Бернадський Валентин Данилович
Бернадський Валентин Данилович | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Валентин Данилович Бернадский | ||||
При народженні | рос. Валентин Данилович Бернадский | |||
Народження | 31 грудня 1916 (13 січня 1917)[1] Озеряни, Щаснівська волость, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія | |||
Смерть | 11 вересня 2011 (94 роки) | |||
Сімферополь, Україна | ||||
Країна | Російська імперія СРСР Україна | |||
Жанр | жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт | |||
Навчання | Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1950) | |||
Діяльність | художник, педагог | |||
Вчитель | Йогансон Борис Володимировичd, Бернштейн Михайло Давидович і Зайцев Олександр Дмитровичd | |||
Відомі учні | Бакаєв Сергій Іванович, Мірошниченко Павло Петрович і Гаврилюк Микола Степанович | |||
Працівник | Кримське художнє училище імені Миколи Самокиша | |||
Член | Спілка радянських художників України | |||
Партія | КПРС | |||
У шлюбі з | Драгомирова Ніна Степанівна | |||
Діти | Gennady Bernadskyd | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Звання | лейтенант | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Валентин Данилович Берна́дський (нар. 13 січня 1917, Озеряни — пом. вересень 2011, Сімферополь) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1950 року. Почесний академік Російської академії мистецтв з 2009 року[2]. Чоловік художниці Ніни Драгомирової, батько художника Геннадія Бернадського.
Народився 31 грудня 1916 [13 січня 1917] року в селі Озерянах (нині Ніжинський район, Чернігівської області, Україна) у багатодітній сім'ї. З 1937 по 1940 рік навчався в Ленінградському художньому училищі, але був звідти виключений, як син ворога народу. У 1940 році вступив до Ленінградського інституту живопису, скульптури й архітектури і вже після першого курсу за блискучі успіхи був відзначений Сталінською стипендією[2].
1942 року, разом з іншими студентами, евакуйований до Самарканда, де був призваний до Червоної армії. Після закінчення військового училища зв'язку направлений до військової роботи в Москві, згодом воював на 4-му Українському фронті, в 63-й гірськострілецькій бригаді. 9 травня 1945 року зустрів під Прагою. Після перемоги його направили до маршала Костянтина Рокосовського — малювати «бойовий шлях армії Рокосовського». Згодом, після демобілізації, продовжив навчання в Ленінграді, яке закінчив у 1950 році. Його викладачами були Борис Йогансон, Олександр Зайцев, Михайло Бернштейн.
Упродовж 1950—1952 років викладав у Кримському художньому училищі в Сімферополі. Серед учнів Сергій Бакаєв, Павло Мірошниченко. З 1952 року — на творчій роботі. Член КПРС з 1963 року. З 1970 по 1980 рік очолював правління Кримської організації Спілки художників України[2]. Жив у місті Сімферополі, в будинку на вулиці Беспалова, № 98. Помер в Сімферополі у вересні 2011 року.
Працював в галузі станкового живопису, писав сюжетно-тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:
- «Мітинг у Джанкої» (1952, у співавтостві з Віктором Апановичем);
- «Колгоспний сторож» (1955, Севастопольський художній музей імені Крошицького);
- «Портрет художника Михайла Крошицького» (1955);
- «Кримська осінь»(1959—1960);
- «На винограднику» (1961, Полтавський художній музей);
- «Портрет Героя Соціалістичної Праці Михайла Македонського» (1961);
- «Наташа» (1963);
- «Керченські судноремонтники» (1964);
- «Сонячні грона» (1967);
- «Легендарний 1920-й» (1967);
- «Портрет художника Віктора Апановича» (1969);
- «Будівельники Північно-Кримського» (1969);
- «Портрет заслуженого діяча мистецтв Костянтина Прохорова» (1970);
- «Дівчина в шубці» (1971);
- «Зацвів мигдаль» (1972);
- «Осіння пора» (1975);
- «Портрет повного кавалера ордена Слави Івана Клименка» (1974);
- «Династія хліборобів» (1981);
- «Портрет художника Лева Балкінда» (1984; Сімферопольський художній музей[3]);
- «Переможці Врангеля» (1985);
- «Аджимушкайська трагедія» (1987);
- «Портрет письменника Анатолія Домбровського» (1989);
- «Дівчина в садку» (1995);
- «Осінні квіти» (1998);
- «Ранок» (1998, полотно, олія);
- «Автопортрет» (1998);
- «Осінні квіти на вікні» (1999);
- «Осінні турботи» (2001);
- «Антон Чехов та Ольга Кніппер-Чехова в Гурзуфі» (2001);
- «В майстерні увечері» (2001).
Брав участь у всесоюзних виставках з 1950 року, республіканських — з 1954 року, та у зарубіжних з 1983 року (Велика Британія, Японія, Греція, США, Франція)[2]. Персональні виставки відбулися в Києві у 1988, 2002 роках, Парижі у 1992 році.
Роботи художника знаходяться у музейних та приватних колекціях України, Росії, США, Франції, Голландії, Великої Британії[2]. Понад 90 творів майстра зберігається у Музеї сучасного мистецтва України.
- Орден «Знак Пошани»;
- Заслужений художник УРСР з 1976 року[2];
- Орден Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)[4];
- Народний художник УРСР з 1989 року;
- Премія АР Крим за 1998 рік;
- Народний художник Російської Федерації з 2003 року;
- Заслужений діяч мистецтв Автономної Республіки Крим з 2007 року[2];
- Золота медаль «За внесок у світову культуру» Міжнародного фонду «Культурне надбання» (2010)[2];
- Почесний знак Автономної Республіки Крим «За вірність обов'язку» (2011)[2].
- ↑ а б в г д е ж и к Бернадский Валентин Данилович / Галерея Art-nostalgie. [Архівовано 6 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ К юбилею Льва Балкинда / Симферопольский художественный музей.(рос.)
- ↑ Подвиг народа. [Архівовано 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Бернадский, Валентин Давидович (Данилович) // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 1. — Москва: Искусство, 1970. — сторінка 381 (рос.);
- Бернадський Валентин Данилович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 35.;
- Бернадський Валентин Данилович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Бернадський Валентин Данилович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 61 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- В. С. Вуйцик. Бернадський Валентин Данилович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 188—189. — ISBN 5-88500-27-1;
- Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Бернадський Валентин Данилович // Художники України: 100 видатних імен. — Київ: АртЕк, 2007, сторінки 32—35. ISBN 966-505-134-2;
- Р. Д. Бащенко. Бернадський Валентин Данилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
- Народились 13 січня
- Народились 1917
- Уродженці Озерян (Ніжинський район)
- Померли 11 вересня
- Померли 2011
- Померли в Сімферополі
- Випускники Санкт-Петербурзького державного академічного інституту живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна
- Викладачі Кримського художнього училища імені М. С. Самокиша
- Члени Національної спілки художників України
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Народні художники УРСР
- Заслужені художники УРСР
- Народні художники Російської Федерації
- Заслужені діячі мистецтв АРК
- Уродженці Козелецького повіту
- Радянські військовики Другої світової війни
- Українські живописці
- Радянські художники
- Українські портретисти
- Радянські художники-портретисти
- Українські пейзажисти
- Радянські художники-пейзажисти
- Українські натюрмортисти
- Радянські натюрмортисти
- Художники Сімферополя
- Радянські педагоги