Ганс Бете

Ганс Бете
нім. Hans Albrecht Bethe
Ганс Альбрехт Бете Ганс Альбрехт Бете
Народився	2 липня 1906(1906-07-02)[…] Страсбург, Ельзас-Лотарингія, Німецька імперія
Помер	6 березня 2005(2005-03-06)[…] (98 років) Ітака, Нью-Йорк, США
Країна	Веймарська республіка,  США
Національність	Німець
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	Goethe University Frankfurt am Main Мюнхенський університет
Галузь	Фізика
Заклад	University of Tübingen Корнельський університет University of Manchester
Посада	голова
Науковий ступінь	докторський ступінь (1928)
Вчителі	Арнольд Зоммерфельд
Аспіранти, докторанти	Robert Marshakd Джеффрі Ґолдстоун Дзюн Сакураїd Francis E. Lowd John Negeled Michel Barangerd Роман Яцків Девід Таулесс John L. Gammel, Jr.d Harold Saul Zapolskyd David Breed Beardd Mark S Nelkind Walter McAfeed Benjamin D. Dayd Ronald F. Peierlsd
Членство	Лондонське королівське товариство Леопольдина Американська академія мистецтв і наук Національна академія наук США Російська академія наук Американське філософське товариство Американське астрономічне товариство Американське фізичне товариство
Відомий завдяки:	цикл Бете, формула Бете-Блоха
Батько	Albrecht Bethed
У шлюбі з	Rose Ewaldd
Родичі	Paul Peter Ewaldd
Нагороди	Міжнародна золота медаль Нільса Бора (1976) медаль імені Макса Планка (1955) Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1989) премія Румфорда (1963) медаль Генрі Дрейпера (1948) медаль Франкліна (1959) медаль Кетрін Брюс (2001) Медаль Ерстеда (1993) Медаль Оскара Клейна (1990) медаль Еддінгтона (1961) премія Лео Сіларда (1981) Премія миру Альберта Ейнштейнаd (1992) член Американського фізичного товариства Бейкерівська лекція (1993) премія Енріко Фермі (1961) Член Американської академії мистецтв і наук іноземний член Лондонського королівського товариства (1957) Член Національної академії наук Сполучених Штатівd (1957) Royal Society Bakerian Medald
Автограф
Ганс Бете у Вікісховищі

Ганс А́льбрехт Бете (нім. Hans Albrecht Bethe; 2 липня 1906 — 6 березня 2005) — німецький фізик-теоретик. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1967 року за внесок у теорію ядерних реакцій, зокрема за відкриття, що стосуються джерел енергії зір.

Навчався у Франкфуртському та Мюнхенському університетах у 1924—1928 роках. Докторський ступінь здобув 1928 року. У середині 30-х років емігрував з Німеччини спочатку до Великої Британії (1933), потім — до США (1935). Професор Корнельського університету з 1937. 1941 року отримав американське громадянство. Брав участь у роботах, що виконувалися в Манхеттенському проекті.

Основні праці присвячено ядерній фізиці та астрофізиці. Відкрив протон-протонний цикл термоядерних реакцій (1938)^{[джерело?]}. Запропонував шестиступінчастий цикл ядерних реакцій, що пояснює перебіг термоядерних реакцій у масивних зорях, який названо його ім'ям (1938, незалежно запропонований також К. Вайцзеккером). Бете належить формула співвідношення між енергією частинки й довжиною її пробігу в речовині, що є основою сучасних методів вимірювання енергії частинок (1934). 1947 року пояснив Лембів зсув енергетичного рівня електрона внаслідок взаємодії з вакуумом, запровадивши радіаційні поправки до квантової теорії й поклавши початок теорії перенормувань. У теорії елементарних часток широко застосовується рівняння Бете—Солпітера (англ. Bethe-Salpeter equation), що описує систему двох релятивістських частинок, які взаємодіють між собою (1951). Фахівець у галузі теорії твердого тіла, квантової теорії поля, ядерної фізики. Бете є автором або співавтором багатьох монографій з різних галузей теоретичної фізики.

Останні 20 років життя працював у галузі фізики нейтрино, зокрема опублікував серію робіт з проблеми дефіциту сонячних нейтрино.

Вшанування

Нагороди

• Медаль Генрі Дрейпера 1947 року
• Медаль імені Макса Планка нім. Max-Planck-Medaille 1955 року
• Медаль Еддінгтона 1961 року
• Нагорода імені Енріко Фермі англ. Enrico Fermi Award 1961 року
• Премія Румфорда англ. Rumford Prize 1963 року
• Нобелівська премія з фізики 1967 року
• Золота медаль імені Ломоносова рос. Большая золотая медаль имени М. В. Ломоносова 1989 року
• Медаль Ерстеда дан. Hans Christian Ørsted 1993 року
• Медаль Кетрін Брюс 2001 року

Названо на честь

• Астероїд 30828 Bethe
• Премія Ганса Бете Американського фізичного товариства
• Дім Ганса Бете в Корнельському університеті,  США
• Формула Бете-Блоха для визначення втрат енергії зарядженою частинкою, що рухається в речовині.
• Центр Ганса Бете у Вашингтоні,  США — Hans Bethe Center, 322 4th St. NE, Washington, DC 20002
• Центр теоретичної фізики Боннського університету,  Німеччина

Бібліографія

• Бете Г. Квантовая механика. — М. : Мир, 1965. — 336 с.
• Бете Г. Лекции по теории ядра. — М. : ИЛ, 1949. — 156 с.
• Бете Г. Теория ядерной материи. — М. : Мир, 1974. — 238 с.
• Бете Г., Бечер Р. Ф. Физика ядра. Часть 1: Устойчивые состояния ядер. — Х.-К. : ГНТИ Украины, 1938. — 252 с.
• Бете Г. Физика ядра. Часть 2: Теоретическая ядерная динамика. — М.-Л. : ГИТТЛ, 1948. — 384 с.
• Бете Г., Зоммерфельд А. Электронная теория металлов. — М.-Л. : ОНТИ НКТП СССР, 1938. — 316 с.
• Бете Г., Моррисон Ф. Элементарная теория ядра. — М. : ИЛ, 1958. — 360 с.
• Бете Г., Солпитер Э. Квантовая механика атомов с одним и двумя электронами. — М. : ГИФМЛ, 1960. — 562 с.
• Швебер С., Бете Г., Гофман Ф. Мезоны и поля. — М. : ИЛ, 1957. — 1004+514 с.

Література

1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
2. Bernstein Jeremy. «Hans Bethe, Prophet of Energy». New York: Basic Books, 1980. ISBN 978-0-465-02903-7. (англ.)
3. Bethe Hans A. «The Road from Los Alamos». New York: American Institute of Physics, 1991. ISBN 978-0-88318-707-4. (англ.)
4. Streeter E.C. «Solving the Solar Enigma: The Story of the Scientists Behind the Discovery of the Sun's Energy Source». Dimension Engineering Press, 2005. ISBN 978-1-888381-12-2. (англ.)