Очікує на перевірку

Генрі Фіц-Рой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фіц-Рой.
Генрі Фіц-Рой
Henry FitzRoy
Генрі Фіц-Рой
Генрі Фіц-Рой
Ганс Гольбейн молодший, близ. 1525
1-й герцог Ричмонд
Початок правління:1525
Кінець правління:1536
Інші титули:1-й герцог Сомерсет
граф Ноттінгем
Попередник:титул присвоєний вперше
Наступник:рід пресікся
Дата народження:15 червня 1519(1519-06-15)
Місце народження:монастир Святого Лаврентія, Блекмор графство Ессекс, Англія
Країна:Англія
Дата смерті:22 липня 1536(1536-07-22) (17 років)
Місце смерті:Сент-Джеймський палац, Лондон
ПохованняСаффолк
Дружина:леді Мері Говард
Діти:не було
Батько:Генріх VIII, король Англії
Мати:Елізабет Блаунт
Нагороди:
орден Підв'язки

Ге́нрі Фіц-Рой, 1-й герцог Ри́чмонд і Со́мерсет (англ. Henry FitzRoy, 1st Duke of Richmond and Somerset; 15 червня 1519 — 22 липня 1536) — офіційно визнаний позашлюбний син короля Англії Генріха VIII і Елізабет Блаунт. Не зважаючи на своє походження, довгий час вважався можливим спадкоємцем англійського престолу[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Генрі Фіц-Рой народився в монастирі Святого Лаврентія в Блекморі, графство Ессекс, 15 червня 1519 року. Його хрещеним батьком став кардинал Томас Волсі, лорд-канцлер Генріха VIII. 7 червня 1525 року Фіц-Рой був посвячений в кавалери ордена Підв'язки, а 18 червня його проголосили пером і король подарував хлопчикові титули герцога Ричмонда і Сомерсета та графа Ноттінгема, що традиційно призначалися для принців крові[2]. У тому ж році йому було даровано звання лорда-адмірала Англії, Ірландії, Уельса, Нормандії, Гасконі і Аквітанії, а також безліч інших посад. Генріх будував плани відносно проголошення Фіц-Роя королем Ірландії, а присвоєнням йому почесних титулів було підготовкою до цього.

Його дружина, Катерина Арагонська, серйозно побоювалася, що за відсутності спадкоємця чоловічої статі король, в обхід своєї доньки Марії, зробить своїм наступником бастарда. Хоча титул спадкоємиці, принцеси Уельської, носила Марія[3].

Фіц-Рой тим часом жив в замку Шеріфф Хаттон (англ. Sheriff Hutton Castle) в Йоркширі. Його батько приділяв особливу увагу освіті і вихованню сина. У юного герцога Ричмонда була належна принцові численна свита і найкращі вчителі. Одним з його наставників був Річард Крок, філолог з Кембриджа, що викладав йому латину і давньогрецьку. В десять років хлопчик вже перекладав уривки з творів Цезаря і Вергілія. Також в програму були включені уроки співу і гри на верджінелі, їзда верхи, стрільба з лука і полювання, яким Фіц-Рой присвячував все більше часу.

Восени 1532 року Фіц-Рой супроводжував Генріха на зустріч в Кале з королем Франції Франциском I, а потім поїхав в Париж разом з поетом Генрі Говардом, графом Сурреєм, де залишався до вересня 1533 року. Після повернення до Англії Фіц-Рой повінчався з леді Мері Говард, дочкою Томаса Говарда, 3-го герцога Норфолка, і його дружини леді Елізабет Стеффорд. Весілля відбулося 28 листопада 1533 року. Шлюб Фіц-Роя з єдиною донькою Норфолка був завершальним кроком в приготуваннях до звання спадкоємця престолу. Передбачалося, що незабаром подружжя Ричмонд вирушить до Ірландії, але їм довелося залишитися в Англії, ймовірно, через слабке здоров'я Генрі[4].

У червні 1536 року, після страти Анни Болейн і одруження короля з Джейн Сеймур, парламент прийняв другий Акт про наслідування престолу[5], згідно з яким леді Марія, принцеса Єлизавета і Генрі Фіц-Рой оголошувалися незаконнонародженими. Враховуючи відсутність у короля законних спадкоємців, йому було надано право призначити наступника на власний вибір. Багато хто вважав, що Генріх неодмінно віддасть перевагу сину[4].

Але 22 липня Фіц-Рой раптово помер від швидкоплинних сухот. Герцог Норфолк отримав наказ організувати скромні похорони. Генрі Фіц-Роя поховали в Тетфорді, але незабаром після ліквідації монастирів його тіло було перезаховане в церкві Святого Архангела Михаїла у Саффолці, фамільній усипальні роду Говардів.

Леді Мері Говард, герцогиня Ричмонд
(ескіз до портрету)
Ганс Гольбейн молодший
близ. 1533
Генрі Фіц-Рой
мініатюра Лукаса Хорнболта
близ. 1534—1535
Сент-Джеймський палац
місце смерті Генрі Фіц-Роя

Образ у мистецтві

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Генрі Фіц-Рой
  1. ↑ Эриксон К. Мария Кровавая. — М.: АСТ, 2001. — Часть 1, глава 4. — ISBN 5-17-004357-0
  2. ↑ Титул графа Ричмонда носив Генріх VII Тюдор перед сходженням на престол. Графство Ноттінгем належало Річарду, молодшому синові короля Едварда IV. Титул герцога Сомерсета був відновлений у 1397 році для нащадків Джона Гонта, герцога Ланкастера. Эриксон К. Мария Кровавая. — М.: АСТ, 2001. — Часть 1, глава 6. — ISBN 5-17-004357-0
  3. ↑ Перфильев О. Жёны Синей Бороды. — М.:ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — стр. 130—131. — ISBN 5-224-00599-X
  4. ↑ а б Эриксон К. Мария Кровавая. — М.: АСТ, 2001. — Часть 2, глава 16. — ISBN 5-17-004357-0
  5. ↑ Первий Акт про наслідування престолу був прийнятий у 1534 році. Відповідно до його умов принцеса Марія оголошувалася незаконнонародженою, а титул спадкоємиці престолу переходив до принцеси Єлизавети, доньки короля Генріха і Анни Болейн.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Henry Fitzroy: TudorPlace.com (англійською) . Архів оригіналу за 9 квітня 2010. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  • Luminarium: England under the Tudors (англійською) . Архів оригіналу за 6 серпня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)

Джерела

[ред. | ред. код]

(рос.)

  • Перфильев Олег. Жёны Синей Бороды. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — 415 с. — 7 000 экз. — ISBN 5-224-00599-X
  • Эриксон Кэролли. Мария Кровавая. — М.: АСТ, 2001. — 640 с. — (Историческая библиотека). — 5 100 экз. — ISBN 5-17-004357-0
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генрі_Фіц-Рой&oldid=42473137