Стальчук Олег Миколайович

Олег Стальчук
Народився	2 березня 1967 (57 років); Яворів, Львівська область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	актор, телеведучий
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
	Заслужений артист України
	; ; ;

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 27 листопада 2021, заснована на цій версії.

Олег Миколайович Стальчук (2 березня 1967(19670302), Яворів, Львівська область) — український актор театру, кіно та дубляжу, телеведучий. Заслужений та народний артист України (2015)^[1].

Біографія

Олег Стальчук народився 2 березня 1967 року у місті Яворів Львівської області.

Навчався в Учбово-театральній студії при Академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької.

У 1991 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (викладачі І. О. Молостова та О. М. Шаварський).

Після закінчення інституту — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка^[2].

У середині 90-х Олег Стальчук почав займатися дубляжем і озвученням українською та російською мовами.

Олег Стальчук вів передачу «Народний суд» на каналі «Інтер» у 2008 році^[3].

Бренд-войс телеканалів «UA: Перший», «Інтер», «ICTV» і «ICTV Ukraine»^[4].

Премії та нагороди

Премія «Київська пектораль» у номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану» у виставі «Перехресні стежки» (2013)^[5].
Заслужений артист України (2004)^[6].
Народний артист України (2015).
Орден «За заслуги» III ст. (2020)^[7].

Ролі у театрі

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

Олекса — «Зимовий вечір» Михайла Старицького;
Андре — «Патетична соната» Миколи Куліша;
Антон Квітка — «Талан» Михайла Старицького;
Дон Луїс — «З коханням не жартують»  Педро Кальдерона;
Мазепа — «Гетьман Дорошенко» Людмили Старицької–Черняхівської;
Михайло — «Суєта» Івана Карпенка–Карого;
Сольоний — «Три сестри» Антона Чехова;
Боул, Фіш — «Кар'єра Артуро В'ї» Бертольта Брехта;
Ноздрьов — «Брате Чичиков» Миколи Гоголя;
Клеант — «Тартюф, або…» Мольєра;
Граф — «Кохання в стилі бароко, або Любов з неохоти» Ярослава Стельмаха;
Брат Лоренцо — «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра;
Кассіо — «Отелло» Вільяма Шекспіра;
Лорд Гастінгс — «Річард ІІІ» Вільяма Шекспіра^[8];
д'Артаньян — «Ех, мушкетери, мушкетери!..» Євгена Євтушенка;
Дмитро Карамазов — «Брати Карамазови» Федора Достоєвського;
Дон Гусман Брідуазон (Суддя) — «Весілля Фігаро» Бомарше;
Четвертий городянин, Городянин — «Візит старої дами» Фрідріх Дюрренматта;
Сер Агровейн — «Мерлін, або Спустошена країна» Танкреда Дорста;
Стьопка — «Український водевіль» Марка Кропивницького;
Мишко Мельник — «Урус — Шайтан»^[9];
Калібан — «Буря» Вільяма Шекспіра;
Баран — «Перехресні стежки» Івана Франка;
Тихон — «Великі комбінатори» за мотивами роману «Дванадцять стільців» Ільфа та Петрова;
Нільс Юлленшерна — «Ерік ХІV» Авґуста Стріндберґа;
Геній, Слідчий — «Живий труп» Лева Толстого;
Іван Петрович Восьмибратов — «Ліс» Олександра Островського;
Велутто — «Моя професія–синьйор з вищого світу» Д. Скарніччі, Р. Тарабузі;
Сейнт Клер — «Незрівнянна» Пітера Квілтера;
Ліхт, писар — «Розбитий глек» Генріха фон Клейста;
Фердінанд Грау — «Три товариші» Еріха Марія Ремарка

Фільмографія

1992 — «У початку було слово» — Остафій
1995 — «Двійник» — Стас
2005 — «Подруга особливого призначення» — Андрій Білий
2006 — «Таємниця Маестро» — Олексій Орлов^[10]
2008 — «Зачароване кохання» — Діма
2009 — «Розлучниця» — новий начальник
2009 — «Акула» — Петро Чихун
2009 — «Легенди чаклунського кохання» — Діма
2011 — «Здрастуй, мамо!» — Лука
2011 — «Платон Ангел» — Сич
2011 — «Великі мрійники» — Констянтин Ціолковський
2012 — «Порох і дріб» — Петро Корнійчук
2012 — «Брат за брата-2» — Микола Звєрєв, полковник
2014 — «Останній москаль» — епізод
2014 — «Будинок з ліліями» — Всеволод, головний редактор
2014 — «Гордіїв вузол» — Іван Григорович, капітан судна
2014 — «Брат за брата-3» — Микола Звєрєв, полковник
2015 — «Останній яничар» — Башкурт
2017 — «Ментівські війни. Одеса» — Семен Сергійович Удальцов
2018 — «Бабка» — Владлен Петрович
2018 — «Два життя» — прокурор
2018—2020 — «Папаньки» — Степан Іванович
2019 — «Як довго я на тебе чекала» — голова районної адміністрації
2019 — «Медфак» — Професор Коновал
2019 — «Чужа» — Степан Іванович
2019 — «Пристрасті по Зінаїді» — Директор Жиров
2019 — «Несолодка пропозиція» — Олег Петрович
2019 — «Сильна жінка»
2020 — «У кожного свій обман»
2020 — «Батько рулить»
2021 — «У полоні минулого»
2021 — «Мій коханий друг»
2021 — «Провінціал»

Озвучення реклами

«Свобода»
«Vanish»
«Siesta»
«Amour»
«Carling»
«CocaCola»
«Ломбард-Партнер»
«Old Spice»
«Винодел»
«Inkerman»
«Zubrowka»
«Балтика»
«Фокстрот»
«FoxMart»
«ПриватБанк»
«UMC Business»
«Київстар»
«AXA»
«Назол»
«Чумак»
«Pedigree»
«Domestos»

Примітки

↑ Указ Президента України від 27 березня 2015 року № 181/2015 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м.Київ»
↑ Олег Стальчук: П'єси Шекспіра завжди актуальні «Україна Молода»
↑ «Народний суд» на «Інтері» вестиме Олег Стальчук
↑ Я чую твій голос «Україна Молода»
↑ Найкращим театральним майстрам вручили «Київську Пектораль». Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 6 жовтня 2017.
↑ Указ Президента України від 26 березня 2004 року № 371/2004 «Про нагородження діячів театрального мистецтва»
↑ Указ Президента України від 27 серпня 2020 року № 359/2020 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка»
↑ До Вінниці їде «Річард ІІІ»: легендарну п'єсу Шекспіра покаже театр Франка. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.
↑ «Урус — Шайтан»
↑ Маестро Березовський. Лариса Івченко

Посилання

Український кінематограф Театр Біографії Україна

[u181-2015-1] Указ Президента України від 27 березня 2015 року № 181/2015 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м.Київ»

[2] Олег Стальчук: П'єси Шекспіра завжди актуальні «Україна Молода»

[3] «Народний суд» на «Інтері» вестиме Олег Стальчук

[4] Я чую твій голос «Україна Молода»

[5] Найкращим театральним майстрам вручили «Київську Пектораль». Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 6 жовтня 2017.

[6] Указ Президента України від 26 березня 2004 року № 371/2004 «Про нагородження діячів театрального мистецтва»

[7] Указ Президента України від 27 серпня 2020 року № 359/2020 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка»

[8] До Вінниці їде «Річард ІІІ»: легендарну п'єсу Шекспіра покаже театр Франка. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.

[9] «Урус — Шайтан»

[10] Маестро Березовський. Лариса Івченко

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

Стальчук Олег Миколайович

Зміст

Біографія

Премії та нагороди

Ролі у театрі

Фільмографія

Озвучення реклами

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Стальчук Олег Миколайович

Біографія

Премії та нагороди

Ролі у театрі

Фільмографія

Озвучення реклами

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Пошук