SMS Prinz Adalbert (1865)
| «Принц Адальберт» | ||
|---|---|---|
 | ||
| «Принц Адальберт» в Бордо | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Паровий броньований таран | |
| Держава прапора | Пруссія Німецька імперія | |
| Спущено на воду | червень 1864 року | |
| Введено в експлуатацію | 9 червня 1866 року | |
| Виведений зі складу флоту | 23 жовтня 1871 року | |
| Статус | проданий на злам | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1 540 тонн | |
| Довжина | 50,48 м | |
| Ширина | 9,92 м | |
| Осадка | 5,02 м | |
| Бронювання | Пояс: 127 мм Каземати гармат: 114 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 котли 2 парові машини | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 1 184 к.с. | |
| Швидкість | 10 вузли | |
| Автономність плавання | 1 200 морських миль | |
| Екіпаж | 10 офіцерів та 120 матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 x 280-мм гармата 2 x 170-мм гармати | |
«Принц Адальберт» був броньованим паровим тараном Прусського, а пізніше Імператорського флоту Німеччини.
Конструкція[ред. | ред. код]
Загальна характеристика і рушій[ред. | ред. код]
Корпус «Принца Адальберта» був побудований з поперечних каркасів і поєднував у конструкції залізо, так і дерево. Корпус був обшитий міддю, щоб захистити його від обростання, і він помітно звужувався до верху. Німці вважали корабель недостатньо морехідним. Через таран при русі він підіймав багато води. Однак корабель добре реагував на команди штурвала і мав дуже малий радіус повороту.[1]
Силова установка «Принца Адальберта», поставлена компанією Mazeline з Гавра. Корабель мав два двоциліндрових парових двигунів одного розширення, кожен з яких приводив в рух чотирилопатевий гвинт. Двигуни були розміщені в єдиному машинному відділенні. Два магістральні котли, також в одній котельні, постачали пару до двигунів при тискові у 150 кілоПаскалів. Два стерна були встановлені поруч, щоб керувати судном і забезпечувати хорошу маневреність, задля використання тарану. Корабель також оснащувався вітрилами за схемою брига, щоб доповнити парові двигуни, проте згодом вітрила дещо зменшеної площі оснастили за схемою шхуни.[2]
Озброєння та броня[ред. | ред. код]
При побудові «Принц Адальберт» був озброєний основною батареєю з трьох нарізних 36-фунтових дульнозарядних гармат. Одна був розміщений у стаціонарному носовому казематі з п'ятьма гарматними портами, тоді як дві інших були розташовані у баштоподібній (але неспроможній обертатися) структурі на міделі, яка мала два порти. Гармати були на рухомих поворотних кріпленнях, щоб вони могли вести вогонь через різні порти. Після доставки в 1865 році французькі гармати були замінені гарматами виробництва Круппа: 210 мм гармата L/19 була розміщена в носовій частині і дві 170-мм гармати L/25 в центральній батареї. Передня гармата мала 76 зарядів, а центральні гармати мали по 71 заряду. «Принц Адальберт» був броньований кованим залізом, яке було встановлено на дерев'яному корпусі.
«Принц Адальберт» був побудований під ім'ям «Хеопс» разом із однотипним «Сфінксом» на французькій верфі братів Арман у Бордо. Формально вони будувалися для ВМС Єгипту, але насправді були призначені для продажу Конфедеративним Штатам Америки. Французький імператор Наполеон III втрутився і наказав братам Арманам негайно продати обидва броненосці іншому покупцеві. На початку 1864 року під час Другої Шлезвізької війни між пруссько-австрійським альянсом і Данією прусський і данський флоти шукали кораблі, які можна було б придбати за кордоном. 31 березня Данія уклала контракт на «Сфінкс», але «Хеопс» був проданий Пруссії 25 травня. Доставка була відкладена через війну, і пруссаки ненадовго скасували замовлення, перш ніж відновити його в січні 1865 року. Корабель було нарешті доставлено в жовтні, і він був введено в експлуатацію 29 числа того місяця як «Принц Адальберт».[3]
Разом з баштовим броненосцем «Армініус», «Принц Адальберт» був одним з перших броньованих кораблів, придбаних прусським флотом. Корабель був названий на честь принца Адальберта Прусського, одного з творців флоту. Було виявлено, що корабель перебував у поганому стані на момент вступу на службу, а під час проведення випробувань біля Данії в червні 1865 року корабель сів на мілину. Під час Австро-прусської війни в 1866 році «Принц Адальберт» був мобілізований у Кілі під командуванням віце-адмірала Едуарда фон Яхмана, але через відсутність супротивників у Північному та Балтійському морях корабель залишився в Балтійських водах на весь час війни.[4]
Корабель не прослужив довго через погану конструкцію, дефекти броньового листа. Він не міг належним чином використовувати вітрила, а його корпус сильно протікав. Однією з основних причин було використанні низькоякісної деревини в конструкції . Ці проблеми вимагали значної модернізації, яка була проведена на військово-морському депо в Гестемюнде в 1868–1869 роках. Його броню довелося зняти та встановити наново, хвилеріз встановили на кормовій частині корабля, а грот-щоглу довелося перемістити. Під час цього ремонту корабель переоснастили на шхуну. Незважаючи на ремонт, «Принц Адальберт» продовжував страждати від серйозних протічок протягом своєї короткої кар'єри, і він залишився поганим вітрильником.
У травні 1870 року «Принц Адальберт» приєднався до трьох броньованих фрегатів «Фрідріх Карл», «Кронпринц» і «Коніг Вільгельм» для візиту до Британії, хоча «Фрідріх Карл» був пошкоджений після того, як сів на мілину в Великому Бельті. Решта кораблів продовжили шлях до Плімута, а «Фрідріх Карл» повернувся до Кіля для ремонту. Потім цей броненосець приєднався до решти кораблів, і 1 липня вони вирушили в навчальний похід до Фаяла на Азорських островах. На той час зросла напруга у відносинах з Францією через кандидатуру Гогенцоллернів на вакантний іспанський престол. Поки ескадра курсувала на схід через Ла-Манш, її командування дізналися про зростаючу ймовірність війни, і відрядило «Принц Адальберт» до Дартмута, щоб бути в курсі подій. Решта ескадри приєдналася до нього 13 липня, і оскільки війна, здавалося, була неминучою, ескадра повернулася і повернулися додому. «Кронпринц» був змушений взяти «Принц Адальберта» на буксир для подорожі через недостатню швидкість останнього.
Кораблі прибули назад у Вільгельмсгафен 16 липня, за три дні до того, як Франція оголосила війну Пруссії через Емську депешу, поклавши початок Французько-прусській війні 1870–1871 років. Значно менший за чисельністю прусський флот лише протидіяв морській блокаді, здійснюваної французьким флотом. Під час конфлікту «Принц Адальберт» охороняв гавань у Гамбурзі.[5] У 1871 році було виявлено, що його дерев’яний корпус значно пошкоджено, що змусило його вивести з експлуатації. Корабель вивели з активного складу флоту 23 жовтня 1871 року та роззброїли в 1875–1876 роках. Корабель було офіційно вилучено з військово-морського обліку 28 травня 1878 року. Того року його утилізували у Вільгельмсгафені, а його двигуни зняли та використали повторно[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Dodson, Aidan (2016). The Kaiser's Battlefleet: German Capital Ships 1871–1918. Barnsley: Seaforth Publishing. с. 16. ISBN 978-1-84832-229-5.
- ↑ Gröner, Erich (1990). German Warships: 1815–1945. Т. І. Naval Institute Press. с. 1. ISBN 978-0-87021-790-6.
- ↑ Sullivan, David M. (1987). Phantom Fleet: The Confederacy's Unclaimed European Warships. Т. XXIV. Warship International. Toledo: International Naval Research Organization. с. 17. ISSN 0043-0374.
- ↑ Sondhaus, Lawrence (1997). Preparing for Weltpolitik: German Sea Power Before the Tirpitz Era. Annapolis: Naval Institute Press. с. 83-84. ISBN 978-1-55750-745-7.
- ↑ Sondhaus, Lawrence (2001). Naval Warfare, 1815–1914. London: Routledge. с. 101. ISBN 978-0-415-21478-0.
- ↑ Gröner, Erich (1990). German Warships: 1815–1945. Т. I. Annapolis: Naval Institute Press. с. 1. ISBN 978-0-87021-790-6.