Енергодар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енергодар
Coat of Arms Enerhodar.png Flag of Enerhodar.svg
Герб Енергодара Прапор Енергодара
Ночной Энергодар.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район Енергодарська міська рада
Код КОАТУУ 2312500000
Засноване 12 червня 1970
Статус міста з 14 серпня 1985 року
Населення 53 567 (01.01.2019)[1]
Площа 63,5 км²
Густота населення 844 осіб/км²
Поштові індекси 71500—599
Телефонний код +380-6139
Координати 47°29′56″ пн. ш. 34°39′21″ сх. д. / 47.49889° пн. ш. 34.65583° сх. д. / 47.49889; 34.65583Координати: 47°29′56″ пн. ш. 34°39′21″ сх. д. / 47.49889° пн. ш. 34.65583° сх. д. / 47.49889; 34.65583
Висота над рівнем моря 29 м
Водойма Дніпро, Каховське водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція Енергодар
До обл./респ. центру
 - фізична 32 км
 - автошляхами 119 км
До Києва
 - автошляхами 634 км
Міська влада
Адреса 71502, Запорізька обл., м. Енергодар вул. Курчатова, 11
Веб-сторінка Енергодарська міськрада
Міський голова Музика Павло Олексійович

Commons-logo.svg Енергодар у Вікісховищі

Карта
Енергодар. Карта розташування: Україна
Енергодар
Енергодар
Енергодар. Карта розташування: Запорізька область
Енергодар
Енергодар

Енергода́р — місто обласного значення в Запорізькій області. Розташоване на лівому березі Каховського водосховища Дніпра (в нижньому Придніпров'ї), за 120 км — від обласного центру Запоріжжя. Площа території міста — 63,5 км².

Місто засноване 12 червня 1970 року з початком будівництва Запорізької ДРЕС. 1972 року одержало назву Енергодар. З 1981 року почалося будівництво Запорізької АЕС, яка на теперешній час є найбільшою АЕС у Європі.

14 серпня 1985 року селище Енергодар з 50-тисячним населенням отримало статус міста.

Історія[ред. | ред. код]

Історія Енергодара почалася з того, що 12 червня 1970 року було закладено перший гранітний камінь на одному з піщаних пагорбів на перехресті доріг при в'їзді до майбутнього міста. Це місце на піщаному півострові, на так званих Іванівських кучугурах, обрали для будівництва найбільшої в Україні Запорізької ДРЕС (нині — Запорізька ТЕС). Початок енергетичному комплексу поклало будівництво 4-х блоків потужністю по 300 тисяч кВт кожний 1-ї черги і 3-х блоків потужністю по 800 тисяч 2-ї черги. Енергетичний потенціал становив 3600 тисяч кВт і нині є одним з найбільших в Європі.

Першим мером міста Енергодар був Лохматов Микола Андрійович, який до того обіймав посаду секретаря Дніпровської сільської ради (сусіднього з містом села), пізніше він повернувся на попередню посаду.

Два роки місто не мало назви. Будувалася атомна станція — зростало і селище. 23 листопада 1972 року селище енергетиків отримало назву Енергодар.

Комплексна забудова Енергодара поєднувалася з високими темпами будівництва ДРЕС. Одночасно з блоками станції виростали житлові квартали, дитячі садки, готель «Енергодар», Палац культури «Сучасник». Запорізька теплова електростанція виведена на повну потужність у вересні 1977 року.

14 серпня 1985 року селище Енергодар із 50-тисячним населенням отримало статус міста. Паралельно будівництву об'єктів промислового призначення збагачувалася інфраструктура міста. Швидко розросталися житлові квартали, щорічно більше тисячі сімей отримували ключі від нових квартир. У 1974 році завершилося будівництво лікарняного комплексу: лікарні, поліклініки та водогрязелікарні. У лісі було облаштовано парк культури і відпочинку. Наступними були побудовані готель «Енергодар» і Палац культури «Сучасник». Відкривалися просторі магазини, в яких реалізовували власну продукцію тепличні господарства, фабрика-кухня, рибне господарство, хлібозавод. Уведено в дію річковий порт, залізничний вокзал та автовокзал. Згодом було зведено будівлі ще п'яти середніх шкіл, дитячої художньої школи, розширилася мережа дитячих дошкільних закладів, а для організації дозвілля жителів — молодіжний центр, спортивний комплекс, плавальний басейн, художній виставковий зал. Для відпочинку та оздоровлення своїх працівників тепловою та атомною станціями зведено санаторії-профілакторії.

Центром дозвілля стала набережна каналу з її оригінальним архітектурним вирішенням, чистим повітрям та об'єктами інфраструктури для відпочинку. Ідея створення Набережної отримала реальне втілення, коли знадобився ґрунт для підсипки четвертого і п'ятого мікрорайонів міста. Вода Каховського водосховища впритул підійшла до міста каналом, проритим земснарядами. Саме на цьому каналі й була побудована Набережна довжиною майже 2 км з численними кафе, виставковими залами, магазинами.

Культура[ред. | ред. код]

У Енергодарі проводиться міжнародний театральний фестиваль «Добрий театр». З травня 1992 року — один з найяскравіших заходів, що відбувається у місті, проводиться раз на два роки. За час існування фестивалю на сцені ПК «Сучасник» — основній базі фестивалю — побували театри з Румунії, Німеччини, Швейцарії, Росії, Латвії, Білорусі й України.

У місті працюють народні колективи — народний хор «Червона калина», оркестр народних інструментів «Джерела», народний театр ПК «Сучасник» — лауреат багатьох фестивалів та конкурсів.

Громадське життя[ред. | ред. код]

У місті зареєстровано 120 громадських та 80 організацій політичних партій.

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

Енергодар.City — міське інтернет-видання, запущене у грудні 2018 року за підтримки Агенції розвитку локальних медіа «Або»[2].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року рідною мовою вказали українську 37.81%, а російську — 61.69% населення[3].

Етнічний склад населення міста станом на 2001 рік
Українці Росіяни Білоруси Інші національності
57,1 % 39,8 % 0,8 % 2,3 %[4]

Транспорт[ред. | ред. код]

У місті діє річковий порт, автовокзал, залізнична вантажно-пасажирська станція Енергодар Придніпровської залізниці, до якої щоденно курсують 2 пари приміських потягів сполученням Запоріжжя — Енергодар. У Енергодарі починається автошлях Р37 до Бердянська.

Персоналії[ред. | ред. код]

Панорами міста[ред. | ред. код]

Панорама міста з найвищої труби ТЕС
Вигляд на Енергодар з пташиного польту
Панорама Запорізької АЕС

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. Ми — телевізийники. І навіщо ми створили сайт Енергодар.City?. Енергодар.City (ru). Процитовано 2019-12-12. 
  3. Банк даних Державноі служби статистики України
  4. Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.

Посилання[ред. | ред. код]