Опалювальний котел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Каза́н (коте́л) — пристрій для нагріву теплоносія (зазвичай це вода). Котел — основа опалювальної системи.

Котли опалювальні також бувають парові — вони призначені для виробництва пари для технологічних цілей промисловості. Найбільш широкого застосування для опалення приміщень отримали водогрійні котли, які значно безпечніші в порівнянні з іншими типами котлів. Водогрійні опалювальні котли можуть працювати в системах опалення закритого і відкритого типу, а також з примусовою або природною циркуляцією води.

Задана температура води на виході з котла підтримується регулюванням піддування повітря, що забезпечує необхідну інтенсивність горіння палива. Пульт керування припиняє піддув повітря при досягненні заданої температури води і відновлює піддув при падінні температури нижче заданої.

Котли опалення мають різну класифікацію, але прийнято розділяти їх за типом використовуваного палива.

Класифікація[ред. | ред. код]

  • газові,
    • низькотемпературні газові
    • конденсаційні газові
  • електричні,
  • рідкопаливні,
  • твердопаливні,
    • пелетні,
    • котли тривалого горіння
    • піролізні
  • комбіновані

Параметри опалювальних котлів[ред. | ред. код]

Коефіцієнт корисної дії котла визначається як відношення вихідної теплової потужності (опалювальної потужності) до теплової потужності, що підводиться (потужності спалювання). Коефіцієнт корисної дії завжди відноситься до номінальної потужності, і тому вимірюється в сталому стані при безперервному режимі горіння.

Втрати при експлуатаційній готовності — процентна частина потужності згорання, яка віддається в період експлуатаційної готовності, — тобто при непрацюючому пальнику під час включення котла — через його поверхню навколишньому повітрю унаслідок випромінювання і конвекції. Окрім променистих втрат до втрат експлуатаційної готовності відноситься також охолоджування теплогенератора через постійно присутню тягу в димовій трубі, тобто через внутрішні циркуляційні втрати, що існують з цієї причини.

Виміри температури димових газів проводяться на вимірювальній ділянці на виході з котла. Вона залежить від температури котлової води, заданої потужності котла (навантаження на котел), а також ступеня його чистоти. Приведені дані вимірів завжди стосуються чистого котла і дійсні для стаціонарного (сталого) режиму.

Потужність опалювального котла вимірюється в кВт — цей показник позначає, яку кількість тепла може виробити котел за одиницю часу, як правило це 1 година. Завдяки цьому параметру підбирається потужність котла, який зможе покрити втрати тепла. Для швидкого розрахунку необхідної потужності котла прийнято брати до уваги співвідношення 1 кВт потужності опалювального котла до 10 квадратних метрів опалювальної площі і при умові, що висота стелі буде не вище 3 метрів. Також потрібно приймати до уваги тепловтрати стінок та вікон. На сонові цих даних це співвідношення може коригуватися в одну чи іншу сторону.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]

Котел на твердому паливі

[1]