Лічебне
| село Лічебне | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Білогірський район |
| Рада | Мічурінська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01040470020022194 |
| Облікова картка | Лічебне |
| Основні дані | |
| Населення | 567 (станом на 2014 рік) |
| Поштовий індекс | 97646 |
| Телефонний код | +380 6559 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°03′08″ пн. ш. 34°44′51″ сх. д. / 45.05222° пн. ш. 34.74750° сх. д.Координати: 45°03′08″ пн. ш. 34°44′51″ сх. д. / 45.05222° пн. ш. 34.74750° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
243 м |
| Водойми | річка Кучук-Карасу |
| Відстань до залізничної станції |
понад 60 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 97645, АРК, Білогірський район, с. Мічурінське, вул. Центральна, 40 |
| Карта | |
  Лічебне | |
 Лічебне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ліче́бне (до 1948 року — Катирша-Сарай, крим. Qatırşa Saray, рос. Лечебное) — село в Україні, у Білогірському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Мічурінській сільській раді.
Географія[ред. | ред. код]
Село Лічебне розташоване на північному сході Білогірського району, у межах внутрішньої гряди Кримських гір, біля південно-західного підніжжя хребта Кубалач, у долині річки Кучук-Карасу, яка є притокою річки Біюк-Карасу. Висота над рівнем моря — 243 м. Найближчі села: Багате — 1 км і Мічурінське — 3 км. Село знаходиться за великим скіфським курганом, який видно ліворуч з автошляху Сімферополь — Феодосія, на під'їзді до села Багатого. Відстань до райцентру — близько 15 км, до найближчої залізничної станції Сімферополь — понад 60 км[1].
Історія[ред. | ред. код]
Комонім села Катирша-Сарай крим. Qatırşa Saray, (нині — Лічебне), цілком можливо, походить від «палац шаха Кадира». За переказами, саме сюди, у старий ханський палац, яка слугувала літньою резиденцією, у кінці березня 1777 року, прибув останній кримський хан калга-султан Шагін Гірей. Він, ставши, нарешті, кримським ханом, жорстоко розправився зі своїми політичними противниками, сповна помстившись їм за своє невизнання, загибель своїх прихильників і захоплення гаремних красунь[2].
Проте, перша документальна згадка щодо села зустрічається дещо пізніше, а саме — в Камеральному Описі Криму 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства, Катирша-Сарай входило до Ширинського кадилику Кефінського каймаканства, а після утворення на території колишнього Кримського Ханства Таврійської області, село було приписане до Феодосійського повіту Таврійської області[3].
За різними відомостями, станом на жовтень 1805 року, у селі Катирша-Сарай значилося 38 дворів і 223 жителя, виключно кримських татар. На військово-топографічній карті 1817 року, також було позначене велике село Катирша-Сарай, але без зазначення числа дворів. На карті 1842 року, у селі Катирша-Сарай було позначено 95 дворів, а згідно з документами перепису 1849 року, у Катирша-Сараї було — 428 жителів.
Після земської реформи, у звіті, складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Катирша-Сарай — це общинне грецько-татарське село зі 75 дворами, 290 жителями і мечеттю понад річкою Кучук-Карасу[4].
За результатами Х ревізії 1887 року, у Катирша-Сараї було записано 107 дворів і 577 жителів. Перепис 1897 року зафіксував в селі — 603 мешканців, виключно кримських татар.
На 1915 рік, у Статистичному довіднику Таврійської губернії, у Салінській волості Феодосійського повіту значаться село Катирша-Сарай і маєток місцевого поміщика В. І. Дубса за тією ж назвою. Саме такі відомості зазначені в енциклопедичному виданні Історія міст і сіл Української РСР, під головною редакцією Тронька П. О.
Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року, волосна система була скасована і село Катирша-Сарай увійшло до складу новоствореного Карасубазарського району Сімферопольського повіту, а в 1922 році повіти отримали назву округів. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких округи були ліквідовані, Карасубазарський район став самостійною адміністративною одиницею, і село було включено до його складу.
Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, у селі Катирша-Сарай, значилося 133 двори, з них — 132 селянських, населення становило 592 особи, з них — 487 татар, 44 вірменина, 31 грек, 19 німців, 10 росіян та 1 болгарин, діяла єдина татарська школа.
Після звільнення Криму від німецької окупації, згідно з постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, всі кримські татари були депортовані до Середньої Азії.
12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму», згідно з якою у Карасубазарський район з Тамбовської та Курської областей (Росія) переселяли 8100 осіб. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 18 травня 1948 року село Катирша-Сарай було перейменоване в село Лічебне.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 637 осіб, з яких 307 чоловіків та 330 жінок[5].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 705 осіб[6].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| кримськотатарська | 47,80 % |
| російська | 43,69 % |
| українська | 7,38 % |
| вірменська | 0,43 % |
| білоруська | 0,28 % |
| інші | 0,42 % |
Економіка[ред. | ред. код]
Економіка села Лічебне представлена виключно сільським господарством. До 1954 року село входило до колгоспу ім. Орджонікідзе. По сусідству були розташовані землі колгоспу ім. Мічуріна з центральним селом Мічурінське. Після об'єднання два колгоспи злилися в один — ім. Мічуріна. На кінець 1980-х років (в складі колгоспу ім. Мічуріна, правління якого знаходилося в селі Мічурінське), у селі Лічебне існував великий тваринницький комплекс з новітніми, на той час, технологіями, у складі якого були:
- Молочно-товарна ферма (дійне стадо налічувало — понад 400 голів).
- Телятник.
- Свиноферма.
- Конюшня.
- Вівчарня.
- Пташник.
- Фруктові сади (на північно-західній та південній околиці села).
- Виноградники.
- Овочеві поля.
- Тютюнові (промислові) посіви.
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
На кінець 80-х — початок 90-х років 20-го століття в селі функціонували:
- Сільський клуб.
- Магазин (станом на 2014 рік, у селі — 3 сільські магазини приватної форми власності).
- Поштове відділення.
- Дитячий садок.
- Медичний пункт (станом на 2014 рік — фельдшерсько-акушерський пункт).
- Лазня.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
На півдорозі від райцентру Білогірськ до села Лічебне, обабіч автошляху, розташована скеляста гора Ак-Кая (відома ще як Біла Скеля), що височіє у вигляді стрімчака висотою до 325 метрів.
Неподалік села також розташована скеля «Синій камінь» (за іншими назвами: до 1948 року Кокта́ш; укр. Синьокам'янка, крим. Köktaş, Кокташ — «Синій камінь»), висотою 80 метрів, яка за ствердженнями вчених є кораловим рифом (біогермом)[8].
На околиці села є сірчане джерело з цілющою сульфатною водою. Ще на початку XX століття місцевий поміщик В. І. Дубс обладнав доступ до нього, куди у свій час масово приїжджали лікуватися люди[9]. За радянських часів вивченням джерела в селі Лічебне займався академік Обручев В. П. Зараз[коли?] джерело перебуває в напівзанедбаному стані[10].
Значення[ред. | ред. код]
З 10 травня 2016 року у рамках проекту Міністерства інформаційної політики України «Крим. Декомунізовані» в ефірі радіостанції «Радио Вести» транслювалися ролики з розповідями про історичні назви кримських міст та сіл, у тому числі слухачі дізналися про такі села, як Улакли, Орталан, Катирша-Сарай, Шейх-Кой та Кокоз. За словами журналіста «Радио Вести», кандидата філологічних наук Ксенії Туркової, метою даного проекту стала необхідність якомога більше розповідати українській та світовій аудиторії про Крим[11].
Також[ред. | ред. код]
Житловий сектор села Лічебне складається з приватних домогосподарств. Із розбудовою села були сформовані вулиці Мічуринська, Гагаріна, Південна, Сільська, Черкаська, Підгорна, Нова. В Лічебне можна дістатися з м. Сімферополя — від автостанції «Східна» (маршрутне таксі в цьому напрямку прямує п'ять разів на день), з м. Білогірська — автобусом, від автостанції. Власним автотранспортом — по феодосійській трасі (Р-23), до покажчика село «Лічебне», потім — кілометр в гору, перший спуск праворуч — до села.
Джерела[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. (під головною редакцією Тронько П. О.). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 803 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лічебне. Загальна інформація. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 26 березня 2017.
- ↑ Село Лічебне (Катирша-Сарай). Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 26 березня 2017.
- ↑ BIBLIOTHECA CHERSONESSITANA: ИТУАК: Том 6 Про ордери князя Потьомкіна…. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 26 березня 2017.
- ↑ Волості та найважливіші поселення Європейської Росії: Вип. 1-8, (рос.). Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 26 березня 2017.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Село Лічебне і скеля «Синій камінь»(ФОТО). Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 31 березня 2017.
- ↑ Села Білогірського району: Лічебне (Катиршах-Сарай). Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 26 березня 2017.
- ↑ Село Лічебне. 16.04.2009. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 1 квітня 2017.
- ↑ МІП та «Радио Вести» представлять проект «Крим. Декомунізовані». 10.05.2016, 08:05. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 31 березня 2017.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
