Джино Черві
| Джино Черві | ||||
|---|---|---|---|---|
_Gino_Cervi.jpg) | ||||
| Народився |
3 травня 1901[1][2][…] Болонья, Італія[1] | |||
| Помер |
3 січня 1974[1][2][…] (72 роки) Punta Alad, Кастільйоне-делла-Пеская, Провінція Гроссето, Тоскана, Італія | |||
| Поховання | цвинтар Фламініо | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія | |||
| Діяльність | актор театру, кіноактор, телеактор | |||
| Роки діяльності | 1924 — 1972 | |||
| У шлюбі з | Ninì Gordini Cervid | |||
| Діти | Tonino Cervid | |||
| Батьки | Antonio Cervid | |||
| IMDb | nm0148974 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Джино Черві у Вікісховищі | ||||
Джи́но Луї́джі Че́рві (італ. Gino Luigi Cervi, МФА: [ˈdʒiːno ˈtʃɛrvi]; 3 травня 1901, Болонья, Королівство Італія — 3 січня 1974, Пунта Ала, Тоскана, Італія) — італійський актор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Джино Луїджі Черві народився 3 травня 1901 року в Болоньї в родині театрального критика Антоніо Черві. У 1924 році почав акторську кар'єру в трупі Альди Бореллі[it], у 1925 році перейшов до трупи Луїджі Піранделло, потім у трупу Тофано-Мальтальяті[it] і в 1938 році опинився в римському театрі «Елізео»[it] серед найкращих акторів Італії[4]. Зайнявся режисурою, не залишивши й акторського ремесла. Найбільшу увагу привернули його постановки «Дванадцятої ночі» і «Віндозорських насмішниць» В. Шекспіра, інсценування «Гравця» Ф. Достоєвського, «Але це несерйозно»! (італ. Ma non è una cosa seria) Піранделло, «Сірано де Бержерак» Ростана, «Кардинал Ламбертіні» (італ. Il cardinale Lambertini) Альфредо Тестоні[it][5].
У 1932 році Черві уперше знявся у кіно, розпочавши з невеликої ролі в пригодницькому фільмі Дженнаро Рігеллі[it] про льотчиків «Блакитна армія» (італ. L'armata azzurra). Основними акторськими роботами Черві в італійському довоєнному кінематографі стали ролі у фільмах режисера Алессандро Блазетті — «Альдебаран» (фр. Aldebaran) у 1935 році, історичній стрічці «Етторе Ф'єрамоска» (фр. Ettore Fieramosca, 1938) та «Пригоди Сальватора Рози» (італ. Un'avventura di Salvator Rosa) в 1939-му[6].
У фільмі «Прогулянка в хмарах» (1942, у радянському прокаті «Чотири кроки в хмарах») Джино Черві створив привабливий образ провінційного комівояжера, незграбної, нерішучої людини з тонкою, благородною душею. Фільм і створений у ньому образ Черві, був знятий під час війни, та прозвучав як виклик фашистській пропаганді. У тому є році актор зіграв головну роль у фільмі Ріккардо Фреда «Дон Сезар де Базан» за драмою французького письменника Віктора Гюго «Рюї Блаз». Співпрацю з Фредою Черві продовжив і після війни: так, у 1946 році він зіграв роль Володимира Дубровського у пригодницькій драмі «Чорний Орел» (за романом О. Пушкіна «Дубровський»), а в 1948-му втілив образ Жана Вальжана в черговій екранізації роману В. Г'юго «Знедолені». Обидві стрічки ввійшли до числа лідерів італійського кінопрокату перших повоєнних років[7][8].
За сукупність акторських робіт у 1953 році Джино Черві був відзначений премією Срібна стрічка Італійського національного синдикату кіножурналістів.
У 1960-х роках Черві знімався у фільмах-детективах, створивши в кіно і на телебаченні образи поліцейських-сищиків. Зокрема, у 1967 році актор зіграв роль комісара Мегре в італійсько-французькому фільмі Маріо Ланді «Мегре на площі Пігаль» (італ. Maigret a Pigalle).
Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1936 | ф | Альдебаран | Aldebaran | командир Коррадо Валері |
| 1936 | ф | Два сержанта | I due sergenti | сержант Гільєльмо Сальвоні |
| 1936 | ф | Кохання | Amore | Паоло Венієрі |
| 1939 | ф | Пригода Сальватора Рози | Un' Avventura di Salvator Rosa | Сальватора Роза, «Мураха» |
| 1940 | ф | Грішниця | La peccatrice | Альберто |
| 1940 | ф | Романтична пригода | Una romantica avventura | Луїджі |
| 1941 | ф | Залізна корона | La Corona di ferro | цар Седемондо |
| 1942 | ф | Чотири кроки в хмарах | Quattro passi tra le nuvole | Паоло Б'янкі |
| 1942 | ф | Дон Сезар де Базан | Don Cesare di Bazan | Дон Сезар де Базан |
| 1945 | ф | Знегоди синьйора Траві | Le miserie del signor Travet | командор Франческо Баттілоккіо |
| 1946 | ф | Чорний Орел | Aquila nera | Кирило Петрович |
| 1948 | ф | Знедолені | I Miserabili | Жан Вальжан |
| 1948 | ф | Анна Кареніна | Anna Karenina | Енріко |
| 1948 | ф | Фабіола | Fabiola | Quadratus |
| 1949 | ф | Вільгельм Телль | Guglielmo Tell | Віллі Телль |
| 1949 | ф | Наречена не може чекати | La sposa non può attendere | Ансельмо |
| 1949 | ф | Негасиме полум'я | Fiamma che non si spegne | дон Луїджі Манфреді |
| 1950 | ф | Жінки без імені | Donne senza nome | бригадир П'єтро Джаніні |
| 1950 | ф | Червоне небо | Il Cielo è rosso | |
| 1950 | ф | Хроніка одного кохання | Cronaca di un amore | |
| 1951 | ф | Заборонений Христос | Il Cristo proibito | пономар |
| 1951 | ф | О.К. Нерон | O.K. Nerone | Нерон |
| 1952 | ф | Маленький світ Дона Камілло | Don Camillo | Джузеппе Ботацці, «Пеппоне» |
| 1952 | ф | Цариця Савська | La Regina di Saba | цар Соломон Єрусалимський |
| 1953 | ф | Повернення Дона Камілло | Le Retour de Don Camillo | Пеппоне |
| 1953 | ф | Вокзал Терміні | Indiscretion of an American Wife | комісар поліції |
| 1953 | ф | Дама без камелій | La Signora senza camelie | Ерколе |
| 1953 | ф | Три мушкетери | Les Trois mousquetaires | Портос |
| 1954 | ф | Кардинал Ламбертіні | Il cardinale Lambertini | кардинал Ламбертіні |
| 1954 | ф | Маддалена | Maddalena | Дон Вінченцо |
| 1954 | ф | Таємниці Версаля | Si Versailles m'était conté | Каліостро |
| 1955 | ф | Закохані | Gli Innamorati | Сор Чезаре |
| 1955 | ф | Дон Камілло і депутат Пеппоне | Don Camillo e l'on. Peppone | Пеппоне |
| 1955 | ф | Фру-Фру | Frou-Frou | Володимир Преображенський, князь |
| 1956 | ф | Беатріче Ченчі | Beatrice Cenci | Франческо Ченчі |
| 1956 | ф | Гвардія, гвардійці і бригадний генерал | Guardia, guardia scelta, brigadiere e maresciallo | маршал |
| 1957 | ф | Коханці пустелі | Los amantes del desierto | Ібрагім |
| 1958 | ф | Без сім'ї | Sans famille | Віталіс |
| 1958 | ф | Великий начальник | Le Grand chef | Пауло |
| 1958 | ф | Кохання і базікання | Amore e chiacchiere | Пасероні |
| 1958 | ф | Гола Маха | La Maja desnuda | король Іспанії Карлос IV |
| 1958 | ф | Прекрасна атмосфера | Le Belle dell'aria | Дон Фогацца |
| 1958 | ф | Минуле звинувачує | El Pasado te acusa | комісар |
| 1958 | ф | Повернення дона Камілло | Le retour de Don Camillo | Пеппоне |
| 1959 | ф | Під знаком Риму | Nel segno di Roma | Ауреліан |
| 1959 | ф | Операція «Чорна Капелла» | Geheimaktion schwarze Kapelle | Феррарі |
| 1960 | ф | Повстання рабів | La Rivolta degli schiavi | Фабіо |
| 1960 | ф | Довга ніч сорок третього року | La Lunga notte del '43 | Карло Аретузі, «Чума» |
| 1960 | ф | Відпустка на Майорці | Brevi amori a Palma di Majorca | Андре Бретон |
| 1960 | ф | Розкішні жінки | Femmine di lusso | командор Лемені, батько Уго |
| 1960 | ф | Хазяйка світу — Частина 1 | Die Herrin der Welt — Teil I | професор Йоганссон |
| 1961 | ф | Дон Камілло кардинал | Don Camillo monsignore | Джузеппе «Пеппоне» Ботацці |
| 1961 | ф | Як радісно жити | Quelle joie de vivre | Фоссаті-папа |
| 1962 | ф | Хай живе музика | Il Cambio della guardia | Маріо Вінічіо |
| 1962 | ф | Злочин не вигідний | Le Crime ne paie pas | інквізитор (епізод «"Маска"») |
| 1962 | ф | Буремні роки | Gli anni ruggenti | Сальваторе |
| 1962 | ф | Найкоротший день | Il Giorno più corto | полковник Даїні |
| 1963 | ф | Депутати | Gli onorevoli | сенатор Россані Браскі |
| 1963 | ф | Добрий король Дагобер | Le Bon roi Dagobert | міністр |
| 1964 | ф | Беккет | Becket | кардинал Зембеллі |
| 1965 | ф | Товариш Дон Камілло | Il Compagno Don Camillo | Джузеппе «Пеппоне» Ботацці |
| 1967 | ф | Мегре на площі Пігаль | Maigret a Pigalle | комісар Мегре |
| 1972 | ф | Убивство в тиші | Uccidere in silenzio | Ноно Девото |
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації Джино Черві[9] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
| 1946 | Срібна стрічка за найкращу чоловічу роль другого плану | Знегоди синьйора Траві | Перемога |
| 1953 | Срібна стрічка за сукупність його ролей | Перемога | |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #123438128 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ CERVI, Gino. Enciclopedia Italiana - II Appendice (італ.). Treccani. 1948. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 9 серпня 2016.
- ↑ Cèrvi, Gino. Enciclopedie on line (італ.). Treccani. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 9 серпня 2016.
- ↑ Roberta Ascarelli (2003). CERVI, Gino. Enciclopedia del Cinema (італ.). Treccani. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 9 серпня 2016.
- ↑ BoxOfficeBenful: Box Office Italia 1946 : Rigoletto [Архівовано 23 жовтня 2019 у Wayback Machine.]. Дата доступу 1.03.2017
- ↑ BoxOfficeBenful: Box Office Italia 1947 : I Miserabili [Архівовано 23 жовтня 2019 у Wayback Machine.]. Дата доступу 1.03.2017
- ↑ Нагороди та номінації Джино Черві на сайті IMDb (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Черви, Джино // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 887 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Джино Черві на сайті MYmovies.it (італ.)
| ||||||||||||||||||||
- Народились 3 травня
- Народились 1901
- Уродженці Болоньї
- Померли 3 січня
- Померли 1974
- Померли в провінції Гроссето
- Поховані на цвинтарі «Фламініо»
- Лауреати премії «Срібна стрічка» за найкращу чоловічу роль другого плану
- Театральні актори Італії XX століття
- Кіноактори Італії XX століття
- Італійські телеактори
- Італійські актори озвучування
- Актори, які зіграли роль царя Соломона