Лео Сілард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лео Сілард
угор. Szilárd Leó
Leo Szilard-cropped.png
Народився 11 лютого 1898(1898-02-11)
Будапешт, Угорщина[1]
Помер 30 травня 1964(1964-05-30) (66 років)
Ла-Хойя, Сан-Дієго, Каліфорнія, США
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Місце проживання Угорщина
Німеччина
США
Громадянство
(підданство)
Flag of Hungary.svg Угорщина
Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of the United States.svg США
Національність угорець
Діяльність фізик-ядерник, винахідник, фізик, інженер, викладач університету, письменник-фантаст
Alma mater Берлінський технічний університет
Університет Гумбольдта
Галузь атомна фізика, молекулярна біологія і фізика
Заклад Гумбольдтський університет Берліна
Берлінський технічний університет
Колумбійський університет
Чиказький університет
Брандейський університет
Науковий керівник Макс фон Лауе
Член Американська академія мистецтв і наук, Американське фізичне товариство[2] і Emergency Committee of Atomic Scientists[d]
Відомий завдяки: ядерна ланцюгова реакція
петиція Сіларда
Кобальтова бомба
Нагороди

Лео Сілард у Вікісховищі?

Лео Сілард (англ. Leo Szilard, угор. Szilárd Leó, трапляється також написання Сцилард; 11 лютого 1898(18980211), Будапешт, Австро-Угорщина — 30 травня 1964, Ла-Хойя, Каліфорнія, США) — американський фізик угорського походження.

Лео Сілард відомий своїми працями в галузі ядерної фізики. 1934 року виявив ефект руйнування хімічного зв'язку під впливом нейтронів, який став відомий як ефект Сіларда — Чалмерса. 1939-го разом з іншими показав можливість здійснення ланцюгової ядерної реакції при поділі ядер урану. Разом з Енріко Фермі визначив критичну масу 235U і взяв участь у створенні першого ядерного реактора. У 19421946 рр. як співробітник Металургійної лабораторії Чиказького університету брав участь у «Мангеттенському проекті».

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Берлінський університет.

1926 року спільно з Альбертом Ейнштейном запропонував варіант конструкції абсорбційного холодильнику. 1928-го запропонував ідею лінійного резонансного прискорювача. В 1929 році запропонував ідею циклотрону. 1934-го запропонував принцип автофазування.

1934 року у виявив ефект руйнування хімічного зв'язку під дією нейтронів, що здобув популярність як ефект Сіларда — Чалмерса.

В 1939 році обґрунтував можливість розвитку в урані самопідтримуваної ядерної реакції при поділі ядер урану. А також одним з перших довів, що в процесі ділення ядер урану випромінюються вторинні нейтрони. Спільно з В. Зінном отримав значення середнього числа вторинних нейтронів на один акт поділу.

В 1942—1946-х як співробітник Металургічної лабораторії Чиказького університету брав участь в Мангеттенському проекті. У 1945 році підписав звернення до влади США («Звіт Франка») з проханням не проводити атомні бомбардування японських міст.

Сілард також є автором збірки наукової фантастики «Голос дельфінів та інші оповідання» (1961).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]