Джованні Батіста Мартіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джованні Батіста Мартіні
Giovanni Battista Martini
Джованні Батіста Мартіні Giovanni Battista Martini
Основна інформація
Повне ім'я Giovanni Battista Martini
Дата народження 24 квітня 1706(1706-04-24)
Місце народження Болонья
Дата смерті 3 серпня 1784(1784-08-03) (78 років)
Роки активності (1725—1784)
Країна Італія Італія
Професія композитор, віолончеліст, музикознавець, викладач
Інструменти скрипка
Жанр класична музика
Commons-logo.svg Файли у Вікісховищі

Джованні Батіста Мартіні, відоміший як Падре Мартіні (італ. Giovanni Battista Martini 24 квітня 1706, Болонья — 3 серпня, 1784) — відомий в Італії[Джерело?] і Західній Європі музикант і музичний педагог 18 ст.; один з вчителів В. А. Моцарта.

Біографія[ред.ред. код]

Болонья. Пьяцца Маджоре і собор Сан Петроніо.2006 рік.
Болонья взимку

Його батько (Antonio Maria Martini) був скрипалем. Він і був першим вчителем музики для сина. Пізніше той, окрім скрипки, опановував спів, гру на клавесині і контрапункт під керівництвом Антоніо Річчієрі та Джакомо Антоніо Перті.

Класичну освіту отримав в ораторії Св. Філіппа Нері, перейшов в монастир францисканців. Окрім музики вивчав мови, математику, філософію.

У 19 років (у 1725 р.) отримав призначення в каплицю Францисканської церкви в місті Болонья, де його релігійні музичні композиції привернули до нього першу увагу. Значний вплив на нього, як музиканта, мав хормейстер кафедрального собору Сан Петроніо міста Болонья — Giacomo Antonio Perti (1661–1756).

За порадами прихильників і друзів заснував в Болоньї музичну школу. У 1758 році вона стала складовою частиною Болонської Філармонічної академії.

Слава Падре Мартіні перетнула кордони Італії. В подяку за музичні виданя король Прусії Фрідріх ІІ надіслав йому вдячного листа і тютюнову скриньку з власним портретом і діамантами. З ним листувались курфюрсти німецьких князівств і папа римський Климент XIV.

Є відомості, що шановний викладач отримав грошові внески від віомого співака-кастрата Фарінеллі, що теж жив в Болоньї і довго підтримував зв'язок з Падре Мартіні. На ці гроші Падре Мартіні придбав багато музичних реліквій, які не зміг би отримати через фінансову неспроможність францисканського ченця.

Падре Мартіні дожив до 78 років. В похилому віці страждав астмою, хворобою сечового міхура і трофічною виразкою ноги. Але продовжував працю над четвертим томом «Історії музики», яку диктував секретареві Станіслао Маттеї. Він і був свідком смерті уславленого викладача.

Відомі учні Падре Мартіні[ред.ред. код]

Відгук про музичну бібліотеку Падре Мартіні[ред.ред. код]

Палко закоханий в музику, Падре Мартіні був пристрастним колекціонером музичної літератури. Його бібліотека викликала подив і захоплення.

Своєрідний відгук про музичну бібліотеку Падре Мартіні залишив англієць Чарльз Бьорні, що зробив візит до Мартіні в Болонью.

Під час моїх подорожей я дивував книготорговців на континенті переліком книг моєї музичної бібліотеки. В свою чергу настав час дивуватись мені самому, коли я побачив збірку Падре Мартіні. Одна кімната була наповнена обробленими рукописами, дві чергові - рясно закладені друкованими виданнями, четверта закладена сумішшю друкованих видань і рукописів. Загальна кількість бібліотеки перевищувала 17.000 примірників, а він все продовжував отримувати надходження з усього світу.

Ймовірно, цифра 17.000 є перебільшенням. Але без сумніву — колекція була надзвичайною для свого часу.

Після смерті викладача більша її частина перейшла в Імператорську бібліотеку міста Відень, а залишки стали підмурками Міжнародного музею і Музичної бібліотеки (Болонья).

Друковані твори Падре Мартіні[ред.ред. код]

  • Storia della musica, 3 Bde. Bologna, 1757–178
  • Compendio della teoria de' numeri per uso del musico. Bologna 1769
  • Saggio fondamentale pratico di contrapunto sopra il canto fermo, 2 Bde. Bologna, 1774–1775


Фестиваль Мартіні[ред.ред. код]

  • В вересні 2009 р. в провінції Болонья вперше провели Фестиваль Мартіні, де виконували інструментальні твори відомого викладача і композитора доби бароко Джованні Батіста Мартіні.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Anselm Pauchard: Ein italienischer Musiktheoretiker: Pater Giambattista Martini. Diss. Lugano 1941
  • Sadie, S. (ed.) (1980) The New Grove Dictionary of Music & Musicians, [vol. # 11].
  • Elisabetta Pasquini, Gimbattista Martini. Palermo, L'Epos, 2007. ISBN 978-88-8302-343-9
  • Чарльз Бёрні, « Дневник путешествия 1770 г. по Франции и Италии», Л, Гос. муз. издательство, 1961(напечатано с купюрами)

Посилання[ред.ред. код]