Бестужев-Рюмін Костянтин Миколайович

Костянтин Миколайович Бестужев-Рюмін
Константин Николаевич Бестужев-Рюмин
Народився	14 травня 1829(1829-05-14) Нижньогородська губернія, Російська імперія
Помер	2 січня 1897(1897-01-02) (67 років) Санкт-Петербург, Російська імперія ·пневмонія
Поховання	Новодівочий цвинтар
Місце проживання	Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	історик, перекладач
Alma mater	Московський університет
Галузь	історія, джерелознавство
Заклад	Імператорський Санкт-Петербурзький університет Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь	магістр
Вчителі	Мельников Павло Іванович
Аспіранти, докторанти	Платонов Сергій Федорович Лаппо-Данилевський Олександр Сергійович Nikolay Chechulind Yevgeny Shmurlod
Членство	Петербурзька академія наук
Рід	House of Bestuzhevd
Бестужев-Рюмін Костянтин Миколайович у Вікісховищі

Бестужев-Рюмін Костянтин Миколайович (14 травня 1829 — 2 січня 1897) — російський історик, професор Петербурзького університету, академік. Член Історичного товариства імені Нестора-Літописця. Керівник санкт-петербурзької школи історіографії, фахівець з джерелознавства. За чинам — таємний радник. За поглядами належав до слов'янофілів.

Життєпис

Народився у селі Кудрьошкі Горбатовського повіту Нижньогородської губернії в старовинній дворянській родині. Популярність отримали його брати Валеріан (1834—1890, прокурор в м. Самарі, потім голова окружного суду в м. Острогозьку) і Василь (1835—1910, генерал-лейтенант). Ще більш відомий їх дядько Михайло Бестужев, страчений в 1826 році на Кронверкській набережній.

Середню освіту здобував у приватному пансіоні Л. Ф. Камбека, в благородному пансіоні при Нижньогородській гімназії, який в 1844 р. був перетворений в Нижньогородській Дворянський інститут (1840—1845); в Нижньогородській гімназії (1845—1847). У 1847 р. Бестужев-Рюмін вступив до Московського університету на словесний факультет, але майже відразу перейшов на юридичний факультет. У студентські роки зазнав впливу Т. М. Грановського, К. Д. Кавеліна, С. М. Соловйова. Після закінчення університету (1851) він ніколи більше не займався юриспруденцією. З середини 1850-х років почалася журналістська діяльність Бестужева-Рюміна: він був помічником редактора «Московских ведомостей», пробував видавати свій журнал «Московське огляд» (гроші на видання дав А. І. Лакс), в 1859—1865 роки співпрацював в журналі «Вітчизняні записки» (рос. Отечественные записки).

Першими статтями Бестужева-Рюміна в області російської історії стали відгуки на роботи Б. М. Чичеріна, С. М. Соловйова, в яких він виступив на підтримку державної школи. Він багато працював над перекладами, зокрема, переклав двотомну працю англійського історика і соціолога Г. Т. Бокля «Історія цивілізації в Англії» (рос. История цивилизации в Англии).

У 1861—1869 роках Бестужев-Рюмін — був редактором відділу російської та слов'янської історії в «Енциклопедичному словнику» (рос. Энциклопедический словарь) А. О. Краєвського, в 1863—1864 рр. — редактор «Записок Імператорського російського Географічного товариства» (рос. Записки Императорского Русского географического общества), в 1865 р. був обраний членом Археографічної комісії і вступив в члени Російського Історичного товариства. У 1864 р. він був запрошений викладати російську історію в царській родині, що свідчило про визнання його наукових заслуг.

З 1860-х років Бестужев-Рюмін відійшов до слов'янофільського напрямку, хоча спочатку критикує його релігійно-філософські концепції.

У лекціях 1880-х років вчений зайнявся проблемою з'ясування передумов і причин виникнення слов'янофільського напрямку. Він доводив, що слов'янофільство склалося як реакція на загальну прозахідницьку обстановку. Поява в країні національного спрямування Бестужев-Рюмін називав «дивом», оскільки освіта в Росії, стверджував він, завжди була наносною, а до кінця XVIII — початку XIX століть російське суспільство досягло повної денаціоналізації.

У 1890 р. Імператорська академія наук обрала К. М. Бестужева-Рюміна своїм дійсним членом на Відділенні російської мови і словесності. Обраний почесним членом Російського Археологічного товариства.

З його ініціативи у 1878 р. було відкрито Вищі жіночі курси.

Помер у м. Санкт-Петербург на 68 році життя від запалення легенів, похований на Новодівочому цвинтарі (Санкт-Петербург).

Праці

Автор ряду праць і статей, присвячених в основному стародавньому періоду вітчизняної історії: «Про склад руських літописів», «Руська історія» (1 і 2 томи) та ін.. У своїх працях обмежувався описом історичних фактів.

• (рос.)Бестужев К. Н., Русская история. — М.: Вече, 2007. — ISBN 5-9533-1518-0.

Бестужев-Рюмін про роль татар в становленні Російської держави

Впливу татар не можна відкидати вже тому, що ми довго перебували з ними в зв'язку, і тому, що в своїх зносинах зі Сходом Московська держава користувалася послугами татар; в адміністрацію увійшло багато східного, особливо у фінансовій системі: цього теж, здається, не можна відкидати; можливо, знайдуться сліди і у військовому устрої. Це наслідки прямі; непрямі наслідки навряд чи не важливіші, бо сюди належить відділення Східної Русі від Західної, значна частка зупинки у розвитку просвітництва: у татарщину було не до освіти, — і огрубіння звичаїв.

Оригінальний текст (рос.)

Влияния татар нельзя отвергать уже потому, что мы долго находились с ними в связи, и потому, что в своих сношениях с Востоком Московское государство пользовалось услугами татар; в администрацию вошло много восточного, особенно в финансовой системе: этого тоже, кажется, нельзя отвергать; быть может, найдутся следы и в военном устройстве. Это следствия прямые; косвенные следствия едва ли не важнее еще, ибо сюда принадлежит отделение Руси Восточной от Западной, значительная доля остановки в развитии просвещения: в татарщину было не до просвещения, — и огрубение нравов.

Див. також

• Бестужевські курси

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Бестужев-Рюмин, Константин Николаевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IIIa. — С. 622—623 (т. I с. 258). (рос. дореф.)
• Бестужев-Рюмин Константин Николаевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Киреева Р. А., Бестужев-Рюмин и историческая наука второй половины XIX века. (рос.)
• Киреева Р. А., Бестужев-Рюмин К. Н. // Историки России: Биографии / Под ред. А. А. Чернобаева. — М., 2001.(рос.)
• Малинов А. В., «К. Н. Бестужев-Рюмин, Очерк теоретико-исторических и философских взглядов». СПб., С.-Петербургский гос. ун-т, 2005, 216 с. (рос.)
• Ігор Роздобудько. Чому нас вчать найвидатніші історики Росії, або Як побороти комплекс меншовартості. // Науковий вісник Українського університету. Москва, 2001 р. Стор. 30-37. [Архівовано 30 грудня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бестужев-Рюмін Костянтин Миколайович
• Бестужев-Рюмин Константин Николаевич // Профіль на сайті РАН [Архівовано 24 червня 2020 у Wayback Machine.]
• Бестужев-Рюмин Константин Николаевич // Сетевой биографический словарь историков Санкт-Петербургского университета XVIII—XX вв. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)