Енергодар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Енергодар
Coat of Arms Energodar.png Energodar prapor.png
Герб Енергодара Прапор Енергодара
Енергодар
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район Енергодарська міська рада
Код КОАТУУ 2312500000
Засноване 12 червня 1970
Статус міста з 14 серпня 1985 року
Населення 54 330 (01.01.2016)[1]
Площа 63,5 км²
Густота населення 855.6 осіб/км²
Поштові індекси 71500—599
Телефонний код +380-6139
Координати 47°29′56″ пн. ш. 34°39′21″ сх. д. / 47.49889° пн. ш. 34.65583° сх. д. / 47.49889; 34.65583Координати: 47°29′56″ пн. ш. 34°39′21″ сх. д. / 47.49889° пн. ш. 34.65583° сх. д. / 47.49889; 34.65583
Висота над рівнем моря 29 м
Водойма Дніпро - Каховське водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція Енергодар
До обл./респ. центру
 - фізична 32 км
 - автошляхами 119 км
До Києва
 - автошляхами 634 км
Міська влада
Адреса 71502, Запорізька обл., м. Енергодар вул. Курчатова, 32253
Веб-сторінка Енергодарська міськрада
Міський голова Наумичев Ігор Миколайович

Commons-logo.svg Енергодар у Вікісховищі

Енергода́р — місто обласного значення в Запорізькій області. Розташоване на лівому березі Каховського водосховища (в Нижньому Придніпров'ї). У місті починається Р37 (Енергодар—Бердянськ), 120 км — від обласного центру Запоріжжя, площа території міста — 63,5 кв.км.

Місто засноване 12 червня 1970 з початком будівництва Запорізької ДРЕС. 1972 року одержало назву Енергодар. 1981 почалося будівництво Запорізької АЕС, яка сьогодні є найбільшою АЕС у Європі.

14 серпня 1985 року селище Енергодар з 50-тисячним населенням отримало статус міста.

Історія[ред.ред. код]

Історія Енергодара почалася з того, що 12 червня 1970 року було закладено перший гранітний камінь на одному з піщаних пагорбів на перехресті доріг при в'їзді до майбутнього міста. Це місце на піщаному півострові, так званих Іванівських кучугур, вибрали для будівництва найбільшої в Україні Запорізької ДРЕС (нині — Запорізька ТЕС). Початок енергетичному комплексу поклало будівництво 4-х блоків потужністю по 300 тисяч кіловат кожний 1-ї черги і 3-х блоків потужністю по 800 тисяч 2-ї черги. Енергетичний потенціал становив 3600 тисяч кіловат і й нині є одним з найбільших в Європі.

Першим мером міста Енергодар був Лохматов Микола Андрійович, який до того займав посаду секретаря Дніпровської сільської ради (сусіднього з містом села), пізніше він повернувся на попередню посаду.

Два роки місто не мало назви. Будувалася станція — зростало і селище. 23 листопада 1972 року селище енергетиків було названо Енергодаром.

Комплексна забудова Енергодара поєднувалася з високими темпами будівництва ДРЕС. Одночасно з блоками станції виростали житлові квартали, дитячі садки, готель, Палац культури «Сучасник». Запорізька теплова електростанція виведена на повну потужність у вересні 1977 року.

14 серпня 1985 року селище Енергодар з 50-тисячним населенням отримало статус міста.

Житлова забудова міста Енергодар

Паралельно будівництву об'єктів промислового призначення збагачувалася інфраструктура міста. Швидко розросталися житлові квартали, щорічно більше тисячі сімей отримували ключі від нових квартир. У 1974 році завершилося будівництво лікарняного комплексу: лікарні, поліклініки та водогрязелікарні. У лісі був розбитий парк культури і відпочинку. Наступними були побудовані готель і палац культури «Сучасник». Відкривалися просторі магазини, в яких реалізовували власну продукцію тепличні господарства, фабрика-кухня, рибне господарство, хлібозавод. Введено в дію річковий порт, залізничний вокзал та автовокзал. Згодом було зведено будівлі ще п'яти середніх шкіл, дитячої художньої школи, розширилася мережа дитячих дошкільних закладів, а для організації дозвілля жителів — молодіжний центр, спортивний комплекс, плавальний басейн, художній виставковий зал. Для відпочинку та оздоровлення своїх працівників тепловою та атомною станціями зведено санаторії-профілакторії.

Центром дозвілля стала набережна прогулянкова каналу з її оригінальним архітектурним вирішенням, чистим повітрям та об'єктами інфраструктури для відпочинку. Ідея створення Набережної отримала реальне втілення, коли знадобився ґрунт для підсипки четвертого і п'ятого мікрорайонів міста. Вода Каховського водосховища впритул підійшла до міста каналом, проритим земснарядами. Саме на цьому каналі і була побудована Набережна довжиною майже 2 кілометри з численними кафе, виставковими залами, магазинами.

Культура[ред.ред. код]

У Енергодарі проводиться міжнародний театральний фестиваль «Добрий театр». З травня 1992 року — один з найяскравіших заходів, що проходить у місті, проводиться один раз в два роки. За час існування фестивалю на сцені ПК «Сучасник» — основній базі фестивалю — побували театри із Румунії, Німеччини, Швейцарії, Росії, Латвії, Білорусі, України.

У місті працюють народні колективи — народний хор «Червона калина», оркестр народних інструментів «Джерела», народний театр ПК «Сучасник» — лауреат багатьох фестивалів та конкурсів.

Громадське життя[ред.ред. код]

Мерія Енергодара

В місті зареєстровано 120 громадських та 80 організацій політичних партій.

Населення[ред.ред. код]

  • За даними перепису 1989 року проживало 47 тисяч чоловік.
  • За даними перепису 2001 року — 56 тисяч чоловік.
  • На 2016 рік — 54 330 осіб.

Етнічний склад населення міста на 2001 рік був представлений наступним чином:

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.

Посилання[ред.ред. код]