Сєверне (Білогірський район)
| село Сєверне | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Білогірський район |
| Рада | Василівська сільська рада |
| Облікова картка | Сєверне |
| Основні дані | |
| Населення | 166 |
| Поштовий індекс | 97600 |
| Телефонний код | +380 6559 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°09′36″ пн. ш. 34°43′50″ сх. д. / 45.16000° пн. ш. 34.73056° сх. д.Координати: 45°09′36″ пн. ш. 34°43′50″ сх. д. / 45.16000° пн. ш. 34.73056° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 97611, АРК, Білогірський район, с. Василівка, вул. Каманська, 50 |
| Карта | |
  Сєверне | |
 Сєверне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Сє́верне (до 1945 року — Джеппар, крим. Ceppar, рос. Северное) — село в Україні, у Білогірському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Василівській сільській раді.
Історія[ред. | ред. код]
Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму ... 1784, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Джаафер[1] входив в Ширинський кадилик Кефінського каймаканства[2]. Після анексії Криму Російською імперією (8) 19 квітня 1783[3], (8) 19 лютого 1784, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Левкопольського, а після ліквідації в 1787 Левкопольського[4] - до Феодосійського повіту Таврійської області[5]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила до Акметецького повіту Новоросійської губернії[6]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[7], Джепар був включений до складу Урускоджинської волості Феодосійського повіту.
За Відомістю про кількість селищ, назви цих, у них дворів ... що у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805, в селі Джапар вважалося 5 дворів і 35 жителів, виключно кримських татар[8]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 позначено село Джаафер з 15 дворами[9]. Після реформи волосного поділу 1829 Джапар віднесли до Борюської (варіанти: Берюська, Бурюкська ) волості (перейменованої з Урускоджинської)[10]. На карті 1836 в селі позначені 15 дворів і будинок Кутінникова[11]. Мабуть, у ці роки, внаслідок еміграції татар до Туреччини[12], село спорожніло і на карті 1842 Джапар позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[13].
У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Шейїх-Монахської волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864», складеному за результатами VIII ревізії 1864, Джафар - володарське російське село з 8 дворами і 43 жителями при річці Малої Кара-Су[14] (на триверстової карті Шуберта 18 у селі Джафар позначено 6 дворів[15]). У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889», за результатами Х ревізії 1887, записаний Джапар з 29 дворами і 111 жителями[16]. На верстової карті 1890 в селі позначено 13 дворів з російським населенням[17]. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік» у селі Джепар, що входило до Василівського сільського товариства, вважалося 40 жителів у 8 домогосподарствах, а в безземельному селі Джапар, що не входило в жодне сільське суспільство, було 17 жителів, у яких господарств не було[18].
Після земської реформи 1890-х років[19], яка в повіті Феодосії пройшла після 1892 року, Джафар віднесли до Салинської волості того ж повіту. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік» в селі Джепар, що входило до Василівського сільського товариства, було 112 жителів у 27 дворах[20]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії. ч. Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий повіт Феодосії, 1915 рік Джепар не згадується.
Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921[21] була скасована волосна система і село увійшло до складу новоствореного Карасубазарського району Сімферопольського повіту[22], а в 1922 повіти отримали назву округів[23]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи ліквідувалися, Карасубазарський район став самостійною адміністративною одиницею[24] і село включили до його складу. Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Джапар, Василівської сільради (в якому село перебуває всю подальшу історію[25][26]) Карасубазарського району, було 38 дворів, всі селянські, населення становило 155 з них 144 росіяни, 10 українців, один грек[27].
У 1944 році, після Кримськоʼ операції, 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму», на виконання якої до району завезли переселенців: 6000 осіб з Тамбовської та 2100 — Курської областей. числі і в Бахчі-Елі[28], а на початку 1950-х років була друга хвиля переселенців з різних областей України[29]. З 25 червня 1946 року Джапар у складі Кримської області РРФСР[30]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року, Джапар (або Джепар) перейменували на село Северне (статус села, мабуть, присвоїли пізніше)[31]. 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР[32] У період з 1954 по 1968 рік до Північного приєднали село Довге[33]. За даними перепису 1989 року в селі проживало 124 особи[34]. З 12 лютого 1991 року село у відновленій Кримській АРСР[35], 26 лютого 1992 року перейменованій в Автономну Республіку Крим[36]. З 21 березня 2014 - окуповане Росією у складі Республіки Крим[37].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чернов Э. А. Идентификация населённых пунктов Крыма и его административно-территориального деления 1784 г. Азовские Греки. Процитовано 28 червня 2015.
- ↑ Лашков Ф. Ф. Каймаканствы и в оных каймаканами кто состоит // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — Симф. : Типогр. Таврическ. Губ. Земства, 1888. — Т. 6.
- ↑ Сперанский М.М. (составитель). Высочайшій Манифестъ о принятіи полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны, подъ Россійскую Державу (1783 г. Апрѣля 08) // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. — СПб. : Типография II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. — Т. XXI. — 1070 с.
- ↑ Киреенко Г. К. Ордера кн. Потемкина на 1787-й год (продолжение) // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — 1888. — № 6. — С. 1—35.
- ↑ Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
- ↑ О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.)
- ↑ Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
- ↑ Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 136.
- ↑ Карта Мухина 1817 года. Археологическая карта Крыма. Процитовано 29 червня 2015.[недоступне посилання з июня 2021]
- ↑ Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 134.
- ↑ Топографическая карта полуострова Крыма : со съёмки полк. Бетева 1835-1840 г. Российская Национальная Библиотека. Процитовано 2021-3-13.
- ↑ Шаблон:Книга:К вопросу о переселении крымских мусульман в Турцию в конце XVIII — первой половине XIX веков
- ↑ Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Археологическая карта Крыма. Процитовано 1 липня 2015.
- ↑ Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский (составитель). — Санкт-Петербург: Типография Карла Вульфа, 1865. — Т. XLI. — С. 85. — (Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел).
- ↑ Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865-1876. Лист XXXIII-13-f. Археологическая карта Крыма. Процитовано 2 липня 2015.
- ↑ Вернер К.А.. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии : [рос.]. — Симферополь : Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с.
- ↑ Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо. ЭтоМесто.ru. 1890. Процитовано 1 грудня 2017.
- ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
- ↑ Б. Б. Веселовский. Т. IV // История земства за сорок лет. — Санкт-Петербург: Издательство О. Н. Поповой, 1911. — 696 с.
- ↑ Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. — 1902. — С. 148—149.
- ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
- ↑ Крымская область // История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — Киев: Главная редакция УСЭ, 1974. — Т. 12. — 623 с. — 15 000 экз.
- ↑ И. М. Саркизов-Серазини. Население и промышленность. // Крым. Путеводитель / И. М. Саркизов-Серазини. — Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925. — С. 55—88. — 416 с.
- ↑ Административно-территориальное деление Крыма. Архів оригіналу за 10 червня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- ↑ Справочник административно-территориального деления Крымской области на 15 июня 1960 года / П. Синельников. — Исполком Крымского областного совета депутатов трудящихся. — Симферополь: Крымиздат, 1960. — С. 19. — 5000 экз.
- ↑ Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М.М. Панасенко. / Испол. ком. Крымского обл. Совета депутатов трудящихся. Орг.-инструкт. отд.; [под общ. ред. А. И. Татарникова]. — Симферополь: Крым, 1968. — 142 с. — 10 000 экз.
- ↑ Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. — Симферополь : Крымское центральное статистическое управление, 1927. — С. 84, 85.
- ↑ Постановление ГКО от 12 августа 1944 года № ГКО-6372с «О переселении колхозников в районы Крыма»
- ↑ Сеитова Эльвина Изетовна. Трудовая миграция в Крым (1944–1976) // Ученые записки Казанского университета. Серия Гуманитарные науки : журнал. — 2013. — Т. 155, № 3—1 (27 квітня). — С. 173—183. — ISSN 2541-7738.
- ↑ Закон РСФСР от 25.06.1946 Об упразднении Чечено-Ингушской АССР и о преобразовании Крымской АССР в Крымскую область
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
- ↑ Закон СССР от 26.04.1954 О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР
- ↑ Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М.М. Панасенко. / Испол. ком. Крымского обл. Совета депутатов трудящихся. Орг.-инструкт. отд.; [под общ. ред. А. И. Татарникова]. — Симферополь: Крым, 1968. — 142 с. — 10 000 экз.
- ↑ Музафаров Р. И. Крымскотатарская энциклопедия. — Симферополь : Ватан, 1995. — Т. 2 : Л — Я. — 425 с. — 100 000 экз.
- ↑ О восстановлении Крымской Автономной Советской Социалистической Республики. Народный фронт «Севастополь-Крым-Россия». Процитовано 24 березня 2018.
- ↑ Закон Крымской АССР от 26 февраля 1992 года № 19-1 «О Республике Крым как официальном названии демократического государства Крым». Ведомости Верховного Совета Крыма, 1992 г., № 5, ст. 194. 1992. Архів оригіналу за 27 січня 2016.
- ↑ Федеральный закон Российской Федерации от 21 марта 2014 года № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов — Республики Крым и города федерального значения Севастополя»
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |