Алофан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алофан
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1]
АбревіатураAlp[2]
Хімічна формулаAl₂O₃(SiO₂)₁.₃-₂.₀·2.5-3.0H₂O[3]
Nickel-Strunz 109.ED.20[4]
Dana 871.1.5.1
Ідентифікація
Колірблакитнуватий або зеленуватий
Сингоніяаморфний стан[5]
Твердістьбл. 3.0-3.5
Колір рисибілий
Густина1.85—1.89
Інші характеристики
Названо на честьЗовнішній вигляд (давньогрецька мова)[6],
інший[d] (давньогрецька мова)[6]
CMNS: Алофан у Вікісховищі

Алофа́н[7] (грец. αλλοφανης — той, що виявляється іншим) — мінерал, водний силікат алюмінію непостійного складу, одночасно осаджений колоїд глинозему і кремнезему, блакитнуватого або зеленуватого відтінку, який часто помилково вважали за мідну руду. Вперше описаний у 1816 році[8].

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Формула: m•Al2O3 n SiO2 p H2O.

Містить (%): Al2O3 — 40,5; SiO2 — 23,8; H2O — 35,7. Часто містить Fe2O3 (до 0,8% в фероалофані), домішки MgO, СаО, К2O, Na2O, CuO, ZnO, P2O5, СО2, SO3. Аморфний.

Густина 1,87±0,20.

Твердість 3,0—3,5.

Колір блакитний, зелений, білий. Дуже крихкий. Гіпергенний. Ізотропний.

Зустрічається в зонах окиснення рудних родовищ (свинцево-цинкових, мідних та ін.) і в корі вивітрювання разом з галуазитом, хризоколою, кварцом, карбонатами. В Закарпатті зустрічається серед гідротермальних мінералів на ртутних родовищах[9].

Різновиди

[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • алофан-евансит (суміш алофану з еванситом);
  • алофан залізний (відміна алофану з Подольска, Московської області, яка містить 25 % Fe2O3);
  • алофан-опал (суміш алофану з варисцитом);
  • алофан фосфористий (відміна алофану, яка містить до 8 % Р2О5), алофан-хризокола (суміш алофану з хризоколою).
  • меліт — різновид алофану; за прізв. італ. геолога Р. Мелі (R.Meli), M.F.Zambonini, 1899.
  • розумовськіт(н) «нім. Razoumowskin»[10][11] — синій і зелений алофан — названо на честь українського геолога Розумовського Григорія Кириловича (1759—1837), який вивчав цей мінерал.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
  4. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. mineralienatlas.de
  6. а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and EtymologyForgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
  7. Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 17. — ISBN 978-966-360-463-3.
  8. Hausmann, J.F.L. and Stromeyer, F. (1816) Über Silberkupferglanz und Allophan. Göttingische Gelehrte Anzeigen 2, 1251-1253.
  9. Є. А. Лазаренко. По вулканическим Карпатам: Путеводитель. — Ужгород: Карпати, 1979 — 96с.
  10. Rasumowskin
  11. https://www.mindat.org/min-46949.html

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]