Лео Сілард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лео Сілард
Szilárd Leó
Leo Szilard-cropped.png
Народився 11 лютого 1898(1898-02-11)
Будапешт, Угорщина[1]
Помер 30 травня 1964(1964-05-30) (66 років)
Ла-Хойя, Сан-Дієго, Каліфорнія, США
гострий інфаркт міокарда
Поховання
Місце проживання Угорщина
Німеччина
США
Громадянство
(підданство)
Flag of Hungary.svg Угорщина
Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of the United States.svg США
Національність угорець
Alma mater Берлінський технічний університет
Університет Гумбольдта
Галузь атомна фізика, молекулярна біологія і фізика
Заклад Гумбольдтський університет Берліна
Берлінський технічний університет
Колумбійський університет
Чиказький університет
Брандейський університет
Науковий керівник Макс фон Лауе
Член Американська академія мистецтв і наук, Американське фізичне товариство[2] і Emergency Committee of Atomic Scientists[d]
Відомий завдяки: ядерна ланцюгова реакція
петиція Сіларда
Кобальтова бомба
Нагороди

Лео Сілард у Вікісховищі?

Лео Сілард (англ. Leo Szilard, угор. Szilárd Leó, трапляється також написання Сцилард; 11 лютого 1898(18980211), Будапешт, Австро-Угорщина — 30 травня 1964, Ла-Хойя, Каліфорнія, США) — американський фізик угорського походження.

Лео Сілард відомий своїми працями в галузі ядерної фізики. 1934 року виявив ефект руйнування хімічного зв'язку під впливом нейтронів, який став відомий як ефект Сіларда — Чалмерса. 1939-го разом з іншими показав можливість здійснення ланцюгової ядерної реакції при поділі ядер урану. Разом з Енріко Фермі визначив критичну масу 235U і взяв участь у створенні першого ядерного реактора. У 19421946 рр. як співробітник Металургійної лабораторії Чиказького університету брав участь у «Мангеттенському проекті».

Життєпис[ред.ред. код]

Закінчив Берлінський університет.

1926 року спільно з Альбертом Ейнштейном запропонував варіант конструкції абсорбційного холодильнику. 1928-го запропонував ідею лінійного резонансного прискорювача. В 1929 році запропонував ідею циклотрону. 1934-го запропонував принцип автофазування.

1934 року у виявив ефект руйнування хімічного зв'язку під дією нейтронів, що здобув популярність як ефект Сіларда — Чалмерса.

В 1939 році обґрунтував можливість розвитку в урані самопідтримуваної ядерної реакції при поділі ядер урану. А також одним з перших довів, що в процесі ділення ядер урану випромінюються вторинні нейтрони. Спільно з В. Зінном отримав значення середнього числа вторинних нейтронів на один акт поділу.

В 1942—1946-х як співробітник Металургічної лабораторії Чиказького університету брав участь в Мангеттенському проекті. У 1945 році підписав звернення до влади США («Звіт Франка») з проханням не проводити атомні бомбардування японських міст.

Сілард також є автором збірки наукової фантастики «Голос дельфінів та інші оповідання» (1961).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]