Marcantonio Bragadin (1931)
| «Маркантоніо Брагадін» | ||
|---|---|---|
| Marcantonio Bragadin | ||
 | ||
| Схематичне зображення однотипного італійського підводного човна «Маркантоніо Брагадін» | ||
| Верф | .svg){kind=small} Cantieri navali Tosi di Taranto, Таранто
| |
| Під прапором | Королівство Італія
| |
| Належність |  Королівські військово-морські сили Італії
| |
| На честь | Маркантоніо Брагадін | |
| Закладений | 3 лютого 1927 | |
| Спуск на воду | 21 липня 1929 | |
| Введений до складу флоту | 16 листопада 1931 | |
| На службі | 1931—1948 | |
| Сучасний статус | 1 лютого 1948 року списаний на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва на Середземному морі | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | підводний мінний загороджувач | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 11,5 вузлів (21,3 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 7 вузлів (13 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 90 м | |
| Дальність плавання | 4 180 миль (7 740 км) на швидкості 4,5 вузлів у надводному положенні 86 милі (59 км) на швидкості 2,2 вузли (4,1 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 56 офіцерів та матросів | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 58 м | |
| Ширина корпусу найб. | 7,1 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,3 м | |
| Водотоннажність надводна | 846 т | |
| Водотоннажність підводна | 997 т | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Franco Tosi Meccanica 2 × електродвигуни Magneti Marelli |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 750 к. с. (дизельні двигуни) 2 × 500 к. с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 102-мм гармати 102/35 Mod. 1914 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
4 × 533-мм торпедних апаратів 16-24 морських мін | |
| ППО | 2 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
«Маркантоніо Брагадін» (італ. Marcantonio Bragadin) — військовий корабель, дизель-електричний підводний мінний загороджувач, головний у своєму типі, Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни. «Брагадін» був закладений 3 лютого 1927 року на верфі компанії Cantieri navali Tosi di Taranto у Таранто. 21 липня 1929 року він був спущений на воду, а 16 листопада 1931 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
За час служби «Маркантоніо Брагадін» здійснив 28 бойових походів у Середземне море, пройшовши 16 153 милі в надводному положенні та 1581 — у підводному положенні.
Історія служби[ред. | ред. код]
Підводний човен отримав назву на честь Маркантоніо Брагадіна, венеціанського воєначальника, одного із найзнаменитіших героїв Венеціанської республіки часів облоги Фамагусти. Після введення в експлуатацію човен був приписаний до Ла Спеції, до складу II ескадри підводних човнів; у 1934 році його перевели до Таранто.
7 грудня 1935 року він був випадково протаранений підводним човном «Тіто Спері», різко перекинувшись через удар, але не отримав серйозних пошкоджень. У 1939 році «Брагадін» був відряджений до Командно-шкільної флотилії, де залишався кілька місяців.
Під час Другої світової війни, на початку якої він дислокувався в Таранто, він використовувався майже виключно для транспортних завдань та тренувань екіпажів.
24 червня 1940 року він вирушив з Неаполя у свою першу місію, а саме перевезення до Тобрука 27 тонн припасів, призначених для Королівських повітряних сил. Згідно з останніми дослідженнями, саме «Браґадін» під час зупинки в Тобруку 28 червня, а не панцерний крейсер «Сан-Джорджо» випустив чергу з кулемета, яка випадково збила літак маршала Італо Бальбо. Підводний човен повернувся в Таранто 4 липня після інтенсивного та безперервного переслідування: він був об'єктом загалом трьох атак з повітря та двох морських атак глибинними бомбами, що призвело до втрат чотирьох членів екіпажу.
17 грудня 1941 року човен вийшов з Таранто до Бенгазі з приблизно 50 тоннами припасів; потім він попрямував до Тріполі, але сів на мілину біля Пунта-Тагіура, довелося перевантажити вантаж на моторні вітрильники; потім його звільнили та відбуксирували до Тріполі.
21 травня 1943 року при поверненні із транспортної місії з Лампедузи до Таранто «Маркантоніо Брагадін» уникнув чотирьох торпед, запущених ворожим підводним човном.
7 вересня 1943 року в рамках плану «Зета» (для протидії черговій висадці союзників у Салерно) човен відрядили до Іонічного моря. Тому на момент проголошення перемир'я він потрапив у засідку в Тарантській затоці й здався союзникам у Аугусті. Звідти разом з п'ятьма іншими підводними човнами та під ескортом есмінця «Айсіс» він вирушив на Мальту, куди прибув 16 вересня 1943 року.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
Література[ред. | ред. код]
- Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8. (англ.)
- Giorgio Giorgerini Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi. — Mondadori, 2002. — 709 с. — ISBN 978-8804505372
- Italian Warships of World War II, Fraccaroli Aldo, Ian Allan Ltd., 1968, SBN 7110 0002 6 (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- IT Marcantonio Bragadin. на uboat.net. (англ.)
- Marcantonio Bragadin(англ.)
- Sommergibile «BRAGADIN»(італ.)
