Владас Дрема
| Владас Дрема | ||||
|---|---|---|---|---|
| Vladas Drėma | ||||
|
| ||||
| Народження |
10 грудня 1910 Рига | |||
| Смерть | 4 січня 1995 (84 роки) | |||
| Вільнюс | ||||
| Поховання | Цвинтар Антакалніса | |||
| Країна | Литва | |||
| Жанр | портрет, пейзаж, натюрморт | |||
| Навчання | Вільнюський університет | |||
| Діяльність | історик, художник, мистецтвознавець, музейник | |||
| Напрямок | кубізм, конструктивізм, футуризм, реалістичний живопис, графіка (гравюра на міді) | |||
| Працівник | Вільнюський університет і Білоруський музей у Вільноd | |||
| Член | Związek Niezależnej Młodzieży Socjalistycznejd | |||
| Звання | почесний громадянин Вільнюса, почесний доктор Вільнюської художньої академії | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Вла́дас Дре́ма (лит. Vladas Drėma; 10 грудня 1910, Рига — 4 січня 1995, Вільнюс) — литовський художник, працівник музею, мистецтвознавець, історик культури, педагог; лауреат Національної премії Литви (1992), почесний доктор Вільнюської художньої академії, перший почесний громадянин Вільнюса[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у сім'ї, що переселилася з селища Гервяти (нині на території Білорусі) в Ригу для роботи на фабриках малоземельних селян. Рано став сиротою, жив під піклуванням родичів на батьківщині своїх батьків. Гервятський ксьондз, побачивши його малюнки, у 1920 році відправив талановитого хлопчика у Вільно та влаштував його до притулку на Буфаловій горі (нині гора Таурас)[2]. З 1921 року Дрема проживав у Вільно та навчався у литовській гімназії імені Вітаутаса Великого. У 1926—1931 роках відвідував художню студію Вітаутаса Кайрюкштіса. Закінчив гімназію у 1931 році, далі навчався в університеті. У 1936 році закінчив факультет витончених мистецтв Університету Стефана Баторія (навчався у художника Людомира Следзинського).
Був одним із засновників «Віленської групи» художників, до котрої увійшли віленські живописці різних національностей (євреї, литовці, поляки). Викладав малювання та креслення у віленських школах та гімназіях. У 1937—1938 роках вдосконалював художні навички у Варшаві. Під час Другої світової війни працював у Білоруському музеї у Вільно (1941—1944). У цей час почав збирати матеріали для історії рукописної та друкованої книги Великого князівства Литовського, плануючи видати цю роботу до 1947 року, коли відзначалося 400-річчя першої литовської книги, і тому Владас Дрема є одним із перших дослідників книжкової культури старої Литви[3].
Після війни був директором Етнографічного музею (1945—1946), а пізніше завідувачем відділення образотворчого мистецтва у Художньому музеї (1946—1961). Викладав у Державному художньому інституті (1946—1950, 1957—1970) та Віленському університеті (1956—1958). З 1970 року працював в Інституті консервування пам'ятників. В останні роки життя був тяжко хворий, але не припиняв наукову діяльність.
У 1992 році ушанований Національною премією Литви в галузі культури та мистецтва, а також отримав звання почесного доктора Вільнюської художньої академії та почесного громадянина Вільнюса. У 1999 році одна з вулиць Вільнюса у районі Вяркяй була названа ім'ям Владаса Дреми[2].
Творчість[ред. | ред. код]
Брав участь у виставках з 1931 року. Творчість Дреми напочатку була близька до кубізму та конструктивізму, а пізніше до реалістичного живопису, проте з тенденцією до узагальненості та орнаментальності. Значне місце у його творчості займали віленські мотиви. У 1928 році створив футуристичну картину «Вільно у 2000 році». Під час навчання в університеті зазнав впливу неокласицизму.
Писав акварелі. З 1930-х років працював переважно в області графіки. Створив декілька стилізованих натюрмортів у техніці кольорової ліногравюри. У техніці гравюри на міді створював зазвичай види Старого міста. Пейзажі Дреми реалістичні, з промальованими деталями та романтичним настроєм.
У 1936—1938 роках працював над оформленням книг литовських поетів (Юозаса Кекштаса, Они Міцюте, Альбінаса Жукаускаса) та інших видань. Також був автором плакатів, екслібрисів, театральних декорацій.
Роботи зберігаються у Литовському художньому музеї, Національному музеї М. К. Чюрленіса, у приватних колекціях Литви та Польщі.
Мистецтвознавство[ред. | ред. код]
З 1935 року активно співпрацював з періодичними виданнями. У литовських, польських, білоруських, російських журналах опублікував понад 150 статей на тему історії мистецтва та архітектури кінця XVIII—XIX століть, методики оцінки культурного спадку. Також є автором монографій про архітектуру Вільнюса та окремі пам'ятки архітектури, про художників, що працювали у Литві (Франциск Смуглевич, Канут Русецький, Вінценти Смоковський та інші), та ряд біограм для «Словника польських художників» („Słownik artystów polskich“, 6 t., 1971—1998). Було видано 13 книжок із матеріалами про вільнюські будівлі у різних архівах, зібраних Владасом Дремою, „Vilniaus namai archyvų fonduose“[4].
Роботи[ред. | ред. код]
- Drėma, Vladas. Pranciškus Smuglevičius. — Vilnius: Vaga, 1976. (лит.)
- Drėma, Vladas. Dingęs Vilnius. — Vilnius: Vaga, 1991. — 404 с. — 40 000 прим. — ISBN 5-415-00366-5. (лит.)
- Drėma, Vladas. Kanutas Ruseckas. — Vilnius: Vilniaus dailės akademijos leidykla, 1996. — 287 с. — ISBN 9986-571-18-9. (лит.)
- Drėma, Vladas. Vilniaus Šv. Jono bažnyčia. — Vilnius: R. Pakalnio leidykla, 1997. — 312 с. — ISBN 9986-830-00-1. (лит.)
- Drėma, Vladas. Vincentas Smakauskas. — Vilnius: Vilniaus dailės akademijos leidykla, 2001. — 271 с. — ISBN 9986-571-69-3. (лит.)
- Drėma, Vladas. LDK miestai ir miesteliai: iš Vlado Drėmos archyvų. — Vilnius: Versus aureus, 2006. — 856 с. — ISBN 9955699469. (лит.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Arvydas Juozaitis. (2002 m. gruodžio 8 d.). Angelai sargai. Voruta (лит.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2004. Процитовано 11 січня 2009.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка); Недійсний|deadlink=404(довідка) - ↑ а б Regina Urbonienė. (2010.12.16). Vladui Drėmai – 100 (лит.). Lietuvos dailės muziejus. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 18 грудня 2010.
- ↑ Paroda „Pažįstamas ir nepažįstamas Vladas Drėma“ (лит.). Lietuvos mokslų akademijos Vrublevskių biblioteka. 26 листопада 2010. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 18 грудня 2010.
- ↑ Vladas Drėma „Vilniaus namai archyvų fonduose“, XIII knyga (лит.). Kultūros paveldo departamentas. 2007. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 11 січня 2009.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка)
Література[ред. | ред. код]
- Venclova, Tomas. Drėma Vladas // Vilniaus vardai. — Vilnius: R. Paknio leidykla, 2006. — С. 278. — ISBN 9986-830-96-6. (лит.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Vladas Drėma(лит.)
|
