Жовтяниця (медицина)
| Жовтяниця | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | внутрішні захворювання |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | ME10.1 |
| МКХ-10 | R17 |
| DiseasesDB | 7038 |
| MedlinePlus | 003243 |
| MeSH | D007565 |
| SNOMED CT | 18165001 |
 Jaundice у Вікісховищі | |
Жовтяни́ця[1][2] (англ. jaundice, лат. icterus, розм. — жовтуха) — поняття, що має два значення:
1. Жовте забарвлення склер, слизових оболонок, шкіри, яке виникає внаслідок збільшення рівня білірубіну в крові. Воно найбільш характерне для ураження печінки і жовчних шляхів, а також для захворювань, які перебігають із масивним гемолізом.
2. Весь комплекс уражень органів і систем, які відбуваються при жовтяниці, у широкому сенсі слова називають синдромом жовтяниці.
Жовтяниця зумовлена надлишковим вмістом білірубіну (який складається з прямої та непрямої фракції) у сироватці крові. Звідти він дифундує, в першу чергу, в склери і слизові оболонки, а потім у шкіру, тканини, що забарвлюються, таким чином, у жовтий колір.
Класифікація жовтяниць
Жовтяниці поділяють за рівнем виникнення патологічного процесу.
Розрізняють такі види жовтяниці згідно механізму і місця виникнення:
- надпечінкова (найчастіше вона носить гемолітичний характер — у крові зростає рівень непрямого білірубіну)
- печінкова (паренхіматозна; в крові зростає рівень обох фракцій білірубіну, однак рівень прямої фракції значно перевищує рівень непрямої)
- холестатична (підпечінкова, обтураційна, застаріле — механічна; підвищується, зазвичай, рівень прямої фракції білірубіну)
Розрізняють:
- Спадкові жовтяниці (синдром Криглера-Найяра, хвороба Жильбера, синдром Дабіна-Джонсона, сімейна гіпербілірубінемія новонароджених);
- Набуті жовтяниці.
Набуті жовтяниці
Надпечінкова жовтяниця
Найчастіше вона є гемолітичною — не пов'язана із ураженням печінки та виникає при значному гемолізі внаслідок посиленого руйнування еритроцитів та підвищеного утворення білірубіну. Діагностичне значення має визначення рівня у крові непрямого білірубіну, кількості еритроцитів, гемоглобіну, кольорового показника, ретикулоцитів тощо. Забарвлення шкіри має лимонно-жовтий відтінок. Через наявність анемії хворі скаржаться на сильну слабкість, запаморочення, шум у вухах, швидке серцебиття тощо.
Печінкова
Розвивається при пошкодженні печінкових клітин, що спричиняється вірусами гепатитів, деякими іншими інфекційними збудниками, різноманітними токсичними факторами тощо. Розвивається гепатит, а надалі, при продовженні дії пошкоджуючих факторів, можливий й цироз печінки. При цьому порушення виділення білірубіну у жовчні шляхи супроводжується викидом його у кровоносні капіляри, що призводить до підвищенням його вмісту у сироватці крові. Жовтяниця нерідко яскрава, часто на початку її знебарвлюється кал (не потрапляють жовчні пігменти до тих відділів кишечнику, де формується кал) і темніє, піниться сеча (через пряме потрапляння туди прямого білірубіну).
Холестатична
Ця жовтяниця розвивається при порушенні відтоку жовчі по жовчовивідним шляхам. Жовчний протік може бути закритий каменем, а також стиснутий пухлиною голівки підшлункової залози. Печінкова обтурація дрібних жовчних шляхів може бути при холангіті, первинному біліарному цирозі печінки. У всіх випадках жовтяниця буває вираженою, супроводжуватись свербежем, брадикардією, що пов'язано з підвищенням вмісту жовчних кислот у крові. У сироватці крові значно підвищений вміст прямої фракції білірубіну, а також холестерину. Кал безбарвний. Сеча темна. Своєчасне встановлення генезу холестатичної жовтяниці і місця можливої перешкоди відтоку жовчі має велике значення для подальшого оперативного втручання.
| Диференціальна діагностика жовтяниць[3][4] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Середовище | Показник | Здорова людина |
Надпечінкова (найчастіше — має гемолітичну причину) жовтяниця |
Печінкова (паренхіматозна) жовтяниця |
Холестатична (застаріле — механічна) жовтяниця |
| Сироватка крові |
Непрямий (некон'югований) білірубін |
0,2-0,7 мг/дл | підвищення | підвищення | норма |
| Прямий (кон'югований) білірубін |
0,1-0,4 мг/дл | норма | підвищення | підвищення | |
| Сеча | Уробіліноген | 0,4 мг/добу | підвищений | знижений | відсутній |
| Білірубін | відсутній | відсутній | наявний | наявний | |
| Кал | Уробіліноген | 40-280 мг/добу | підвищений | знижений | майже відсутній |
Лікування
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Залежить від виду жовтяниці та пов'язане з її генезом.
Невідкладна допомога
 | Інформація в цьому розділі застаріла. (червень 2016) |
Насамперед необхідна хворим з токсичним ураженням печінки. Вона полягає в негайному припиненні надходження токсичної речовини в організм, швидкому знешкодженні та видаленні його (антидоти, внутрішньовенна дезінтоксикаційна терапія, екстракорпоральна детоксикація). Хворим з обтураційною хірургічною жовтяницею при вираженому болю вводять підшкірно розчин атропіну сульфату і розчин папаверину. Від введення препаратів групи морфіну краще утриматися, щоб не підсилити спазм сфінктера Одді. При появі жовтяниці пацієнт повинен бути однозначно госпіталізований.
Консервативне лікування
Жовтяниця завжди є показником для госпіталізації в стаціонар. Лікування хворого на жовтяницю внаслідок вірусних гепатитів або інших інфекційних захворювань, що перебігають з жовтяницею, повинне здійснюватися в інфекційному відділенні. Лікування хворих з токсичними гепатитами здійснюють в терапевтичних або токсикологічних стаціонарах. Хворого на обтураційну жовтяницю часто направляють в хірургічний стаціонар для обстеження і вирішення питання про оперативне лікування. Хворих на гемолітичну жовтяницю зі спленомегалією направляють на лікування у терапевтичній стаціонар (гематологічний).
При хронічних захворюваннях печінки стабільна жовтяниця прогностично несприятлива, так як є ознакою функціональної недостатності печінки. Усім хворим на хронічні захворювання печінки з стійкою паренхіматозною або холестатичною жовтяницею показана планова госпіталізація в терапевтичне відділення.
Див. також
Примітки
- ↑ Жовтяниця1 // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Жовтяница // Ганна Дидик-Меуш. Українська медицина. Історія назв. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. — С. 169—172. ISBN 978-966-02-5048-2.
- ↑ «Biochemistry» by Pankaja Naik 2016, ISBN 978-93-5152-989-7 (С.319-320,399,498)
- ↑ (рос.)Журнал «Медицина невідкладних станів» 5(52) 2013: Дифференциальная диагностика желтух
Джерела
- Москаленко В. Ф., Сахарчук І. І., Дудка П. Ф., Тарченко І. П., Бодарецька О. І., Ільницький Р. І., Бондаренко Ю. М. Пропедевтика внутрішніх хвороб / Книга плюс. — 2007. — 632 с. ISBN 978-966-7619-94-7 (С.?)
- Джон Мерта Справочник врача общей практики. (пер. з англійської John Murtagh General Practice. McGraw-Hill Book Company, Sydney, 1998) «Практика» М., McGraw-Hill Libri Italis srl. — 1230 стор., 540 іл. ISBN (en) 0-07452807-6, ISBN (рос) 5-88001-030-9 (С.?) (рос.)
|
|
Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |