W33 (ядерна боєголовка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
W33
203-міліметровий ядерний артилерійський снаряд W33 на виставці
203-міліметровий ядерний артилерійський снаряд W33 на виставці
Тип Ядерна артилерія
Походження США США
Історія використання
На озброєнні 1955–1992
Оператори Армія США
Характеристики
Вага 110 кг
W33 AFAP на дисплеї (ліворуч)
Ядерний артилерійський снаряд W33 (M422) у контейнері для зберігання

W33 (також відомий як Mark 33, T317 і M422[1]) був американським ядерним артилерійським снарядом, призначеним для використання в 8-inch (203 mm) гаубиця М110 і гаубиця M115.

Всього було виготовлено 2000 снарядів W33, причому перші серійні боєголовки надійшли на склад у 1957 році. W33 залишався в експлуатації до 1992 року. Боєголовка використовувала збагачений уран (під кодовою назвою oralloy) як ядерний матеріал, що розщеплюється, і могла використовуватися у двох різних конфігураціях потужності. Це вимагало складання та вставлення різних ям, причому кількість використовуваних матеріалів, що розщеплюються, контролювала, чи буде низьким чи високим руйнівний вихід. Версія W33 з найвищою потужністю, можливо, була зброєю з прискореним розщепленням[2][3].

Історія[ред. | ред. код]

Розробка W33 була санкціонована Армійським артилерійським корпусом у червні 1953 року. Вважалося, що снаряд, який може бути випущений зі стандартної мобільної польової гаубиці, буде більш ефективним, а також матиме психологічний ефект у наземній війні. Конструкція також передбачає можливість звільнення з військово-морського 203 мм і використовуватиме ядерні компоненти від W9 280 мм ядерний артилерійський снаряд[4].

Початкове армійське позначення зброї було Shell, AE, 8-inch, T317, а номенклатура Комісії з атомної енергії (AEC) – Mark 33. Армії було доручено проектувати, конструювати та накопичувати неядерні компоненти зброї, тоді як AEC було доручено проектувати та будувати ядерні компоненти[5].

Конструкція[ред. | ред. код]

У зброї використовувалися ядерні компоненти від W9 280 мм ядерний артилерійський снаряд, а вони, у свою чергу, були отримані з ядерних компонентів ядерної бомби Mark 8[6]. За офіційними даними, зброя була гарматної конструкції і мала дальність стрільби 18 км[7].

Тести[ред. | ред. код]

W33 — це третя відома модель зброї ділення гарматного типу яку було підірвано, і друга як тестовий вибух. W33 був випробуваний двічі, перший раз під час операції Пламбоб Лаплас 8 вересня 1957 року з виходом 1 кт ТНТ (4,2 TДж)[8] і TX-33Y2 в операції Nougat Aardvark 12 травня 1962 року з потужністю 40 кт ТНТ (170 TДж)[9][10].

Жоден з тестів не включав стрільбу з W33 із справжньої гаубиці. Пламбоб Лапласа було випробувано запущено з пристрою, який висів на повітряній кулі на висоті 230 метрів. Nougat Aardvark був випробуваний під землею на глибині 434 метри[11].

Попередніми детонаціями гарматного типу були ядерна зброя Малюк Mark-2[12] яка використовувалася в Хіросімі під час Другої світової війни, а також тестовий запуск 280-міліметрового ядерного артилерійського снаряду W9 під час тестового пострілу Upshot-Knothole Grable 25 травня 1953 р[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Thomas B Cochran; William M Arkin; Milton M Hoenig (1984). Nuclear Weapons Databook, Volume I: US Nuclear Forces and Capabilities (PDF) (Звіт). Natural Resources Defense Council. с. 47. Архів (PDF) оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  2. US Nuclear Stockpile (PDF). Архів оригіналу за 31 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  3. List of All U.S. Nuclear Weapons.
  4. History of Gun Type Artillery Fired Atomic Projectiles Marks 9, 19, 23, 32 and 33 Shells (Звіт). Sandia. May 1967. SC-M-67-659. Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 10 листопада 2019.
  5. а б (Звіт). {{cite report}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. History of Gun Type Artillery Fired Atomic Projectiles Marks 9, 19, 23, 32 and 33 Shells (Звіт). Sandia. May 1967. SC-M-67-659. Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 10 листопада 2019.
  7. Sandia Weapon Review: Nuclear Weapon Characteristics Handbook (PDF) (Звіт). Sandia National Labs. September 1990. с. 60. SAND90-1238. Архів (PDF) оригіналу за 12 січня 2022.
  8. Chronological Listing of Above Ground Nuclear Detonations 1956-1957 [Архівовано 2006-09-26 у Wayback Machine.] compiled by William Johnston, 2005; accessed June 2, 2006.
  9. Database of nuclear tests, United States: part 1, 1945-1963 [Архівовано 2006-04-06 у Wayback Machine.] compiled by William Johnston, 2005; accessed June 2, 2006.
  10. Operation Nougat at the nuclearweaponarchive.org website, Carey Sublette; accessed June 2, 2006.
  11. Operation Nougat nuclearweaponarchive.org website, Carey Sublette; accessed Jan. 13, 2013
  12. Sandia 1967 History of Mk 4 bomb [Архівовано 2021-09-01 у Wayback Machine.] Document, Sandia Laboratories; Accessed Nov. 10, 2019

Посилання[ред. | ред. код]