Ізобільне (Білогірський район)
село Ізобільне | |
---|---|
Країна | Україна |
Регіон | Автономна Республіка Крим |
Район/міськрада | Білогірський район |
Рада | Ізобільненська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA01040290010070254 |
Облікова картка | Облікова картка |
Основні дані | |
Населення | 1 408 |
Поштовий індекс | 97120 |
Телефонний код | +380 6550 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 45°34′15″ пн. ш. 34°56′30″ сх. д. / 45.57083° пн. ш. 34.94167° сх. д. |
Місцева влада | |
Адреса ради | 97120, АРК, Нижньогірський район, с. Ізобільне, пер. Центральний, 15 |
Карта | |
Мапа | |
|
Ізобі́льне (до 1945 року Тама́к; крим. Tamaq) — село Білогірського району Автономної Республіки Крим, центр Ізобільненської сільської ради. Населення — 1408 осіб за переписом 2001 року.
Ізобільне — село на північному сході району, у степовому Криму, на правому березі річки Салгир недалеко від гирла, висота над рівнем моря — 6 м[1]. Сусідні села: Омелянівка за 1 км на південь, Заливне за 5 км на захід та Лугове зі Степанівкою — за 5,5 км на північний захід. Відстань до райцентру — близько 23 кілометрів, там же найближча залізнична станція — Нижньогірська (на лінії Джанкой — Феодосія).
Вперше в історичних документах назва «Тамак» зустрічається в «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року.[2]
Також зустрічається назва Шатилівка, за прізвищем російського дворянина Шатилова, який володів селом. Він переселив сюди зі своїх пензенських та тульських маєтків сотні кріпаків, а також відкрив Шатилівський цегельний завод.
Пізніше у склад села увійшли сусідні села Буюк-Мін та Кучук-Мін.
Наприкінці XIX століття з місцевої цегли німецькими колоністами був побудований так званий «Шатилівський» амбар.[3]
У 1945 році Тамак був перейменований на Ізобільне, а совгосп «Тамак» у «Примор'я».[4]
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року населення території, підпорядкованій селу становило 1 408 осіб.
У 2007 році в селі було 340 дворів і мешкало 1217 осіб[5].
У 2000—2007 роках чисельність населення села зменшилась за рахунок міграції та природного зменшення.
У селі діють:
- Ізобільненська загальноосвітня школа I—III ступенів на 680 учнів[6];
- Будинок культури;
- Дитячий садок;
- Фельдшерсько-акушерський пункт;
- Відділення зв'язку.
- Поміщицькі будівлі, побудовані у 1872 році;
- Пам'ятник воїнам-односельчанам, що загинули в роки Другої світової війни;
- Вчителю Романенко, розстріляного в селі окупантами.
- ↑ Прогноз погоды в с. Изобильное (Крым). Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 12 серпня 2011.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 41 : Таврическая губерния. — 1865. elib.shpl.ru. Процитовано 6 серпня 2024.
- ↑ admin (14 березня 2023). Кирпич с клеймом Ш. Кирпичная библиотека Талпа Б.В. Процитовано 6 серпня 2024.
- ↑ Указ Президиума ВС РСФСР от 21.08.1945 № 619/3 — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 6 серпня 2024.
- ↑ СЕЛО ИЗОБИЛЬНОЕ[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ Школы Нижнегорского района[недоступне посилання з червня 2019]
- Облікова картка[недоступне посилання з червня 2019] на сайті ВРУ(укр.)
- Ізобільне [Архівовано 29 серпня 2019 у Wayback Machine.] на сайті who-is-who.ua [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Нижньогірський район. Карта: старі та нові назви(рос.)