Тасліма Насрін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тасліма Насрін
бенг. তসলিমা নাসরিন
Taslima Nasrin receiving Ananda Award in 2000.jpg
Народження 25 серпня 1962(1962-08-25) (55 років)
  Міменсінгх, ПакистанСхідний Пакистан (нині Бангладеш)
Громадянство Бангладеш Бангладеш
Швеція Швеція
Alma mater Mymensingh Medical College[d]
Мова творів бенгальська
Рід діяльності письменниця, поетеса
Напрямок гуманізм (права людини, права жінок)
Magnum opus: Lajja[d]
Нагороди та премії
почесна громадянка Парижу (2008) Премію імені Сахарова (1994), премію Французької Республіки За права людини (2007)
Автограф: Autograph Taslima Nasrin.png
Сайт: taslimanasrin.com
CMNS: Тасліма Насрін на Вікісховищі

Тасліма Насрін (бенг. তসলিমা নাসরিন, нар. 25 серпня 1962) — бенгальська письменниця-феміністка, правозахисник, за фахом лікар-гінеколог. Відома як борець за права жінок та своєю критикою ісламу.

Біографія[ред.ред. код]

Насрін народилася в сім'ї Раджаба Алі і Едуль Ари в місті Міменсінгх в 1962 році; її батько був лікарем, згодом і вона стала гінекологом.

Після закінчення середньої школи в 1976 році і коледжу в 1978 році, вона вивчала медицину в медичному коледжі Міменсінгху, філії університету Дакки, який закінчила в 1984 році зі ступенем бакалавр медицини; У коледжі, вона продемонструвала свою схильність до поезії, написала твори у поетичному журналі під назвою «Shenjuti». Після закінчення університету, вона працювала деякий час в клініці планування сім'ї у Міменсінгху, потім практикувалася в гінекологічному відділенні лікарні Мітфорд і в відділенні анестезії лікарні медичного коледжу Дакки.

Насрін була одружена тричі: першим чоловіком був бенгальський поет Рудра Мохаммад Шахідуллах, другим — бангладеський журналіст Наджімул Іслам Хан і, нарешті, редактор Мінар Махмуд.

Працюючи гінекологом, вона бачила багато історій про зґвалтування, бачила, як розчаровуються жінки, народивши дівчаток, і тема гноблення жінок стала основною в її творчості. Спочатку вона писала вірші, потім есе, потім романи. Світова слава до неї прийшла в 1990-і, коли в 1993 році вона опублікувала напівдокументальний роман «Lajja» («Ганьба»), про переслідування індуїстів в Бангладеші (після того, як в 1992 році індуїстські фанатики в Індії зруйнували стародавню мечеть, побудовану, як вони вважали, на місці народження бога Рами).

Після цього вона піддалася нападкам, в тому числі і фізичних нападів, її роман вимагали заборонити, а в жовтні цього ж року одна фундаменталістське угрупування запропонувало нагороду за її смерть (вона виступала за скасування шаріату, тобто права, заснованого на релігії). У 1994 році проти неї було порушено справу (за розпалювання ворожнечі), пішли інші загрози смерті, її називали «платною агентка» анти-ісламістів. Сто тисяч демонстрантів кричали, що вона ренегатка, наймичка імперських сил, ще одне угрупування загрожувала випустити в місті отруйних змій, якщо її не стратять. Їй вдалося втекти до Швеції, в 2004 року вона на кілька років переїхала до Індії (вона приїжджала у 2000 на презентацію книги, і тоді звучали заклики спалити її живцем), але після того, як знову почалися погрози (за її голову було запропоновано 500 000 рупій в березні 2007, а в серпні 2007 обмежень на суму вже не робилося, а в листопаді в Колкаті, де вона жила, почалися такі заворушення, спрямовані проти неї, що довелося застосовувати армію. Вона переїхала в Нью-Делі, де кілька місяців жила, по суті, під домашнім арештом), вона знову поїхала у Європу. Їй не вдалося більше побачити ні матері, ні батька.

У 2008 році її нагородили премією Симони де Бовуар, але вона відмовилася поїхати на церемонію нагородження в Париж, так як боялася, що після її не впустять назад в Індію.

Їй все-таки вдалося повернутися в Індію, але жила вона в Нью-Делі, тому що уряд Західної Бенгалії в Калькутту її не пускала. У 2015 році, через погрози Аль-Каїди, вона емігрувала в Нью-Йорк.

Вона каже, що великий вплив на неї справили Вірджинія Вульф, Симона де Бовуар і Бегум Рокія

Крім поезії, есе та романів, вона написала ще дуже відверті мемуари, які в Бангладеш заборонені.

Твори[ред.ред. код]

Поезія[ред.ред. код]

  • Shikore Bipul Khudha (Голод в коріннях), 1986
  • The Game in Reverse: Poems and Essays by Taslima Nasrin (Гра у Зворотнє: вірші та есе Тасліми Нашрін), 1995
  • Nirbashito Bahire Ontore (Вигнанець всередині і зовні), 1989
  • Amar Kichu Jay Ashe Ne (Мені наплювати), 1990
  • Atole Ontorin (Полонянка в безодні), 1991
  • Balikar Gollachut (Гра дівчат), 1992
  • Behula Eka Bhashiyechilo Bhela, 1993
  • Ay Kosto Jhepe, Jibon Debo Mepe, 1994
  • Nirbashito Narir Kobita (Вірші з вигнання), 1996
  • Jolopodyo (Водяні лілії), 2000
  • Khali Khali Lage (Відчувши порожнечу), 2004
  • Kicchukhan Thako (Погостювати), 2005
  • Bhalobaso? Cchai baso (Це твоя любов! або купа сміття!), 2007
  • Bondini (Полонений), 2008

Зібрання есе[ред.ред. код]

  • Nirbachito column (Вибрані колонки), 1990
  • Jabo na Keno jabo (Я не піду; навіщо це мені?), 1991
  • Noshto meyer noshto goddo (Зіпсована проза зіпсованої дівчини), 1992
  • ChoTo choTo dukkho kotha (Казка про тривіальні скорботи), 1994
  • Narir Kono Desh Nei (Жінки не мають вітчизни), 2007
  • Nishiddho (Заборонений),2014
  • Taslima Nasreener Godyo Podyo (Проза та поезія Тасліми Насрін), 2015

Романи[ред.ред. код]

  • Oporpokkho (Суперник) 1992
  • Shodh (Помста), 1992 (ISBN 978-81-88575-05-3)
  • Nimontron (Запрошення) 1993
  • Phera (Повернення) 1993
  • Bhromor Koio Gia (Скажіть йому секрет) 1994
  • Forashi Premik (Французький коханець) 2002
  • Lajja (Ганьба), 1993 (ISBN 978-0-14-024051-1)

Оповідання[ред.ред. код]

  • Dukkhoboty Meye (Сумні дівчата), 1994
  • Minu, 2007

Автобіографія[ред.ред. код]

  • Amar Meyebela (Моє дівоцтво), 1999
  • Utal Hawa (Дикий вітер), 2002
  • Ka (Висловлювання), 2003
  • Dwikhondito (Спліт на двох), 2003
  • Sei Sob Andhokar (Все те темрява), 2004
  • Meyebela, My Bengali Girlhood — A Memoir of Growing Up Female in a Muslim World, 2002 (ISBN 1-58642-051-8)
  • Ami Bhalo Nei, Tumi Bhalo Theko Priyo Desh, 2006.

Посилання[ред.ред. код]



Письменник Це незавершена стаття про письменника або письменницю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Прапор Бангладеш Це незавершена стаття про Бангладеш.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.