Генеральний обозний
Генера́льний обо́зний — посада (уряд) і військове звання (чин) у Війську Запорозькому 17—18 століття. Особа, що посідала це чільну посаду була другою після гетьмана[1]. Представник генеральної старшини[1][2]. До 18 століття називався за традицією військовим обозним. За українським табелем про ранги 1756 року належав до військового чину 1-го класу. Після ліквідації гетьманства прирівняний до російського генерал-майора, який відносився до IV класу згідно з тогочасним Табелем про ранги[1].
Опис[ред. | ред. код]
Генеральний обозний завідував обозом і загальною (генеральною) артилерією Війська Запорозького[1]. До його відомства входили гарматні майстри, гармаші, столяри, стельмахи, слюсарі, коновали, димарі, ковалі, довбиші[1], а також підпорядковувалися полкові обозні, які завідували артилерією козацьких полків[1].
Генеральний обозний був другою особою в козацькій державі після гетьмана. За відсутності останнього він виконував обов'язки наказного гетьмана на старшинській раді або в поході[1]. Генеральний осавул брав участь у засіданнях головного козацького уряду — Генеральної військової канцелярії. Він також займався розглядом судових справ, скарг, а також входив до складу українських посольств до Москви[1].
Генеральними обозними призначалися вихідці з заможної генеральної або полкової старшини[1].
За системою «малоросійських чинів», що була розроблена 1756 року гетьманом Кирилом Розумовським, генеральний обозний належав до військових урядів 1-го найвищого рангу[3]. За російським «Табелем про ранги» йому мусив відповідати чин армійського генерала 1-го класу[1], проте російська сторона відмовлялася урівнювати українські чини з російськими. Після ліквідації гетьманства 1764 року, останній генеральний обозний Семен Кочубей, член другої Малоросійської колегії, отримав чин армійського генерал-майора 4-го класу[1].
Список[ред. | ред. код]
Дані подані згідно з дослідженням Володимира Кривошеї[4]:
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м Путро 2004:77-78.
- ↑ Генеральний обозний // Українське козацтво: Мала енциклопедія. — Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. — С. 96. — ISBN 966-752-949-5.
- ↑ Орґанізація козацького війська [Архівовано 11 травня 2017 у Wayback Machine.] // Крип'якевич І. Історія українського війська. Частина ІІ: Запорозьке Військо [Архівовано 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.]. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936.
- ↑ Кривошея В. В. Українська козацька старшина: абетка генеральної старшини (1648—1783 рр.) // Гілея (науковий вісник). — № 21. — 2009.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Дядиченко В. А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII — поч. XVIII ст. — К., 1959.(укр.)
- Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. — К., 1969.(укр.)
- Путро А. И. Левобережная Украина в составе Российского государства во второй половине XVIII века. — К., 1988.(рос.)
- Путро О. І. Генеральний обозний [Архівовано 30 березня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — Київ: Наукова думка, 2004. — Т. 2. — С. 77-78.(укр.)
- Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2008. — 452 с. ISBN 978966024850 (укр.)
- Кривошея В. В. Українська козацька старшина: абетка генеральної старшини (1648—1783 рр.) // Гілея (науковий вісник). — № 21. — 2009. (укр.)
- Генеральний обозний // Українське козацтво: Мала енциклопедія. — Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. — С. 96. — ISBN 966-504-244-6.(укр.)
| |||||||||||||||||||
