Опалювальний котел

Котел — пристрій для нагріву теплоносія (зазвичай це вода). Котел — основа опалювальної системи.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Котли опалювальні бувають парові — вони призначені для виробництва пари для технологічних цілей промисловості. Найширше застосування для опалення приміщень отримали водогрійні котли, які значно безпечніші в порівнянні з іншими типами котлів. Водогрійні опалювальні котли можуть працювати в системах опалення закритого і відкритого типу, а також з примусовою або природною циркуляцією води.

Задана температура води на виході з котла підтримується регулюванням піддування повітря, що забезпечує необхідну інтенсивність горіння палива. Пульт керування припиняє піддув повітря при досягненні заданої температури води і відновлює піддув при падінні температури нижче заданої.

Котли опалення мають різну класифікацію, але прийнято розділяти їх за типом використовуваного палива.^[1]

Класифікація[ред. | ред. код]

газові,
- звичайні газові
- конденсаційні газові
електричні,^[2]
рідкопаливні,
твердопаливні,^[3]
- дров'яні котли;
- пелетні;
- котли тривалого горіння;
- котли шахтного типу (Холмова)
- піролізні
комбіновані

Параметри опалювальних котлів[ред. | ред. код]

коефіцієнт корисної дії;
втрати при експлуатаційній готовності;
температура димових газів
потужність

Коефіцієнт корисної дії котла визначається як відношення вихідної теплової потужності (опалювальної потужності) до теплової потужності, що підводиться (потужності спалювання). Коефіцієнт корисної дії завжди відноситься до номінальної потужності, і тому вимірюється в сталому стані при безперервному режимі горіння.

Втрати при експлуатаційній готовності — процентна частина потужності згорання, яка віддається в період експлуатаційної готовності, — тобто при непрацюючому пальнику під час включення котла — через його поверхню навколишньому повітрю унаслідок випромінювання і конвекції. Окрім променистих втрат до втрат експлуатаційної готовності відноситься також охолоджування теплогенератора через постійно присутню тягу в димовій трубі, тобто через внутрішні циркуляційні втрати, що існують з цієї причини.

Виміри температури димових газів проводяться на вимірювальній ділянці на виході з котла. Вона залежить від температури котлової води, заданої потужності котла (навантаження на котел), а також ступеня його чистоти. Приведені дані вимірів завжди стосуються чистого котла і дійсні для стаціонарного (сталого) режиму.

Потужність опалювального котла вимірюється в кВт — цей показник позначає, яку кількість тепла може виробити котел за одиницю часу, як правило це 1 година. Завдяки цьому параметру підбирається потужність котла, який зможе покрити втрати тепла. Для швидкого розрахунку необхідної потужності котла прийнято брати до уваги співвідношення 1 кВт потужності опалювального котла до 10 квадратних метрів опалювальної площі і при умові, що висота стелі буде не вище 3 метрів. Також потрібно брати до уваги тепловтрати стінок та вікон. На сонові цих даних це співвідношення може коригуватися в одну чи іншу сторону.