Костриця лучна
| Костриця лучна | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Костриця (Festuca) |
| Вид: | Костриця лучна (F. pratensis)
|
| Біноміальна назва | |
| Festuca pratensis Huds. 1762
| |
| Синоніми | |
|
Festuca elatior auct. Amer | |
Костри́ця лучна або Вівсяниця лучна (Lolium pratense (Huds.) Darbysh. ) — багаторічна трав'яниста рослина, вид роду костриця (Festuca) родини тонконогові (Poaceae) або злакові.
Поширення та екологія[ред. | ред. код]
Оригінальний ареал костриці охоплює Європу і Азію[2]. Згодом рослина поширилась на території Близького Сходу, Америки, Австралії та Нової Зеландії і сьогодні використовується майже в усьому світі. В Україні вид широко поширений в заплавах річок, на лісових галявинах, біля доріг, на схилах балок і суходільних луках Лісостепу, в Степу трапляється менше.
Мезофіт, добре витримує перезволоження і затоплення талими водами до 2,0—3,0 місяців. Зимо- і морозостійка. Стійка до весняних та осінніх заморозків, але не стійка до посухи. Успішно росте на основних типах ґрунтів лісової і лісостепової зон, включаючи зволожені легкі і окультурені торф'яні та торфово-глейові ґрунти[3]. Найпридатніші для костриці помірно вологі родючі суглинкові ґрунти.
Ботанічний опис[ред. | ред. код]
Багаторічна нещільнокущова верхова злакова трав'яниста рослина із прямостоячим стеблом 30—120 см заввишки. Листки вузькі, шириною 3—5 мм, плоскі, гладенькі, знизу світло-зелені, блискучі, біля основи листової пластинки є вушка, язичок дуже короткий (до 1 мм), зубчастий. Генеративні стебла облиствлені погано. Багато прикореневого листя.
Коренева система мичкувата, добре розвинена і проникає в ґрунт на глибину 160–180 см. Але основна маса коріння (більше 90 %) розміщена в шарі ґрунту 40 см.
Суцвіття — розлога волоть 6—20 см завдовжки (при достиганні стиснута), здебільшого пряма, з нижніми гілочками зібраними по 2 (3), з них більш довга з 1—4 (6) колосками, друга з 1—3 колосками[4]. Колоски зелені або слабо фіолетові, лінійно-довгасті, довжиною до 15 мм, 3—10-квіткові. Нижні квіткові луски широколанцетні, 5—7 мм довжиною, голі, на верхівці гострі, але без ості. Плід — зернівка, насіння світло-зелене, швидко обсипається при достиганні. Маса 1000 насінин — близько 2 г.
Цвіте в травні-червні, дозріває в липні-серпні[3]. Анемофіл.
Значення і застосування[ред. | ред. код]
Широко використовується в культурі, цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Цінний компонент травосумішей (з конюшиною червоною і тимофіївкою лучною), які використовують для поліпшення природних угідь та створення культурних пасовищ та сіножатей короткострокового і довгострокового використання. Вирізняється високою кормовою цінністю, за кормовими властивостями стоїть вище тимофіївки, також краще відростає після скошування і випасання. У травостої тримається 6—8 і більше років. Як самостійна культура використовується в основному на насіння[3].
Відростає в другій половині квітня, придатна для пасіння на початку, для укосу — наприкінці травня. У вологих умовах за сезон формує 2—3 укоси урожайністю 230–315 ц/га. У рік сівби росте повільно, повного розвитку досягає на 2—3-й рік життя. В 100 кг трави міститься 21—26 кормових одиниць, у сіні — 53—55 кормових одиниць і до 4 кг перетравного протеїну[5]. Урожайність сіна сягає 50—80 ц/га, при зрошуванні й удобрюванні зростає до 120 ц/га. Урожайність насіння — від 4 до 8 ц/га.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ GRIN Taxonomy for Plants [Архівовано 8 листопада 2004 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Довідник назв рослин України
- ↑ а б в Ботаническое описание с/х культуры [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.] в Агроэкологическом атласе России и сопредельных стран(рос.)
- ↑ Ботаническое описание [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.] в Агроэкологическом атласе России и сопредельных стран(рос.)
- ↑ Вівсяниця лучна (Festuca pratensis Huds). Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- Рослинництво: Підручник // О. І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М. А. Білоножко. — К.: Аграрна освіта, 2001. — 591 с.
- Кормовиробництво // Зінченко О. І. — Навчальне видання. — 2-е вид., доп. і перероб. — К.: Вища освіта, 2005. — 448 с.: іл. [Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Атлас сосудистых растений России и сопредельных стран [Архівовано 9 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
|