Метлін Микола Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:57, 13 липня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Федорович Метлін
рос. Николай Фёдорович Метлин
Народження 28 липня (9 серпня) 1804(1804-08-09)
Воронізька губернія
Смерть 15 (27) листопада 1884(1884-11-27) (80 років)
Санкт-Петербург
Країна Російська імперія
Вид збройних сил військово-морський флот
Звання адмірал
Командування Головний командир Чорноморського флоту (1855), Військовий губернатор Миколаївський і Севастопольський (1855–1856), Морський міністр Російської імперії (1857–1860)
Війни / битви Велика Кавказька війна, Російсько-турецька війна (1828–1829), Кримська війна (1853–1856)
Нагороди орден святого апостола Андрія Первозванного, орден святого Олександра Невського, орден святого Георгія 4-ї ст., орден святого Володимира 1-ї ст., орден святої Анни 1-ї ст, орден святого Станіслава 1-ї ст., орден Білого орла.
CMNS: Метлін Микола Федорович у Вікісховищі

Ме́тлін Микола Федорович (28 липня (9 серпня) 1804(18040809)–15 (27) листопада 1884) — адмірал російського флоту, Головний командир Чорноморського флоту (1855), Військовий губернатор Миколаївський і Севастопольський (1855–1856), Морський міністр Російської імперії (1857–1860).

Біографічні відомості

Микола Федорович Метлін народився 28 липня (9 серпня) 1804 року в дворянській сім'ї у Воронізькій губернії[1]. У віці дванадцяти років був направлений до Морського корпусу кадетом. 10 (22) травня 1819 року випущений з нього гардемарином, а 2 (14) березня 1821-го призведений у мічмани і призначений на Балтійський флот[2].

Служба морським офіцером

Перші три свої мічманські кампанії Метлін ходив на шлюпах «Діана» і «Камчатка» в Фінській і Ботнічній затоках Балтійського моря. В січні 1826 року був відряджений до Морського гвардійського екіпажу, де на новий 1827 рік отримав звання лейтенант[3]. У 1826–1827 роках на лінійному кораблі «Цар Костянтин» в складі загону контр-адмірала Ф. Ф. Беллінсгаузена здійснив похід в Середземне море з заходом у французький порт Тулон. Надалі Микола Федорович продовжував службу в Гвардійському екіпажі і весь 1828 крейсирував на «Діані» в Балтійському морі[1].

З 1829 року почалася двадцятисемирічна служба Метліна на Чорному морі: 27 лютого (11 березня) 1829 року наказом по Морському відомству він був переведений на Чорноморський флот[3]. На той час Росія вела війну з Туреччиною, і молодий офіцер відразу потрапив на театр воєнних дій — спочатку на кораблі «Норд-Адлер», а потім на «Чесмі» крейсирував біля берегів Анатолії і Румелії, відзначився у битві за фортецю Мідія. Після закінчення бойових дій у 1830 році Миколу Метліна призначили командиром шхуни «Гонець»[3].

В 1831 році, командуючи 12-гарматним люгером «Широкий», Метлін, брав участь у битві з ідріотами в Монастирській бухті біля острова Ідра. Влітку 1832 року разом з бригом «Телемак» він провів бомбардування фортеці Парос. У 1833 році, командуючи «Телемаком», в складі ескадри контр-адмірала М. П. Лазарєва Метлін брав участь у наданні збройної допомоги турецькому уряду в боротьбі з повсталим намісником у Єгипті[1]. У березні 1836 року Микола Федорович отримав військове звання капітан-лейтенант.

Починаючи з 1838 року, протягом одинадцяти років, командуючи різними суднами, щорічно знаходився у бойовому крейсерстві біля берегів Абхазії, де російська армія воювала з тубільцями, неодноразово брав участь у висадках на кавказьке узбережжя, очолював десантні загони. Відзначився при висадці десанту і захопленні Туапсе. Бриг «Фемістокл», яким командував Метлін, під час шторму розбився, а екіпаж, що висадився на берег, зазнав нападу горців. Метлин «проявив відмінну рішучість, самовідданість і хоробрість»[4]. Восени 1838 року він стає капітаном 2-го рангу і призначається начальником штабу ескадри віце-адмірала Лазарева. У 1840 році він отримав чин капітана 1-го рангу, а в грудні 1849-го — контр-адмірала[5].

Проявив себе як хороший адміністратор і організатор. Був особливо відомий на Чорноморському флоті своїми судновими розкладами. Завдяки своїй непідкупності і чесності був призначений у 1851 році обер-інтендантом Чорноморського флоту і портів, яку займав майже весь час Севастопольської кампанії. Його енергії Чорноморський флот зобов'язаний станом матеріальної частини, а також тим, що продовольства, запасів та матеріалів вистачило на одинадцятимісячну облогу міста[1].

На державній службі

У квітні 1855 приведений у віце-адмірали[1]. У вересні 1855-го очолив залишки Чорноморського флоту, будучи призначеним завідувачем Морською частиною в Миколаєві і Миколаївським і Севастопольським військовим губернатором[6]. На цій посаді йому були також підпорядковані Дунайська флотилія і інтендантська частина флоту[7]. В січні 1856 року, здавши обов'язки військового губернатора і завідувача Морською частиною віце-адміралу О. І. Панфілову, Метлін вибув до Петербурга[8].

В серпні того ж року він був призначений членом Адміралтейств-ради, а в лютому 1857-го Морським міністром. Восени йому присвоєне звання адмірала. За часів міністра Метліна, Морським міністерством була розроблена 20-річна програма будівництва парового флоту[8]. Через три роки він залишив пост міністра і став членом Державної ради імперії[9].

Помер Микола Федорович Метлін у віці 80 років 15 (27) листопада 1884 року[10].

Нагороди

Попередник: Військові губернатори Миколаєва
1855—1856 		Наступник:
?
1855 		Бутаков Григорій Іванович
1856—1863

Примітки

  1. ↑ а б в г д Сирый С. П. Седьмой морской министр императорского флота России адмирал Метлин Николай Федорович. на сайті Відділу Санкт-Петербурзької єпархії по зв'язкам з ВМФ (рос.) . Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 12 квітня 2013.
  2. ↑ Макареев М. В., Рыжонок Г. Н., 2004, с. 78.
  3. ↑ а б в Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою М78 не вказано текст
  4. ↑ Макареев М. В., Рыжонок Г. Н., 2004, с. 79.
  5. ↑ Макареев М. В., Рыжонок Г. Н., 2004, с. 80.
  6. ↑ З ліквідацією Чорноморського флоту, зазначена посада передбачала права Головного командира (командувача) флоту.
  7. ↑ Макареев М. В., Рыжонок Г. Н., 2004, с. 82.
  8. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою М82 не вказано текст
  9. ↑ Макареев М. В., Рыжонок Г. Н., 2004, с. 83.
  10. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою М83 не вказано текст

Література

  • Макареев М. В., Рыжонок Г. Н. Черноморский флот в биографиях командующих. 1783–2004. — Севастополь : Мир, 2004. — Т. 1 (1783-1917). — С. 77–84. — ISBN 5-87314-093-6. (рос.)
  • Доценко В. Д. Морской биографический словарь. — СПб. : Логос, 1995. — С. 62. — ISBN 5-87288-095-2. (рос.)
  • Рыжонок Г. Н.. Не на своем месте // Флаг Родины. — Типографія ЧФ РФ, 1993. — Вип. 233 (8.12.). — С. 6. (рос.)

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Метлін_Микола_Федорович&oldid=25681288