Dark Funeral

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Dark Funeral
Dark Funeral на фестивалі Wacken, 2012
Dark Funeral на фестивалі Wacken, 2012
Основна інформація
ЖанрБлек-метал
Роки1993 — дотепер
КраїнаШвеція Швеція
МістоСтокгольм
Моваанглійська
Тематикасатанізм антихристиянство, смерть
ЛейблCentury Media Records, Regain Records, No Fashion Records
СкладLord Ahriman, Chaq Mol, Chaq Mol, Jaloomah, Heljarmadr
Інші
проєкти
Defleshed, Hypocrisy, Gorgoroth, Funeral Mist, Dissection, Infernal, Meshuggah
darkfuneral.se

Dark Funeral у Вікісховищі

Dark Funeral — шведський блек-метал-гурт, заснований в 1993 році.

Історія

[ред. | ред. код]

1993—1997 роки

[ред. | ред. код]

Музичний колектив Dark Funeral засновано в 1993 році гітаристами Lord Ahriman і Blackmoon. Трохи пізніше в гурт приходять Draugen і Themgoroth. Через рік, 4 травня 1994 року, було видано дебютний однойменний реліз — міні-альбом Dark Funeral. У день виходу альбому гурт також вперше дає концерт в клубі Luse Lottes Pub у місті Осло. Після виходу альбому з гурту йде барабанщик Draugen, на місце якого приходить Equimanthorn. Незабаром на гурт звернув увагу лейбл No Fashion Records, в результаті чого був підписаний договір на випуск альбомів. У 1995 році Dark Funeral починають запис свого дебютного альбому The Secrets of the Black Arts в студії Uni-Sound, однак через невдоволення записом міняють локацію — записуються в Abyss Studio разом з Петером Тегтгреном. Після запису альбому гурт вперше дає концерт в рамках фестивалю — Under the Black Sun в Берліні. Напередодні виходу альбому знімають відеокліп на композицію The Secrets of the Black Arts. Крім того, в гурті з'являється новий вокаліст — Emperor Magus Caligula.[1] 28 січня 1996 року побачив світ дебютний альбом The Secrets of the Black Arts. У складі з'являються нові учасники, натомість пішли з колективу ударник Алзазмон і гітарист Тайфос. На підтримку дебютного альбому Dark Funeral їдуть разом з Necromass в тур Європою під назвою Satanic War Tour I. Крім концертів гурт записує дві кавер-версії для триб'ют-альбому Bathory In Conspiracy With Satan — Call from the Grave і Equimanthorn.

У 1997 році Dark Funeral вперше виступають в США в рамках фестивалю Expo Of The Extreme. Крім того, оголошують про другу частину туру Європою Satanic War Tour II, але на цей раз разом з Ancient і Bal-Sagoth. Після концерту на фестивалі Expo Of The Extreme гурт їде в якості підтримки Usurper в тур The American Satanic Crusade Tour по США. У вересні 1996 року Dark Funeral продовжують роботу в студії Abyss Studio, записуючи другий повноформатний альбом Vobiscum Satanas.[2]

1998—2004 роки

[ред. | ред. код]

У 1998 році колектив дає багато концертів: тур The Ineffable Kings of Darkness Tour разом з Enthroned і Liar of Golgotha, виступають на шведському фестивалі Hultsfreds (після фестивалю з гурту «звільняють» Тайфоса, Dominion стає гітаристом, а Magus Caligula стає басистом та вокалістом). Перед туром Bleed for Satan разом з Cannibal Corpse та Infernal Majesty відбувається заміна ударника — замість Alzazmon з'являється Gaahnfaust. У 1999 році тривають концерти: невеликий тур по США Black Plague Across the West, виступи в Мексиці, а також один з наймасштабніших турів Dark Funeral The Satanic Inquisition разом з Dimmu Borgir.

У 2000 році в тій же Abyss Studio записується EP Teach Children to Worship Satan[3]. На EP увійшла нова композиція An Apprentice of Satan, а також кавер-версії композицій гуртів Sodom, Slayer, Mayhem і King Diamond. Крім того, на нову композицію знімається відеокліп. Далі протягом року тривають численні виступи, зокрема на фестивалі No Mercy разом з Immortal, Deicide і Cannibal Corpse, а також на одному з найбільших метал-фестивалів у світі Wacken Open Air. У цьому ж році з колективу пішов Gaahnfaust, на зміну якому прийшов Matte Modin з Defleshed. Крім того, кілька учасників гурту займаються паралельно своїми сайд-проектами — Magus Caligula працює над Dominion Caligula, Lord Ahriman над Wolfen Society. В цьому ж році перевидається перший реліз гурту — EP 1994 року Dark Funeral з додаванням нових фотографій і новим оформленням. У січні-лютому 2001 року проводиться запис третього альбому гурту під назвою Diabolis Interium на лейблі No Fashion Records[4]. Після випуску альбому колектив давав чергові концерти і їздив у тури Європою разом з Anorexia Nervosa[en] і Ragnarok (на басу грав Mikael Hedlund з Hypocrisy); США з Cannibal Corpse (на басу грав Richard Cabeza). У жовтні Dark Funeral здійснюють перший в історії західного екстремального металу тур країнами Далекого Сходу (Тайвань, Сінгапур, Японія).[5]Після цього туру колектив покидає гітарист Dominion. Однак незабаром на його місце приходить Chaq Mol. З новим гітаристом Dark Funeral їдуть в турне країнами Південної Америки — Бразилії, Чилі та Колумбії. Під час турне були записані численні композиції, деякі з яких лягли в основу майбутнього концертного альбому De Profundis Clamavi Ad Te Domine[6].

У 2004 році гурт більше не співпрацює з No Fashion Records і підписує контракт з лейблом Regain Records (на якому вийшов концертний альбом). Після виходу альбому Dark Funeral дають концерти в Японії, Іспанії, Італії, Мексиці, Росії та Україні.

2005-дотепер

[ред. | ред. код]

23 травня гурт розпочинає роботу в студії Dug Out Studios разом з продюсером Даніелем Бергстрандом і Ерьяном Ернклоо над своїм новим повноформатним альбомом. Колектив запрошує сесійного басиста Gustaf Hielm (екс-Meshuggah). 18 серпня 2005 року завершено та видано наступний альбом Dark Funeral — Attera Totus Sanctus. Він отримав хороші рецензії від критиків та відгуки фанів. У листопаді Dark Funeral почали працювати з Dragon Production.

Dark Funeral в прямому ефірі в «BB Kings», Нью-Йорк, 10 січня 2007 року.

Восени 2006 року гурт розпочав турне в Південній Америці. 8 жовтня 2006 року на концерті в Лімі, Перу, Dark Funeral були змушені виступати без свого вокаліста і басиста Калігули через хворобу. Багато розсерджених фанів почали заворушення і знищили нерухомість біля місця проведення. Після заворушень всі інструменти колективу були конфісковані перуанської поліцією. Через тиждень музиканти оголосили про необхідність відкласти свої майбутні концерти в Латвії та Литві через цю ситуацію.[7][8]

На початку 2007 року Dark Funeral здійснили поїздку Північною Америкою разом з Enslaved. У квітні 2007 року колектив планував тур Східною Європою та Росією, Україною і країнами Балтії. Приблизно в цей же час Матті Модін нібито придумав неправдиві історії, щоб не грати у колективі. Спочатку він стверджував, що у нього була інфекція в руці, і він не міг брати участь у турне Східною Європою. Однак з'ясувалося, що він вирішив відправитися в турне з панк-гуртом Raised Fist. Повернувшись з шоу Metalferry в Швеції, Матті оголосив решті гурту, що він не може поїхати в країни Балтики, адже це був день народження його сина. Dark Funeral незабаром зрозуміли мотиви Матті Модіна. Отже, майбутній тур був скасований і Матті Модіна вигнаний з гурту. У червні 2007 року гурт оголосив Нільса Фьялльстрьома.

Гурт знову відвідав Північну Америку восени 2007 року і перевидала свої перші три альбоми, кожен з яких має бонусний диск. Восени 2007 і 2008 року гурт видає Attera Orbis Terrarum — Part I і Attera Orbis Terrarum — Part II, відповідно.

24 жовтня 2008 року Dark Funeral виграли судовий позов проти лейблу MNW / No Fashion Records.[9]

Nachtgarm
Dark Funeral на фестивалі Rock unter den Eichen, 2017 р.

Після декількох шоу, Dark Funeral видає свій п'ятий студійний альбом у 2009 році Angelus Exuro pro Eternus. Вони також зняли відео для «My Funeral» з відвертими сценами самогубства.[10]

30 червня 2011 року Dark Funeral оголосили, що Nachtgarm з Negator стане новим вокалістом. За тиждень до цього також було оголошено, що Домінатор повернувся в колектив.[11] 27 липня 2011 року Zornheym — новий басист гурту.[12]

16 грудня 2014 року Dark Funeral випустила новий трек і музичне відео під назвою «Nail Them to the Cross». У відео знялися новий вокаліст Heljarmadr (Gra, Domgård, Cursed 13) і басист Natt (Angrepp, Withershin). У 2016 році Густаф Хьєлм, який був сесійним музикантом на Attera Totus Sanctus, знову грає у колективі для живих концертів. Влітку 2016 року музиканти видають альбом Where Shadows Forever Reign на лейблі Century Media Records.[13]

У листопаді 2017 року було оголошено, що барабанщик Домінатор покинув гурт і був замінений Джаломахом.[13]

У січні 2017 року Dark Funeral виграли музичну премію P3 Gold в категорії «Rock / Metal of the Year».[14]

Склад гурту

[ред. | ред. код]

Учасники

[ред. | ред. код]
  • Lord Ahriman (Micke Svanberg) — гітара (1993-дотепер)
  • Chaq Mol (Bo Karlsson) — гітара (2003-дотепер)
  • Zornheym — бас (2011-дотепер)
  • Jaloomah — ударні (2017-дотепер)
  • Heljarmadr (Andreas Vingbäck) — вокал (2014-дотепер)

Колишні учасники

[ред. | ред. код]

Вокал

[ред. | ред. код]
  • Nachtgarm — вокал (2011—2012)
  • Themgoroth (Paul Мäkitalo) — (1993—1995)
  • Emperor Magus Caligula (Masse Bromberg) — (1995—2010)

Гітара

[ред. | ред. код]
  • Blackmoon (David Parland) — (1993—1996)
  • Typhos (Henrik Ekeroth) — (1996—1998)
  • Dominion (Matti Mäkelä) — (1998—2002)

Бас-гітара

[ред. | ред. код]
  • Richard «Daemon» Cabeza — сесійний бас
  • Lord K (Kenth Philipson) — концертний бас
  • Gustaf Hielm — сесійний бас
  • B-Force — (2005—2010)

Ударні

[ред. | ред. код]
  • Draugen — (1993—1994)
  • Equimanthorn (Peter) — (1994—1995)
  • Alzazmon (Tomas Asklund) — (1996—1998)
  • Gaahnfaust (Robert Lundin) — (1998—2000)
  • Matte Modin — (2000—2005)
  • Dominator (Nils Fjallstrom) — ударні (2008—2010; 2011—2017)

Дискографія

[ред. | ред. код]

Студійні альбоми

[ред. | ред. код]
  • The Secrets of the Black Arts (1996)
  • Vobiscum Satanas (1998)
  • Diabolis Interium (2001)
  • Attera Totus Sanctus (2005)
  • Angelus Exuro pro Eternus (2009)
  • Where Shadows Forever Reign (2016)

Live-альбоми

[ред. | ред. код]
  • De Profundis Clamavi Ad Te Domine (2004)

Інші видання

[ред. | ред. код]
  • Dark Funeral (1994) / In the Sign… (2000)
  • Teach Children to Worship Satan (2000)
  • Nail Them to the Cross (2015)

Відео-альбоми

[ред. | ред. код]
  • Attera Orbis Terrarum — Part I (2007)
  • Attera Orbis Terrarum — Part II (2008)

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Infernal. ritesoftheblackmoon.tripod.com. Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 23 березня 2018.
  2. Dark Funeral - Vobiscum Satanas - Encyclopaedia Metallum: The Metal Archives. www.metal-archives.com. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 23 березня 2018.
  3. Dark Funeral - Teach Children to Worship Satan - Encyclopaedia Metallum: The Metal Archives. www.metal-archives.com. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 23 березня 2018.
  4. Dark Funeral - Diabolis Interium - Encyclopaedia Metallum: The Metal Archives. www.metal-archives.com. Архів оригіналу за 8 квітня 2017. Процитовано 23 березня 2018.
  5. DARK FUNERAL: DARK FUNERAL. www.rockhell.spb.ru. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 23 березня 2018.
  6. Dark Funeral - De Profundis Clamavi ad Te Domine - Encyclopaedia Metallum: The Metal Archives. www.metal-archives.com. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 23 березня 2018.
  7. DARK FUNERAL Guitarist Comments On Peru Incident. BLABBERMOUTH.NET (амер.). 13 жовтня 2006. Архів оригіналу за 7 листопада 2015. Процитовано 23 березня 2018.
  8. DARK FUNERAL: Latvia And Lithuania Shows Postponed. BLABBERMOUTH.NET (амер.). 18 жовтня 2006. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 23 березня 2018.
  9. DARK FUNERAL: Legal Battle With MNW/NO FASHION RECORDS Finally Over. BLABBERMOUTH.NET (амер.). 24 листопада 2008. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 23 березня 2018.
  10. ..::REGAIN RECORDS::. 16 вересня 2009. Архів оригіналу за 16 вересня 2009. Процитовано 23 березня 2018.
  11. DARK FUNERAL Rejoined By Drummer NILS FJALLSTROM. BLABBERMOUTH.NET (амер.). 23 червня 2011. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 23 березня 2018.
  12. DARK FUNERAL Announces New Bassist. BLABBERMOUTH.NET (амер.). 27 липня 2011. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 23 березня 2018.
  13. а б DARK FUNERAL - The Ineffable Kings Of Black Metal. darkfuneral.se. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
  14. Radio, Sveriges. Här är alla vinnare på P3 Guld 2017 - P3 Guld (швед.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 23 березня 2018.