Лісіпп
Лісі́пп (грец. Λύσιππος) — давньогрецький скульптор, IV ст. до н. е., найвидатніший представник пізньої класики. Народився у Сікіоні. Був придворним художником Александра Македонського. Працював переважно в бронзі.
Історія
Лісіппа вважають останнім великим майстром етапу пізньої класики. Аналіз його творчості доводить, що його твори мали відмінності від мистецтва його попередників — Скопаса та Праксителя[1]. Лісіпп продовжив реалістичні пошуки в скульптурі, мав зацікавленість в розкриванні внутнішнього світу людини і збільшив індивідуальні характеристики образів[1].
Твори Лісіппа не зберегли, але про них дають уявлення описи античних авторів і давньоримські копії. Передбачаючи мистецтво еллінізму, Лісіпп переосмислив канон Поліклета: голови статуй він робив менше, а тіла з більш легкими, видовженими пропорціями, представляв їх у складному, просторово-багатоплановому русі. Лісіпп зображував людей не «якими вони є», але «якими вони здаються» (Пліній Старший, «Природна історія», XXXIV, 8). Лісіпп створив численні статуї атлетів (Агій, Апоксіомен). Для образів богів та героїв у Лісіппа характерна незвичайна для мистецтва класики емоційна насиченість.
Вибрані твори
- «Апоксіомен»
- «Відпочиваючий Гермес»
- портрет драматурга Евріпіда[2]
- велетенська статуя Зевса в Тарінті
- портретна серія «сім грецьких мудреців»[2]
- статуя Геліоса із колесницею на острові Родос
- алегоричні фігура Кайроса в Олімпії
- численні зображення Геракла і його подвигів.
Лісіпп з помічниками сприяв розширенню традиційних кордонів скульптури класичного періоду. І до нього давньогрецька скульптура тяжіла в монументальних пам'ятках до великого розміру — велетенська статуя Зевса в Олімпії була 12 метрів 40 см заввишки.
Бронзова скульптура Зевса в Тарінті мала 20 метрів заввишки[3]. Таким чином Лісіпп продовжив традицію створення монументальних скульптур. В свою чергу це перейшло в гігантоманію, притаманну мистецтву в 3-у та в 2-у ст. до н. е. Адже зростали як інженерні, так і математичні знання геків[4].
Лісіпп був також автором монументальних груп (наприклад, кінних вояків Александра, полеглих у битві під Граніці), портретів Александра Македонського, в яких в образі обожнювання правителя зумів передати земний, людський початок. До оригіналу Лісіппа близька стамбульська копія портрету македонського полководця.
Галерея
-
Арістотель, Національний музей, Рим -
-
Гермес-атлант, Національний археологічний музей (Афіни) -
Див. також
- 5984 Лісіпп — астероїд, названий на честь скульптора[5].
Примітки
- ↑ а б Всеобщая история искусств, т 1, М. «Искусство», 1956, с. 243
- ↑ а б Всеобщая история искусств, т 1, М. Искеусство, 1956, с. 246
- ↑ Всеобщая история искусств, т 1, М. Искусство, 1956, с. 244
- ↑ Всеобщая история искусств, т 1, М. «Искусство», 1956, с. 244
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лісіпп |
- Лісіпп у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Енциклопедія Кольєра (англ.)