Очікує на перевірку

Едмундо Гонсалес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едмундо Гонсалес
 
Ім'я при народженні: ісп. Edmundo González Urrutia[1]
Народження: 29 серпня 1949(1949-08-29) (75 років)
Ла-Вікторіяd, Арагуа, Венесуела
Країна: Венесуела
Освіта: Центральний університет Венесуели[1] і Американський університет
Партія: Unitary Platformd[1]
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Едмундо Гонсалес Уррутія (ісп. Edmundo González Urrutia; нар. 29 серпня 1949(1949серпня29), Ла-Вікторія, Венесуела) — венесуельський опозиційний політик, дипломат і політолог. Працював послом Венесуели в Аргентині й Алжирі. Входить до редакційної колегії газети «El Nacional»[2]. Був кандидатом у президенти від політичного альянсу «Єдина платформа» на президентських виборах у Венесуелі 2024 року[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився 1949 року в Ла-Вікторії в сім'ї шкільного вчителя та власника магазину[4][5][6]. Здобув ступінь у галузі міжнародних досліджень у Центральному університеті Венесуели та 1981 року ступінь магістра мистецтв у галузі міжнародних відносин в Американському університеті[7][8].

Дипломатична кар'єра

[ред. | ред. код]

Розпочав дипломатичну кар'єру, працюючи у Міністерстві закордонних справ Венесуели[5]. Працював у Сальвадорі та Бельгії, а потім 1978 року став першим секретарем посла Венесуели у США[6][9].

У 1991—1993 роках обіймав посаду посла Венесуели в Алжирі[8]. З 1994 до 1999 рік очолював Головне управління міжнародної політики Міністерства закордонних справ[8]. Наприкінці лютого 1999 року прибув до Аргентини разом з президентом Венесуели Уго Чавесом, який нещодавно вступив на посаду, отримавши вірчі грамоти на посаду посла[10]. Перебуваючи в Аргентині, він сприяв вступу Венесуели до Меркосур[11]. Його робота на посаді посла в Аргентині закінчилася 2002 року[8].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

У 2013—2015 роках був міжнародним представником політичного альянсу венесуельської опозиції «Круглий стіл демократичної єдності»[8].

Президентська кампанія 2024 року

[ред. | ред. код]

У 2020-х роках очолив опозиційний політичний альянс «Єдина платформа», наступник «Круглого столу демократичної єдності»[12].

Після того, як Національна виборча рада оголосила Марію Мачадо, яка виграла президентські праймеріз «Єдиної платформи» 2023 року такою, яка не мала права обіймати політичні посади, а альтернативний кандидат Коріна Йоріс постала перед труднощами, які не дозволили їй висунути свою кандидатуру, Гонсалес був змушений вступити в президентські перегони як кандидат від «Єдиної платформи» 26 березня 2024[3][13].

20 квітня 2024 року інший значний кандидат від опозиції Мануель Росалес (партія «Новий час», від якої був висунутий Росалес, перебуває в «Єдиній платформі», але все ж спочатку висунула свого кандидата) зняв свою кандидатуру і підтримав Гонсалеса[14].

У квітні 2024 року Гонсалес заявив, що Венесуела має владнати внутрішні конфлікти і йти до перехідного періоду. Свою участь у виборах аргументував тим, що робить внесок у єдність та боротьбу за демократизацію[15]. Гонсалес назвав Марію Мачадо лідером опозиції та унітарного процесу[16]. Також заявив, що має на меті об'єднання венесуельців, повернення політичних вигнанців, відновлення економіки та демократії[15]. Після виборів Гонгалес понад місяць таємно переховувався в посольстві Нідерландів у Каракасі, після чого поїхав до Іспанії, де отримав політичний притулок[17].

3 вересня 2024 року Венесуельський суд видав ордер на арешт Гонсалеса, його звинуватили в різних злочинах, серед яких змова, фальсифікація документів та узурпація повноважень[18][19].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений з Мерседес Лопес де Гонсалес[20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в ¿Quién es Edmundo González Urrutia, el candidato de la Plataforma Unitaria en Venezuela? — 2024.
  2. ↑ Perfil: Edmundo González Urrutia, candidato de la MUD. El Universal (ісп.). 26 березня 2024. Процитовано 31 липня 2024.
  3. ↑ а б ¿Quién es Edmundo González Urrutia, el candidato «tapa» de la MUD?
  4. ↑ Entrada Encabezamiento personal › Biblioteca Universidad Monteávila Koha. catalagobiblioteca.uma.edu.ve. Процитовано 31 липня 2024.
  5. ↑ а б González Urrutia, Edmundo (2008). Caracciolo Parra Pérez, 1888—1964 (in Spanish). Caracas: El Nacional. ISBN 9789803952211.
  6. ↑ а б Glatsky, Genevieve; Herrera, Isayen; Fernandez, Adriana Loureiro (6 травня 2024). Meet the Candidate Challenging Venezuela’s Authoritarian President. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 31 липня 2024.
  7. ↑ «Geopolítica de Chávez: la globalización y el imperio». Diálogo Político (in Spanish) (4). Konrad Adenauer Foundation: стр. 121—138. Декабрь 2011 года.
  8. ↑ а б в г д Perfil | ¿Quién es Edmundo González Urrutia, el candidato de la oposición para las presidenciales?
  9. ↑ Diplomatic List: Volume 202 of Department of State publication: Department and Foreign Service series. United States Department of State. 1978. стр. 69. Mr. Edmundo GONZALEZ-URRUTIA; Mrs. Gonzalez-Urrutia First Secretary
  10. ↑ Memoria Académica 1999. Архів оригіналу за 5 квітня 2024. Процитовано 31 липня 2024.
  11. ↑ El embajador de Venezuela visitó ayer LA NACION. LA NACION (ісп.). 2 березня 1999. Процитовано 31 липня 2024.
  12. ↑ Rosas | @ronnyrodriguez, Ronny Rodríguez (3 квітня 2024). Plataforma Unitaria confirma que CNE aceptó candidatura de Edmundo González. Efecto Cocuyo (ісп.). Процитовано 31 липня 2024.
  13. ↑ Agencia EFE; Redacción EC (26 березня 2024). Venezuela: la principal alianza opositora logra registrar una candidatura presidencial. El Comercio (es-PE) . ISSN 1605-3052. Процитовано 31 липня 2024.
  14. ↑ ADeBarros (20 квітня 2024). La CARTA de renuncia de Manuel Rosales como candidato para las presidenciales (Documento). AlbertoNews - Periodismo sin censura (ісп.). Процитовано 31 липня 2024.
  15. ↑ а б Time for 'democratic transition' in Venezuela, says opposition candidate | Buenos Aires Times. www.batimes.com.ar. Процитовано 31 липня 2024.
  16. ↑ Time for 'democratic transition' in Venezuela: opposition candidate to AFP. RFI (англ.). 24 квітня 2024. Процитовано 31 липня 2024.
  17. ↑ Лідера венесуельської опозиції більше місяця таємно ховали у посольстві Нідерландів, - NOS. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 вересня 2024.
  18. ↑ Venezuelan judge issues arrest warrant for opposition's former presidential candidate. AP News (англ.). 2 вересня 2024. Процитовано 18 вересня 2024.
  19. ↑ У Венесуелі суд видав ордер на арешт лідера опозиції. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 вересня 2024.
  20. ↑ Glatsky, Genevieve; Herrera, Isayen; Fernandez, Adriana Loureiro (6 травня 2024). Meet the Candidate Challenging Venezuela’s Authoritarian President. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 31 липня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едмундо_Гонсалес&oldid=43764137