Андрієвська Лариса
| Андрієвська Лариса | |
|---|---|
| Народилася |
9 вересня 1968 (55 років) Львів, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | журналістка |
Лари́са Андріє́вська (нар. 9 вересня 1968, Львів) — українська перекладачка, журналістка, редакторка. Керівниця проєкту «Книжка на сцені».
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Народилась у Львові. За освітою редактор, журналіст, історик преси. Закінчила Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова за спеціальністю «Журналістика» (1990) та Російський відкритий університет (1995, Санкт-Петербург). Магістр історії. З 2021 року належить до Національна спілка театральних діячів України.
Робота[ред. | ред. код]
Працювала у львівських газетах:
- «Ратуша»,
- «Поступ»,
- «Молода Галичина», а також:
- у видавництві ЛА «Піраміда»,
- Видавничій групі «Сучасність»
Учасниця[ред. | ред. код]
- Міжнародного перекладацького семінару Олі Гнатюк та Адама Поморського «Translatorium» (2003, 2004, 2005)[1][2];
- перекладацьких майстерень Адама Поморського при Драматичному театрі у Варшаві (2005);
- Стипендіатка програм ОВТА при Варшавському університеті (2003, 2004);
- програми міністра культури Республіки Польща Gaude Polonia (2005,2009, Варшава);
- Kolegium Tlumaczy (2006, 2014, 2019, Краків);
- Міжнародного будинку письменників і перекладачів Ventspilshouse (Латвія, 2009, 2017, 2020);
- Вишеградського центру європейської освіти, 2011;
- Translation House Looren, 2020.
Перекладає з польської, російської, білоруської та англійської мов.
Бібліографія[ред. | ред. код]
Переклади з польської[ред. | ред. код]
- «Клуб комісара Бонця» (Львів: ЛА Піраміда, 2002)[3]
- Мечислав Опалек. «На щербатім львівськім бруці» (Львів: ЛА Піраміда, 2002)[4]
- Станіслав Лем. «Високий Замок» (Львів: ЛА Піраміда, 2002)[4]
- Марія Конопницька. «Про сирітку Марисю і краснолюдків» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2004)
- Ізабела Сова. «Смак свіжої малини» (Харків: Фоліо, 2005)
- Ізабела Сова. «Терпкість вишні» (Харків: Фоліо, 2005)
- Ізабела Сова. «Тістечка з ягодами» (Харків: Фоліо, 2005)
- Дорота Масловська. «Польсько-російська війна під біло-червоним прапором» (Харків: Фоліо, 2006)
- Марек Гласко. «У День смерти Його» (Сучасність, № 1, 2006)
- Павел Гюлле. «Мерседес-Бенц» (Сучасність, № 1-2, 2007)
- Станіслав Лем. «Розповіді про пілота Піркса: цикл» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2016)[5]
- Станіслав Лем. «Високий Замок» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2016)[4][5]
- Станіслав Лем. «Розповіді про пілота Піркса. Маєстат слова» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2017)[5]
- Марія Конопніцька. «Про сирітку Марисю і краснолюдків» (Київ: Знання, 2017)[4][5]
- Тадеуш Ружевич. «Між двома картотеками. Вибрані драми» (Київ: Видавництво Анетти Антоненко, 2017)[5]
- Болеслав Прус. «Катеринка» (Київ: Знання, 2017)[5]
- Станіслав Лем. «Високий Замок. Шпиталь Преображення. Людина з Марса. Ранні оповідання. Юнацькі вірші» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2017)[5]
- Станіслав Лем. «Розповіді про пілота Піркса. Горизонти фантастики» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2018)[5]
- Стефан Грабинський. «Демон руху. Книга вогню» (Київ: Знання, 2018)[5]
- Павел Гюлле. «Мерседес Бенц із багажником» (Київ: Видавництво Анетти Антоненко, 2019)[5][6][7]
- Болеслав Прус. «Лялька» (Київ: Знання, 2019)[5]
- «Жахлива книжка: збірник страшних історій» (Харків: Ранок, 2019)[8]
- Збіґнєв Герберт. Печера філософів (Київ: Видавництво Анетти Антоненко, 2021
- Вітольд Ґомбрович. Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (Київ: Видавництво Анетти Антоненко, 2021
Переклади з білоруської[ред. | ред. код]
- Ольгерд Бахаревич. «Білоруси на кришталевих кулях» («Сучасність», № 8, 2006)
- Андрій Хаданович. «Білоруський мужчина» (Тернопіль: Крок. 2015)
Переклади з російської[ред. | ред. код]
- Немат Келімбетов «Не хочу втрачати надію» (Київ: Дніпро, 2008) (спільно з Ігорем Римаруком)
- Олжас Сулейменов «Тюрки в доісторії. Про походження давньотюркського письма» (Київ: Дніпро, 2008)
Упорядниця[ред. | ред. код]
- Антологія літературної казки львівських письменників «Казки Старого Лева», Видавництво Старого Лева, 2003, ISBN 966-96087-6-4[9]
- Ігор Римарук. Божественний вітер: останні вірші, Чернівці: Букрек, 2012, ISBN 978966-399=423-9[10][11]
Театральні переклади[ред. | ред. код]
- Матеуш Пакула «На кінці ланцюга», 2012
- Маґда Фертач «Trash story»[12]
- Малгожата Сікорська-Міщук «Бургомістр»[13]
- Корнель Макушинський «Дев'ять коханок кавалера Дорна»[14]
- Юлія Голевінська «Чужі тіла»
- Тадеуш Кантор «Велополе, Велополе»
- Тадеуш Ружевич «Картотека»
- Маліна Пшеслюґа, «Прутик»
- Войцех Томчик, «Нюрнберг»[15]
Тадеуш Ружевич «Свідки», https://litcentr.in.ua/news/2021-06-09-13542 [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Хороші твори у добрих і гірших перекладах. portal.lviv.ua (укр.). Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Трагічна музика Ярослава Івашкевича. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 7 травня 2008. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Клуб комісара Бонця: кримінальні загадки. Юрій Винничук презентує. Львів: Піраміда. 2002. ISBN 978-966-7188-56-6.
- ↑ а б в г Каталог бібліотек Львова › Електронний каталог › Результати пошуку за „au:Андрієвська Лариса“. opac.lviv.ua (укр.). Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Книгарня 'Є'. Книжки перекладача Лариса Андрієвська та актуальна інформація - Книгарня "Є". book-ye.com.ua (ua) . Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Історії, які їх хочеться читати і читати. bukvoid.com.ua. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ 5 найважливіших перекладних книг 2019 року, які ви могли не помітити. The Village Україна. 4 грудня 2019. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Книга Жахлива книжка: збірник страшних історій - Книжковий інтернет-магазин - Видавництво Ранок. www.ranok.com.ua. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ «Казки Старого Лева» - Лариса Андрієвська (упорядн) - Крамниця - АртВертеп - Найбільший on-line центр сучасної культури України. artvertep.com. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Замок, Високий (9 жовтня 2012). Дуже Римаруковий «Божественний вітер» — Високий Замок. wz.lviv.ua (uk-ua) . Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Видавничий дім "Букрек" — Новини. www.bukrek.net. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Драмгурток. Збруч (укр.). Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Сценічне читання п'єси "Бургомістр" Малгожати Сікорської-Міщук – Перша сцена сучасної драматургії «Драма.UA». TicketClub.com.ua. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Знайти себе на театральній сцені. І не загубити в суспільстві. ipress.ua (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ НЮРНБЕРГ – Театр Лесі Українки. teatrlesi.lviv.ua. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 5 грудня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лариса Андрієвська. Королівський подарунок до мілленіуму
- Лариса Андрієвська. Книжка року-2000 [Архівовано 14 червня 2019 у Wayback Machine.]
- «Як театру не вижити без публіки, так і нам без покупця» — Лариса Андрієвська [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Лариса Андрієвська: «В ідеальному проєкті суть — у назві, а цілі й результати — в першому абзаці» [Архівовано 30 грудня 2020 у Wayback Machine.]
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (липень 2013) |