Був відомий за прізвиськом Ніжний велетень, оскільки за 25-річну футбольну кар'єру габаритний Чарлз не лише не заробив жодного вилучення з поля, але жодного разу не був навіть попереджений за грубу гру[1].
У дорослому футболі дебютував 1948 року виступами за команду клубу «Лідс Юнайтед», в якій провів дев'ять сезонів, взявши участь у 297 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Лідс Юнайтед», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Лідс Юнайтед» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,51 голу за гру першості.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу «Ювентуса», до складу якого приєднався у 1957 році. Трансфер гравця обійшовся туринському клубу в 65 тисяч фунтів, що на той момент стало рекордною сумою, сплаченою за перехід футболіста[1]. Відіграв за «стару синьйору» наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Граючи у складі «Ювентуса» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди, утворював разом з партнерами по нападу Омаром Сіворі та Джамп'єро Боніперті т.зв. «Магічне тріо» (італ.Trio Magico). В італійському клубі Чарлз був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому майже двічі за кожні три гри чемпіонату. За цей час тричі виборював титул чемпіона Італії, ставав володарем Кубка Італії (двічі).
У 1950 році дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уельсу. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 16 років, провів у формі головної команди країни лише 38 матчів, забивши 15 голів. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1958 року у Швеції, допоки єдиного великого міжнародного турніру в історії збірної Уельсу.