Джузеппе Сарті

Джузеппе Сарті
італ. Giuseppe Sarti
Основна інформація
Дата народження	1 грудня 1729(1729-12-01)
Місце народження	Фаенца, Провінція Равенна, Емілія-Романья
Дата смерті	28 липня 1802(1802-07-28) (72 роки) або 28 лютого 1802(1802-02-28) (72 роки)
Місце смерті	Берлін, Королівство Пруссія
Професії	композитор, музичний педагог, педагог, капельмейстер, директор
Вчителі	Francesco Antonio Vallottid і Джованні Батіста Мартіні
Відомі учні	Луїджі Керубіні і Грибович-Брежинський Степан Григорович
Інструменти	орган
Жанри	опера, класична музика і духовна музика
Файли у Вікісховищі

Джузеппе Са́рті (італ. Giuseppe Sarti; хрещений 1 грудня 1729, Фаенца — пом. 28 липня 1802, Берлін) — італійський композитор, диригент і педагог; почесний член Петербурзької академії наук з 1796 року.

Біографія

Народився в італійському місті Фаенці (де і був хрещений 1 грудня 1729 року) в родині ювеліра і одночасно скрипаля-любителя. Початкову музичну освіту здобув у церковно-співочій школі, а надалі брав уроки у професійних музикантів (у Франческо Валлотті в Падуї і у знаменитого падре Мартіні в Болоньї). До 13 років вже непогано грав на клавішних інструментах, що дозволило йому обійняти посаду органіста в рідному місті.

З 1752 року почав працювати і в оперному театрі. Його перша опера — «Помпей в Вірменії» — пройшла з успіхом, а друга, написана для Венеції, — «Король-пастух» — зробила його відомим. 1753 року був запрошений в Копенгаген капельмейстером італійської оперної трупи і почав складати поряд з італійськими операми зінгшпілі данською мовою. За роки перебування в Копенгагені створив 24 опери.

1775 року, через борги, за вироком суду, покинув Данію. У 1775—1779 роках у Венеції був директором жіночої консерваторії. У 1779—1784 роках в Мілані був капельмейстером собору. Творчість композитора в цей період досягає європейської слави — його опери ставляться на сценах Відня, Парижа, Лондона (серед них — «Сільські ревнощі» — 1776, «Ахілл на Скірос» — 1779, «Двоє сваряться — третій радіє» — 1782).

З 1784 року, за запрошенням імператриці Катерини ІІ, прибув до Російській імперії, де став придворним капельмейстером. У 1786—1790 роках — на службі у Григорія Потьомкіна. Очолював його домашню капелу в Причорномор'ї; мав титул директора Катеринославської музичної академії.

Автор опер (у тому числі «Арміда та Рінальдо», 1785; «Андромеда», 1798), композицій для хору та оркестру, пісень.

Серед учнів — Л. Керубіні, А. Ведель, С. Давидов, Д. Кашин, С. Дегтярьов, Л. Гурильов, П. Турчанінов.

1801 року вийшов у відставку і вирушив до Італії, але помер по дорозі в Берліні 28 липня 1802 року.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 515 . — ISBN 5-88500-042-5.