Віктор (Олійник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олійник.
Щодо інших людей з таким самим прізвищем, іменем та по-батькові див. Олійник Володимир Миколайович.
Віктор Олійник
Митрополит Тверський і Кашинський
(до 8 січня 2012 — архієпископ;
до 25 лютого 1996 — єпископ
4 грудня 1988 — 14 липня 2018
Обрання: 30 листопада 1988
Церква: РПЦ
Попередник: Алексій Конопльов
Наступник: Савва Міхєєв
 
Альма-матер: Санкт-Петербурзька духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Володимир Миколайович Олійник
Народження: 21 вересня 1940(1940-09-21) (84 роки)
Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, Україна
Священство: 6 січня 1966
Чернецтво: 2 січня 1966
Єп. хіротонія: 4 грудня 1988

Нагороди:

Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація)
Орден Святого благовірного князя Данила Московського II ступеня орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня

CMNS: Віктор у Вікісховищі

Митрополит Віктор (в миру Володимир Миколайович Олійник; 21 вересня 1940, Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область) — архієрей Московської патріархії. Вихованець Почаївської Лаври. Митрополит Тверський і Кашинський РПЦ МП.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ще в дитинстві намагався якомога частіше відвідувати Почаївську Лавру, бути присутнім на богослужіннях. У роки шкільного навчання прислужував у вівтарі, працював спочатку в іконній майстерні, потім — у швейній. Був знайомий з преподобним Амфілохієм Почаївським.

Олійника виключали зі школи за те, що він відвідував храм, і примушували залишити релігійні інтереси.

Після закінчення середньої школи, в 1958, вступив до Санкт-Петербурзької духовної семінарії, яку закінчив у 1962.

З 1962 по 1966 навчався в Санкт-Петербурзькій духовній академії, з якої випустився зі ступенем кандидата богослов'я за роботу «Вчення святителя Афанасія Великого про людину».

2 січня 1966 митрополитом Санкт-Петербурзьким і Ладозьким Никодимом Ротовим пострижений у чернецтво з іменем Віктор — на честь мученика Віктора Коринфського.

6 січня архієпископом Тульським і Бєлевським Алексієм Конопльовим висвячений на ієродиякона, а 22 жовтня 1967 — на ієромонаха.

З 1968 — ключник Катерининського кафедрального собору у Краснодарі.

З 1968 по 1970 — член єпархіальної ради Краснодарської єпархії.

У 1969 возведений у сан ігумена.

У 1974 возведений у сан архімандрита.

З 1978 — ключник кафедрального собору «Біла Трійця» у Твері.

У березні 1982 призначений настоятелем цього собору і секретарем Тверського єпархіального управління.

У 1979–1988 виконував обов'язки благочинного Тверського округу.

Архієрейство

[ред. | ред. код]

30 листопада 1988 постановою Священного синоду визначений єпископом Тверським і Кашинським[1].

3 грудня 1988 в Богоявленському патріаршому соборі відбулося наречення, а 4 грудня там же — архієрейська хіротонія, яку здійснили: митрополит Ростовський і Новочеркаський Володимир Сабодан, митрополит Кишинівський і Молдовський Серапіон Фадєєв, архієпископ Оренбурзький і Бузулуцький Леонтій Бондар, архієпископ Свердловський і Курганський Мелхиседек Лебедєв, архієпископ Ярославський і Ростовський Платон Удовенко, архієпископ Костромський і Галицький Іов Тивонюк, архієпископ Курський і Білгородський Ювеналій Тарасов, архіепископ Вінницький і Брацлавський Агафангел Саввін, єпископ Володимирський і Суздальський Валентин Міщук, єпископ Пензенський і Саранський Серафим Тихонов[1].

У 1990 обирався депутатом Тверської обласної ради народних депутатів.

25 лютого 1996 возведений у сан архієпископа.

23 червня 2010 архієпископу Віктору Олійнику присвоєно звання «Почесний громадянин Твері»[2].

28 грудня 2011 рішенням Священного синоду призначений очільником Тверської митрополії[3], у зв'язку з чим 8 січня 2012 в Успенському соборі Московського кремля патріархом Кирилом був зведений в сан митрополита[4].

Рішенням Священного синоду від 16 березня 2012 затверджений на посаді настоятеля (священноархімандрита) Ніло-Столобенської пустині[5] і Старицького Успенського чоловічого монастиря[6].

14 липня 2018 рішенням Священного синоду звільнений на спокій. В якості місця перебування на спокої для нього було визначене місто Твер з матеріальним утриманням від Тверського єпархіального управління[7].

Твори

[ред. | ред. код]
  • «Учение святителя Афанасия Великого о человеке» (кандидатская диссертация, 1966)
  • Праздничное богослужение в соборе [первое празднование Собора Тверских святых] // Журнал Московской Патриархии. М., 1979. № 11. стр. 15-20.
  • Из жизни епархий: Калининская епархия (70-летие архиепископа Калининского и Кашинского Алексия) // Журнал Московской Патриархии. М., 1981. № 4. стр. 16-18.
  • Из жизни епархий: Калининская епархия (75-летие Преображенского храма в городе Кимры) // Журнал Московской Патриархии. М., 1981. № 8 (ЖМП). стр. 38.
  • Гость из Австрии в Калинине // Журнал Московской Патриархии. М., 1982. № 3. стр. 34.
  • К сорокалетию со дня освобождения г. Калинина от немецко-фашистских захватчиков // Журнал Московской Патриархии. М., 1982. № 5. стр. 43-44.
  • На приеме в Калининском облисполкоме // Журнал Московской Патриархии. М., 1983. № 12. стр. 40.
  • Подвижник Тверской земли, преподобный Антоний Краснохолмский // Журнал Московской Патриархии. М., 1984. № 2. стр. 9-10.
  • На приеме в Калининском облисполкоме // Журнал Московской Патриархии. М., 1984. № 11. стр. 51.
  • Святитель Арсений, епископ Тверской (к 575-летию со времени преставления) // Журнал Московской Патриархии. М., 1984. № 12. стр. 20.
  • На пленуме Калининского областного комитета защиты мира // Журнал Московской Патриархии. М., 1985. № 2. стр. 50.
  • Советско-американский Поход за мир // Журнал Московской Патриархии. М., 1987. № 10. 49-51.
  • Освящение престола в Вознесенском соборе в г. Ржеве // Журнал Московской Патриархии. М., 1988. № 8. стр. 30.
  • Сохраняя связь времен: Собрание публицист. выступлений архиепископа Тверского и Кашинского Виктора в периодической печати 1990—1999 гг. — Тверь, 2000. — 148 с.

Нагороди

[ред. | ред. код]
Церковні
Світські
  • Орден Пошани (3 березня 1999) — за заслуги перед державою, високі досягнення у виробничій діяльності і великий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами[10] ;
  • Орден Дружби (10 вересня 2018) — за заслуги в розвитку духовних і культурних зв'язків, активну просвітницьку діяльність[11] ;
  • медаль міністра освіти РФ «За милосердя і благодійність» (жовтень 2003);
  • нагрудний знак губернатора «За заслуги в розвитку Тверської області» (квітень 2010)[12].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Наречение и хиротония архимандрита Виктора (Олейника) во епископа Калининского и Кашинского // Журнал Московской Патриархии. — 1989. — № 4. — С. 8—10.
  2. ↑ Илье Ковальчуку, Наине Хониной, владыке Виктору присвоили звание «Почётный гражданин Твери» // Твоё информационное агентство, 29.06.2009
  3. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 27—28 декабря 2011 года. Журнал № 174 // Патриархия.ру, 28.12.2011
  4. ↑ В неделю по Рождестве Христовом Предстоятель Русской Церкви совершил Божественную литургию в Успенском соборе Московского Кремля // Патриархия.ру, 08.01.1012
  5. ↑ Ленский И. Благовест над Селигером. // Московский железнодорожник. — 03.12.2012. — № 47. — С. 13.
  6. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 15-16 марта 2012 года. // Патриархия.ru, 16.03.2012
  7. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 14 июля 2018 года // Патриархия.ру, 14.07.2018
  8. ↑ Патриаршее поздравление архиепископу Тверскому Виктору с юбилеем архиерейской хиротонии // Патриархия.ру, 04.12.2008
  9. ↑ Патриаршее поздравление архиепископу Тверскому Виктору с 70-летием со дня рождения // Патриархия.ру, 21.09.2010
  10. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 3 марта 1999 года № 288 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  11. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 10 сентября 2018 года № 513 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
  12. ↑ Архиепископ Тверской и Кашинский Виктор получил награду за заслуги в развитии Тверской области // ИА REGNUM, 10.01.2006

Література

[ред. | ред. код]
  • Наречение и хиротония архимандрита Виктора (Олейника) во епископа Калининского и Кашинского // Журнал Московской Патриархии. М., 1989. № 4. стр. 8-10.
  • Виктор. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2004. — Т. VIII. — С. 437. — ISBN 5-89572-014-5.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віктор_(Олійник)&oldid=42158871