Ганс Бете

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс Бете
нім. Hans Albrecht Bethe
Hans Bethe.jpg
Ганс Альбрехт Бете
Народився 2 липня 1906(1906-07-02)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Страсбург, тепер Франція Франція
Помер 6 березня 2005(2005-03-06) (98 років)
Ітака, Flag of the United States.svg США
Громадянство Веймарська республіка Веймарська республіка, Flag of the United States.svg США
Національність Німець
Діяльність астроном, фізик, фізик-ядерник, викладач університету, фізик-теоретик
Відомий завдяки Фізика
Alma mater Goethe University Frankfurt am Main
Мюнхенський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d] (1928)
Науковий керівник Арнольд Зоммерфельд
Володіє мовами англійська[1]
Заклад University of Tübingen
Корнельський університет
University of Manchester
Членство Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія наук США, Російська академія наук, Американське філософське товариство[d][2], Американське астрономічне товариство[2] і Американське фізичне товариство[2]
Відомий завдяки: цикл Бете,
формула Бете-Блоха
Конфесія атеїзм і зречення католицтва[d]
Батько Albrecht Bethe[d]
Автограф Hans Bethe (signature).jpg
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1967)
IMDb nm0079153

Ганс А́льбрехт Бете (нім. Hans Albrecht Bethe; 2 липня 1906 — 6 березня 2005) — німецький фізик-теоретик. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1967 року за внесок у теорію ядерних реакцій, зокрема за відкриття, що стосуються джерел енергії зір.

Навчався у Франкфуртському та Мюнхенському університетах у 19241928 роках. Докторський ступінь здобув 1928 року. У середині 30-х років емігрував з Німеччини спочатку до Великої Британії (1933), потім — до США (1935). Професор Корнельського університету з 1937. 1941 року отримав американське громадянство. Брав участь у роботах, що виконувалися в Манхеттенському проекті.

Основні праці присвячено ядерній фізиці та астрофізиці. Відкрив протон-протонний цикл термоядерних реакцій (1938)[джерело?]. Запропонував шестиступінчастий цикл ядерних реакцій, що пояснює перебіг термоядерних реакцій у масивних зорях, який названо його ім'ям (1938, незалежно запропонований також К. Вайцзеккером). Бете належить формула співвідношення між енергією частинки й довжиною її пробігу в речовині, що є основою сучасних методів вимірювання енергії частинок (1934). 1947 року пояснив Лембів зсув енергетичного рівня електрона внаслідок взаємодії з вакуумом, запровадивши радіаційні поправки до квантової теорії й поклавши початок теорії перенормувань. У теорії елементарних часток широко застосовується рівняння Бете—Солпітера (англ. Bethe-Salpeter equation), що описує систему двох релятивістських частинок, які взаємодіють між собою (1951). Фахівець у галузі теорії твердого тіла, квантової теорії поля, ядерної фізики. Бете є автором або співавтором багатьох монографій[3] з різних галузей теоретичної фізики.

Останні 20 років життя працював у галузі фізики нейтрино, зокрема опублікував серію робіт з проблеми дефіциту сонячних нейтрино.

Вшанування[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Названо на честь[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Бете Г. Квантовая механика. — М. : Мир, 1965. — 336 с.
  • Бете Г. Лекции по теории ядра. — М. : ИЛ, 1949. — 156 с.
  • Бете Г. Теория ядерной материи. — М. : Мир, 1974. — 238 с.
  • Бете Г., Бечер Р. Ф. Физика ядра. Часть 1: Устойчивые состояния ядер. — Х.-К. : ГНТИ Украины, 1938. — 252 с.
  • Бете Г. Физика ядра. Часть 2: Теоретическая ядерная динамика. — М.-Л. : ГИТТЛ, 1948. — 384 с.
  • Бете Г., Зоммерфельд А. Электронная теория металлов. — М.-Л. : ОНТИ НКТП СССР, 1938. — 316 с.
  • Бете Г., Моррисон Ф. Элементарная теория ядра. — М. : ИЛ, 1958. — 360 с.
  • Бете Г., Солпитер Э. Квантовая механика атомов с одним и двумя электронами. — М. : ГИФМЛ, 1960. — 562 с.
  • Швебер С., Бете Г., Гофман Ф. Мезоны и поля. — М. : ИЛ, 1957. — 1004+514 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в NNDB — 2002.
  3. Публикації Ганса Бете (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Bernstein Jeremy. «Hans Bethe, Prophet of Energy». New York: Basic Books, 1980. ISBN 978-0-465-02903-7. (англ.)
  3. Bethe Hans A. «The Road from Los Alamos». New York: American Institute of Physics, 1991. ISBN 978-0-88318-707-4. (англ.)
  4. Streeter E.C. «Solving the Solar Enigma: The Story of the Scientists Behind the Discovery of the Sun's Energy Source». Dimension Engineering Press, 2005. ISBN 978-1-888381-12-2. (англ.)