Енн Карсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:05, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карсон.
Енн Карсон
Народилася21 червня 1950(1950-06-21)[1][2] (74 роки)
Торонто, Канада
Країна Канада
Місце проживанняНью-Йорк
Діяльністькласична філологиня, поетеса, перекладачка, професор, літературний критик, письменниця, авторка
Сфера роботикласична філологія і Greek prosodyd
Alma materТоронтський університет і St. Michael's Colleged
ЗакладПринстонський університет, Університет Макгілла і Університет Мічигану
Мова творіванглійська
Magnum opusAutobiography of Redd і Electrad
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Нагороди

Енн Карсон (англ. Anne Carson; нар. 21 червня 1950, Торонто) — канадська поетеса, есеїстка, перекладачка і професорка класики. Кілька років проживала у Монреалі й викладала в Університеті Макгілла,[3] в Мічиганському університеті[4] та в Принстонському університеті (з 1980 по 1987 рік).[5] Стипендіатка Ґуґґенгайма 1998 року,[6] а у 2000 році — отримувачка стипендії Мак-Артура. Лауреатка Літературної премії Ланнана.[7]

Життєпис

Освіта

У середній школі викладач латини познайомив Карсон зі світом та мовою Стародавньої Греції та навчав її приватно.[8] Вступивши у коледж Сент-Майкла в Університеті Торонто, двічі покидала навчання: наприкінці першого та другого курсу. Карсон, незадоволена навчальними обмеженнями (особливо необхідним курсом вивчення Мілтона), ненадовго перейшла у сферу графічного мистецтва. Зрештою вона повернулася до університету в Торонто, де закінчила бакалаврат у 1974 році, магістратуру в 1975 році та отриманий ступінь доктора наук в 1981 р.[9] Також вона провела рік, вивчаючи грецьку метрику та грецьку текстову критику в Університеті Сент-Ендрюса.[10]

Кар'єра

Карсон є професоркою класики, галузями її наукових інтересів є класичні мови[en], порівняльне літературознавство, антропологія, історія та комерційне мистецтво; у своїх працях вона поєднує ідеї та теми з багатьох галузей. На неї вплинули давньогрецька література, Сапфо, Сімона Вейль, Гомер, Вірджинія Вулф, Емілі Бронте та Фукідід. Вона часто посилається, модернізує та перекладає давньогрецьку літературу. Станом на 2016 рік вона опублікувала двадцять книг, більшість з яких поєднує форми поезії, есе, прозу, критику, переклад, драматичний діалог, художню та нехудожню літературу.

Карсон була стипендіаткою Анні-Марії Келлен в Американській академії в Берліні[en] (осінь 2007 року). Нью-йоркська театральна компанія The Classic Stage Company поставила вистави за трьома перекладами Карсон: «Агамемнон» Есхіла; «Електру» Софокла та «Ореста» Евріпіда (під назвою «Орестея»), що були в репертуарі театру в сезоні 2008/2009. З 2010 по 2016 рік Карсон був вільним професором (Professor-at-Large) Ендрю Діксона в Університеті Корнелла.[11] Вона має звання визначного поета-резидента в Нью-Йоркському університеті[12] та входила в журі поетичної премії Гріффіна 2010 року.

У 2014 оці отримала поетичну премію Гріффіна за збірку Red Doc> і визнана видатною поетесою 21 століття.

Вибрані нагороди та відзнаки

Бібліографія

  • Carson, Anne (1981). Odi et amo ergo sum (Thesis (Ph.D.)). University of Toronto.
  • Carson, Anne (1986). Eros the bittersweet. Princeton University Press. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  • Short Talks (1992) Brick Books
  • Glass, Irony, and God (1995) New Directions Publishing Company
  • Plainwater (1995) Knopf
  • Autobiography of Red: A Novel in Verse (1998) Knopf
  • Economy of the Unlost: Reading Simonides of Ceos with Paul Celan (1999) Princeton University Press
  • Electra (translation) (2001) Oxford
  • Men in the Off Hours (2001) Knopf
  • The Beauty of the Husband: A Fictional Essay in 29 Tangos (2001) Knopf
  • If Not, Winter: Fragments of Sappho (2002) Knopf
  • Wonderwater (Alice Offshore) (другий том, Answer Scars, у співпраці з Roni Horn[en]) (2004) Steidl
  • Decreation: Poetry, Essays, Opera (2005) Knopf
  • Grief Lessons: Four Plays by Euripides (переклад) (2006) New York Review Books Classics
  • An Oresteia (переклади «Агамемнона», «Електри», «Ореста») (2009) Faber and Faber
  • NOX (2010) New Directions, incorporating Catullus 101 Катулла
  • Antigonick (2012) New Directions
  • Red Doc> (2013) Knopf, пряме продовження її поетичного роману Autobiography of Red.
  • Iphigenia among the Taurians (переклад) (2014) University of Chicago Press
  • The Albertine Workout (2014) New Directions Poetry Pamphlet #13
  • Nay Rather (2014) The Cahiers Series, Cahier 21
  • Float (2016) Knopf
  • Bakkhai (2017) New Directions (переклад «Вакханки» Евріпіда)

Див. також

Примітки

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Babelio — 2007.
  3. ↑ McGill News - Winter '97. News-archive.mcgill.ca. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 28 жовтня 2010.
  4. ↑ Penn Humanities Forum | Anne Carson. Phf.upenn.edu. 2 грудня 2009. Архів оригіналу за 18 червня 2010. Процитовано 28 жовтня 2010.
  5. ↑ Anne Carson- Poets.org - Poetry, Poems, Bios & More. Poets.org. 21 червня 1950. Процитовано 28 жовтня 2010.
  6. ↑ Anne Carson - John Simon Guggenheim Memorial Foundation. Gf.org. Процитовано 28 жовтня 2010.
  7. ↑ Lannan Foundation - Anne Carson. Lannan.org. 21 березня 2001. Архів оригіналу за 25 січня 2010. Процитовано 28 жовтня 2010.
  8. ↑ Anne Carson. www.litencyc.com (англ.). Процитовано 10 жовтня 2019.
  9. ↑ «Classic Carson». Val Ross. University of Toronto Magazine. Архів оригіналу за 23 серпня 2007. Процитовано 9 червня 2018.
  10. ↑ Scottish Review of Books. Scottish Review of Books (брит.). Процитовано 10 жовтня 2019.
  11. ↑ All Professors at Large 1965 to June 30, 2023. Cornell University. Процитовано 8 червня 2018.
  12. ↑ NYU > CWP > Anne Carson, Charles Simic Join Faculty. Cwp.fas.nyu.edu. Процитовано 28 жовтня 2010.
  13. ↑ The 2014 Folio Prize Shortlist is Announced. Folio Prize. 10 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014.
  14. ↑ Gaby Wood (10 лютого 2014). Folio Prize 2013: The Americans are coming, but not the ones we were expecting. The Daily Telegraph. Процитовано 13 лютого 2014.
  15. ↑ Anne Carson. The Watermill Center (амер.). 22 листопада 2017. Процитовано 10 жовтня 2019.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Енн_Карсон&oldid=34632889