Федір Коробка
| Федір Коробка | |
|---|---|
 | |
| Народження | невідомо місце народження невідоме |
| Смерть | після 1671 місце смерті невідоме |
| Національність | русин-українець |
| Країна |  Річ Посполита → Гетьманщина →.svg){kind=small} Московія → Річ Посполита → Гетьманщина → Османська імперія |
| Приналежність | Річ Посполита → Гетьманщина → Московія → Річ Посполита → Гетьманщина → Османська імперія |
| Звання | Полковник Городовий отаман |
| Командування | Чигиринський полк |
| Війни / битви | Хмельниччина |
Фе́дір Коро́бка (невідомо — після 1671, невідомо) — український козацький державний, політичний і військовий діяч, полководець, дипломат, сподвижник гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері і Петра Дорошенка, чигиринський городовий отаман (1649, 1650) і полковник (1648, 1649, 1664–1665, 1666–1667), генеральний обозний Війська Запорозького (1650 — 1654, 1669).
Інформація про його життя Федора Коробки до початку Хмельниччини майже відсутня. Достовірно відомо лише, що він був представником українського шляхетського роду[1] гербу «Кораб».
Перша згадка про Коробку датується 1648 роком, коли він вступив на службу до Війська Запорозького. Майбутній козацький лідер майже одразу почав вирізнятися на фоні побратимів, завдяки чому швидко здобув авторитет і того ж року обійняв посаду городового отамана Чигирина, здійснював адміністративне управління справами козацтва[2].
Коли розпочалася національно-визвольна війна українського народу, Коробка перейшов на бік Богдана Хмельницького. У вересні 1648 року тимчасово очолив Чигиринський полк під час відсутності Федора Вешняка, що говорить про високий рівень довіри, яким він володів. В липні наступного року його знову призначено наказним полковником.[1]
1650 року вдруге став чигиринським городовим отаманом[1], проте вже невдовзі обійняв одину з найпрестижніших посад у Гетьманщині — генерального обозного[1][2], відповідального за артилерію, інженерні роботи та забезпечення війська. Віднині Коробка, який безсумнівно користувався дуже великою довірою з боку Богдана Хмельницького, офіційно ввійшов до складу його найближчого оточення, а також — до генеральної старшини.
Упродовж наступних чотирьох років він послідовно виконував свої обов’язки як генеральний обозний, організовуючи, перш за все, матеріальне забезпечення війська. Без ефективної роботи обозу армія не могла б діяти злагоджено й успішно вести бойові дії, тому не викликає сумніву, що Коробка був безпосередньо причетний до підготовки та реалізації найбільших перемог війська Хмельницького — під Батогом, Жванцем, тощо, де належне забезпечення ставало однією з головних передумов тріумфу.
Фактична поразка козаків у військовій кампанії 1654 року проти Речі Посполитої мала серйозні наслідки, зокрема й для самого Федора Коробки, який втратив уряд генерального обозного. Проте завдяки власному досвіду, освіченості, а також здатності швидко та легко орієнтуватися в міждержавних відносинах він швидко знайшов себе у дипломатичній площині[2].
Зокрема, у травні-червні 1657 року колишній обозний очолив посольство до Московського царства, сповістивши про обрання Юрія Хмельницького новим гетьманом. Того ж року за дорученням Івана Виговського відвідав Османську імперію з важливою місією — домогтися невтручання Кримського ханства у внутрішні справи Гетьманщини[2]. Згодом він виїхав до Швеції, де у жовтні-грудні 1657 року вів у Штеттіні переговори з королем Карлом Х Густавом про спільні військові дії проти Речі Посполитої та Московії.
У період 1659–1660 років, імовірно, знаходився на службі в Юрія Хмельницького та брав участь у Чуднівській кампанії проти Речі Посполитої на боці Московії.
У жовтні-листопаді 1661 року Коробка представляв уряд Юрія Хмельницького на переговорах із Річчю Посполитою, домагаючись військової допомоги у війні проти північного сусіда.
Після зречення Юрієм Хмельницьким гетьманської булави Федір Коробка приєднався до табору Павла Тетері й уже 1664 року повернув собі уряд чигиринського полковника, який очолював до 1665 року, коли влада перейшла до Петра Дорошенка. Імовірно, саме тоді Коробка зблизився з новим гетьманом і здобув його особливу прихильність, адже протягом 1666–1667 років він повторно командував столичним полком, а 1669 року, коли було підписано Корсунський договір, вдруге обійняв посаду генерального обозного[1], що свідчить про зростання його політичної ваги.
У серпні-жовтні 1671 року Коробка став постійним послом Петра Дорошенка при дворі кримського хана. Саме завдяки приведеним ним ординським загонам українське військо змогло переломити перебіг війни з Польщею.
Подальша доля Федора Коробки залишається невідомою[2].
У місті Чигирин є провулок Федора Коробки
- ↑ а б в г д Кривошея В.В. (2005). Персональний склад козацької старшини армії Богдана Хмельницького: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. Спеціальність 07.00.06 — історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. Київ: НАН України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса.
- ↑ а б в г д КОРОБКА ФЕДІР І РІД КОРОБОК. К. resource.history.org.ua.
- Ю. А. Мицик. Коробка Федір і рід Коробок // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 168. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Сергій Коваленко. Коробка Федір//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія в 3-х томах. Том 1. — К.: Видавництво «Стікс», 2007, с.49-50.
- Довідник з історії України
- В. В. Кривошея. Козацька еліта Гетьманщини. Київ: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.ISBN 978966024850
|
Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про українського дипломата. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |