Ганелін В'ячеслав Шевелевич

В'ячеслав Ганелін
Зображення
В'ячеслав Ганелін, 2008
Основна інформація
Дата народження	17 грудня 1944(1944-12-17) (79 років)
Місце народження	Красково, Люберецький район, Московська область, РРФСР, СРСР
Роки активності	1961 — тепер. час
Громадянство	Ізраїль і СРСР
Професії	джазмен, лідер гурту, композитор, музичний педагог, піаніст, кінокомпозитор
Освіта	Литовська академія музики та театру
Інструменти	фортепіано
Жанр	сучасна музика, джаз, кіномузика
Заклад	Литовська академія музики та театру
Лейбл	Leo, Мелодія, Auris Media
Нагороди
ganelin-music.com
Файли у Вікісховищі

В'ячесла́в Ше́велевич Гане́лін (івр. ויאצ'סלב שבלביץ' גנלין‎, рос. Вячеслав Шевелевич Ганелин, 17 грудня 1944, смт Красково, Люберецький район, Московська область, РРФСР, СРСР) — радянський та ізраїльський композитор, джазовий музикант.

Біографія

З батьками переїхав з Москви до Вільнюса 1951 року. З кінця 1960-х разом з Володимиром Тарасовим (ударні інструменти), який переїхав до Вільнюса з Архангельська 1967 року, і фотографом Григорієм Таласом (контрабас) грав джаз у вільнюському кафе «Нерінга». Закінчив Вільнюську державну консерваторію. У 1968—1984 роках завідувач музичною частиною Російського драматичного театру в Вільнюсі.

З 1970 року Ганелін і Тарасов формально значилися учасниками художньої самодіяльності Будинку культури будівельників. Виступали дуетом на фестивалі «Янтарна труба» в Каунасі, на джазових фестивалях в Горькому (1970), Донецьку (1971). У Свердловську, де Ганелін, Талас і Тарасов виступали з концертом, познайомилися з саксофоністом Володимиром Чекасіним. Після переїзду Чекасіна до Вільнюса (1971), де він почав працювати в духовому оркестрі «Трімітас», утворилося відоме джазове тріо Ганелін — Тарасов — Чекасін (ГТЧ), яке виступало під егідою Державної філармонії Литовської РСР. Тріо ГТЧ виступало на фестивалях «Юність-71» у Дніпропетровську, «Подорож у світ джазу» в Москві (1971), пізніше за кордоном по всій Європі, крім Албанії, і 1986 року в США в 16 найбільших містах, випустило багато записів.

Тріо існувало по 1986 рік. Прекрасне знання як академічного, так і джазового авангарду XX століття, вільне художнє мислення дозволяло їм створювати музичні картини, засновані на оригінальному переплетенні фрі-джазу, фольклору, модального джазу та камерної музики. Тріо ГТЧ стало першою радянською групою, яка підкорила Західну Європу музикою, не наслідуючи відомі американські зразки.

Ганелін вже 1985 року за авторитетними європейськими і американськими опитуваннями входив до числа найкращих джазових композиторів і найкращих виконавців в області вільного джазу — легендою радянського джазу, був членом Спілки композиторів. Написав музику до більш ніж 30 вистав і 6 мюзиклів. Автор музики кількох концертів для окремих інструментів, понад 50 пісень і музики до понад 60 кінофільмів кіностудій «Мосфільм», «Ленфільм», «Литовська кіностудія» та ін. За мотивами повісті Казіса Борути «Млин Балтарагіса» написав мюзикл; ставився в театрах, реалізований в кінофільмі-мюзиклі «Чортова наречена» (лит. «Velnio nuotaka»; 1974; режисер Арунас Жебрюнас), саундтрек випущений платівкою фірми Мелодія. Написав оперу «Руда Брехуха і солдат», поставлену 1977 року Московським камерним музичним театром. Всього написав три опери.

1987 року переїхав до Ізраїлю. Викладає на джазовому відділенні Єрусалимської Академії музики композицію, музику кіно і гру на фортепіано. Член Спілки композиторів Ізраїлю з 1988 року. З 1996 завідує джазовою кафедрою в Єрусалимській Академії Музики. Активно концертує і бере участь у джазових фестивалях. Є художнім керівником Єрусалимського джазового фестивалю «Джаз Глобус». П'ять фільмів з музикою В. Ганеліна були удостоєні почесних премій на міжнародних фестивалях у Венеції, Стокгольмі, Барселоні та Вашингтоні.

Виступає з багатьма музикантами з різних країн: Ерікою Цімбровською і її чоловіком художником Вадимом Пуєндаєвим, також з художником-перформансистом Алексом Кремером, дуетами, орієнтованими на етнічну музику: зі співачкою Есті Офрі Кенан і з Гершон Вайсерфірером — виконавцем на уді, зі скрипалем Моті Шмідтом, з ударником Міккі Марковичем та саксофоністом Борисом Гаммером, грає з Пятрасом Вішняускасом та з Клаусом Кугелем (The Ganelin Trio Priority).

Фільмографія

• 1969 — «Красуня» (реж. А. Жебрюнас)
• 1971 — «Де золото королеви?» (док. фільм)
• 1973 — «Опівнічник» (реж. А. Жебрюнас)
• 1974 — «Садуто туто» (реж. А. Грікявічус)
• 1974 — «Чортова наречена» (реж. А. Жебрюнас)
• 1976 — «Смок і Малюк» (реж. Р. Вабалас)
• 1976 — «Пригоди Калле-сищика» (реж. А. Жебрюнас)
• 1977 — «Обмін» (реж. Р. Вабалас)
• 1974 — «Осінь мого дитинства» (реж. Г. Лукшас)
• 1977 — «Горіховий хліб» (реж. А. Жебрюнас)
• 1978 — «Комедія помилок»
• 1978 — «Не буду гангстером, дорога» (реж. А. Пуйпа)
• 1979 — «Тир» (мультфільм)
• 1979, 1980 — «Блукаючі вогники» (реж. Г. Лукшас)
• 1980 — «Хто заплатить за удачу» (реж. К. Худяков)
• 1981 — «З вечора до полудня» (реж. К. Худяков)
• 1982 — «Приватне життя» (реж. Ю. Райзман)
• 1982 — «Англійський вальс» (реж. Г. Лукшас)
• 1982 — «Термін давності» (реж. Л. Агранович)
• 1983 — «Компаньйони» (реж. Е. Дмитрієв, «Укртелефільм»)
• 1983 — «Ювілей» (мультфільм)
• 1984 — «Парад планет» (реж. В. Абдрашитов)
• 1984 — «Щаслива, Женька!» (реж. О. Панкратов)
• 1984 — «Успіх» (реж. К. Худяков)
• 1985 — «П'ять хвилин страху»
• 1986 — «Попутник» (реж. І. Кіасашвілі)
• 1986 — «Усі проти одного» (реж. А. Поздняков)
• 1987 — «Клуб жінок» (реж. В. Фокін)
• 1987 — «Везуча»
• «Дистанція»
• 1987 — «Претендент» (реж. К. Худяков)
• 1990 — «Мати Ісуса» (реж. К. Худяков)
• 1994—1998 — «Без зворотної адреси» (реж. К. Худяков)
• 1994 — «Людина, яка любила іврит» (Ізраїль)
• 1995 — «Юдейська вендетта» (реж. О. Шабатаєв (Ізраїль, Молдова, Росія)
• 1992 — «Мішель» (реж. К. Худяков)
• 2003 — «Інша жінка, інший чоловік...» (реж. К. Худяков)
• 2004 — «Ар'є» (реж. Р. Качанов (Росія, Ізраїль, Литва)
• 2008 — «Тіні Фаберже» (реж. О. Бородянський)
• 2015 — «Життя чоловіка восени» (реж. Г. Лукшас (Литва)
• 2018 — «Гора сов» (реж. А. Юзенас (Литва)

Вибрана дискографія

• 1976 — Con Anima (Мелодія)
• 1979 — Catalogue: Live in East Germany (Leo)
• 1980 — Concerto Grosso (Мелодія)
• 1981 — Con Fuoco (Leo)
• 1981 — Baltic Triangle (Leo)
• 1982 — Poi Segue (Мелодія)
• 1982 — Non Troppo (Мелодія)
• 1982 — Ancora da Capo (Мелодія)
• 1983 — New Wine (Leo)
• 1983 — Vide.1981 (Leo)
• 1984 — Strictly For Our Friends (Leo)
• 1984 — Semplice (Мелодія)
• 1985 — Con Affetto (Мелодія)
• 1986 — Traango .. In Nickelsdort (Leo)
• 1988 — Poco A Poco (Leo)
• 1989 — Inverso
• 1989 — Jerusalem February Cantible (Leo)
• 1989 — Opuses (Leo)
• 1990 — Non Troppo (Leo)
• 1992 — San Francisco Hoidays
• 1993 — Encores (Leo)
• 1995 — Old Bottles (Leo)
• 1995 — Trio Alliance (Leo)
• 2000 — On Stage Backstage (Leo)
• 2003 — 15 Year Reunion (Leo)
• 2003 — Birds of Passage (Leo)
• 2004 — Eight Reflections of the Past Century (Auris Media)
• 2005 — Live in Germany (Auris Media)
• 2006 — Priority: Live at the Lithuanian National Philharmony Vilnius (Nemu)
• 2006 — Falling into Place (Auris Media)
• 2007 — Ne Slyshno (Auris Media)

Джерела

• Офіційний сайт: http://www.ganelin-music.com [Архівовано 28 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Денис Іоффе, Михайло Клебанов: В'ячеслав Ганелін і його життя серед звуків / Інтерв'ю [Архівовано 2 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Володимир Тарасов. Тріо. — Вільнюс: Baltos lankos, 1998. — ISBN 9986-861-67-5.
• Володимир Фейертаг. Джаз. XX століття. Енциклопедичний довідник, 2001 — ISBN 5-94063-018-9
• [1] [Архівовано 27 травня 2010 у Wayback Machine.]
• Євген КОЗЛОВСЬКИЙ ЕТЮД 7 [Архівовано 29 вересня 2010 у Wayback Machine.]

Посилання

• Інтерв'ю з В'ячеславом Ганелін https://web.archive.org/web/20111101203703/http://iskusstvo-tv.ru/Imena/V-Ganelin.php
• Відеокліп з Вільнюса http://www.youtube.com/watch?v=8cPAwXDaYFU [Архівовано 8 серпня 2013 у Wayback Machine.]
• Відеокліп з Єрусалиму