередив Роберто Пруццо[108]. Усього в сезоні 2004/05 років Тотті провів 40 матчів і забив 16 м'ячів; «Рома» зайняла 8 місце в чемпіонаті і вийшла у фінал Кубка країни, де програла з рахунком 0:1 «Інтеру».

У січні Тотті став учасником неприємного епізоду: у матчі Кубка Італії з клубом «Сієна» тіффозі римського клубу після голу запалили димові шашки. Тотті спробував заспокоїти вболівальників, але ті лише освистали його. На це Франческо сказав, що подібна поведінка фанатів може послужити причиною його відходу в майбутньому[109].

2005/06[ред. | ред. код]

Незважаючи на січневі слова, у червні 2005 року Тотті продовжив контракт з «Ромою», підписавши його на 5 років[110] зі щорічною виплатою 5,4 млн євро, а виплата податків із заробітної плати Тотті лягла на клуб. Влітку того ж року «Рому» очолив Лучано Спаллетті. Він одразу ж розпочав перебудову гру клубу, змінивши схему на 4-2-3-1, з двома вінгерами і одним атакуючим півзахисником в особі Тотті[111]. У 9-му турі чемпіонату Франческо став учасником сутички з Хуаном Вероном під час матчу з міланським «Інтером», за що отримав червону картку[112].

У січні 2006 року, вражений грою Франческо в матчі з «Ліворно», у якому Тотті забив 2 м'ячі, Пеле на Всесвітньому економічному форумі в Давосі назвав його найкращим гравцем світу[113]. У тому ж сезоні, 19 лютого на 7-ій хвилині гри з «Емполі», Тотті був збитий захисником «адзурі» Рікардом Ванільї, невдало впав й отримав тріщину малої гомілкової кістки і розтягнення зв'язок гомілкостопу. Футболістові була вставлена в ногу металева пластина[114]. Спочатку навіть передбачалося, що травма може перешкодити Тотті взяти участь у чемпіонаті світу[115]. Під час періоду реабілітації футболіста відвідав прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі, який вирішив підтримати гравця[116]. Однак через 3 місяці, завдяки інтенсивному лікуванню П'єра-Паоло Мар'яні, який випробував всі методики[117], Франческо зміг відновиться після травми. Він вийшов на поле у фіналі Кубка Італії, проте його команда програла з рахунком 1:3 «Інтеру»[118].

2006/07[ред. | ред. код]

Тотті в сезоні 2006/07 років

Початок сезону 2006/07 років вийшов для Тотті вдалим — він забив у 20 матчах 13 м'ячів, ставши найкращим бомбардиром Серії А[119], при тому, що один раз не реалізував пенальті[120]. Серед цих м'ячів двічі Тотті забив у ворота «Сампдорії»[121].

У тому ж сезоні Тотті відмовився бути факелоносцем олімпійського вогню через те, що його довелося б нести вдвох з гравцем «Лаціо» Паоло Ді Каніо[122].

21 січня Тотті був видалений після бійки з гравцем суперника[123] і демонстративної відмови підійти до судді й отримати жовту картку; більш того, він, йдучи з поля, штовхнув на газон свого особистого тренера та друга Віто Скалу, який намагався заспокоїти форварда[124]. 11 лютого 2007 року Тотті забив свій 139-й м'яч у Серії А, ставши найрезультативнішим гравцем серед діючих футболістів. Навесні Франческо пропустив декілька ігор через запалення сідничного нерва й травми ноги[125][126][127]. 29 квітня Тотті встановив рекорд за кількістю матчів у принциповому дербі «Рома» — «Лаціо», побивши досягнення Гвідо Мазетті, гравця «Роми» 1930-х років[128].

Усього в сезоні Тотті забив 31 м'яч, побивши свій власний гольовий рекорд; при цьому 6 раз не реалізовував пенальті[129]. Разом з «Ромою» Тотті дійшов до 1/4 фіналу Ліги чемпіонів, де римляни були розгромлені клубом «Манчестер Юнайтед» з рахунком 1:7, незважаючи на передматчеві запевнення Тотті, що ця гра для нього важливіша за фінал чемпіонату світу[130]. У тому ж році команда перемогла в Кубку Італії, а Тотті за свої гольові успіхи отримав не тільки титул найкращого бомбардира чемпіонату Італії, а й «Золоту бутсу» найкращого бомбардира європейських першостей[131]. Завоювати цей титул йому допоміг останній тур, у якому він випередив Руда Ван Ністелроя завдяки двом голам у ворота «Мессіни». Після нагородження Тотті сказав: «Рік тому багато хто вважав, що моя кар'єра закінчена. Я отримав травму, і всі думали, що мене запросили до збірної лише за ім'я. Зараз я можу сказати, що всі ці чутки принесли мені удачу. Я чемпіон світу, виграв з „Ромою“ Кубок Італії і став володарем „Золотої бутси“»[132]. Незважаючи на цей успіх, в опитуванні на володаря «Золотого м'яча» Тотті зайняв лише 10-те місце, набравши 20 голосів. 19 серпня 2007 року Тотті виграв свій другий у кар'єрі Суперкубок Італії.

2007/08[ред. | ред. код]

На початку сезону 2007/08 років Тотті висловився в тому ключі, що «Рома» повинна зайняти місце серед 4 кращих клубів Італії, що дозволило б їй вийти в Лігу чемпіонів[133]. На початку сезону Тотті отримав травму в матчі Ліги чемпіонів з лісабонським «Спортінгом»[134] і не виступав місяць. Потім він повернувся на поле і знову став забивати, але незабаром знову травмувався[135]. 16 січня 2008 року Ческо забив два м'ячі в поєдинку Кубка Італії з «Торіно», довівши кількість своїх м'ячів за «Рому» до 200. 28 січня в 5-й раз в кар'єрі став найкращим італійським футболістом у Серії А, а також володарем рекордних 11 призів Оскара дель Кальчо. 27 лютого побив черговий рекорд «Роми»: він зіграв 387 матчів у Серії А, випередивши Джакомо Лозі, гравця римлян 1960-х років. Гостьовий матч з «Наполі», зіграний 9 березня, став для Тотті 500-ю грою в складі «джалороссі»[136].

29 березня Франческо отримав чергову травму, надірвавши двоголовий м'яз стегна в зустрічі з «Кальярі»[137]. Він повернувся на поле на початку квітня в грі з «Удінезе», де відзначився образою арбітра зустрічі, за що був оштрафований на 12 тисяч євро[138]. 19 квітня в матчі з «Ліворно» Тотті отримав третю в сезоні травму — розрив хрестоподібних зв'язок. Наступного дня він був прооперований у клініці Вілла Стюард. Через це пошкодження Франческо залишився без футболу на 4 місяці[139][140]. У травні Франческо був оштрафований ще на 10 тис. євро за критику на адресу «Інтера», який він звинуватив у тому, що судді постійно надають йому допомогу[141]. У тому сезоні «Рома» знову виграла Кубок Італії; Тотті в грі не брав участі, але вийшов на церемонію нагородження та першим підняв у повітря виграний клубом трофей. Також, після закінчення сезону, Франческо отримав приз «Срібний м'яч», який вручається в Італії футболістові, який продемонстрував найкращі зразки фейр-плей[142].

2008/09[ред. | ред. код]

Тотті в сезоні 2008/09 років

Напередодні початку наступного сезону Тотті відновився від пошкодження[143] і зіграв кінцівку матчу на Суперкубок Італії. У тій грі, яка завершилася внічию 2:2, він не забив вирішальний післяматчевий пенальті, потрапивши в поперечину[144]. У результаті трофей дістався суперникові «Роми», «Інтеру». Початок сезону Тотті пропустив через рецидив травми, який стався в матчі Суперкубка[145]. До середини першого кола чемпіонату Ческо повернувся на поле. 8 листопада він зіграв свій 400-й матч у Серії А, а 14 грудня забив 170-й гол, вразивши ворота «Кальярі». Через сім днів отримав розтягнення чотириглавого м'язу стегна і вибув з ладу на 2 місяці[146][147].

Лише в лютому Тотті відновився від пошкодження[148]. Незважаючи на ряд проведених ігор, коліно продовжувало боліти[149][150]. 19 квітня 2009 року, забивши два м'ячі в ворота «Лечче», Тотті став найрезультативнішим гравцем в історії «Роми», випередивши Амедео Амадеї, й увійшов до десятки найрезультативніших гравців Серії А[151]. 31 травня Франческо забив свій 178-й гол у Серії А, зійшовши на 9-й рядок у списку найкращих бомбардирів Серії А в історії; він випередив за цим показником Джамп'єро Боніперті.

2009/10[ред. | ред. код]

28 липня 2009 року, у віці 32-х років і 10-ти місяців, Тотті повідомив, що продовжив контракт з «Ромою» на 5 років, по ньому він став би отримувати 5 млн євро річних. Також контракт містив пункт, за яким футболіст після завершення контракту отримав посаду керуючого в «Ромі»[152]. Однак клуб повідомив, що контракт з нападаючим підписаний не був[153]. У першій грі сезону, яка пройшла в рамках кваліфікації Ліги Європи, Тотті забив два м'ячі у ворота «Гента», а в матчі-відповіді оформив хет-трик, «Рома» виграла протистояння 7:1. Пізніше Тотті зробив ще один хет-трик, цього разу вразивши ворота «Кошице». Незважаючи на голи Тотті, «Рома» виступала невдало[154], і головний тренер команди, Лучано Спаллетті, був звільнений. Його місце зайняв Клаудіо Раньєрі. Тієї ж осені Тотті став турбувати біль у спині[155], а потім він отримав рецидив старої травми правого коліна[156], через яку пропустив декілька ігор[157].

26 жовтня Тотті переніс операцію на правому коліні[158]. 22 листопада, у матчі 13-го туру чемпіонату з «Барі», вперше після операції, повернувся на поле; у тій грі забив 3 голи, принісши перемогу «Ромі» з рахунком 3:1[159]. Після гри Тотті сказав: «Давайте, скажіть, що я закінчив з великим футболом! Тепер, сподіваюся, вони будуть повторювати цю фразу, адже вона приносить мені удачу. Давайте й надалі говорите, що я закінчив з великим футболом! Це все, що я скажу сьогодні, тому що занадто просто давати інтерв'ю після хет-трику. Піду-но я додому»[160]. 17 грудня Тотті все ж продовжив контракт з «Ромою» до 2014 року з заробітною платою в 8,9 млн євро в перший сезон і по 8,6 млн в наступні[161]; після підписання він сказав: «Я — джаллороссі і залишуся з „Ромою“ назавжди. Підписання цього контракту стало здійсненням моєї мрії. Я б хотів подякувати сімейству Сенсі за допомогу і підтримку навіть у найважчі моменти. Були часи, коли мене хотіли вижити з клубу і міста. Але Франко Сенсі завжди був на моєму боці, він був мені другим батьком. Я ніколи цього не забуду»[162].

Справжній чоловік не ховається за ким-небудь. Не можу сказати такого про Тотті. Я сказав йому щось на кшталт: «Ти збираєшся грати або будеш вести себе немов дитина?» У відповідь я почув расистську образу. Потім він сказав Тіаго Мотті, що зараз зламає мене. Я посміхнувся і пішов грати далі. Після цього він завдав удару. У будь-якому випадку, образи Тотті заподіяли мені більше болю, ніж його удар по ногах. Раніше я захоплювався ним[163].
Маріо Балотеллі

У грі 17-го туру з «Пармою» Тотті знову отримав травму коліна, проте вона виявилася несерйозною[164]. У римському дербі з «Лаціо», у якому «Рома» виграла 2:1, Тотті показав вболівальникам «Лаціо» непристойний жест, два опущених вниз великі пальці, традиційно означають в Італії кару[165]; сам Франческо сказав, що не хотів нікого образити[166]. За свій вчинок Ческо був оштрафований на 20 тис. євро[167].

5 травня, у фіналі Кубка Італії, у якому «Рома» програла «Інтеру» з рахунком 0:1, Тотті був видалений з поля за дві жовті картки[168]. Друге попередження він отримав за удар ззаду по ногах Маріо Балотеллі; після гри Балотеллі сказав, що Тотті назвав його «брудним негром»[169], Ческо відповів, що ніколи не був расистом і нічого такого не говорив[170], а вдарив Балотеллі у відповідь на його образи[171]. Цікаво, що за рік до інциденту Франческо висловлювався про Балотеллі в тому ключі, що слід «дати йому урок хороших манер»[172]. За свій вчинок Тотті був дискваліфікований на 4 гри[173].

На останньому матчі сезону, проти «Кальярі», вболівальники «джалороссі» на трибунах надягли безліч футболок «Роми» з прізвищем Тотті, відмовившись від будь-яких інших. Щоб підтримати свого капітана, вони разом співали «Є тільки один капітан». У цій зустрічі Франческо забив два м'ячі[174].

2010/11[ред. | ред. код]

Тотті у квітні 2011 року

Напередодні початку сезону 2010/11 років Тотті поставив мету обійти Роберто Баджо в списку найкращих бомбардирів в історії Серії А[175]. Також він був упевнений в успішному виступі свого клубу в сезоні[176]. У вересні Тотті розкритикував головного тренера клубу Клаудіо Раньєрі, що той прищеплює команді невластивий їй стиль гри — катеначчо[177], проте пізніше Тотті повідомив, що в гравця і тренера немає і не було конфліктів[178]. Причиною непорозуміння футболіста і тренера став невдалий виступ команди на початку сезону: у чемпіонаті вона програла 3 матчі з шести, потрапивши в зону вильоту. Після цього Ческо сказав, що якщо його вважають винуватцем поганої гри «Роми», то він добровільно готовий розлучитися зі своїм місцем у стартовому складі[179]. У жовтні Тотті був оштрафований на 10 тисяч євро за критику арбітрів після матчу з «Брешією», звинувативши суддів в упередженості[180]. 30 жовтня в грі з «Лечче» Франческо був видалений з поля після конфлікту з гравцем команди суперника Рубеном Оліверою; сам Олівера сказав, що Тотті видалення не заслуговував[181]. За свій вчинок Ческо був оштрафований на 20 тис. євро[182].

У листопаді Тотті забив переможний м'яч у матчі Ліги чемпіонів з мюнхенською «Баварією», при цьому джалороссі програвали по ходу зустрічі 0:2[183]. 8 грудня Ческо в підтрибунному приміщенні посварився з партнером по команді, Ніколасом Бурдіссо: «Насправді нічого серйозного не було. Мала місце маленька дискусія, однак це не страшно, бо такі ситуації у футболі трапляються часто. Він аргентинець, а я римлянин. Так що розмова відбулася між двома сильними особистостями»[184]. У середині сезону Ческо декілька разів не виходив на поле, через що в нього знову виникло невдоволення діями Раньєрі, що випустив його на останніх хвилинах матчу з «Сампдорією»[185]. Сам Тотті сказав, що розчарований, але поважає рішення тренера[186]. Трохи пізніше тренер, футболіст і президент клубу обговорили ситуацію, яка склалася; Ческо пояснив: «Звичайно, я розумію рішення керівництва клубу і тренера. У мене вже відбулася розмова з ними. Ми обговорили ситуацію, яка склалася. Важливо, коли ти відчуваєш підтримку. Моє майбутнє в „Ромі“? Давайте думати про сьогодення, а потім побачимо, що буде. Можу повторити, мені дуже сумно, коли я приїжджаю на тренування. За воротами бази у мене все нормально»[187]. 22 січня, вперше після довгої перерви, Франческо забив м'яч, реалізувавши пенальті в матчі з «Кальярі»[188].

27 лютого 2011 року Франческо провів свій 600-й матч за «Рому»[189]; у ньому команда зіграла внічию 2:2 з «Пармою», а сам Тотті забив м'яч, реалізувавши пенальті[190]. 13 березня Тотті забив два м'ячі, принісши перемогу своїй команді в дербі з «Лаціо»[191]. 10 квітня Тотті знову зробив «дубль», забивши два м'ячі у ворота «Удінезе»[192]. 1 травня Франческо забив два м'ячі у ворота «Барі» і випередив Роберто Баджо по кількості голів у серії А[193]. Після цієї гри Тотті дав інтерв'ю в майці з написом «Король Риму живий!»; у ньому він сказав: «Я знаю, що можу дати команді. Це ніколи не вичерпається. Радий побити черговий рекорд і сподіваюся продовжувати в тому ж дусі»[194].

2011/12[ред. | ред. код]

Напередодні початку сезону 2011/12 років власник «Роми» Томас ді Бенедетто сказав про Франческо: «Тотті — надзвичайно важливий футболіст для „Роми“. Можливо, він найвеличніший гравець „Роми“ за останні 50 років. Він — частина історії Риму. Сподіваємося, що він буде радувати уболівальників ще багато років. Такий футболіст зобов'язаний бути на полі»[195].

На початку сезону Тотті регулярно виходив у стартовому складі команди. Новий головний тренер «Роми», Луїс Енріке, бачив у ньому центральну фігуру, навколо якої він зміг би будувати гру[196]. Однак у Тотті з наставником трапився конфлікт, який призвів до того, що Франческо опинився на лаві запасних. Пізніше конфлікт був погашений[197]. У жовтні Франческо пошкодив м'язи правого стегна і вибув з ладу на місяць[198]. Тільки відновившись після першої травми і відігравши лише 23 хвилини в матчі з «Лечче»[199], Франческо отримав другу, пошкодивши м'язи лівої щиколотки[200]. 12 грудня він знову вийшов на поле в матчі з «Ювентусом», де зробив гольову передачу і не реалізував пенальті; зустріч завершилася внічию 1:1[201]. Після матчу він заявив, що можливо йому вже пора піти з команди[202]. Наступного дня Франческо різко поміняв свою думку: «Я можу підтвердити, що декілька разів до мене на вулицях підходили люди і ображали мене, причому вони не були фанатами „Лаціо“. Але я хочу всіх заспокоїти: я залишаюся в „Ромі“. Можливо, ті слова були сказані зопалу»[203].

8 січня 2012 року в матчі з «К'єво» Тотті зробив дубль, двічі реалізувавши пенальті; ці м'ячі стали першими, забитими ним у чемпіонаті країни з 22 травня 2011 року. Тотті відсвяткував перший гол, продемонструвавши майку з написом «Вибачте за запізнення», а другий м'яч він присвятив своїм дітям, імітувавши смоктання соски[204]. 21 січня 2012 року Тотті забив два м'ячі в поєдинку з «Чезеною», що дозволило йому перевершити результат Гуннара Нордаля за кількістю м'ячів, забитих у серії А за один клуб[205]. 5 травня Тотті зробив «дубль» у матчі з «Катанією»; зустріч завершилася внічию 2:2, а сам Тотті взяв на себе провину через те, що не реалізував у матчі пенальті. Ця нічия залишила «Рому» без участі в єврокубкових турнірах наступного сезону[206].

2012/13[ред. | ред. код]

Влітку 2012 року «Рому» очолив Зденек Земан[207], з яким Тотті працював 13 років тому. Новий головний тренер дуже обережно відгукнувся про роль Франческо в команді[208][209]. Сам футболіст також був обережний у висловлюваннях, сказавши, що він «готовий до всього»[210][211].

У серпні Тотті отримав травму гомілковостопного суглоба[212][213], яка виявилася несерйозною[214]. 2 вересня, у другому турі національної першості проти «Інтернаціонале», Франческо зробив два гольових паси, що допомогло «Ромі» здобути перемогу в принциповому матчі[215][216]. Свій перший гол у чемпіонаті Тотті забив у п'ятому турі у ворота «Сампдорії», однак це не допомогло римському клубу добитися перемоги — 1:1[217][218]. Другий м'яч у Серії А Тотті забив також у ворота генуезької команді — «Дженоа». Матч закінчився перемогою «Роми» — 4:2[219]. 8 грудня, у матчі проти «Фіорентіни» (4:2), Тотті відзначився дублем і двома результативними передачами, взявши участь у всіх голах своєї команди[220]. 1 лютого, у поєдинку 23-го туру проти «Кальярі» (2:4), Тотті забив один з двох м'ячів команди[221]. Після цієї невдачі, а також серії незадовільних результатів у цілому, керівництво «Роми» прийняло рішення звільнити Земана[222]. Виконуючим обов'язки головного тренера «Роми» став член тренерського штабу Ауреліо Андреаццолі[223]. 16 лютого Тотті забив єдиний м'яч у поєдинку проти лідера чемпіонату — «Ювентуса»[224][225]. Після гри Ческо відзначив своїх партнерів по команді, заявивши, що гравці віддають на полі всі сили[226]. 3 березня, у грі 27-го туру проти «Дженоа», Тотті забив гол, який став для нього 225-м у Серії А. За цим показником він зрівнявся з Гуннаром Нордалем і вийшов на друге місце в списку найрезультативніших гравців в історії Серії А[227][228]. Також у тому матчі Франческо віддав дві результативні передачі, що допомогло «Ромі» здобути перемогу з рахунком 3:1[229][230]. Після історичного матчу Тотті зазначив:

« Я хотів забити цей гол за всяку ціну і зробив це перед рідними вболівальниками. Щасливий, що мені вдалося домогтися такого важливого досягнення, що є моїм проявом любові до футболку «Роми»[231]. »

17 березня, забивши м'яч у ворота «Парми», Тотті вийшов на чисте друге місце за кількістю голів у вищій лізі італійського футболу[232][233]. 8 квітня Тотті забив єдиний м'яч «Роми» в римському дербі проти «Лаціо», реалізувавши одинадцятиметровий удар. Гол дозволив «вовкам» уникнути поразки — 1:1[234][235]. Тотті повторив рекорд Діно да Кости і Марко Дельвеккіо за кількістю м'ячів, забитих у римських дербі (9 голів)[236]. Після закінчення матчу Франческо зазначив:

« «Звичайно, я прагнув домогтися цього досягнення. Це мій найпрекрасніший рекорд, однак набагато більше я хотів би перемогти в цьому матчі». »

2013/14[ред. | ред. код]

Франческо Тотті в передсезонному матчі проти «Челсі».

Влітку 2013 року в «Рому» прийшов новий головний тренер Руді Гарсія. Тотті став діяти як фальшива дев'ятка, відтягуючись глибше, щоб забирати м'ячі і давати більше простору для вінгерів. 20 вересня 2013 року «Рома» оголосила, що Франческо підписав новий контракт, який діятиме до червня 2016 року, на той час йому вже буде 39 років.

Перший свій гол у чемпіонаті Італії 2013/14 Тотті забив у грі 3-го туру проти «Парми», а за перші 6 турів чемпіонату 6 разів асистував партнерам. У 7-му турі «Рома» обіграла з рахунком 3:0 на виїзді «Інтернаціонале», завдяки дублю Ческо і голу Флоренці. У наступному турі 18 жовтня в грі проти «Наполі» Тотті травмує стегно і вибуває на 2 місяці. 20 листопада він отримав премію «Капітан капітанів» асоціації Editutto і Baker Tilly Revisa.

Наступний м'яч Франческо забив тільки в 2014 році, у поєдинку 19-го туру проти «Дженоа». Через два тижні Тотті забив у ворота «Верони» з пенальті. 12 лютого, і знову в матчі з «Наполі», цього разу кубковому, він отримав м'язову травму. Повернення на поле відбулося 17 березня в матчі проти «Удінезе», де Тотті зміг відзначитися забитим м'ячем і результативною передачею. 25 березня в матчі проти «Торіно» Тотті зіграв свій 700-й матч за «Рому» у всіх турнірах. 2 квітня в матчі 22-го туру Франческо знову зміг забити «Пармі». Тим самим він встановив новий рекорд як гравець, який зумів забити найбільше м'ячів у ворота «джалоблу» — 20 (19 у Серії А і 1 у Кубку Італії).

Сезон 2013/14 років Тотті закінчив з 8 голами (останній гол він забив у ворота «Катаньї», якій «Рома» програла з рахунком 1:4) і 10 гольовими передачами, що дозволило йому стати одним з найкращих асистентів чемпіонату, а клубу знову, через 4 сезони, потрапити в найпрестижніший клубний турнір Європи.

2014/15[ред. | ред. код]

30 вересня, через 3 дні після свого чергового дня народження, Франческо забив перший м'яч у сезоні. Це сталося у виїзній грі 2-го туру Ліги чемпіонів проти «Манчестер Сіті», де він зрівняв рахунок — 1:1. Гол став рекордним як забитий найстаршим футболістом, який зумів відзначитися в турнірі — Тотті було 38 років і 3 дні[237]. Окрім цього, ефектна підсічка над лежачим Гартом була визнана найкращим голом 2-го туру на сайті турніру[238]. У чемпіонаті Італії Франческо зміг відзначитися забитим м'ячем у грі 6-го туру проти «Ювентуса» з пенальті. У наступному турі Тотті забив у ворота «К'єво». 25 листопада в матчі Ліги чемпіонів у Хімках проти ЦСКА, який проходив без глядачів, Ческо переписав свій рекорд найстаршого бомбардира (тепер він становить 38 років і 59 днів[239]), забивши красивий м'яч прямим ударом зі штрафного. Гол був знову номінований на звання найкращого в турі[240]. 11 січня 2015 року Тотті оформив дубль у римському дербі, який врятував «Рому» від поразки, після чого відзначився ще одним незабутнім святкуванням голу, зробивши селфі на тлі «Курви Суд». Другий забитий ним м'яч у цьому матчі був визнаний найкращим голом сезону на офіційному сайті клубу[241]. За другу половину сезону Тотті зумів відзначитися ще чотири рази, всього за сезон на рахунку Il Capitano виявилося 10 голів і 8 результативних передач.

2015/16[ред. | ред. код]

20 вересня 2015 року в матчі 4-го туру Серії A проти «Сассуоло» (2:2) відзначився забитим м'ячем. Цей гол став для Тотті 300-м у складі «Роми» у всіх турнірах[242][243]. 6 днів по тому, напередодні свого 39-річчя, Тотті вийшов на заміну в перерві матчу з «Карпі», який для «римлян» вдало складався, а вже через декілька хвилин у контратаці допоміг забити команді 4-й м'яч, однак, цей момент був затьмарений черговою травмою — Франческо пошкодив підколінне сухожилля і вибув на невизначений термін.

Тотті повернувся на поле вже в новому році, 9 січня вийшовши на заміну в домашній грі з «Міланом», заключній у першому колі чемпіонату і для Руді Гарсії біля керма «Роми». Йому на зміну прийшов Лучано Спаллетті, який через 6,5 років застав зі своєї колишньої команди тільки двох капітанів — Тотті й Де Россі. 20 квітня 2016 року вийшовши на заміну на 86-й хвилині в матчі з «Торіно», у якому «Рома» програвала 1:2, Тотті на 87-й хвилині зрівнює рахунок, а на 89-й забив з пенальті, принісши команді перемогу з рахунком 3:2.

2016/17[ред. | ред. код]

11 вересня 2016 року вийшов на поле в матчі 3-го туру чемпіонату Італії проти «Сампдорії» (3:2). Таким чином, зіграв за «Рому» в 25-му сезоні Серії A і повторив рекорд колишнього гравця «Мілана» Паоло Мальдіні[244]. Забив м'яч[245], ставши першим гравцем, якому вдалося забити в 23-му сезоні Серії A поспіль[246]. 20 жовтня зіграв у матчі Ліги Європи з віденською «Аустрією»; цей матч став 100-м, проведеним нападником у єврокубках[247]. У листопаді Франческо отримав травму — розтягнення м'яза стегна й пропустив декілька матчів[248].

15 квітня Тотті зіграв свій 615-й матч у серії А, вийшовши на третє місце за всю історію турніру[249]. У травні спортивний директор «Роми» розповів, що після закінчення сезону Тотті завершить ігрову кар'єру і займе місце директора[250], уклавши шестирічний контракт[251].

28 травня 2017 року Ческо провів останній матч за «Рому», вийшовши на поле на 54-й хвилині зустрічі. У ньому його команда обіграла «Дженоа» з рахунком 3:2 і зайняла друге місце в чемпіонаті країни[252]. Після закінчення гри Франческо зробив коло пошани й заплакав[253].

«
Ось ми й підійшли до цього моменту. На жаль. Сподівався, що це ніколи не відбудеться. В останні дні про мене було сказано багато хорошого. Ви підтримували мене під час важких моментів, тому хочу подякувати вам за це. Я плакав, як божевільний! Не можна просто взяти й забути всі ці роки. Я дякую всім.
Неможливо переказати 28 років у декількох фразах. Хотів би зробити це піснею або поемою, але я не дуже сильний у цьому. Намагався пояснити це за допомогою своїх ніг, тому що це здається мені більш простим способом. Чорт забирай, час! Він пролетів так швидко з перемоги в чемпіонаті Італії 17 червня 2001 року. Тоді я не міг дочекатися фінального свистка арбітра. Спогад про це до сих пір викликає у мене мурашки. Тепер час прийшов, поплескав мене по плечу і сказати, що завтра мені пора подорослішати.
Мені подобається думати про свою кар'єру як про казку. А сьогодні її найгірша частина. Тепер дійсно все скінчено. Я зніму футболку в останній раз й акуратно її покладу. Навіть якщо мені доведеться з цим змиритися, я не готовий сказати, що все скінчено, і, можливо, ніколи не буду готовий.
»

7 червня 2017 року Ческо повідомив, що остаточного рішення про завершення кар'єри ще не прийняв[255]. Але вже 17 липня 2017 року стало відомо, що Тотті все ж завершив кар'єру гравця:

« Я закінчив першу частину свого життя — кар'єру гравця. Тепер починається не менш важлива стадія — я буду директором «Роми» і сподіваюся зробити для клубу не менше, ніж зробив на полі. Я ніколи не хотів піти з футболу в день завершення ігрової кар'єри. Я буду доступний для кожного — від молодих гравців і до президента.

Що буде написано на моїй візитній картці? Франческо Тотті, «Рома»[256].

»

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Тотті розпочав міжнародну кар'єру з наймолодшого віку, у якому змагаються національні команди. Зі збірною U-18 він у 1995 році став віце-чемпіоном Європи. У фіналі цього турніру, у якому італійці програли Іспанії з рахунком 1:4, Тотті забив єдиний м'яч своєї команди[257]. Наступного року став чемпіоном Європи зі збірною U-21. У півфіналі він забив м'яч у грі проти Франції, реалізувавши перший і останній у матчі гольовий момент[258]. У фіналі турніру Італія знову грала зі збірною Іспанії; матч завершився з рахунком 1:1, а в серії пенальті «Скуадра Адзурра» виявилася сильнішою (Франческо свій пенальті реалізував)[259]. У 1997 році Тотті виграв у складі збірної U-23 Середземноморські ігри. У турнірі Італія обіграла Туреччину з рахунком 5:1, а Ческо відзначився 2-ма голами, всього ж на турнірі він 5 разів вражав ворота суперників.

Тотті після завершення фіналу Євро-2000

Незважаючи на вдалі дії в складі молодіжних збірних і в чемпіонаті країни, Франческо не користувався підтримкою головного тренера першої збірної, Чезаре Мальдіні[260], який не взяв футболіста на чемпіонат світу 1998 року. Тотті дебютував у збірній лише після відходу Мальдіні, 10 жовтня 1998 року в матчі зі Швейцарією, замінивши на 70-ій хвилині Алессандро Дель П'єро[261]. У наступній грі, з Іспанією, Франческо вперше вийшов у стартовому складі «Скуадри Адзурри»[262], отримавши шанс через травми Дель П'єро й Казірагі[263]. 29 березня 1999 року Тотті відзначився першою результативною дією в складі національної команди — віддав гольовий пас на Антоніо Конте, який приніс перемогу Італії над збірною Данії[264]. 26 квітня наступного року Ческо забив свій перший м'яч за збірну, вразивши ворота Португалії.

У 2000 році Тотті поїхав у складі збірної на чемпіонат Європи. Напередодні турніру футболіста розглядали як одного з чотирьох кандидатів на місце другого форварда на допомогу Філіппо Індзагі[265]. У першій зустрічі з Туреччиною Франческо вийшов у стартовому складі й провів на полі 83 хвилини, зробивши декілька гострих передач: зокрема, після його пасу на Індзагі, форвард був збитий у штрафному, заробивши пенальті[266]. У матчі з Бельгією Франческо відзначився забитим м'ячем[267], проте досить часто помилявся в передачах[268]. У третьому матчі групи Тотті участі не брав, але вийшов у чвертьфіналі й знову забив[269]. У півфіналі Італія грала з Нідерландами. Тотті, який програв конкуренцію за місце в складі Алессандро Дель П'єро, вийшов на поле на 82-ій хвилині зустрічі, замінивши Стефано Фйоре, і забив післяматчевий пенальті[270]. Франческо виконав пенальті ударом у стилі Антоніна Паненки. Після гри його запитали: «Ви розумієте, що в разі промаху вам було б краще не повертатися в Рим?», На що він відповів: «Але я ж забив!»[271]. Напередодні фіналу з Францією італійська громадськість обговорювала можливість випустити разом Тотті і Дель П'єро, зокрема, Арріго Саккі сказав, що це «може стати козирем у грі»[272]. У фіналі Італія програла 1:2; Тотті провів увесь матч і взяв участь у комбінації, у результаті якої «Скуадра Адзурра» забила свій м'яч і зробив вигідну передачу на Алессандро Дель П'єро, який вийшов один-на-один з воротарем суперника, але момент не реалізував[273]; також у грі Ческо отримав жовту картку за недисципліновану поведінку[274]. На думку багатьох італійців, Франческо став найкращим гравцем фіналу в складі їх національної команди[275].

На наступному великому турнірі, чемпіонаті світу 2002 року, Тотті провів всі 4 гри. Напередодні мундіаля Франческо вважався одним з можливих головних героїв першості[276][277][278][279]. Також, як і за два роки до цього, одним з головних питань була можливість виступу разом Тотті й Дель П'єро, які були лідерами збірної, але грали на одній позиції[280]. У першому матчі з Еквадором Франческо зробив гольову передачу, а його команда перемогла 2:0[281]. У наступній грі італійці програли 1:2 хорватам; Франческо невдало провів перший тайм, але в другому став «диригентом» атак команди і почав гольову атаку, у якій «Скуадра Адзурра» забила єдиний м'яч, а також потрапив у штангу ударом зі штрафного[282]. У третій грі групової стадії Італія зіграла внічию з Мексикою 1:1 і вийшла в раунд плей-оф. Гру з Мексикою Тотті провів невдало. На думку Андрія Канчельскіса, «до межі розкручений італійськими газетами, він забув, що на полі треба боротися й допомагати партнерам. Тотті зіграв не по-чоловічому, прибирав ноги, у цій грі він зрадив своїх партнерів. Трапаттоні потрібно було замінити його на Дель П'єро ще в перерві»[283]; також Франческо отримав жовту картку за неспортивну поведінку. У матчі 1/8 фіналу зі збірною Південної Кореї Тотті був видалений з поля на 105-ій хвилині зустрічі за другу жовту картку. Арбітр зустрічі оцінив падіння Франческо як симуляцію, однак багато експертів зійшлися на думці, що Тотті, як мінімум, не симулював[9][284][285][286]. Після видалення італійця корейці забили «золотий м'яч»[287][288]. Після закінчення гри Ческо сказав: «Це скандал. Не питайте мене, чому таке відбувається на чемпіонаті світу. Я не знаю»[289].

У відбірковому турнірі до чемпіонату Європи 2004 року Тотті зіграв тричі: у двох матчах з Фінляндією і в матчі з Азербайджаном. У першій грі з фінами Франческо зробив дві гольові передачі на Крістіана В'єрі[290], у другій вже забив самостійно і знову зробив гольовий пас[291]. Напередодні початку чемпіонату Європи головний тренер італійців Джованні Трапаттоні сказав, що «Тотті важливіше для збірної Італії, ніж Зідан для збірної Франції. Тотті — унікальний гравець. Він не тільки веде гру, як Зідан, але й сам забиває, причому чимало. 20 голів у минулому чемпіонаті — чудовий результат. Ще під час чемпіонату світу я говорив, що наступний турнір, тобто чемпіонат Європи, повинен стати зоряним для Тотті, який на той час досягне свого розквіту. Франческо досяг того віку, коли може віддавати собі звіт у своїх діях і в своїй значущості для команди. Це той рідкісний футболіст, про якого говорять: він здатний виграти матч поодинці. Сподіваюся, я не перестарався з компліментами на адресу Франческо»[292]. На самому турнірі Тотті провів 1 матч з Данією. У цій грі він зробив грубий проступок, плюнувши в гравця суперника Крістіана Поульсена[293]. Суддя в полі епізоду не бачив, проте камери зафіксували вчинок Франческо, який був дискваліфікований на 3 гри[294][295]. Проступок Франческо викликав дебати в Італії, багато ветеранів збірної засудили гравця й сказали, що покарання заслужене[296][297]. В Інтернеті навіть з'явилася жартівлива гра — «Плюнь разом з Тотті»[298].

« — Першим, хто розповів мені про це, став особистий тренер з фізпідготовки Віто Скала, який знаходився зі мною в Португалії. Я обурився: «Що ти вигадуєш, з глузду з'їхав?» Спочатку з'явилися фотографії, але я їм не вірив до тих пір, поки не побачив все на кіноплівці. Я і справді зовсім не уявляв собі, що зробив, тому що не потрапив в датчанина, а той аж ніяк не відреагував. Так що все усвідомив заднім числом.
— Якщо ви визнаєте помилку, то чому ж публічно не вибачилися?
— Тому що це був не я. Не вважаю, що це був «мій» плювок[299].
»

У тому ж році, 13 жовтня, Тотті зробив свій перший дубль за збірну, двічі забивши у ворота збірної Білорусі[300].

Тотті (в синій формі крайній праворуч) на святкуванні перемоги на чемпіонаті світу

У 2006 році Тотті поїхав на чемпіонат світу, незважаючи на те, що він лише за декілька тижнів до цього зміг повноцінно тренуватися після лікування від перенесеної травми. Напередодні турніру Франческо в черговий раз проявив себе нестриманим футболістом, дуже небезпечно зігравши проти Андрія Гусіна в товариському матчі з Україною[301]. У першій грі з Ганою Тотті вийшов у стартовому складі разом з Лукою Тоні й Альберто Джилардіно, утворивши трикутник нападу команди, яка виграла матч 2:0; сам футболіст провів на полі 56 хвилин, зробив гольову передачу і був замінений через травму[302][303]. У матчі зі США Франческо зіграв лише 35 хвилин й отримав жовту картку, після чого був замінений, відчувши неможливість продовжувати гру через біль у нозі[304]. Матч з Чехією Тотті зіграв повністю й зумів зробити гольову передачу, після якої був забитий перший м'яч[305]. У грі 1/8 фіналу з Австралією Франческо вийшов на поле на 75-ій хвилині зустрічі, а в доданий час реалізував пенальті, який приніс італійцям перемогу[306]. Ческо сказав після матчу: «Гордий за команду. Ми гідно виглядали вдесятьох проти такого непоступливого й потужного суперника, як Австралія. І змогли не тільки відстояти свої ворота, але й забити м'яч, який вивів нас до чвертьфіналу»[307]. В 1/4 фіналу з Україною Тотті постав лідером команди: він провів на полі весь матч, діючи на позиції другого форварда, і зробив дві гольові передачі[308]. У півфіналі італійці зустрічалися з господарями турніру німцями. У цій грі Франческо був не дуже помітний, хоча й зробив два гострих паси[309][310], провівши на полі весь матч[311]. У післяматчевому інтерв'ю Тотті сказав: «Наша команда увійшла в історію. Навіть не так: ми пишемо історію, у якій поки не вистачає останньої й головної глави. Ми всім довели тут, у Німеччині, що ми — команда світового рівня. Місяць тому я припустив, що в фіналі чемпіонату світу зійдуться Італія і Португалія. Багато хто, напевно, скептично поставилися до мого прогнозу, але я виявився не таким вже й поганим пророком. Чи залишуся я в збірній після першості світу? Відсотків на дев'яносто я її покину, але дуже хочеться зробити це красиво»[312]. 9 липня 2006 року, після перемоги Італії над Францією, Тотті став чемпіоном світу. У фінальному матчі він провів 61 хвилину, після чого його замінив одноклубник з «Роми», Данієле Де Россі[313][314]. На думку Сандро Маццоли, Тотті, хоча й провів хороший турнір і увійшов до символічної збірної мундіалю, повністю не продемонстрував свого рівня гри[315]. Сам гравець зазначив:

« Як після таких емоцій розлучитися зі збірною? З одного боку, піти чемпіоном світу — дуже красиво. З іншого боку, на такому тлі хочеться грати ще й ще. Тому на сьогодні шанси на те, що я піду, п'ятдесят на п'ятдесят. Нашій команді я б поставив за десятибальною системою «десятку», а ось особисто награв на «сімку». Але більшого зробити не міг через наслідки серйозної травми, отриманої ще взимку. Моя думка про Зідана? Він один з кращих гравців світу, що ще раз довів, виконавши пенальті саме таким чином[316]. »

Після чемпіонату світу Тотті попросив нового наставника «Скуадри Адзурри», Роберто Донадоні, тимчасово не викликати його до складу збірної, щоб він зміг набрати форму після травми й важкого чемпіонату світу. 20 липня 2007 року Тотті офіційно оголосив, що більше не виступатиме за національну команду. Він сказав: «Моя основна проблема — це фізика. Через проблеми з щиколоткою й спиною я не зможу одночасно грати за „Рому“ і за збірну. Збірна вимагатиме збільшення зусиль, які моя кісточка просто не зможе витримати. „Рома“ в цьому відношенні має абсолютний пріоритет»[317]. Коли Тотті запитали, що буде, якщо його запросять до складу збірної на фінальний турнір чемпіонату Європи 2008, він сказав: «Я знаю командні правила, і з поваги до них я ніколи б не зміг повернутися до складу Скуадри Адзурри»[318].

Восени 2009 року, за декілька матчів до закінчення відбірного турніру до чемпіонату світу, Тотті виявив бажання повернутися до складу збірної Італії[319]: «Рішення я прийму в квітні. Якщо Ліппі викличе мене в розташування збірної, я буду в хорошій формі і буду потрібен команді, тоді я поїду в ПАР. Думаю, молоді футболісти будуть раді бачити мене в складі команди»[320]. У 2010 році новий головний тренер команди, Чезаре Пранделлі, запропонував Франческо провести прощальний матч у збірній[321]. У жовтні 2013 року Пранделлі заявив:

« «Тотті у фантастичній формі, його кондиції на даний час змушують задуматися: якщо б Чемпіонат світу розпочинався зараз, я б не мав жодних сумнівів і безумовно викликав би його, але ми оцінимо форму гравця за місяць до початку Чемпіонату світу»[322]. »

Тим не менш, під час остаточного вибору 23-ох гравців італійської команди для поїздки на Чемпіонаті світу 2014 року, тренер італійців виключив нападника «Роми», вважаючи за краще зробити вибір на користь молодших гравців[323]. Дехто у ЗМІ почав критикувати таке рішення головного тренера, зокрема колишній гравець збірної Бразилії Кафу, який був партнером Ческо в «Ромі», заявив що хотів би побачити Франческо в футболці Італії на Чемпіонаті світу, а також що він віддає перевагу капітану «римлян» над Кріштіану Роналду та Ліонелем Мессі[324]. Проте без Тотті Італія вдруге поспіль припинила боротьбу вже в першому ж раунді, фінішувавши в своїй групі на 3-му місці[325][326].

У травні 2016 року декілька травм у складі італійців, а також відсутність атакуючих варіантів і перебування Тотті в відмінній формі, як «джокера» «Роми», спонукали деяких представників ЗМІ, нагадати головному тренеру італійців Антоніо Конте включити Тотті до розширеного списку Збірної Італії для поїздки на Євро-2016; проте згодом Ческо все ж був вилучений з попереднього списку 30-ти гравців збірної Італії, яких Конте обрав для підготовки до фінальної стадії турніру[327][328]. У підсумку Тотті так більше і не зіграв жодного матчу за збірну після переможного чемпіонату світу 2006 року.

Стиль гри[ред. | ред. код]

Тотті провів більшу частину на місці атакуючого півзахисника або відтягнутого форварда[329], розташовуючись на позиції, яка в Італії має назву «треквартіста», будучи конструктором атак команди[330]. Перебуваючи на цій позиції на полі, Франческо забивав багато м'ячів і часто асистував партнерам по команді[331][332][333]. Також Тотті вільний від оборонних дій команди, займаючись виключно атакою[334].

За відсутності штатних нападників Тотті готовий висуватися на місце центрфорварда, завдяки чому його результативність збільшувалася. Однак сам футболіст все ж вважав за краще грати на традиційній для нього позиції[129].

Основними особливостями гри Тотті було відмінне бачення поля, м'яка техніка поводження з м'ячем, на зразок бразильської[335], а також потужний і точний удар[336][337].

Одним з улюблених футбольних прийомів Франческо є «Черпак» (італ. cucchiaio), коли футболіст завдає удару, підсікаючи його таким чином, щоб м'яч перелітав через голкіпера і, різко втративши в швидкості, «падав» у ворота[336].

На думку Лучано Спаллетті, Тотті «для того, щоб продемонструвати всю свою майстерність, потрібна команда. Він робить ідеально передачі в один дотик, довгі передачі, одним дотиком обробляє, другим — б'є». Однак він не вміє обігравати всю команду, пробігаючи по пів-поля[338].

Однак футбольні якості Франческо часто страждали від його складного характеру, зокрема, футболіст міг покинути тренування, якщо воно йому не подобалося. Футбольним тренерам доводилося підлаштовуватися під гравця:

« Спаллетті мені розповів, що Тотті може запросто піти з тренування або теоретичного заняття, якщо йому щось не подобається. Тоді я запитав Спаллетті — де межа, яку не можна переходити? На що тренер «Роми» відповів: «Тотті — дуже складний футболіст, але він керований. До нього можна підібрати ключі. Тренування потрібно планувати не тільки, щоб просто виконати якісь завдання, а щоб ще вона була цікавим для Тотті. Це, звичайно, складно. Але заради такої людини, як він, можна пожертвувати певними речами»[339]. »

Особисте життя[ред. | ред. код]

Зліпок ніг Тотті з нагоди завоювання ним нагороди Golden Foot

З початку 2000-х Тотті був одним з найпопулярніших людей в Італії. Перипетії його особистого життя часто фігурували в італійській пресі[340], зокрема, аварія, у яку футболіст потрапив разом зі своєю тодішньою нареченою, моделлю Марією Мацца[341], або позбавлення водійських прав за серйозне перевищення швидкості[342]. Окрім Мацци, Тотті зустрічався з моделлю й актрисою Мануелою Аркурі, еро-моделлю Флавією Венто, Самантою Де Гренет[343], яка на той момент була нареченою іншого гравця, Філіппо Індзагі, й актрисою Антонеллою Мозетті[46].

19 червня 2005 року Тотті одружився на італійській телеведучій та моделі Іларі Блазі[344]. Напередодні весілля Флавія Венто сказала, що Тотті провів з нею час у ресторані, а потім вони вдвох вирушили в будинок Венто; Іларія відповіла, що не вірить у це, і весілля не скасували[46]. Процедура одруження транслювалася в прямому ефірі телеканалом Sky Italia, за трансляцією спостерігало 1,3 млн телеглядачів. Всі гроші, заплачені телекомпанією за трансляцію церемонії (240 тис. євро), були повністю передані в безкоштовний притулок для домашніх тварин у Порта-Портезе для придбання автомобілів швидкої допомоги[345].

Кожен гол Тотті супроводжувався смоктанням великого пальця, що зроблено на честь дружини, яка має таку звичку[346], після цього, він вказівним пальцем показує вгору, дякуючи Богові[347] (до знайомства з дружиною Франческо святкував гол, стрибаючи на одній нозі і демонструючи іншу, якою він вразив ворота)[348].

З Блазі Тотті розпочав зустрічатися в 2002 році, вони познайомилися на дискотеці. Там Франческо розповів, що він грає за «Рому». Спочатку Іларія хотіла піти від продовження спілкування з Тотті, так як була уболівальницею «Лаціо», але не зробила цього, погодившись піти на вечерю в ресторан, де їх роман і розпочався. У тому ж році Франческо забив м'яч у ворота «Лаціо» і показав футболку, заховану під майкою клубу. На ній було написано посвяту Іларії — 6 UNICA! італійської sei unica — «ти унікальна»)[46].

У пари троє дітей: син Крістіан (народився 6 листопада 2005 року)[349], донька Шанель (народилася 13 травня 2007 року)[350] і донька Ізабель (народилася 10 березня 2016 року)[351]. Пара неодноразово говорила про те, що вони хотіли б мати 5 дітей[352]. Під час вагітності Блазі Тотті, який забив м'яч у ворота «Лаціо», засунув м'яч під футболку, ліг на спину й за допомогою партнерів по команді витягнув її, зобразивши сцену народження дитини[347]. Пізніше він повторив цей ритуал, коли Блазі завагітніла вдруге. На думку Франческо, Бог допоміг йому і його родині знайти це щастя[11].

Подружжя має свою лінію одягу під назвою NeverWithoutYou[353]. Володіють мотоциклетною командою «Тотті Топ Спорт» і футбольної школою «Номер Десять»[354].

Іншою дуже близькою людиною для Тотті є його брат Рікардо, який став агентом футболіста[11]. Ческо любить грати з братом на PlayStation[11] або в більярд[340]. Також Тотті любить проводити час за переглядом кінокомедій, якими захоплювався з дитинства. При цьому він віддає першість італійському кінематографу[11]. З їжі футболіст віддає перевагу пасті[11], лазаньї та ньокі[340].

Нефутбольна діяльність[ред. | ред. код]

Благодійність[ред. | ред. код]

Тотті є послом ЮНІСЕФ. Він неодноразово брав участь у різноманітних благодійних акціях. У квітні 2007 року Франческо виставив на аукціон свою футболку. Всі збори від продажу товару, 9300 євро, пішли в один з онкологічних центрів Києва[355]. 12 травня 2008 року Ческо брав участь у благодійному матчі Partita del Cuore («Партія Серця»), де виступали гравці збірної, артисти та інші відомі люди. Всі гроші зі зборів пішли в фонд будівництва Campus Produttivo della Legalità e della Solidarietà («Кампус виробництва законності й солідарності»)[356]. 29 травня 2009 року Тотті брав участь у благодійному турнірі з покеру Stars for charity: poker per l'Abruzzo («Зірки для благодійності: покер для Абруццо») на користь постраждалих від землетрусу в Абруццо.

Іншою благодійною діяльністю Франческо була література: футболіст випустив три книги, дві з яких складалися з жартів про Тотті[357], а третя називалася «Як робити черпак. Мій футбол»[358]. Велика частина грошей з продажу книг пішла на потреби благодійності[46]. У грудні 2007 року він написав четверту книгу, яка супроводжувалася DVD, під назвою «Моє життя, мої голи», у якій він розповів про все своє футбольне життя й найяскравіші моменти кар'єри[359]. Весь прибуток від четвертої книги також пішов на потреби благодійних організацій[360]. 16 січня 2008 року вийшла книжка коміксів «Тороліно», у якій є герой на ім'я Франк Папертотті, натхненний образом Франческо. Гроші за використання образу Тотті пішли на потреби благодійності[361].

Тотті був учасником проекту «Футбол для покинутих дітей», у рамках якого він взяв шефство над одинадцятьма хлопцями з Найробі і влаштував їх займатися в його футбольній школі «Номер Десять»[362].

Рекламні кампанії[ред. | ред. код]

Зображення Тотті на стіні вулиці Гарбателла Вілладже

Завдяки тому, що Тотті був одним з найпопулярніших спортсменів Італії, він не відчував браку в рекламних контрактах. Ще у віці 22-ох років футболіст став «обличчям» рекламної кампанії фірми Nike[340]. З цього моменту стали регулярно з'являтися ролики з Тотті. Франческо взяв участь у всіх рекламних кампаніях Nike, від Nike Freestyle до NikeOl. Завдяки цьому, у 2000 році Nike була надрукована серія коміксів про Тотті. Там він рекламував турнір Nike Scorpion, що проходив у тому році в Римі. Пізніше комікс був анімований і показаний по римському телебаченню і в Інтернеті. Рекламна кампанія отримала приз Galà della pubblicità, який вручається за найкращу рекламу року[363]. Після Nike, з 2005 по 2008 рік Тотті був «обличчям» іншої компанії з виробництва спортивного одягу — Diadora[364].

Окрім спортивного інвентарю, Тотті брав участь й в інших рекламних кампаніях, які є безпосередньо пов'язаними зі спортом. У 2002 році він знявся в рекламі Фіата[365]. Разом з багатьма відомими футболістами Тотті став частиною команди Pepsi. В Італії він рекламував Pepsi Twist в рекламних роликах[366]. У 2004 році Тотті став одним з облич обкладинки гри Pro Evolution Soccer 4[367]. У травні 2006 року разом з дружиною і гравцем «Мілана» Дженнаро Гаттузо був учасником реклами Vodafone.

Образ Франческо був настільки популярний, що у вересні 2008 року вийшла колекція статуеток Francesco Totti, il Capitano (Франческо Тотті. Капітан)[368].

Телебачення й кіно[ред. | ред. код]

Тотті декілька разів з'являвся в кіно. У 2007 році знявся у фільмі «L'allenatore nel pallone 2» (вийшов 11 січня 2008 року) в ролі адвоката[369]. А наступного року з'явився в другій серії серіалу «I Cesaroni»[370]. Також Тотті взяв участь у декількох реаліті-шоу[371][372].

У 2006 році разом з дружиною футболіст озвучив персонажів однієї з серій «Сімпсонів» (Marge and Homer Turn a Couple Play). Він озвучував Бака Мітчелла, гравця в бейсбол, який звернувся до Сімпсонів, щоб вирішити свої проблеми з дружиною Табітою (озвучена Іларією Блазі)[373].

Статистика[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Чемпіонат Нац. кубок Конт. кубок Інші кубки Загалом
Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Матчі Голи
1992-1993 Італія
«Рома»
A 2 0 КІ 0 0 КУ 0 0 - - - 2 0
1993-1994 A 8 0 КІ 2 0 - - - - - - 10 0
1994-1995 A 21 4 КІ 4 3 - - - - - - 25 7
1995-1996 A 28 2 КІ 1 0 КУ 7 2 - - - 36 4
1996-1997 A 26 5 КІ 1 0 КУ 3 0 - - - 30 5
1997-1998 A 30 13 КІ 6 1 - - - - - - 36 14
1998-1999 A 31 12 КІ 3 1 КУ 8 3 - - - 42 16
1999-2000 A 27 7 КІ 2 0 КУ 5 1 - - - 34 8
2000-2001 A 30 13 КІ 2 1 КУ 3 2 - - - 35 16
2001-2002 A 24 8 КІ 0 0 ЛЧ 11 3 СІ 1 1 36 12
2002-2003 A 24 14 КІ 5 3 ЛЧ 6 3 - - - 35 20
2003-2004 A 31 20 КІ 0 0 КУ 1 0 - - - 32 20
2004-2005 A 29 12 КІ 7 3 ЛЧ 4 0 - - - 40 15
2005-2006 A 24 15 КІ 2 0 КУ 3 2 - - - 29 17
2006-2007 A 35 26 КІ 5 2 ЛЧ 9 4 СІ 1 0 50 32
2007-2008 A 25 14 КІ 3 3 ЛЧ 6 1 СІ 1 0 35 18
2008-2009 A 24 13 КІ 0 0 ЛЧ 7 2 СІ 1 0 32 15
2009-2010 A 23 14 КІ 2 0 ЛЄ 6[374] 11[375] - - - 31 25
2010-2011 A 32 15 КІ 0 0 ЛЧ 7 2 СІ 1 0 40 17
2011-2012 A 27 8 КІ 2 0 ЛЧ 2[376] 0 - - - 31 8
2012-2013 A 34 12 КІ 3 0 - - - - - - 37 12
2013-2014 A 26 8 КІ 3 0 - - - - - - 29 8
2014-2015 A 27 8 КІ 2 0 ЛЧ
ЛЄ
5
2
2
0
- - - 36 10
2015-2016 A 13 5 КІ 0 0 ЛЧ 2 0 - - - 15 5
2016-2017 A 18 2 КІ 4 1 ЛЄ 6 0 - - - 28 3
Усього за кар'єру 619 250 59 18 103 38 5 1 786 307

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Станом на 9 липня 2006 року
Виступи за збірну по роках і турнірах
Збірна Рік Кваліфікаційні матчі ЧС Фінальні матчі ЧС Кваліфікаційні матчі ЧЄ Фінальні матчі ЧЄ Товариські матчі Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Італія 1998 - - - - 1 0 - - 2 0 3 0
1999 - - - - 3 0 - - 3 0 6 0
2000 3 1 - - - - 5 2 4 1 12 4
2001 4 1 - - - - - - 2 0 6 1
2002 - - 4 0 - - - - 2 0 6 0
2003 - - - - 3 1 - - 2 0 5 1
2004 2 2 - - - - 1 0 3 0 6 2
2005 4 0 - - - - - - 1 0 5 0
2006 - - 7 1 - - - - 2 0 9 1
Усього за кар'єру 13 4 11 1 7 1 6 2 21 1 58 9

Матчі за збірну[ред. | ред. код]

Станом на 9 липня 2006 року

Загалом: 58 матчів / 9 голів; 33 перемоги, 16 нічиїх, 9 поразок.

Титули й досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Франческо Тотті з Кубком Італії. 2008
«Рома»

У збірній[ред. | ред. код]

Збірна Італії
Молодіжна збірна Італії
Юнацька збірна Італії

Особисті[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Франческо Тотти: досье. Sports.ru (російська). 
  2. Георгий Кудинов (26 октября 1998). Как моё здоровье? Не дождетесь! (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-10-29. 
  3. Maurizio Mariani (17 вересня 2010 року). Italy - All-Time Most Matches Played in Serie A (англійська). rsssf.com. Процитовано 2010-10-29. 
  4. Maurizio Mariani (17 вересня 2010 року). Italy - All-Time Topscorers (англійська). rsssf.com. Процитовано 2010-10-29. 
  5. Тотти установил рекорд чемпионата Италии по количеству голов за один клуб (російська). championat.com. 21 січня 2012 року. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-1-21. 
  6. Тотти забил в 23-м сезоне серии А подряд (російська). 
  7. В музее мадам Тюссо появилась восковая фигура Тотти (російська). sports.ru. 7 червня 2009 року. Процитовано 2010-04-10. 
  8. а б в г д е ж и Boldrini Stefano (19 червня 2001 року). Totti, il fenomeno di Torvaianica (італійська). Gazzetta.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-10-31. 
  9. а б в г Биография: Франческо Тотти / Franchesco Totti (італійська). football-zona.ru. Процитовано 2010-10-31. 
  10. Buccini Goffredo (6 червня 2002 року). Totti non vuole essere più il Pupone d' Italia (італійська). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-10-31. 
  11. а б в г д е Sexy footballers. Is Time To Have Lunch! Totti (англійська). Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-10-31. 
  12. Anche Totti nella Lazio Nuoto (італійська). Архів оригіналу за 2011-08-19. 
  13. Тотти, Франческо (Totti, Francesco) (російська). footballguru.org. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-10-31. 
  14. а б Детство Тотти (російська). as-roma.ru. Процитовано 2010-10-31. 
  15. Сергей Бутов (22 квітня 2005 року). Тотти скорбит о Папе (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-10-31. 
  16. а б в Синиша Михайлович: «Для меня Тотти не существует» (російська). sportshops.ru. Процитовано 2010-11-6. 
  17. Тотти, кто написал Шекспира? (російська). soccernews.ru. 8 січня 2008 року. Процитовано 2010-10-31. 
  18. Melli Franco (17 грудня 1993). la Samp avanza di rigore (італійська). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 2012-01-23. Процитовано 2010-10-31. 
  19. Melli Franco (28 лютого 1994 року). Mancini manda la Roma all' inferno (італійська). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-10-31. 
  20. а б в Totti il pupo si confessa 'io, romanista a vita (італійська). Repubblica. 13 вересня 1997 року. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-1. 
  21. Toti Giuseppe (31 октября 1995). il pupillo del mister (італійська). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-10-31. 
  22. Melli Franco (19 октября 1995). Totti, talismano invocato (італійська). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-10-31. 
  23. Luigi Coldagelli (22 серпня 1994 року). ci voleva un ragazzino (італійська). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-1. 
  24. Sasso Enzo (5 вересня 1994 року). il ragazzino illude, poi la Roma litiga (італіська). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-1. 
  25. Sasso Enzo (9 лютого 2010 року). Биография Франческо Тотти (італійська). francescototti.ru. Архів оригіналу за 2010-11-05. Процитовано 2010-11-1. 
  26. Totti tra Samp e Inter (італійська). Gazzetta.it. 6 лютого 1997 року. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-1. 
  27. а б Palombo Ruggero (10 лютого 1997 року). Totti oscura la stella Litmanen (італійська). Gazzetta.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-1. 
  28. Игорь Гольдес (15 жовтня 1996 року). Чемпионат Италии 5-й тур (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-1. 
  29. Menicucci Ernesto (11 серпня 2001 року). La rivincita di Totti: «Ora l' Ajax siamo noi» (італійська). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-1. 
  30. Георгий Кудинов (25 березня 1997 року). Клубы Колыванова и Тетрадзе расходятся миром (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-1. 
  31. Игорь Гольдес (11 листопада 1997 року). На игроков «Скуадры Адзурры» обрушилась эпидемия травм (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-1. 
  32. Клуб Тетрадзе громит команду Канчельскиса (російська). Спорт-Експрес. 2 березня 1998 року. Процитовано 2010-11-1. 
  33. Против москвичей Симеоне, к счастью, завтра играть не будет (російська). Спорт-Експрес. 30 березня 1998 року. Процитовано 2010-11-1. 
  34. Игорь Гольдес (28 квітня 1998 року). Туринская машина быстрее соперников (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-1. 
  35. Игорь Гольдес (18 травня 1998 року). Роналдо так и не сумел догнать Бирхоффа (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-1. 
  36. Чемпионат Италии-1997/1998. Бомбардиры (російська). Спорт-Експрес. 25 травня 1998 року. Процитовано 2010-11-1. 
  37. В борьбу вступают клубы большой семерки (російська). Спорт-Експрес. 15 вересня 1998 року. Процитовано 2010-11-1. 
  38. Игорь Гольдес (14 вересня 1998 року). Римляне привыкают к «спартаковской» игре (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-1. 
  39. Игорь Гольдес (19 жовтня 1998 року). Голы Аленичева и Тотти нокаутируют лидера (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-1. 
  40. Георгий Кудинов (2 листопада 1998 року). Римляне хорошо размялись перед поездкой в Англию (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-1. 
  41. Георгий Кудинов (1 грудня 1998 року). Русские легионеры ушли в тень (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-1. 
  42. Без Колыванова «Болонья» убедительной не выглядела (російська). Спорт-Експрес. 10 грудня 1998 року. Процитовано 2010-11-1. 
  43. Георгий Кудинов (17 лютого 1999 року). Мы не заблуждаемся. Игры у «Ромы» сейчас нет. Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-1. 
  44. Карпин и Мостовой могут встретиться с Колывановым или Аленичевым в Лужниках (російська). Спорт-Експрес. 2 березня 1999 року. Процитовано 2010-11-1. 
  45. Георгий Кудинов (1 березня 1999 року). Римляне продолжили свою суперсерию и оборвали миланскую (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-1. 
  46. а б в г д ЗОЛОТОЙ ПУПСИК И ЕГО ЖЕНЩИНЫ (російська). segodnya.ua. 30 січня 2006 року. 
  47. Francesco Totti (англійська). Smrt Nacionalizmu. Процитовано 2016-01-29. 
  48. Вьери назван в Италии игроком года (російська). Спорт-Експрес. 6 жовтня 1999 року. Процитовано 2010-11-1. 
  49. Георгий Кудинов (31 серпня 1999 року). Аленичеву доверяют пока только в двусторонках (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  50. После хет-трика в Кубке УЕФА Аленичев забил и в Серии А (російська). Спорт-Експрес. 20 вересня 1999 року. Процитовано 2010-11-2. 
  51. Георгий Кудинов (5 жовтня 1999 року). Команда Аленичева закрепляется в тройке лидеров (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  52. Георгий Кудинов (18 січня 2000 року). Турин все же отобрал у Рима титул зимнего лауреата (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  53. После каникул римляне сбились с чемпионского графика (російська). Спорт-Експрес. 24 січня 2000 року. Процитовано 2010-11-2. 
  54. Чемпионат Италии-1999/2000 (російська). Спорт-Експрес. 25 травня 2000 року. Процитовано 2010-11-2. 
  55. Totti si fa tatuare un gladiatore sulla spalla destra (італійська). Corriere della Sera. 20 червня 2001 року. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-3. 
  56. Рома — Фиорентина — 3:0 (1:0) (російська). Спорт-Експрес. 21 серпня 2001 року. Процитовано 2010-11-2. 
  57. Галина Козлова (8 грудня 2001 року). Тотти: хочу выиграть ЛЧ в составе «Ромы» (російська). Чемпионат.ру. Процитовано 2010-12-8. 
  58. Тотти идет на повышение (російська). Спорт-Експрес. 20 січня 2001. Процитовано 2010-11-2. 
  59. Италия (російська). Спорт-Експрес. 4 жовтня 2001 року. Процитовано 2010-11-2. 
  60. Константин Клещев (18 грудня 2001 року). Лучший футболист Европы (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  61. Лучший футболист мира-2001 (російська). Спорт-Експрес. 20 грудня 2001 року. Процитовано 2010-11-2. 
  62. Георгий Кудинов (1 вересня 2001 року). «Скуадра Адзурра» Размялась на Марадоне-младшем (російська). Спорт-Експре. Процитовано 2010-11-2. 
  63. «Рома» вновь упустила победу (російська). Спорт-Експрес. 10 вересня 2001 року. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-2. 
  64. Георгий Кудинов (18 вересня 2001 року). Фабио Капелло: «Былой „Ромы“ больше нет!» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  65. Фигу по-прежнему неподражаем (російська). Спорт-Експрес. 12 вересня 2001 року. Процитовано 2010-11-2. 
  66. Георгий Кудинов (24 вересня 2001 року). Когда же проснется Батистута? (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  67. Юрий Бутнев (16 жовтня 2001 року). Намек Капелло: Батистута будет играть (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  68. Георгий Кудинов (23 жовтня 2001 року). Миланское дерби в турецко-аргентинской постановке (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  69. Георгий Кудинов (18 грудня 2001 року). «Милан» терпит первое поражение при Анчелотти (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  70. Пас из-за границы. Спорт-Експрес. 20 квітня 2002 року. Процитовано 2010-11-2. 
  71. =Борис Тосунян (22 квітня 2002 року). Пас из-за границы (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  72. «Рома» теряет Тотти на два месяца (російська). Спорт-Експрес. 7 серпня 2002 року. Процитовано 2010-11-2. 
  73. Чемпионат Италии. 2-й тур (російська). Спорт-Експрес. 21 вересня 2002 року. Процитовано 2010-11-2. 
  74. Георгий Кудинов (24 вересня 2002 року). Станет ли Капелло очередной жертвой вечного города? (російська). Спорт-Експре. Процитовано 2010-11-2. 
  75. Георгий Кудинов (1 жовтня 2002 року). Герой тура: Франческо Тотти (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  76. Арбитры безжалостны: семь пенальти и пять удалений (російська). Спорт-Експрес. 1 жовтня 2002 року. Процитовано 2010-11-2. 
  77. Капитан «Ромы» Пристрелялся: пять мячей в двух матчах (російська). Спорт-Експрес. 7 жовтня 2002 року. Процитовано 2010-11-2. 
  78. Георгий Кудинов (11 жовтня 2002 року). Трапаттони готов рискнуть, но очень осторожно (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  79. «Рома» и «Генк»: один гол за 720 минут (російська). Спорт-Експрес. 24 жовтня 2002 року. Процитовано 2010-11-2.  Текст «authorГеоргий Кудинов» проігноровано (довідка)
  80. Глеб Косаковский (1 листопада 2002 року). Италия ждала этой победы 35 лет (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  81. Георгий Кудинов (5 листопада 2002 року). Чемпионат Италии. 8-й тур (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  82. Георгий Кудинов (9 листопада 2002 року). «Интер» нашел свою игру, а очки почти не терял (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  83. Георгий Кудинов (14 листопада 2002 року). Римляне умудрились пройти дальше с тремя забитыми мячами! (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  84. Георгий Кудинов (3 грудня 2002 року). Хватит увещевать, пора карать! (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  85. Чемпионат Италии. 14-й тур (російська). Спорт-Експрес. 17 грудня 2002 року. Процитовано 2010-11-2. 
  86. 175-й гол Синьори не принес «Болонье» очков (російська). Спорт-Експрес. 3 лютого 2003 року. Процитовано 2010-11-2. 
  87. Глеб Косаковский (28 лютого 2003 року). Тотти удачно поохотился на «Летучих мышей» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  88. Арег Оганесян (13 березня 2003 року). Теперь «Роме» надо болеть за «канониров» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  89. Уик-энд в Европе (російська). Спорт-Експрес. 15 березня 2003 року. Процитовано 2010-11-2. 
  90. Георгий Кудинов (2 червня 2003 року). «Сан-Сиро» проводил своих героев в отпуск (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  91. Георгий Кудинов (2 вересня 2003 року). Третий сезон подряд Дель Пьеро начинает с дубля (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  92. Георгий Кудинов (16 вересня 2003 року). Поддержки фортуны соперник «Локо» не теряет (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  93. Результаты иностранных чемпионатов (російська). Спорт-Експрес. 25 грудня 2003 року. Процитовано 2010-11-2. 
  94. Георгий Кудинов (20 січня 2004 року). Уик-энд в Европе (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  95. 100 Миллионов за Пеле (російська). Спорт-Експрес. 23 грудня 2003 року. Процитовано 2010-11-2. 
  96. Результаты иностранных чемпионатов (російська). Спорт-Експрес. 23 січня 2004 року. Процитовано 2010-11-2. 
  97. Георгий Кудинов (23 березня 2004 року). Футбольные кошмары больного общества (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  98. Результаты иностранных чемпионатов (російська). Спорт-Експрес. 7 травня 2004 року. Процитовано 2010-11-2. 
  99. Георгий Кудинов (19 лютого 2004 року). Тотти не против покупки «Ромы» русскими бизнесменами (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  100. Глеб Косаковский (28 травня 2004 року). «Валенсия» доказывает «Реалу», что не в деньгах счастье (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  101. Георгий Кудинов (22 травня 2004). Франческо Тотти: «Мы способны выполнить задачу-максимум» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  102. Георгий Кудинов (17 вересня 2004 року). Римское преступление. каким будет наказание? (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  103. Пас из-за границы (російська). Спорт-Експрес. 20 вереня 2004 року. Процитовано 2010-11-2. 
  104. Георгий Кудинов (27 вересня 2004 року). Феллер покидает «Рому» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  105. Георгий Кудинов (5 жовтня 2004 року). Спектакля ждали, и он состоялся (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  106. Сериал «Тотти и закон» продолжается (російська). Спорт-Експрес. 12 листопада 2004 року. Процитовано 2010-11-2. 
  107. Результаты иностранных чемпионатов (російська). Спорт-Експрес. 2 грудня 2004 року. Процитовано 2010-11-2. 
  108. Георгий Кудинов (21 грудня 2004 року). Арриго Сакки уходит из «Пармы» в «Реал»? (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  109. Тотти может уйти из «Ромы» из-за болельщиков (російська). euro-football.ru. 15 січня 2005 року. Процитовано 2010-11-2. 
  110. Чемпионат. 34-й тур (російська). Спорт-Експрес. 2 червня 2005 року. Процитовано 2010-11-2. 
  111. Команда года. Нападающие (російська). soccernews.ru. 20 грудня 2007 року. Процитовано 2010-11-2. 
  112. Пас из-за границы (російська). Спорт-Експрес. 29 жовтня 2005 року. Процитовано 2010-11-2. 
  113. Valdiserri Luca (28 січня 2006 року). I complimenti di Pelè fanno correre Totti verso Roma-Livorno (італійська). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-3. 
  114. Тотти решил не удалять пластину из ноги (російська). Sports.ru. 2 червня 2007 року. Процитовано 2010-11-3. 
  115. Георгий Кудинов (21 лютого 2006 року). Тотти рискует не поехать в Германию (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  116. Георгий Кудинов (22 лютого 2006 року). Берлускони навестил Тотти (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  117. Екатерина Бредина (10 квітня 2009 року). «Внезапная смерть», проблема второго тайма и трубка для хирурга (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  118. Кубок. Финал. Ответный матч (російська). Спорт-Експрес. 13 травня 2006 року. Процитовано 2010-11-15. 
  119. Пас из-за границы (російська). Спорт-Експрес. 23 січня 2007 року. Процитовано 2010-11-2. 
  120. Пас из-за границы (російська). Спорт-Експрес. 23 січня 2006 року. Процитовано 2010-11-2. 
  121. Пас из-за границы (російська). Спорт-Експрес. 28 листопада 2006 року. Процитовано 2010-11-2. 
  122. Ди Канио: Тотти в футболке сборной — это смешно (російська). championat.ru. 13 листопада 2009 року. Процитовано 2010-11-6. 
  123. Тотти дисквалифицирован на один матч (російська). Sports.ru. 23 січня 2007 року. Процитовано 2010-11-2. 
  124. Тотти снова дебоширит (Фото) (російська). Sports.ru. 21 січня 2007 року. Процитовано 2010-11-2. 
  125. Тотти не сыграет против «Аталанты» (російська). Sports.ru. 22 квітня 2007 року. Процитовано 2010-11-2. 
  126. Франческо Тотти: «Свои шансы сыграть оцениваю в 20 процентов» (російська). Sports.ru. 27 квітня 2007 року. Процитовано 2010-11-2. 
  127. Тотти предстоит операция (російська). Sports.ru. 26 травня 2007 року. Процитовано 2010-11-2. 
  128. Тотти установил новый рекорд (російська). Sports.ru. 29 апреля 2007. Процитовано 2010-11-2. 
  129. а б =Винсент Оккер, Крис Темплеман, Массимо Чеккини (19 вересня 2007 року). Франческо Тотти: «Был бы счастлив обыграть „МЮ“ со счетом 7:0» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  130. Георгий Кудинов (12 квітня 2007 року). «Рома» опозорила не только себя, но и всю серию А (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-2. 
  131. Тотти выиграл «Золотую бутсу» (російська). Sports.ru. 18 червня 2007 року. Процитовано 2010-11-2. 
  132. Франческо Тотти: «Мне жаль ван Нистелроя» (російська). Sports.ru. 18 червня 2007 року. Процитовано 2010-11-2. 
  133. Франческо Тотти: «Должны оказаться в четверке» (російська). Sports.ru. 27 серпня 2007 року. Процитовано 2010-11-2. 
  134. Тотти может пропустить игру с «Миланом» (російська). Sports.ru. 24 жовтня 2007 року. Процитовано 2010-11-2. 
  135. Тотти не сыграет с «Торино» (російська). Sports.ru. 15 грудня 2007 року. Процитовано 2010-11-2. 
  136. Тотти провел юбилейный матч за «Рому» (російська). Sports.ru. 10 березня 2008 року. Процитовано 2010-11-2. 
  137. Тотти не сыграет с «МЮ» (російська). Sports.ru. 7 квітня 2008 року. Процитовано 2010-11-2. 
  138. Тотти оштрафован на 12 000 евро за оскорбление арбитра (російська). Sports.ru. 15 квітня 2008 року. Процитовано 2010-11-2. 
  139. Totti operazione ok e dice: «Torner? pi? forte di prima» (італійська). forza-roma.com. 20 квітня 2008 року. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-2. 
  140. Тотти может пропустить полгода из-за травмы (російська). Sports.ru. 19 квітня 2008 року. Процитовано 2010-11-2. 
  141. Тотти оштрафован на 10 000 евро за критику «Интера» (російська). Sports.ru. 10 травня 2008 року. Процитовано 2010-11-2. 
  142. Тотти получил «Серебряный мяч» за фэйр-плей (російська). Sports.ru. 18 вересня 2008 року. Процитовано 2010-11-2. 
  143. Тотти сможет сыграть в матче за Суперкубок Италии (російська). Sports.ru. 23 серпня 2008 року. Процитовано 2010-11-2. 
  144. Франческо Тотти: «Когда бил пенальти, вспомнил чемпионат мира» (російська). Sports.ru. 26 серпня 2008 року. Процитовано 2010-11-2. 
  145. Тотти пропустит матч с «Палермо» (російська). Sports.ru. 12 вересня 2008 року. Процитовано 2010-11-2. 
  146. Тотти выбыл из строя на два месяца (російська). Sports.ru. 23 грудня 2008 року. Процитовано 2010-11-2. 
  147. Тотти получил травму в матче с «Катанией» (російська). Sports.ru. 21 грудня 2008 року. Процитовано 2010-11-5. 
  148. Франческо Тотти: Готов на сто процентов к матчу с «Наполи» (російська). Sports.ru. 24 січня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  149. Тотти, скорее всего, пропустит матч с «Удинезе» из-за воспаления колена (російська). Sports.ru. 4 березня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  150. Тотти может пропустить ближайший матч из-за рецидива травмы колена (російська). Sports.ru. 27 березня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  151. Тотти вошел в десятку лучших снайперов за всю историю серии А (російська). Sports.ru. 20 квітня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  152. Евгений Воронин (27 липня 2009 року). Пас из-за границы (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-5. 
  153. «Рома»: контракт с Тотти пока не подписан (російська). championat.ru. 27 липня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  154. Тотти: остаётся только начать всё сначала (російська). championat.ru. 19 вересня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  155. Тотти может пропустить встречу с «Наполи» (російська). championat.ru. 2 жовтня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  156. Участие Тотти в матче с «Миланом» под вопросом (російська). championat.ru. 14 жовтня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  157. Тотти не потребуется операция (російська). championat.ru. 24 жовтня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  158. Период реабилитации Тотти составит около 30 дней (російська). championat.ru. 27 жовтня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  159. «Рома» — «Бари» (російська). championat.ru. 22 листопада 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  160. Станислав Попович (23 листопада 2009 року). Он вернулся! (російська). Sports.ru. Процитовано 2010-11-5. 
  161. Пас из-за границы (російська). Спорт-Експрес. 18 грудня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  162. Тотти: я реализовал свою мечту (російська). championat.ru. 17 грудня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  163. Марио Балотелли: «Раньше я восхищался Тотти» (російська). Sports.ru. 18 травня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  164. Травма Тотти оказалась несерьёзной (російська). championat.ru. 20 грудня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  165. Тотти о матче и о своем жесте (російська). championat.ru. 19 квітня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  166. Тотти: я никого не хотел оскорблять (російська). championat.ru. 19 квітня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  167. Пас из-за границы (російська). Спорт-Експрес. 22 квітня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  168. Интер (Милан) 1х0 Рома (Рим) (російська). championat.ru. 5 травня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  169. Балотелли: Тотти назвал меня грязным негром (російська). championat.ru. 8 травня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  170. Тотти: я никогда не был и не буду расистом (російська). championat.ru. 8 травня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  171. Тотти: ударил Балотелли за его провокации (російська). championat.ru. 6 травня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  172. Франческо Тотти: «Нельзя терпеть поведение таких футболистов, как Балотелли» (російська). Sports.ru. 5 травня 2009 року. Процитовано 2010-11-5. 
  173. Тотти дисквалифицирован на четыре матча (російська). championat.ru. 10 травня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  174. Тотти Contro Тотти (російська). Total Football. Процитовано 2011-08-21. 
  175. Тотти надеется обойти Роберто Баджо (російська). championat.ru. 21 червня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  176. Тотти: «Рома» может провести суперсезон (російська). championat.ru. 3 серпня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  177. Раньери и Тотти обсудили разногласия (російська). championat.ru. 18 вересня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  178. Тотти: у меня с Раньери римские ДНК (російська). championat.ru. 18 вересня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  179. Тотти: никогда не относился к партнёрам по команде высокомерно (російська). championat.ru. 6 жовтня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  180. Тотти и Дзампарини оштрафованы на € 10 тыс. (російська). championat.ru. 9 жовтня 2010 року. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-5. 
  181. Оливера: Тотти не заслужил удаления (російська). championat.ru. 31 жовтня 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  182. Тотти пропустит римское дерби из-за дисквалификации (російська). championat.ru. 2 листопада 2010 року. Процитовано 2010-11-5. 
  183. Тотти: давно не забивал победных голов (російська). championat.ru. 24 листопада 2010 року. Процитовано 2010-12-9. 
  184. Тотти: мы с Бурдиссо не ссорились (російська). championat.ru. 9 грудня 2010 року. Процитовано 2010-12-9. 
  185. Тотти недоволен решениями Раньери (російська). championat.ru. 10 січня 2011 року. Процитовано 2011-1-10. 
  186. Тотти: «Я уважаю решения тренера, останусь или нет — посмотрим» (російська). as-roma.ru. Процитовано 2011-1-13. 
  187. Тотти: мне очень грустно, когда я приезжаю на тренировку (російська). championat.ru. 11 січня 2011 року. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2011-01-23. 
  188. «Рома» забила в ворота «Кальяри» три безответных гола (російська). championat.ru. 23 січня 2011 року. Процитовано 2011-01-23. 
  189. Монтелла: «Рома» находится на правильном пути (російська). championat.ru. 26 лютого 2011 року. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2011-02-26. 
  190. «Удинезе» разгромил «Палермо» 7:0, «Рома» сыграла вничью (російська). championat.ru. 27 лютого 2011 року. Процитовано 2011-02-27. 
  191. Голы Тотти принесли "Роме" победу в римском дерби (російська). championat.ru. 13 березня 2011 року. Процитовано 2011-03-13. 
  192. Дубль Тотти принёс «Роме» победу над «Удинезе» (російська). championat.ru. 10 квітня 2011 року. Процитовано 2011-04-10. 
  193. Тотти опередил Роберто Баджо по количеству голов в серии А (російська). championat.ru. 2 травня 2011 року. Процитовано 2011-05-2. 
  194. Тотти: король Рима жив! (російська). championat.ru. 2 травня 2011 року. Процитовано 2011-05-2. 
  195. Ди Бенедетто: Тотти — чрезвычайно важный футболист для «Ромы» (російська). championat.ru. 12 серпня 2011 року. Процитовано 2011-08-21. 
  196. Италия: Луис Энрике: доволен результатом в матче с «Пармой» (російська). championat.ru. 26 вересня 2011 року. Процитовано 2011-10-15. 
  197. Италия: Тотти вспомнил о Спаллетти (російська). championat.ru. 14 жовтня 2011. Процитовано 2011-10-15. 
  198. Тотти не поможет «Роме» в матче с «Лацио» (російська). championat.ru. 11 жовтня 2011 року. Процитовано 2011-10-15. 
  199. Рома (Рим) — Лечче (Лечче) (російська). championat.com. 20 листопада 2011 року. Процитовано 2011-11-24. 
  200. Тотти может пропустить матч с «Удинезе» из-за проблем с лодыжкой (російська). championat.com. 24 листопада 2011 року. Процитовано 2011-11-24. 
  201. Александр Служаков (13 грудня 2011 року). Стекеленбург не пошёл на поводу у «Старой синьоры» (російська). championat.com. Процитовано 2011-12-13. 
  202. Тотти: возможно, мне пора уходить из «Ромы» (російська). championat.com. 15 грудня 2011 року. Процитовано 2011-12-16. 
  203. Тотти: хочу всех успокоить: я остаюсь в «Роме» (російська). championat.com. 16 грудня 2011 рому. Процитовано 2011-12-16. 
  204. Тотти: чувствовал, что скоро смогу забить (російська). championat.com. 8 січня 2012 року. Процитовано 2012-1-8. 
  205. Тотти посвятил дубль невестке и жертвам катастрофы судна «Коста Конкордия» (російська). championat.com. 21 січня 2012 року. Процитовано 2012-1-21. 
  206. Тотти: за сегодняшнюю ничью беру вину на себя (російська). championat.com. 6 травня 2012 року. Процитовано 2012-5-6. 
  207. Земан возглавил «Рому». Спортбокс (російська). 04.06.2012. 
  208. Земан: Тотти? Я должен делать то, что будет лучше для команды (російська). Чемпионат.com. 07.07.2012. Процитовано 2012-8-8. 
  209. Тотти и Земан обсудили будущее «Ромы» в ресторане. Спортбокс (російська). 11.06.2012. 
  210. Тотти: посмотрим, смогу ли я адаптироваться к стилю Земана (російська). Чемпионат.com. 22.07.2012. Процитовано 2012-8-8. 
  211. Тотти готов к новому сезону. Спортбокс (російська). 23.06.2012. 
  212. Тотти получил травму на тренировке. Sports.ru (російська). 07.08.2012. 
  213. Тотти потребовалось дополнительное обследование по травмированному голеностопу (російська). Чемпионат.com. 08.08.2012. Процитовано 2012-8-8. 
  214. Травма Тотти оказалась несерьезной. Sports.ru (російська). 09.08.2012. 
  215. Видеообзор матча «Интер» — «Рома». Чемпионат.com (російська). 03.09.2012. 
  216. "Интер" проиграл "Роме", "Наполи" добился победы над "Фиорентиной". Чемпионат.com (російська). 03.09.2012. 
  217. Видеообзор матча «Рома» — «Сампдория». Чемпионат.com (ru). 
  218. Служаков, Александр (29.09.2012). Что "Ювентус" противопоставит ненависти Земана?. Чемпионат.com (російська). 
  219. "Рома" победила в гостях "Дженоа" — 4:2. Чемпионат.com (російська). 22.10.2012. 
  220. «Рома» — «Фиорентина» — 4:2. Римляне прервали беспроигрышную серию "фиалок". Чемпионат.com (російська). 08.12.2012. 
  221. "Кальяри" в гостях неожиданно победил "Рому". Чемпионат.com (російська). 02.02.2013. 
  222. «Рома» уволила Земана. Спортбокс (російська). 02.02.2013. 
  223. Земан уволен с поста главного тренера «Ромы». Чемпионат.com (російська). 02.02.2013. 
  224. Гол Тотти принёс «Роме» победу над «Ювентусом». Чемпионат.com (російська). 17.02.2013. 
  225. Франческо Тотти: «Победили „Ювентус“ за счет характера». Євроспорт (російська). 17.02.2013. 
  226. Тотти: игроки "Ромы" всегда отдают на поле все силы. Чемпионат.com (російська). 17.02.2013. 
  227. Тотти делит с Нордалем второе место в списке бомбардиров серии А за всю историю. Чемпионат.com (російська). 04.03.2013. 
  228. Тотти сравнялся с Нордалем по количеству мячей в серии А. Спортбокс (російська). 04.03.2013. 
  229. «Рома» на своём поле добилась победы над «Дженоа». Чемпионат.com (російська). 04.03.2013. 
  230. Чемпионат Италии. Франческо Тотти: «Догоню Пиолу — завершу карьеру». Євроспорт (російська). 04.03.2013. 
  231. Тотти: это достижение — проявление любви к футболке "Ромы"
  232. Тотти вышел на чистое второе место в списке бомбардиров серии А за всю историю (російська)
  233. «Рома» воспользовалась осечкой «Лацио», Тотти побил рекорд Нордаля (російська)
  234. Бой гладиаторов. «Рома» и «Лацио» не дали друг другу выиграть (російська)
  235. «Лацио» и «Рома» поделили Вечный город (російська)
  236. Тотті повторив рекорд да Кости і Дельвеккіо за кількістю голів у римських дербі (російська)
  237. uefa.com. Лига чемпионов УЕФА - Новости – UEFA.com (російська). UEFA.com. Процитовано 2016-01-29. 
  238. Totti’s chip named UEFA Champions League Goal of the Week - Goal.com (англійська). Goal.com. Процитовано 2016-01-29. 
  239. uefa.com. Лига чемпионов УЕФА - Новости – UEFA.com (російська). UEFA.com. Процитовано 2016-01-29. 
  240. uefa.com. UEFA Champions League - News – UEFA.com (англійська). UEFA.com. Процитовано 2016-01-29. 
  241. Revealed: the best Goal of the Season 2014-15 | Roma Events Tickets, Serie A Roma Tickets, La Boheme, Eros Ramazzotti, Romeo and Juliet, Real Madrid vs AS Roma Tickets, Roma vs Real Madrid Tickets (англійська). www.as-roma-online.com. Процитовано 2016-01-29. 
  242. Рома 2:2 Сассуоло (російська). 
  243. Тотти забил свой 300-й мяч за «Рому» (російська). 
  244. Тотти сыграл за «Рому» в 25-м сезоне в карьере, повторив рекорд Паоло Мальдини (російська). 
  245. Гол и передача Тотти принесли «Роме» волевую победу над «Сампдорией» (російська). 
  246. Тотти забил в 23-м сезоне серии А подряд (російська)
  247. Тотти провёл 100-й матч в еврокубках (російська). championat.com. Процитовано 3 травня 2017 року. 
  248. Тотти приступил к тренировкам и может сыграть против «Аталанты» (російська). championat.com. Процитовано 3 травня 2017 року. 
  249. Тотти догнал Санетти по количеству проведённых матчей в Серии А (російська). championat.com. Процитовано 3 травня 2017 року. 
  250. Тотти по окончании сезона завершит карьеру и станет директором «Ромы» (російська). championat.com. Процитовано 3 травня 2017 року. 
  251. Президент «Ромы»: мы предложили Тотти 6-летний контракт директора клуба (російська). championat.com. Процитовано 3 травня 2017 року. 
  252. Рома» одержала победу над «Дженоа» в последнем матче Тотти за римлян (російська). championat.com. Процитовано 29 травня 2017 року. 
  253. Тотти не смог сдержать слёз по окончании последнего матча за «Рому» (російська). championat.com. Процитовано 29 мая 2017. 
  254. Тотти – болельщикам «Ромы»: сейчас мне страшно, я нуждаюсь в вас (російська). championat.com. Процитовано 29 травня 2017 року. 
  255. Тотти не принял окончательное решение о завершении карьеры (російська). xsport.ua. 7 червня 2017 року.  Текст «http://xsport.ua/football_s/news/totti-ne-prinyal-okonchatelnoe-reshenie-o-zavershenii-karery_296396/» проігноровано (довідка);
  256. Официально. Тотти завершил карьеру игрока (російська). xsport.ua. 17 липня 2017 року.  Текст «http://xsport.ua/football_s/news/ofitsialno-totti-zavershil-kareru-igroka_315501/» проігноровано (довідка);
  257. Europei Under 18. l' Italia e' seconda (італійська). Corriere della Sera. 23 червня 1995 року. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  258. Италия — Франция — 1:0 (0:0) (російська). Спорт-Експрес. 30 травня 1996 року. Процитовано 2010-11-6. 
  259. Испания — Италия — 1:1 (1:1, 1:1). По пенальти — 2:4 (російська). Спорт-Експрес. 4 червня 1996 року. Процитовано 2010-11-6. 
  260. Италия: Пальюка и Дзола пока не вызваны (російська). Спорт-Експрес. 27 січня 1998 року. Процитовано 2010-11-6. 
  261. Георгий Кудинов (12 жовтня 1998 року). Дель пьеро выходит из летаргического сна (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  262. «Скуадра Адзурра» обретает нового бомбардира (російська). Спорт-Експрес. 20 листопада 1998 року. Процитовано 2010-11-6. 
  263. Дзофф дает шанс новым форвардам (російська). Спорт-Експрес. 18 листопада 1998 року. Процитовано 2010-11-6. 
  264. Очки «Скуадре Адзурре» приносят суперудачные замены (російська). Спорт-Експрес. 29 березня 1999 року. Процитовано 2010-11-6. 
  265. Тренеры пока секретничают с составами (російська). Спорт-Експрес. 6 жовтня 2000 року. Процитовано 2010-11-6. 
  266. Георгий Кудинов (13 жовтня 2000 року). При уйме голевых моментов Италия победила за счет сомнительного пенальти (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  267. «Скуадра Адзурра» берет реванш за ноябрьское поражение (російська). Спорт-Експрес. 15 жовтня 2000 року. Процитовано 2010-11-6. 
  268. Российский взгляд (російська). Спорт-Експрес. 16 жовтня 2000 року. Процитовано 2010-11-6. 
  269. Александр Просветов (26 жовтня 2000 року). «Скуадра Адзурра» в полуфинале. А победителей не судят (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  270. Игорь Рабинер (30 жовтня 2000 року). Италия прошла все круги ада: удаление, два пенальти, «Внезапную смерть». и в награду получила финал! (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  271. Георгий Кудинов (1 жовтня 2000 року). Сумасшедшие гладиаторы Дзоффа готовы взять реванш у Франции за поражение на чемпионате мира (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  272. Георгий Кудинов (1 жовтня 2000 року). Италии будет противостоять чертова дюжина «своих» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  273. Игорь Рабинер (4 жовтня 2000 року). Дель Пьеро прогневал футбольного бога (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  274. Игорь Рабинер (3 жовтня 2000 року). Vive la France! (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  275. Италия оплакивает чемпионский титул, ускользнувший в последний момент (російська). Спорт-Експрес. 4 жовтня 2000 року. Процитовано 2010-11-6. 
  276. Георгий Кудинов (23 листопада 2001 року). Четыре секрета Сэра Алекса (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  277. Робер Васеж (російська). Спорт-Експрес. 24 травня 2002 року. Процитовано 2010-11-6. 
  278. Константин Алексеев, Юрий Бутнев, Максим Квятковский, Вячеслав Короткин, Александр Кружков, Александр Мартанов, Алексей Матвеев (25 травня 2002 року). Молодые грезят о медалях. Запросы ветеранов скромнее (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  279. Георгий Кудинов (28 травня 2002 року). Итальянские тренеры ставят на Тотти и «Скуадру Адзурру» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  280. Георгий Кудинов (2 червня 2002 року). Конец карьеры или очередная пауза Роберто Баджо? (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  281. Георгій Кудінов (4 червня 2002 року). Италия — Эквадор — 2:0 (2:0) (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  282. Владимир Юринов (10 червня 2002 року). Готов ли Трапапони ехать на необитаемый остров? (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  283. Георгий Кудинов (14 червня 2002 року). Мексика — Италия — 1:1 (1:0) (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  284. Георгий Кудинов (19 червня 2002 року). Итальянцев замордовали люди в черном (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  285. Павел Алешин (22 червня 2002 року). Неприкасаемых тоже бьют (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  286. Юрий Бутнев, Вячеслав Короткин (22 червня 2002 року). Хотел бы поработать в клубе. Можно и во второй лиге (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  287. Korea Republic — Italy (англійська). fifa.com. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  288. Константин Клещев (24 червня 2002 року). Когда Судьи «просто ошибаются», болельщики «просто возмущаются» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  289. Франческо Тотти отомстил корейцам в раздевалке (російська). newsru.com. 19 червня 2002 року. Процитовано 2010-11-6. 
  290. Георгий Кудинов (31 березня 2003 року). Валентин Иванов стал талисманом для Трапаттони (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  291. Расим Мовсумов (16 червня 2003 року). Позор в Баку вынудил Савичевича подать в отставку (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  292. Георгий Кудинов (26 травня 2004 року). Мальдини отказался, а Баджо не пригодился (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  293. Тотти грозит дисквалификация за плевок в соперника (російська). Спорт-Експрес. 17 червня 2004 року. Процитовано 2010-11-6. 
  294. Un video accusa Totti: «Ha sputato a Poulsen» (італійська). Corriere della Sera. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  295. Георгий Кудинов (18 червня 2004 року). Тотти раскаялся и извинился слишком поздно (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  296. Вся страна обсуждает Тотти (російська). Спорт-Експрес. 19 червня 2004 року. Процитовано 2010-11-6. 
  297. Георгий Кудинов (24 червня 2004 року). Апеннины вспомнили эквадорца Морено (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  298. Георгий Кудинов (21 червня 2004 року). Плюнь вместе с Тотти (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  299. Георгий Кудинов (5 жовтня 2004 року). Мне не дадут забыть про Поульсена (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  300. Георгий Кудинов (14 жовтня 2004 року). Италия аплодирует стойким белорусам (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  301. Максим Квятковский (5 червня 2006 року). Нам есть чему поучиться у соседей (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  302. Тотти отделался ушибом (російська). Спорт-Експрес. 14 червня 2006 року. Процитовано 2010-11-6. 
  303. Борис Богданов (13 червня 2006 року). Первая битва «римского легиона» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  304. Георгий Кудинов (19 червня 2006 року). Арена не сомневался, что после удаления итальянца судья найдет повод удалить и американца (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  305. Игорь Рабинер (23 червня 2006 року). Матч № 41. Чехия — Италия — 0:2 (0:1) (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  306. Игорь Рабинер (27 червня 2006 року). А ведь пенальти-то липповый! (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  307. Георгий Кудинов (27 червня 2006 року). Не сделал ничего особенного. Разве что забил пенальти (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  308. Евгений Дзичковский (3 липня 2006 року). Что значит для России взлет Украины? (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  309. Георгий Кудинов (6 липня 2006 року). Матч № 61. Германия — Италия — 0:2 (0:0, 0:0, 0:2) (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  310. Павел Алешин (6 липня 2006 року). Игорь Колыванов: «Липпи проявил себя блестящим стратегом» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  311. Владимир Константинов, Ефим Шаинский (5 липня 2006 року). Штанга, штанга. Гол! Гол! (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  312. Георгий Кудинов (6 липня 2006 року). Тотти хочет покинуть сборную красиво (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  313. Italy — France (англійська). fifa.com. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  314. Игорь Рабинер (10 липня 2006 року). Так что же Зидану сказал Матерацци?! (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  315. Сандро Маццола (11 липня 2006 року). Матч № 64. Финал. Италия — Франция — 1:1 (пенальти — 5:3) (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  316. Матч № 64. Финал. Италия — Франция — 1:1 (пенальти — 5:3) (російська). Спорт-Експрес. 11 липня 2006 року. Процитовано 2010-11-6. 
  317. Totti dice addio alla Nazionale (італійська). Corriere della Sera. 21 липня 2007 року. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-10-31. 
  318. Totti: 'Per rispetto non tornerei mai in Nazionale' (італійська). eurosport.yahoo.com. 19 листопада 2007 року. 
  319. Тотти не прочь вернуться в сборную: «Всё зависит от Липпи» (російська). as-roma.ru. 13 вересня 2009 року. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2010-11-6. 
  320. Тотти подтвердил, что готов поехать на чемпионат мира в ЮАР (російська). championat.ru. 2 січня 2010 року. Процитовано 2010-11-6. 
  321. Пранделли предложит Тотти провести прощальный матч за сборную (російська). championat.ru. 9 жовтня 2010 року. Процитовано 2010-11-6. 
  322. Totti still in Prandelli's thoughts. SBS (англійська). 8 жовтня 2013 року. 
  323. Elefante, Andrea; Vernazza, Sebastiano (16 травня 2014 року). Prandelli: "Italia da finale. Totti? Ci avevo pensato, Immobile come Pablito". La Gazzetta dello Sport (італійська). Процитовано 29 січня 2015 року. 
  324. Cafu: Messi Or Ronaldo? I Say Totti (англійська). Forza Italian Football. 20 червня 2014 року. Процитовано 13 липня 2014 року. 
  325. WORLD CUP: Italy bounced from World Cup in 1–0 loss to Uruguay (англійська). Global News. 24 червня 2014 року. Процитовано 13 липня 2014 року. 
  326. Italia fuori dal Mondiale: il web rimpiange Totti. Corriere dello Sport (італійська). 24 червня 2014 року. Процитовано 13 липня 2014 року.  Вказано більш, ніж один |lang= та |language= (довідка)
  327. Should Totti go to Euro 2016? VOTE NOW! (англійська). Calciomercato.com. 3 травня 2016 року. Процитовано 9 травня 2016 року. 
  328. Italy Euro 2016 squad. The Daily Telegraph (англійська). 1 червня 2016 року. Процитовано 1 червня 2016 року. 
  329. Чья тактика хитрее — Капелло или Семина? (російська). Спорт-Експрес. 26 вересня 2001 року. Процитовано 2010-11-6. 
  330. Георгий Кудинов (14 вересня 2001 року). Победный план Капелло (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  331. Riccardo Pratesi (24 червня 2007 року). Scontro tra titani (італійська). Gazzetta.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-10-31. 
  332. Георгий Кудинов (29 червня 2000 року). На каждый аргумент есть контраргумент (російська). Спорт Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  333. Георгий Кудинов (26 вересня 2001 року). Пора прервать «засуху» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  334. Триумфаторы «большой пятерки» не похожи друг на друга (російська). Спорт-Експрес. 28 червня 2001 року. Процитовано 2010-11-6. 
  335. Франческо Тотти (російська). sporttotal.ru. Процитовано 2010-11-6. 
  336. а б Nicola Fabio, Vitale Ostuni. Totti:Goal, musica, emozioni... (італійська). Corriere Dello Sport. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  337. Дина Юрьева (18 жовтня 2001 року). Мы сделали все возможное (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  338. Спаллетти: игроки «Зенита» не менее сильны, чем те, что были у меня в «Роме» (російська). Спорт день за днем. 24 вересня 2011 року. Процитовано 2011-10-6. 
  339. Екатерина Бредина, Юрий Голышак, Александр Кружков, Григорий Телингатер, Алексей Щукин (22 листопада 2007 року). Леонид Слуцкий: «за работу в „Москве“ абсолютно не стыдно» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  340. а б в г Георгий Кудинов (16 жовтня 2001 року). Франчески Тотти: «В беседах с друзьями футбол — запретная тема» (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  341. Тотти попал в аварию (російська). Спорт-Експрес. 20 липня 2000 року. Процитовано 2010-11-6. 
  342. Георгий Кудинов (26 квітня 2000 року). Положительный герои стоимостью в 50 миллионов долларов (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  343. Marco e Afef battono tutti (італійська). semplicemente.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  344. Coppie famose (італійська). nozzeitalia.com. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  345. Marcello Di Dio. Totti-Ilary, va in gol il matrimonio più gossip dell’anno (італійська). ilgiornale.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  346. Marcello Di Dio. Totti’s Goal Celebration Is For Wife Blasi (англійська). footballitaliano.org. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  347. а б Smrt Nacionalizmu. Francesco Totti (англійська). freewebs.com. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-1. 
  348. Михаил Пушканский (6 квітня 1999 року). Праздновать успех, прыгая на одной ноге, Тихонова научил Аленичев (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  349. Francesca Ferrazza, Gabriele Isman (7 ноября 2005). Fiocco azzurro in casa Totti Il capitano: «Gioia pazzesca» (італійська). repubblica.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  350. Жена подарила Тотти второго ребенка (російська). Sports.ru. 13 травня 2007 року. Процитовано 2010-11-6. 
  351. Chiara Zucchelli (10 березня 2016 року). Totti, è nata la figlia Isabel: il capitano della Roma è papà per la terza volta (італійська). La Gazzetta dello Sport. Процитовано 11 березня 2016 року.  Вказано більш, ніж один |lang= та |language= (довідка)
  352. Георгий Кудинов (16 січня 2006 року). Тотти выступит на фестивале в Сан-Ремо и заведет ещё четверых детей (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  353. Never Without Yoy. History (англійська). neverwithoutyou.com. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-1. 
  354. Francesco Totti Biography (англійська). whosdatedwho.com. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-1. 
  355. Тотти пожертвует украинским детям 9 300 евро (російська). Sports.ru. 3 квітня 2007 року. Процитовано 2010-11-6. 
  356. Anche Totti alla partita del Cuore (італійська). Corriere Dello Sport. Процитовано 2010-11-6. 
  357. Футболисты становятся писателями (російська). itlm.ru. Процитовано 2010-11-11. 
  358. «Mo je faccio er cucchiaio». Il mio calcio (італійська). unilibro.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-11. 
  359. La mia vita, i miei gol. Con DVD (італійська). unilibro.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-11. 
  360. Тотти на сайте ЮНИСЕФ (італійська). unicef.it. Процитовано 2010-11-6. 
  361. Totti diventa personaggio Disney (італійська). excite.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  362. Totti adotta 11 bambini di Nairobi: «Una squadra и il sogno di tutti i papа» (італійська). Corriere Dello Sport. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  363. Sebastiano Combi. Un apocalittico cartoon ambientato nella Roma del 3001 (італійська). Gazzetta.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  364. Totti cambia lo sponsor (італійська). mediaset.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  365. Георгий Кудинов (6 червня 2002 року). Станет ли римский Бог Тотти японским императором? (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  366. Grasso Aldo. Totti non fa la riserva. Opportunitа digitali (італійська). Corriere Dello Sport. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  367. Chris Leyton. Konami Sign Henry, Totti and Collina News (англійська). totalvideogames.com. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  368. Album di figurine solo su Totti (італійська). Gazzetta.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  369. L’allenatore nel pallone (італійська). imdb.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  370. Cesaroni-Totti, anteprima (італійська). Tgcom.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  371. Дмитрий Туманов (30 січня 2004 року). Сбылась мечта! (російська). Спорт-Експрес. Процитовано 2010-11-6. 
  372. Тотти принял участие в реалити-шоу (російська). futbol-1960.ru. 11 березня 2008 року. Процитовано 2010-11-7. 
  373. Boldrini Stefano, Sclavi Fabrizio. Totti voce dei Simpson «Che intelligenti!» (італійська). Gazzetta.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  374. 4 матчі в попередніх раундах.
  375. 10 голів у попередніх раундах.
  376. У плей-оф.
  377. Тотти стал обладателем международной премии Golden Foot (російська). championat.ru. 12 жовтня 2010 року. Процитовано 2010-11-6. 
  378. Спаллетти и Тотти стали лауреатами «Золотого тапира» (російська). 2016-04-18. Процитовано 2016-04-26. 
  379. Totti Sig. Francesco. Ufficiale Ordine al Merito della Repubblica Italiana (італійська). quirinale.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 
  380. Totti Sig. Francesco. Cavaliere Ordine al Merito della Repubblica Italiana (італійська). quirinale.it. Архів оригіналу за 2011-08-19. Процитовано 2010-11-6. 

Посилання[ред. | ред. код]