Глибоке (Білгород-Дністровський район)
село Глибоке | |||
---|---|---|---|
| |||
Свято-Михайлівська церква в селі Глибокому | |||
Країна | Україна | ||
Область | Одеська область | ||
Район | Білгород-Дністровський район | ||
Тер. громада | Татарбунарська міська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA51040250050015216 | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1822 | ||
Колишня назва | Єскіполос (рум. Eschipolos) | ||
Населення | 1232 | ||
Площа | 1,57 км² | ||
Густота населення | 784,71 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 68113 | ||
Телефонний код | +380 4844 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 45°43′45″ пн. ш. 29°36′34″ сх. д. / 45.72917° пн. ш. 29.60944° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
4 м | ||
Водойми | Сасик | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 68100, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, м. Татарбунари, вул. Лесі Українки, 18 | ||
Карта | |||
Мапа | |||
|
Глибоке — село Татарбунарської міської громади у Білгород-Дністровському районі Одеської області України. До 1947 року село носило назву Єскіполос (рум. Eschipolos). Населення становить 1232 осіб.
Село розташоване в 95 км від районного центру — м. Білгород-Дністровський. Центром села проходить низина, що називається Самсонд, від старої назви турецького поселення на місці села. Низиною раніше протікала річка.
Територія села в античні часи входила до складу Римської імперії. На відстані 1-2 км на північ від села проходить Траянів вал. У 18-му столітті у низині знаходився татарський аул Бюк Джонсут, назва якого походить від татарського власного імені. На початку 19-го століття, в 1800 році, на цьому місці знаходилося турецьке селище Самсонд, від назви якого пішла назва низини в центрі села. В результаті російсько-турецької війни селище було спалено, а на його місці у 1806—1812 роках виник хутір Нестора Будецького.
Датою заснування села вважається 1822 рік (за іншими даними — 1830), коли сюди прибуло болгарські переселенці з села Єскіполос[bg]. Нове село вони назвали в пам'ять про свою стару батьківщину: тур. Eski — старе, грец. πόλης — місто. Село не мало власної церкви і в 1839 році було приписано до приходу навколишнього села Нерушай. 16 вересня 1850 року в селі відкривається власний прихід, а у 1862 році — освячена Свято-Архангело-Михайлівська церква.
За трактатом 18 березня 1856 року Буджак було передано Молдавському князівству. Болгари переважно покинули село і переселилися до Таврії, а на їхнє місце заселилися молдавани та українці, останні — Буджацькі козаки із родинами.
Комуністична влада дісталася села лише у 1939 році, а 1945 році село дістало нову назву — Глибоке. Свято-Архангело-Михайлівську церкву у 1947 році було закрито. Певний час вона використовувалася під склад, згодом — знищена. У радянських джерелах 1945 рік вважався датою заснування село.
Церкву було відновлено лише у 1992 році, із набуттям Україною незалежності. У 2008 році храм було розписано у «Васнецовському» стилі.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1211 осіб, з яких 556 чоловіків та 655 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1226 осіб.[2]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Мова | Відсоток |
---|---|
румунська | 79,71 % |
українська | 11,53 % |
російська | 5,93 % |
болгарська | 1,14 % |
гагаузька | 0,41 % |
білоруська | 0,16 % |
інші | 1,12 % |
Старовинне кладовище розташоване у південно-східному краї села, на правому березі лиману Сасик. Найстаріша частина цвинтаря, де розміщені старовинні козацькі кам'яні хрести, знаходиться на самому урвищі. Могили із похованнями обвалюються просто до лиману. Найстаріше поховання — 1855 року — знаходиться в 2 м від урвища. Напис на кам'яному лапчастому козацькому хрести каже: «Господи упокой раба Божого Костянтина». Із зворотнього (східного) боку зображений латинський хрест на Голгофі із черепом Адама.
Друге старе поховання датується 1879 роком. Це також козацький кам'яний хрест, розташований у 10 м від урвища. Напис свідчить: «Здесь упокоется младенец дочь Доминика Тодора Вербана». Дата смерті із західного боку хреста. Крім того на кладовищі багато трилистих козацьких хрестів, датованих він 1881 року до початку 20-го століття.
-
Вхід до кладовища
-
Старовинні козацькі поховання, що спадають з урвища до лиману
-
Козацькі хрести
-
Поховання початку 20-го століття.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- http://tat-muzey.at.ua/load/istorija_sela_glubokoe/1-1-0-16 [Архівовано 13 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- https://web.archive.org/web/20130614231916/http://missia.od.ua/print:page,1,933-proshel-krestnyy-hod-s-kasperovskoy-ikonoy-bozhiey-materi-po-naselennyh-punktah-tatarbunarskogo-rayona.html
- Глубокое на сайте Верховной рады Украины (укр.)
- https://www.academia.edu/17257989/Кам'яні_хрести_Одещини_1995
- http://bessarabiainform.com/2015/06/starinnoe-kladbishhe-v-odesskoj-oblasti-rushitsya-iz-zemli-torchat-groby-i-kosti-foto/ [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.]