Білуга

Білуга
Охоронний статус
На межі зникнення  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Променепері (Actinopterygii)
Ряд:	Осетроподібні (Acipenseriformes)
Родина:	Осетрові (Acipenseridae)
Рід:	Білуга (рід) (Huso)
Вид:	Білуга (H. huso)
Біноміальна назва
Huso huso (Linnaeus, 1758)

Спіймана у Волзі білуга вагою близько 1000 кг і довжиною 4,17 м (Національний музей Республіки Татарстан, Казань)

Білу́га звичайна, білуга каспійсько-чорноморська (Huso huso) — вид анадромних риб родини осетрових.

Білуга — прохідна риба; для нересту вона заходить далеко у річки (до 1000 км). Відкладає до 1,5 млн. ікринок. Мальки білуги повертаються в море. Харчується білуга рибою, а її молодь — різними безхребетними (молюсками, ракоподібними тощо).

Використовують м'ясо та ікру білуги.

У викопному стані білуга відома з нижнього пліоцену (Одеса).

Будова

Тіло довге, високе, товсте. Рот великий, півмісячний, зяброві перетинки зрощені між собою та утворюють вільну шкірну зморшку під міжзябровим проміжком. Завдовжки може сягати 5 м, вага — 1000 кг (зазвичай ловлять особин до 2,5 м і до 200–300 кг). За непідтвердженими даними, зустрічались особини до 2 т і 9 м завдовжки. Якщо ці відомості вірні, то білугу можна вважати найбільшою прісноводною рибою Земної кулі. Тривалість життя до 100 років. Верхня третина тулубу і голови сірувато-бурі або майже чорні з блакитним чи зеленкуватим відблиском, боки сірувато-білі, черево молочно-біле.

Поширення

Чорне, Азовське, Каспійське моря. До 70-х рр. XX ст. білуга зустрічалася також в Адріатичному морі, звідки заходила для нересту в річку По. Проте за останні 30 років її тут жодного разу не зустрічали, і тому адріатична популяція білуги вважається вимерлою. В Україні зустрічається в північно-західних і північній частинах Азовського моря, біля берегів Криму і в північно-західних частинах Чорного моря. Раніше білуги було досить багато, проте з часом її чисельність надзвичайно знизилась.

Харчування

За способом харчування білуга — хижак, який споживає переважно рибу. Починає хижачити ще мальком в річці. У морі полює переважно на рибу (оселедця, тюльку, бичків тощо), однак не нехтує і молюсками. У шлунках каспійської білуги знаходили навіть дитинчат каспійської нерпи.

Розмноження

На відміну від тихоокеанських лососів, які гинуть після нересту, білуга, як і інші осетрові, може нереститися багато разів у житті. Після нересту повертається назад у море. Нерестові міграції відбуваються двічі на рік: навесні (друга половина березня — квітень, при температурі води 4-5 °C), і восени (вересень — листопад) — нереститься навесні наступного року.

Більшість чорноморської популяції білуги йде на нерест в Дунай, Дніпро та Дністер, поодинокі особини заходять у Південний Буг. У Дніпрі великих особин (до 300 кг) зазвичай ловили в районі порогів (ділянка ріки між сучасним Дніпром та Запоріжжям), іноді - у Києві і вище: по Десні білуга доходила до села Вишеньки, а по Сожу — до Гомеля, де в 1870-х рр. рибалки впіймали особину вагою 295 кг. У Дунаї, в минулому вид був доволі поширеним і підіймався до Сербії, а в далекому минулому доходив до міста Пассау в східній Баварії. По Дністрі нерест білуги помічали біля міста Сороки на півночі Молдови й вище Могиліва-Подільського. По Південному Бугу білуга підіймалася до Вознесенська (північ Миколаївської області). У будь-якому випадку по Дніпру білуга не могла піднятися вище Каховської ГЕС (наразі, схоже, ця перешкода ліквідована російськими загарбниками), а по Дністру — вище Дубоссарської ГЕС.

Статевої зрілості каспійські самці білуги досягають у 13-18 років, а самки — у 16-27 (переважно у 22-27) років. Плодючість білуги, в залежності від розмірів самки, становить від 500 тис. до мільйона (у виняткових випадках — до 5 мільйонів) ікринок. Є дані, що великі (2,5-2,59 м завдовжки) волзькі самки метають у середньому 937 тис. ікринок, а куринські тих же розмірів — в середньому 686 тис. ікринок. За даними 1952 року середня плодючість ходової волзької білуги становила 715 тис. ікринок. Ікра донна, клейка.

Штучне розведення і гібридизація білуги

У природі білуга гібридизує зі стерляддю, севрюгою, шипом та осетром.

На Волзі і на Дону за допомогою штучного запліднення отримали життєстійкий гібрид білуги і стерляді - бестер. Цей гібрид заселений в Азовське море і деякі водосховища. Осетрові гібриди успішно вирощують в ставкових (аквакультурних) господарствах.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Білуга звичайна в Червоній книзі України [Архівовано 27 травня 2014 у Wayback Machine.]