Джованні Батіста Мартіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джованні Батіста Мартіні
Giovanni Battista Martini
фотографія
Основна інформація
Повне ім'я Giovanni Battista Martini
Дата народження 24 квітня 1706(1706-04-24)
Місце народження Болонья
Дата смерті 3 серпня 1784(1784-08-03) (78 років)
Роки активності (1725—1784)
Країна Італія Італія
Професія композитор, віолончеліст, музикознавець, викладач
Інструменти скрипка
Жанр класична музика

Джованні Батіста Мартіні, відоміший як Падре Мартіні (італ. Giovanni Battista Martini 24 квітня 1706, Болонья — 3 серпня, 1784) — відомий в Італії і Західній Європі музикант і музичний педагог 18 ст.; один з вчителів В.А. Моцарта.

Біографія[ред.ред. код]

Болонья. Пьяцца Маджоре і собор Сан Петроніо.2006 рік.
Болонья взимку

Його батько (Antonio Maria Martini) був скрипалем. Він і був першим вчителем музики для сина. Пізніше той, окрім скрипки, опановував спів, гру на клавесині і контрапункт під керівництвом Антоніо Річчієрі та Джакомо Антоніо Перті.

Класичну освіту отримав в ораторії Св. Філіппа Нері, перейшов в монастир францисканців. Окрім музики вивчав мови, математику, філософію.

В 19 років (у 1725 р.) отримав призначення в каплицю Францисканської церкви в місті Болонья, де його релігійні музичні композиції привернули до нього першу увагу. Значний вплив на нього, як музиканта, мав хормейстер кафедрального собору Сан Петроніо міста Болонья — Giacomo Antonio Perti (1661—1756).

За порадами прихильників і друзів заснував в Болоньї музичну школу. У 1758 році вона стала складовою частиною Болонської Філармонічної академії.

Слава Падре Мартіні перетнула кордони Італії. В подяку за музичні виданя король Прусії Фрідріх ІІ надіслав йому вдячного листа і тютюнову скриньку з власним портретом і діамантами. З ним листувались курфюрсти німецьких князівств і сам папа римський Клімент XIV.

Є відомості, що шановний викладач отримав грошові внески від віомого співака-кастрата Фарінеллі, що теж жив в Болоньї і довго підтримував зв'язок з Падре Мартіні. На ці гроші Падре Мартіні придбав багато музичних реліквій, які не зміг би отримати через фінансову неспроможність францисканського ченця.

Падре Мартіні дожив до 78 років. В похилому віці страждав астмою, хворобою сечового міхура і трофічною виразкою ноги. Але продовжував працю над четвертим томом «Історії музики», яку диктував секретареві Станіслао Маттеї. Він і був свідком смерті уславленого викладача.

Відомі учні Падре Мартіні[ред.ред. код]

Відгук про музичну бібліотеку Падре Мартіні[ред.ред. код]

Палко закоханий в музику, Падре Мартіні був пристрастним колекціонером музичної літератури. Його бібліотека викликала подив і захоплення.

Своєрідний відгук про музичну бібліотеку Падре Мартіні залишив англієць Чарльз Бьорні, що зробив візит до Мартіні в Болонью.

Під час моїх подорожей я дивував книготорговців на континенті переліком книг моєї музичної бібліотеки. В свою чергу настав час дивуватись мені самому, коли я побачив збірку Падре Мартіні. Одна кімната була наповнена обробленими рукописами, дві чергові - рясно закладені друкованими виданнями, четверта закладена сумішшю друкованих видань і рукописів. Загальна кількість бібліотеки перевищувала 17.000 примірників, а він все продовжував отримувати надходження з усього світу.


Ймовірно, цифра 17.000 є перебільшенням. Але без сумніву — колекція була надзвичайною для свого часу.

Після смерті викладача більша її частина перейшла в Імператорську бібліотеку міста Відень, а залишки стали підмурками Міжнародного музею і Музичної бібліотеки (Болонья).

Друковані твори Падре Мартіні[ред.ред. код]

  • Storia della musica, 3 Bde. Bologna, 1757—178
  • Compendio della teoria de' numeri per uso del musico. Bologna 1769
  • Saggio fondamentale pratico di contrapunto sopra il canto fermo, 2 Bde. Bologna, 1774—1775


Фестиваль Мартіні[ред.ред. код]

  • В вересні 2009 р. в провінції Болонья вперше провели Фестиваль Мартіні, де виконували інструментальні твори відомого викладача і композитора доби бароко Джованні Батіста Мартіні.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Anselm Pauchard: Ein italienischer Musiktheoretiker: Pater Giambattista Martini. Diss. Lugano 1941
  • Sadie, S. (ed.) (1980) The New Grove Dictionary of Music & Musicians, [vol. # 11].
  • Elisabetta Pasquini, Gimbattista Martini. Palermo, L'Epos, 2007. ISBN 978-88-8302-343-9
  • Чарльз Бёрні, « Дневник путешествия 1770 г. по Франции и Италии», Л, Гос. муз. издательство, 1961(напечатано с купюрами)

Зовнішні посилання[ред.ред. код]