Жан-П'єр Бакрі
| Жан-П'єр Бакрі | |
|---|---|
| фр. Jean-Pierre Bacri | |
.jpg) Жан-П'єр Бакрі. Фото 2007 | |
| Дата народження | 24 травня 1951 (72 роки) |
| Місце народження | Бу Ісмаїл, Алжир |
| Дата смерті | 18 січня 2021[1][2][3] (69 років) |
| Місце смерті | VI округ Парижа, Франція[3] |
| Національність | єврей |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | актор, сценарист |
| Alma mater | Університет Ніцци |
| IMDb | ID 45870 |
| Сезар (1994, 1997, 1998, 2001) | |
 Висловлювання у Вікіцитатах  Жан-П'єр Бакрі у Вікісховищі | |
Жан-П'єр Бакрі (фр. Jean-Pierre Bacri; нар. 24 травня 1951, Бу Ісмаїл, Алжир — 18 січня 2021) — французький актор та сценарист. Багаторазовий номінант та 4-разовий лауреат кінопремії Сезар, призу Каннського кінофестивалю 2004 року за найкращий сценарій (разом з Аньєс Жауї) до фільму «Подивись на мене»[4] та низки інших фестивальних та професійних кінематографічних нагород 
.
Життєпис[ред. | ред. код]
Жан-П'єр Бакрі народився в єврейській сім'ї 24 травня 1951 року в алжирському містечку Кастільйоні (нині — Бу Ісмаїл), де його батько у вихідні працював касиром в кінотеатрі Star («Зірка»). У 1962 році сім'я Бакрі через війну за незалежність Алжиру переїхала до Канн у Франції. Спочатку Жан-П'єр готувався стати учителем латинської та французької, навчаючись у спеціалізованому ліцеї, але у 1976 року переїхав до Парижа де почав працювати в рекламній індустрії. Паралельно почав вивчати акторську майстерність на знаменитих курсах Симона. Потім грав в любительському театрі. Дебютував в кіно в ролі анестезіолога у військовій драмі «Військовий лікар» режисера П'єра Граньє-Дефера разом з Аленом Делоном та Веронік Жанно.
Перші ролі Жана-П'єра Бакрі — це амплуа французів з магрибськими коренями, в яких актор чудово копіює їх унікальний акцент. У цей ж час з'являються перші п'єси Бакрі — «Поштова марка», «Ніжне обличчя кохання» та «Усього лиш». Пізніше його п'єси «Сімейна схожість» та «Кухня і залежність» будуть екранізовані.
У 1984-му році режисер Жан-Лу Дабаді запросив Жана-П'єра Бакрі на роль інспектора Есперанци у стрічці «Сьома мішень», яка була написана спеціально під нього. Фільм 1985 року за участю Бакрі «Підземка» Люка Бессона приніс актору першу номінацію на премію «Сезар» у категорії на найкращу чоловічу роль другого плану.
На репетиції однієї з п'єс Жана-П'єр Бакрі познайомився з акторкою і драматургом Аньєс Жауї, з якою його пов'язують тривалі роки творчості і спільного життя. Спільно з Аньєс Жауї Бакрі написав сценарії фільмів «Палити/Не палити», «Сімейна атмосфера» та «Відомі старі пісні», за який вони обидва отримали премії «Сезар» за найкращий сценарій і за найкращі чоловічу й жіночу ролі другого плану 1998 року.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Актор
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1979 | тф | Яскраве світло | L'éblouissement | Жан-П'єр |
| 1979 | ф | Військовий лікар | Le toubib | анестезіолог |
| 1979 | тф | Готель «Танатос» | Thanatos Palace Hôtel | Жан Моньє |
| 1980 | тф | Обманник Севільї | Le fourbe de Séville | Октавіо |
| 1980 | тф | Венера Ільска | La Vénus d'Ille | Альфонс |
| 1980 | ф | Повноцінна жінка | La femme intégrale | Леонардо, італієць |
| 1980 | с | Авіапоштою, доставка кур'єром | L'aéropostale, courrier du ciel | Борежар |
| 1981 | тф | Генріх IV | Henri IV | Ландольф |
| 1981 | ф | День спокути | Le Grand Pardon | Джекі Азулей |
| 1983 | ф | Кохання з першого погляду | Coup de foudre | Коста Сегара |
| 1983 | ф | Едіт і Марсель | Édith et Marcel | |
| 1983 | ф | Великий карнавал | Le grand carnaval | Норберт Кастеллі |
| 1984 | ф | Сьома мішень | La 7ème cible | інспектор Даніель Есперанца |
| 1984 | тф | Битви | Batailles | |
| 1985 | ф | Підземка | Subway | інспектор Батман |
| 1985 | ф | Сходи С | Escalier C | Бруно |
| 1985 | ф | Помирають лише двічі | On ne meurt que deux fois | Барман |
| 1986 | ф | Різдвяний пиріг | La galette du roi | елегантний чоловік |
| 1986 | ф | Стежте за поглядом | Suivez mon regard | Друг мавп |
| 1986 | ф | Настрої | États d'âme | Ромен |
| 1986 | ф | Смерть в дощовиту неділю | Mort un dimanche de pluie | Давид Бріан |
| 1986 | ф | Вулиця відправлення | Rue du Départ | чоловік на BMW |
| 1986 | ф | Дорогий каналія | Chère canaille | Франсіс Лебовіц |
| 1987 | ф | Кінець літа | L'été en pente douce | Стефан Льорт на прізвисько «Фейн» |
| 1988 | ф | Час задоволень | Les saisons du plaisir | Жак |
| 1988 | ф | Здрастуй, страх | Bonjour l'angoisse | Десфонтен |
| 1989 | ф | Мої найкращі друзі | Mes meilleurs copains | Гуідо, Ерік Гуідоліні |
| 1989—1992 | с | Чиллери | Chillers | Люк |
| 1990 | ф | Таке життя | La Baule-les-Pins | Леон |
| 1991 | ф | Плем'я | La tribu | Руссель |
| 1992 | ф | Парад ідіотів | Le bal des casse-pieds | чоловік с подряпинами |
| 1992 | ф | Чоловік мого життя | L'homme de ma vie | Малкольм |
| 1993 | ф | Кухня і залежність | Cuisine et dépendances | Жорж |
| 1994 | ф | Місто страху | La cité de la peur | 3-й кіномеханік |
| 1994 | кф | Perle rare | Етьєн Бер | |
| 1994 | кф | Базука | Bazooka | |
| 1996 | ф | Сімейна атмосфера | Un air de famille | Анрі |
| 1996 | ф | Дідьє | Didier | Жан-П'єр Коста |
| 1997 | ф | Відомі старі пісні | On connaît la chanson | Ніколя |
| 1997 | кф | Метод | La méthode | Поль |
| 1998 | ф | Вандомська площа | Place Vendôme | Жан-П'єр |
| 1998 | ф | Можливо | Peut-être | майбутній батько |
| 1999 | ф | Кеннеді і я | Kennedy et moi | Симон Поларіс |
| 2000 | ф | На чужий смак | Le goût des autres | Жан-Жак Кастелла |
| 2002 | ф | Домогосподарка | Une femme de ménage | Жак |
| 2003 | ф | Почуття | Les sentiments | Жак |
| 2004 | ф | Подивись на мене | Comme une image | Етьєн Кассар |
| 2006 | ф | Як каже Шарлі | Selon Charlie | Жан-Луї Бертанья |
| 2008 | ф | Розкажи мені про дощ | Parlez-moi de la pluie | Мішель Ронсар |
| 2009 | ф | Прощавай, Гарі | Adieu Gary | Франсіс |
| 2011 | ф | Перед світанком | Avant l'aube | Жак Кувре |
| 2012 | ф | У пошуках Ортенза | Cherchez Hortense | Деміен Гауер |
| 2013 | ф | Наприкінці казки | Au bout du conte | П'єр |
| 2015 | ф | Неймовірно особисте життя мосьє Сіма | La Vie très privée de Monsieur Sim | Франсуа Сім |
| 2017 | ф | 1+1=Весілля | Le sens de la fête | Макс |
| 2017 | ф | Санта і компанія | Santa et Cie | Санта-Клаус червоний і білий |
- Сценарист
- 1993 : Кухня і залежність / Cuisine et dépendances — та п'єса
- 1993 : Палити/Не палити / Smoking/No Smoking
- 1996 : Сімейна атмосфера / Un air de famille — п'єса
- 1997 : Відомі старі пісні / On connaît la chanson
- 2000 : На чужий смак / Le goût des autres
- 2004 : Подивись на мене / Comme une image
- 2008 : Розкажи мені про дощ / Parlez-moi de la pluie
- 2013 : Наприкінці казки / Au bout du conte
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Премія «Сезар» | ||||
| 1986 | Найкращий актор другого плану | Підземка | Номінація | |
| 1994 | Найкращий сценарій | Палити/Не палити (з Аньєс Жауї) | Перемога | |
| 1997 | Сімейна атмосфера (з Седріком Клапішем та Аньєс Жауї) | Перемога | ||
| 1998 | Відомі старі пісні (з Аньєс Жауї) | Перемога | ||
| Найкращий актор другого плану | Перемога | |||
| 2000 | Найкращий актор | Кеннеді і я | Номінація | |
| 2001 | Найкращий сценарій | На чужий смак (з Аньєс Жауї) | Перемога | |
| Найкращий актор | Номінація | |||
| 2004 | Почуття | Номінація | ||
| 2005 | Найкращий сценарій | Подивись на мене | Номінація | |
| 2013 | Найкращий актор | У пошуках Ортенза | Номінація | |
| 2016 | Найкращий актор | Неймовірно особисте життя мосьє Сіма | Номінація | |
| 2018 | 1+1=Весілля | Номінація | ||
| Премія «Люм'єр» | ||||
| 1997 | Найкращий сценарій | Сімейна атмосфера (з Седріком Клапішем та Аньєс Жауї) | Перемога | |
| 2001 | На чужий смак (з Аньєс Жауї) | Перемога | ||
| 1918 | Найкращий актор | 1+1=Весілля | Номінація | |
| Приз Європейської кіноакадемії | ||||
| 1998 | Найкращий сценарист | Відомі старі пісні (з Аньєс Жауї) | Номінація | |
| 2000 | На чужий смак (з Аньєс Жауї) | Перемога | ||
| 2004 | Подивися на мене | Перемога | ||
| Кінофестиваль у Кабурі | ||||
| 2000 | Найкращий актор | На чужий смак | Перемога | |
| Стокгольмський кінофестиваль | ||||
| 2000 | Найкращий сценарій | Подивися на мене (з Аньєс Жауї) | Перемога | |
| 2002 | Премія Рене Клера (з Аньєс Жауї) | Перемога | ||
| Каннський кінофестиваль | ||||
| 2004 | Найкращий сценарій | Подивися на мене (з Аньєс Жауї) | Номінація | |
| Золота зірка кіно | ||||
| 2005 | Найкращий сценарій | Подивися на мене (з Аньєс Жауї) | Перемога | |
| Лондонське коло кінокритиків | ||||
| 2005 | Сценарист року | Подивися на мене (з Аньєс Жауї) | Перемога | |
| Міжнародний кінофестиваль у Вальядоліді | ||||
| 2013 | Найкращий сценарій | Наприкінці казки (з Аньєс Жауї) | Перемога | |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Jean-Pierre Bacri est mort à l'âge de 69 ans
- ↑ а б https://www.bfmtv.com/people/cinema/mort-de-jean-pierre-bacri_AN-202101180249.html
- ↑ а б в Fichier des personnes décédées
- ↑ Festival de Cannes: Look at Me. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 28.10.2015.
- ↑ Повний перелік нагород та номінацій Жана-П'єра Бакрі [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жан-П'єр Бакрі |
- Жан-П'єр Бакрі на сайті IMDb (англ.)
- Жан-П'єр Бакрі на сайті AlloCiné (фр.)
| |||||||
.jpg)
