Городок (Ліський повіт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Городок
пол. Horodek


Координати 49°20′ пн. ш. 22°28′ сх. д. / 49.333° пн. ш. 22.467° сх. д. / 49.333; 22.467Координати: 49°20′ пн. ш. 22°28′ сх. д. / 49.333° пн. ш. 22.467° сх. д. / 49.333; 22.467

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ліський повіт
Гміна Солина
Перша згадка 1580
Населення 0 осіб 
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Автомобільний код RLS
SIMC 1037488
OSM 2973314 ·R (Гміна Солина)
Городок. Карта розташування: Польща
Городок
Городок
Городок (Польща)
Городок. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Городок
Городок
Городок (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Городок (пол. Horodek) — колишнє лемківське село в Польщі, у гміні Солина Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване в Закерзонні на лівому березі Сяну.

Назва

[ред. | ред. код]

У ході кампанії перейменування українських назв на польські село в 19771981 рр. називалось Ґрудек (пол. Gródek).

Історія

[ред. | ред. код]

Вперше згадується в 1511 р. Закріпачене до 1580 року на волоському праві у власності Кмітів. Згадується разом із присілком Присліп в Актах гродських сяноцьких у 1583 і 1589 рр. До 1772 р. село знаходилося в Сяноцькій землі Руського воєводства.

У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. В 1882 р. село належало до Ліського повіту, проживало 477 греко-католиків і 6 римо-католиків.

В 1919—1939 рр. входило до Ліського повіту Львівського воєводства (у 1934-1939 рр. входило до ґміни Вовковия). В 1921 р. у 103 житлових будинках проживало 674 особи (621 греко-католик, 16 римо-католиків, 37 юдеїв). На 01.01.1939 у селі було 860 жителів (790 українців-грекокатоликів, 25 українців-римокатоликів, 5 поляків і 40 євреїв)[1]. В 1941—1942 рр. німці винищили євреїв.

19 вересня 1944 р. село зайняла радянська 237-ма стрілецька дивізія (командир полковник М. Тетенко) 30-го стрілецького корпусу (командир генерал-майор Г. Влазько) 1-ї гвардійської армії (командир генерал-полковник А. Гречко) 4-го Українського фронту (генерал-полковник Л. Мехліс). Після Другої світової війни українське населення було піддане етноциду. Частина переселена на територію СРСР в 1945—1946 рр. Родини, яким вдалось уникнути виселення, в 1947 році під час Операції Вісла були депортовані на понімецькі землі[2].

Церква

[ред. | ред. код]

У 1790 р. була збудована дерев’яна греко-католицька парафіяльна церква Стрітення Господнього, була дочірньою церквою парафії Райське Затварницького деканату (з 1924 р.  — Лютовиського деканату) Перемишльської єпархії УГКЦ. Після виселення українців церква зруйнована.

Сучасність

[ред. | ред. код]

Збереглись підмурівки церкви і 4 могили на зруйнованому цвинтарі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 42.
  2. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]