Веслоніс американський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Polyodon spathula)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веслоніс американський

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Хрящові ганоїди (Chondrostei)
Ряд: Осетроподібні (Acipenseriformes)
Родина: Веслоносові (Polyodontidae)
Рід: Веслоніс (Polyodon)
Lacépède, 1797
Вид: Веслоніс американський
Polyodon spathula
(Walbaum, 1792)
Посилання
Вікісховище: Polyodon spathula
Віківиди: Polyodon spathula
EOL: 208600
ITIS: 161088
МСОП: 17938
NCBI: 7913
Fossilworks: 94913

Веслоніс американський,[1] або північноамериканський[2] (Polyodon spathula) — прісноводна риба з ряду осетереподібних, єдиний представник монотипового роду Веслоніс (Polyodon). Переважно живе в озері Ері та річці Міссісіпі, а також у деяких річках, що впадають у Мексиканську затоку. Єдиний вид осетроподібних, що живиться планктоном, фітопланктоном і детритом, плаває з постійно відкритим ротом відціджує його зябровими щетинками. Також живиться двостулковими і Ракоподібними.

Довжина сягає 2 м, а маса — 75 кг. Має рострум веслоподібної форми, який складає близько третини всієї довжини тіла. Вважається, що цей ніс має чутливі електрорецептори для виявлення поживи[3], а також для навігації під час міграцій до нерестовищ. Нерест починається у квітні — травні, коли температура води рівна +14…+16 °C. Ікру відкладає на ґрунт на глибині близько 5 метрів (82—290 тисяч ікринок). Під час нересту часто утворює великі скупчення.

Через м'ясо та ікру має важливе промислове значення в Північній Америці.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Ознакою, яка свідчить про готовність самок до нересту, є опукле, відвисле і м'яке черевце. Самці у переднерестовий період мають добре виражений «шлюбний» наряд, тобто, «перлові» висипи переважно на голові і рострумі. Для визначення готовності самок до нересту застосовують біопсію, тобто щупом, під гострим кутом до поверхні тіла, роблять прокол у черевній порожнині на глибину 6-8 см і дістають кілька ікринок, які на 1-2 хв опускають у киплячу воду. Потім ікринки виймають і розрізають навпіл. За розташуванням зародкового диску визначають ступінь її зрілості. У самок, готових до нересту, ядро лежить щільно біля оболонки. Для стимулювання дозрівання плідників використовують гіпофізи осетрових риб[4].

Веслоніс північноамериканський в Україні

[ред. | ред. код]

Перша спроба інтродукції веслоноса із США в Україну відбулася у 1974 р. На початку 1980-х р.р. через аварійну ситуацію весь вирощений матеріал був втрачений. Вдруге ембріони веслоноса були завезені у 1991 р. із Росії, де до того часу вже почалися роботи з відтворення. Спочатку ними займався Одеський рибкомбінат, а з 2000 р. веслоніс з'явився у водоймах рибного господарства «Черкасирибгосп». Станом на 2008 рік багато рибних господарств України займаються вирощуванням веслоносів, а Одеський рибкомбінат, та «Черкасирибгосп» отримали статус репродукторів.

В липні 2023 року в Запоріжжі рибалки спіймали веслоноса у Дніпрі. Оскільки веслоносів в Україні тримають у штучних умовах, рибина могла з’явитися у Дніпрі кількома шляхами: із охолоджувачів Запорізької АЕС в Енергодарі, де їх штучно розводили, зайти із Чорного моря або внаслідок руйнування Каховської ГЕС міг бути зруйнований ставок у Херсоні, де до цього розводили цей вид риб[5].

Господарське значення

[ред. | ред. код]
Polyodon spathula

Планктоноїдний веслоніс спокійно уживається в загальних водоймах з іншими рибами: коропом, товстолобом і білим амуром. При цьому має ті ж цінні смакові якості, що й інші осетрові. Енергетична цінність його м'яса близька з м'ясом білуги, делікатесна чорна ікра ні в чому не поступається власне осетровій. А відсутність дрібних кісток і луски, а також високий (понад 60%), вихід м'яса і зручність у переробці дозволяє вважати веслоноса однією з найцінніших прісноводних риб.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Куцоконь Ю., Квач Ю. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні студії. — 2012. — Т. 6, №2. — С. 199—220. Архів оригіналу за 23 червня 2013.
  2. УДК 597.2/5(477) Ю. В. Мовчан «Риби України (таксономія, номенклатура, зауваження)» — Збірник праць Зоологічного музею, 2008–2009, № 40 PDF
  3. David F. Russell, Lon A. Wilkens and Frank Moss, Use of behavioural stochastic resonance by paddle fish for feeding, Nature 402, 291–294 (18 листопада 1999), DOI:10.1038/46279
  4. Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва. Збірник наукових праць. Випуск 2 (70) (PDF). Білоцерківський національний аграрний університет (укр.). 9 березня 2010. Процитовано 16 листопада 2023.
  5. Тетяна Веремєєва (14 липня 2023). Запорізькі рибалки спіймали у Дніпрі унікальну рибу: як вона там опинилася – фото, відео. ZPRZ.CITY (укр.). Процитовано 16 листопада 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]