Велика Вільшанка
| село Велика Вільшанка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Обухівський район |
| Рада | Великовільшанська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA32120030050026543 |
| Облікова картка | Велика Вільшанка // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України. |
| Основні дані | |
| Населення | 979 |
| Площа | 0,041961 км² |
| Густота населення | 23,330 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 08671 |
| Телефонний код | +380 4571 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°04′07″ пн. ш. 30°26′02″ сх. д. / 50.06861° пн. ш. 30.43389° сх. д.Координати: 50°04′07″ пн. ш. 30°26′02″ сх. д. / 50.06861° пн. ш. 30.43389° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Велика Вільшанка, вул. Шевченка, 4 |
| Карта | |
  Велика Вільшанка | |
 Велика Вільшанка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вели́ка Вільша́нка (колишня назва Барахтянська Вільшанка) — село в Обухівському районі Київської області.
Засноване в 1762 році. Населення — близько 980 жителів.
В селі знаходиться жіночий монастир на честь Ікони Божої Матері «Відрада і Втіха» — подвір'я Свято-Троїцького Іонинського монастиря.[1]
Селом протікає річка Раківка.
Історія[ред. | ред. код]
Барахтянская Вільшанка, в 5-ти верстах від Барахт, при брудному струмку Раківці, також впадає в Стугну при селі Копачеві. Жителів обох статей 2510. У 1762 році нараховувалося жителів 1032 в 130 дворах, а в 1740 року в 180 дворах було до 1200 обох статей. По інший бік струмка Тростинка, вже вважається в Київському повіті, розташована велике поміщицьке село також Вільшанка (дивись в Київському повіті) яке очевидно вже в давнину вважалося одним селом з Барахтянською Вільшанкою. У літописі преподобного Нестора, при описі походу великого князя Ізяслава Мстиславовича і його боїв з Володимирком князем Галицьким, згадується про село Ольшаниця за річкою Стугною. Хоча в Васильківському повіті знаходиться містечко Ольшаниця, але як воно складається від Стугни в 50-ти верстах: то описувані події з більшою зручністю пристосовуються до Вільшанки, зараз же за Стугною щодо Києва лежить. За струмка, при якому село розташоване, за переказами, були великі болота, зарослі вільхою, лозою і очеретом; тепер від вільхи, що дала назву селищу, залишилося лише кілька дерев; болота висохли і звернені в лугові сінокоси.У північно-східній частині села помітний вал, що йде від Обухова полями, що перетинає Раківку і прямує через Вільшанські поля до Барахт і Митниці. Паралельно з цим валом в відстані 3-х верст йде інший вал, ще найдавніший. Там де вони наближаються до Погребищенських полів, серед болота, стоїть величезна могила, звана "погана", а біля неї на горі між перелісками інші дві могили; тут же недалеко в лісі безліч невеликих поховань на великому просторі яру, званого "Верем'є".У сукупності могили ці представляються як би якимось величезним кладовищем, давно залишеним і зарослим віковим лісом. На північ від цього кладовища гігантів, на полях села Погреби, на просторі двох верст насипаний вал, який мав би захищати одну рать від іншої, очікуваної від Києва, і ховали своїх воїнів після битви на вищезгаданому цвинтарі, що позаду укріплень знаходився. Церква тут в ім'я Архістратига Михаїла, існувала, як виражається народ, з давніх-давен. Нині існуюча у візиті 1746 року Білоцерківського деканату описана так: "що вона в 1743 згоріла, але вже нова на тому ж місці побудована з дубового дерева про трьох куполах. Дзвіницею стара." Згоріла церква описана у візиті 1740 року, де сказано, що вона соснова, пристойна, побудована в 1700 році. У церкві чудовий образ Пресвятої Діви тримає на лівій руці Господа Ісуса. Образ цей ще в 1792 році, як значиться у візиті, був старий на полотні зображений і вважався чудотворним. Він стояв біля вівтаря при лівій стіні. З священиком Ольшанської церкви достопамятен Михайло Семеоновіч, присвячений до неї в Києві 12 квітня 1716 митрополитом Іосафом Краківським, дорікає візит 1740 в прихильності до православ'я, хоча оффіційно змушений був прийняти унію з Папою ще в 1737 році. Ольшанська церква по штатам зарахована до 4-го класу: землі має 47 десятин. // Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, у пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. - Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2005. - с.388-389
За адміністративно-територіальним поділом XVIII ст. село відносилося до Білоцерківської округи Київського нам., з 1797 р. Васильківського пов. Київської губ.
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Михаїла с. Барахтянська Вільшанка XVIII ст. - Білоцерківської округі Київського нам., з 1797 р. Васильківського пов. Київської губ.; ХІХ ст. - Барахтянської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/bara_007.xml [Архівовано 4 січня 2019 у Wayback Machine.]
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 977 | 99.8% |
| російська | 2 | 0.2% |
| Усього | 979 | 100% |
Особистості[ред. | ред. код]
В селі народилися:
- Грищенко Тимофій Іванович — повний кавалер ордена Слави;
- Мовчан Павло Михайлович — заслужений діяч мистецтв України;
- Михайлюк Олексій Григорович — український педагог-історик.
Зображення[ред. | ред. код]
-
Місцева церква -
Меморіал Другій Світовій Війні -
панорама села
Див. також[ред. | ред. код]
Джерело[ред. | ред. код]
- облікова картка на сайті ВРУ[недоступне посилання з березня 2019]
| ||||||||
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/