Волошка перлиста
| Волошка перлиста | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Волошка (Centaurea) |
| Вид: | Волошка перлиста (C. margaritacea)
|
| Біноміальна назва | |
| Centaurea margaritacea | |
Воло́шка перлиста[1] (Centaurea margaritacea) — трав'яниста рослина родини айстрових.
Біологія виду[ред. | ред. код]
Гемікриптофіт. Дворічник або озимий однорічник 40–120 см заввишки. Стебла прямостоячі, від середини дуже розгалужені, як і листки густо-павутинисто запушені. Листки пірчасторозсічені на вузьколінійні сегменти. Обгортки кошиків кулясті, до 20 мм завдовжки, золотисті від однокольорових шовковисто-кремових придатків їх листочків. Зовнішні лійкоподібні квітки кремові, внутрішні трубчасті — майже білі. Сім'янки світло-бурі. Цвіте у червні-липні. Плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням.
Поширення[ред. | ред. код]
Нижнє Побужжя. Зараз повністю зник на р. Південний Буг біля с. Петрове-Солониха Миколаївського р-ну (locus classicus). Єдиний на сьогодні локалітет виявлений на лівому березі р. Інгул в околицях c. Мішкове-Погорілове. Росте на відкритих (прирічкових) пісках у заплавах річок Південний Буг та Інгул. Ксерофіт. Псамофіт.
Статус виду[ред. | ред. код]
Вузьколокальний вид, представник зникаючого комплексу нижньобузьких пісків. Занесений до Європейського Червоного списку (1991), Червоної книги України. Необхідно постійно контролювати стан популяцій, рекомендується вирощувати вид у ботанічних садах. У 2005 р. Миколаївською обласною радою затверджено «План дій зі збереження перлистих волошок на Миколаївщині». Охороняється у заказнику місцевого значення «Мішково-Погорілове».
Історія[ред. | ред. код]
Провідний дослідник роду волошка на теренах України Дарія Микитівна Доброчаєва розповіла про випадок, який стався з нею і стосувався волошки перлистої, на етикетці якої в гербарії міста Миколаєва щодо її місцезнаходження було написано: «піски за вокзалом». А за вокзалом пісків уже давно не було, адже місто розрослося, змінилася екологія довкілля. Довго шукала Дарія Микитівна цю волошку, втомилася і натрапила на палісадник якогось дитячого садка, сіла і зненацька побачила волошку перлисту. «Я їй вклонилася», — розповідала професор Доброчаєва[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Centaurea margaritacea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ [[Ситник Костянтин Меркурійович|К. М. Ситник]]. Видатні вчені-жінки [[Інститут ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України|Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України]] // [[Український ботанічний журнал]], 2011, Т. 68, № 2. ISSN 0372-4123 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2022. Процитовано 6 червня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Червона книга України [Архівовано 24 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Tropicos ((англ.)) . Міссурійський ботанічний сад. 26.08.2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Перлини піщаної флори у пониззях Південного Бугу та Інгулу. Серія: Збереження біорізноманіття в Приморсько-степовому екокоридорі/ під ред. Г. В. Коломієць.-К.: Громадська організація «Веселий дельфін», 2008. — 40 с.
|